Ухвала

від 28.12.2022 по справі 487/6970/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 487/6970/20

провадження № 61-6947св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - громадська організація «Стоп Шлам»,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»,

особи, які звернулися з касаційними скаргами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Громадська організація «Стоп Шлам» (далі - ГО «Стоп Шлам»), яка діє в інтересах 1 279 своїх асоційованих членів, звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») про стягнення 9 208 800 000 грн компенсації моральної шкоди, завданої її членам.

В обґрунтування позову ГО «Стоп Шлам» зазначала, що господарська діяльність, яка здійснюється ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», порушує вимоги природоохоронного законодавства, зокрема товариство протиправно розміщує у власних шламосховищах відходи переробки іноземної сировини - червоні шлами, які є небезпечними відходами. Внаслідок підвищення швидкості вітру ці відходи пилять, порушуючи право кожного із членів ГО «Стоп Шлам» на безпечні та належні умови для життя та безпечне довкілля.

Згідно з дослідженням, проведеним Асоціацією психологів України, а також висновку комісійної судової психологічної експертизи від 15 жовтня 2020 року, зумовлена відповідачем екологічна ситуація є психотравмуючою для асоційованих членів ГО «Стоп Шлам», що призвело до суттєвих змін в їх емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах та завдає їм моральних страждань значного ступеня. Відповідно до висновку вказаної експертизи орієнтовний (можливий) розмір грошової компенсації асоційованим членам ГО «Стоп Шлам», за завдані їм страждання (моральну шкоду), з урахуванням значної вираженості показників психотравмування, з урахуванням психологічно значимих чинників, складає 1 440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом кожній особі.

Позивач посилався на висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року за № 34883/20-48/34884/20-48, що виконана Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення Державної екологічної інспекції України, згідно з яким у відходах червоного шламу, зразок якого наданий на дослідження, наявні такі речовин, які наведено у додатку 1 до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, ратифікованої Законом України № 803-ХІV від 01 липня 1999 року, та у Додатку II до Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120, що може викликати такі небезпечні властивості, перелік яких наведено у Переліку небезпечних властивостей, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16 жовтня 2000 року № 165. За своїми небезпечними властивостями відходи червоного шламу можуть мати негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також життя і здоров`я людини шляхом прояву отруйних (сильнодіючих), токсичних та екотоксичних властивостей.

ГО «Стоп Шлам» вказувала, що за межами шламосховищ № 1 та № 2 спостерігалося забруднення атмосферного повітря важкими металами, перевищення природного фону вмісту важких металів у ґрунті, городній продукції. Незважаючи на існування технологій утилізації відходів, відповідач здійснює захоронення відходів переробки на власних шламосховищах, хоча не являється власником зазначених відходів, оскільки червоні шлами є власністю компаній-нерезидентів та не отримує дозволу на транскордонне переміщення відходів або висновку про відсутність необхідності отримання такого дозволу. Систематична господарська діяльність ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» має значний негативний вплив на стан довкілля, зокрема в місті Миколаєві та наближених до нього населених пунктах. Така діяльність пов`язана з утворенням відходів з іноземної сировини, внаслідок чого допускається істотне порушення вимог природоохоронного законодавства та створення в результаті такої діяльності значних моральних страждань для населення.

Ураховуючи наведене, ГО «Стоп Шлам», яка діє в інтересах 1 279 своїх асоційованих членів, просила суд стягнути з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» 9 208 800 000 грн компенсації моральної шкоди, завданої її членам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2021 року у складі судді Бобрової І. В. задоволено позовні вимоги ГО «Стоп Шлам», що діє в інтересах своїх 1 279 асоційованих членів.

Стягнуто із ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на користь ГО «Стоп Шлам» компенсацію моральної шкоди, яка заподіяна 1 279 асоційованим членам ГО «Стоп Шлам» в загальній сумі 9 208 800 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що з урахуванням висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року та у розумінні Базельської конвенції і Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2000 року № 1120, відходи червоного шламу є небезпечними відходами.

Відповідачем допущено порушення статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 17, 20, 32, 33 Закону України «Про відходи» щодо здійснення захоронення відходів за відсутності дозвільного документу на здійснення такої діяльності. Тому підтверджено матеріалами справи наявність істотних порушень з боку відповідача законодавства у сфері поводження з відходами, що призводить до протиправного захоронення значної кількості небезпечних відходів, які можуть мати отруйні, токсичні та екотоксичні властивості, на території України. Суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача вини, яка є підставою для покладення на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обов`язку здійснити компенсацію заподіяної постраждалим особам (1 279 асоційованим членам ГО «Стоп Шлам») моральної шкоди.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент пред`явлення позову, а також беручи до уваги розмір компенсації моральної шкоди на кожного із 1279 асоційованих членів, визначений висновком експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 19081/19082/20-61, суд виснував, що розмір компенсації моральної шкоди на 1 асоційованого члена ГО «Стоп Шлам» становить 7 200 000 грн, а загалом сума компенсації моральної шкоди становить 9 208 800 000 грн на всіх постраждалих осіб.

Саме по собі розміщення у шламосховищах ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» відходів переробки імпортованої сировини незаконне та протиправне, що також підтверджує факт протиправної поведінки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у спірних правовідносинах. Розміщені відходи небезпечні, можуть мати значний негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також на життя та здоров`я людей. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не вживало та не вживає будь-яких заходів, спрямованих на зменшення обсягу утворення цих відходів, не отримує дозвільних документів на поводження з ними, не вживає будь-яких заходів, направлених на зменшення негативного впливу від цих відходів на навколишнє природне середовище, а також на життя та здоров`я людей. Саме цими обставинами зумовлено виникнення у асоційованих членів ГО «Стоп Шлам» моральної шкоди.

Протиправні дії відповідача перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною асоційованим членам ГО «Стоп Шлам» моральною шкодою. Таким чином, наявні у діях відповідача ознаки складу цивільного правопорушення, які є підставою для покладення на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обов`язку здійснити компенсацію заподіяної постраждалим особам (1279 асоційованим членам ГО «Стоп Шлам») завданої моральної шкоди в загальній сумі 9 208 800 000 грн, а саме по 7 200 000 грн на кожному з асоційованих членів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ГО «Стоп Шлам» та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ГО «Стоп Шлам», що діє в інтересах своїх 1 279 асоційованих членів, залишено без задоволення.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року в частині, залишеній без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18), мотивована тим, що ГО «Стоп Шлам» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Суд першої інстанції у рішенні не зазначив шість осіб, в інтересах яких звернулася ГО «Стоп Шлам», та які були вказані в уточненій позовній заяві, а саме: ОСОБА_3 (пункт 286), ОСОБА_4 (пункт 382), ОСОБА_5 (пункт 454), ОСОБА_6 (пункт 836), ОСОБА_7 (пункт 353), ОСОБА_8 (пункт 332). Водночас, у зазначеному списку, серед 1 273 осіб, суд вказав двох осіб, яких не було в уточненій позовній заяві, а саме - ОСОБА_9 (пункт 598) та ОСОБА_10 (пункт 809). Фактично місцевий суд не розглядав позовні вимоги в інтересах вказаних шести осіб, які були зазначені в позові, та вийшов за межі позову, розглянувши вимоги в інтересах двох осіб, які у позовній заяві не зазначені.

Моральна шкода підлягає компенсації за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Апеляційний суд звернув увагу, що позовна заява ГО «Стоп Шлам» стосується, по-перше, негативного впливу господарської діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на стан довкілля в місті Миколаєві та наближених до нього населених пунктах, зокрема, забруднення атмосферного повітря; використання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» технології сухого зберігання червоних шламів, що призводить до їх пиління на значні відстані та створює негативний вплив на ґрунт, ґрунтові та підземні води, а також призводить до погіршення стану здоров`я населення на прилеглих до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» територіях.

По-друге, ГО «Стоп Шлам» посилалась на те, що моральна шкода членам цієї громадської організація заподіяна також тим, що відповідач при здійсненні господарської діяльності порушує вимоги чинного законодавства щодо поводження з відходами з урахуванням того, що обставини, на які посилається позивач, стосуються подій, які відбувалися починаючи з 2008 року (введення в експлуатацію шламосховища № 2).

Посилання позивача на монографію ( Григор`єва Л. І . Управління ризиком дефляційних явищ на хвостосховищах у системі ризик-менеджменту переробних підприємств : [монографія] / Л. І. Григор`єва, Ю. А. Томілін. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2016. - 188 с.) на підтвердження своїх доводів щодо забруднення довкілля внаслідок пиління червоних шламів у 2011 році, не містить інформації щодо стану забруднення довкілля ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» червоними шламами, а тому не може бути належним доказом у цій справі. Інших доказів забруднення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» навколишнього природного середовища матеріали справи не містять.

З урахуванням того, що законодавством не передбачено порядок отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (не передбачено те, в які строки суб`єкт зобов`язаний звертатися за таким дозволом, які документи він зобов`язаний для цього подавати, якої процедури дотримуватися, тощо), то згідно із статтею 19 Конституції України суб`єкт господарювання не може вважатися зобов`язаним отримувати такий дозвіл до тих пір, поки законодавством не буде передбачено порядок його отримання.

Апеляційний суд із посиланням на висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», викладені у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 815/132/17, від 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 440/3838/18, вказав на те, що оскільки з 2014 року відсутня процедура видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, місцеві державні адміністрації України не видають дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, а ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» подано в установленому порядку заяву на видачу дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та документи в повному обсязі, то колегія суддів не вважає неправомірною відсутність зазначеного дозволу у відповідача.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини бездіяльність органів державної влади не може ставитися у вину приватних осіб. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем подано в установленому порядку заяву та документи для отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що підтверджується листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29 жовтня 2014 року № 7-3148-14, листом Миколаївської обласної державної адміністрації від 10 жовтня 2014 року № 01-04/1397-05, листом Миколаївської обласної державної адміністрації від 19 грудня 2014 року № 01-04/1894-05, актів нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції Миколаївської області від 06 грудня 2016 року, від 19 травня 2017 року, вiд 31 травня 2019 року № 02-03-07-08/66, від 22 червня 2020 року № 02-03-07-08/92/20.

Посилання ГО «Стоп Шлам» на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними зі справою, яка переглядається.

На думку апеляційного суду, діяльність відповідача щодо поводження з червоними шламами не підлягає ліцензуванню, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» повинно було отримати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Суд апеляційної інстанції також вказав, що обґрунтовуючи доводи, в тому числі про необхідність отримання відповідачем відповідної ліцензії, представники ГО «Стоп Шлам» посилались на висновки інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року № 34883/20-48/34884/20-48. Разом із тим, судова практика не визнає експертні висновки, виконані експертом, якого не попередили про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, належним та допустимим доказом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18). Як вбачається із матеріалів інженерно-екологічної експертизи, в основу висновку покладені дослідження зразків червоного шламу, проведені ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя Міністерства охорони здоров`я України» та ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва» Національної академії медичних наук України (т. 15, а. с. 136-151). Тобто має місце передоручення проведення експертизи, зокрема, основного питання, яке ставилось на дослідження - вміст хімічних речовин у зразках червоного шламу, іншим особам, які не є експертами та щодо них немає відомостей про їхню обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Апеляційний суд зауважив, що враховуючи те, що висновок експерта складений із порушенням вимог статей 104, 106 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, він не є належним та допустимим доказом, а, отже, суд першої інстанції помилково взяв зазначений висновок експертизи до уваги.

З метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 12 ЦПК України в судовому засіданні апеляційного суду сторонам роз`яснювалося право заявити клопотання про проведення екологічної експертизи, проте сторони не скористалися таким правом.

Суд апеляційної інстанції вказав на необґрунтованість посилання ГО «Стоп Шлам» на статтю 32 Закону України «Про відходи», якою передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких відходів з метою їх зберігання чи видалення, оскільки ввезення відходів відповідачем в Україну не відбувається. Крім того, заборона стосується саме ввезення відходів з-за кордону, натомість відходи у вигляді червоного шламу утворюються на території України в процесі господарської діяльності та видаляються згідно з законодавством України. Встановлено, що відповідач ввозить давальницьку сировину - боксити, що не є відходами.

Апеляційний суд зазначив, що твердження ГО «Стоп Шлам» про те, що відповідач не проводить моніторинг води, спростовується паспортом місця видалення відходів шламосховища (МВВ) № 2 за 2018 рік, в розділі 7 якого вказано про відсутність перевищення забруднення повітря, підземних (ґрунтових) вод, поверхневих вод та ґрунтів. Перевірками органами Державної екологічної інспекції та Державної служби надзвичайних ситуацій України у період 2016-2020 років та іншими доказами спростовуються твердження позивача про порушення відповідачем вимог екологічного законодавства та відсутність моніторингу за якістю, зокрема, поверхневих вод.

Колегією суддів апеляційного суду спростовано доводи ГО «Стоп Шлам» про те, що господарська діяльність відповідача може вважатись аварією, оскільки виключно подія техногенного характеру може бути аварією, а не діяльність підприємства та, зокрема, виробничий процес.

Позивачі обґрунтовували завдання моральної шкоди висновком фахівців за результатами соціально-психологічного дослідження, складеного ГО «Асоціація психологів України» від 04 червня 2020 року № 010/0620 та висновком судово-психологічної експертизи № 19081/19082/20-61 від 15 жовтня 2020 року, з яким погодився суд першої інстанції. Однак суд апеляційної інстанції вказав, що зі змісту вказаного дослідження вбачається, що спеціалісти-психологи, які не є судовими експертами i не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, із залученням інших осіб, які не зазначені у висновку, провели психологічне обстеження 1279 асоційованих членів позивача шляхом експертних бесід та анкетування i встановили заподіяння їм моральної шкоди на загальну суму 376 280 454 грн. Надалі висновок фахівців був наданий експертам КНДIСЕ, які на підставі цього документу, без особистого психологічного обстеження 1 279 осіб, підтвердили висновки психологів про заподіяння їм моральної шкоди, збільшивши її розмір до 9 208 800 000 грн.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 752/23814/17-ц суд апеляційної інстанції вказав на те, що не може бути визнано належним доказом наявності психоемоційних змін та моральної шкоди документ, складений спеціалістами, які не є атестованими судовими експертами, та звернув увагу, що висновки таких спеціалістів у справі складені на основі документів i пояснень позивача, без аналізу всіх доказів, які містяться у матеріалах справи, що очевидно свідчить про неповноту дослідження.

З цих же підстав апеляційний суд не взяв до уваги висновок експертів КНДIСЕ за результатами проведення психологічної експертизи, який судові експерти обґрунтували виключно висновками i документами фахівців-психологів без проведення особистого психологічного обстеження 1 279 осіб або аналізу психологічно значимих документів щодо них.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції із посиланнями на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18) дійшла висновку, що у справі недостатньо доказів на підтвердження позовних вимог ГО «Стоп Шлам» «поза розумним сумнівом». Зокрема, позивачем не надано досліджень впливу від діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на фізичних осіб, як достатньо пов`язаного з їх приватним та сімейним життям у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, ГО «Стоп Шлам» не доведено факту наявності інтенсивного і тривалого шкідливого впливу від діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», що безпосередньо впливало б на життя чи здоров`я членів цієї громадської організації та перевищувало екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Не погоджуючись із постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року ГО «Стоп Шлам» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року касаційну скаргу ГО «Стоп Шлам» задоволено частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року змінено, викладено її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Змінюючи постанову суду апеляційної інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про статус та кількість членів, в інтересах яких заявлено позов. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що ГО «Стоп Шлам» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства (зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17, провадження № 12-186гс18). Крім того, апеляційний суд вказав, що ГО «Стоп Шлам» звернулась із позовом в інтересах 1 279 своїх асоційованих членів, проте суд першої інстанції членами ГО «Стоп Шлам», в чиїх інтересах звернулась вказана громадська організація, зазначив 1 273 особи. Тобто суд апеляційної інстанції зробив взаємовиключні висновки щодо права природоохоронної організації звертатися із позовом в інтересах своїх членів, не врахувавши, що ГО «Стоп Шлам» звернулась із позовом в інтересах 1 279 своїх асоційованих членів.

Колегія суддів Верховного Суду також вказала на те, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про обґрунтованість заявленого судді Бобровій І. В. відводу та необґрунтовано послався на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 25 березня 2021 року у справі № 523/7796/19. У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції не було порушено порядок визначення судді для розгляду справи та не було помилки при реєстрації документів. Натомість у справі № 523/7796/19 судами встановлено, що «позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована канцелярією Суворовського районного суду м. Одеси 20 травня 2019 року, про що свідчить вхідний штамп та підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа на цій позовній заяві (а. с. 2). Разом із цим автоматизований розподіл цієї позовної заяви конкретному судді проведено 17 травня 2019 року о 16 год. 51 хв., про що свідчить відповідний протокол за підписом керівника апарату цього суду Іщенко О. В. (а. с. 106)». За таких обставин, на думку суду касаційної інстанції, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість заявленого судді Бобровій І. В. та скасування рішення суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову, але частково помилився щодо мотивів скасування та відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року змінено ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року (про відмову у закритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») та викладено її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Змінюючи ухвалу суду апеляційної інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні клопотання ГО «Стоп Шлам» про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», суд касаційної інстанції зазначив, що встановивши, що апеляційну скаргу підписано керівником відповідача, апеляційний суд мав вказати, що відсутні підстави для висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати та, як наслідок для закриття апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2022 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у незміненій судом касаційної інстанції частині та постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Також заявник просить провести розгляд справи за участі його представника.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у незміненій судом касаційної інстанції частині та постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

1. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вважає, що має право на оскарження постанови апеляційного суду, оскільки не брав участі у справі, а судовим рішенням апеляційного суду було вирішено питання про його права, свободи, інтереси.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неправильне застосування частин першої, третьої статті 38, статті 50 та частини другої статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 9Орхуської конвенції, пункту «с» статті 17, частин четвертої, п`ятої статті 33 Закону України «Про відходи», статей 1, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства» від 25 серпня 2010 року № 725, а також необхідність відступлення від застосування висновків Верховного Суду про застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 815/132/17, від 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 та від 12 вересня 2019 року у справі № 440/3838/18.

Заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про:

- неправильне застосування пункту «є» статті 17, пункту «п» статті 23, пункту «и» статті 39 та частини шостої статті 33 Закону України «Про відходи», висновків про застосування якої Верховним Судом не зроблено, внаслідок чого допущено встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів;

- неправильне застосування статті 21, частин третьої, четвертої статті 33 Закону України «Про відходи», висновків про застосування якої Верховним Судом не зроблено, що вплинуло на повноту дослідження обставин справи.

Заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про:

- порушення апеляційним судом пункту 1 частини першої статті 365, частини четвертої статті 367 ЦПК України в частині вирішення питання про права та обов`язки особи, не залученої до участі у справі;

- порушення норм частин першої-третьої статті 367 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 19 травня 2022 року у справі № 760/12553/16-ц, внаслідок чого необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- порушення норм статей 78, 89, 229, 239 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 495/10983/17 у вигляді не дослідження низки явних у матеріалах справи доказів, що покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому такі обставини вважаються встановленими на підставі недопустимих доказів.

2. ОСОБА_2 у касаційній скарзі вважає, що має право на оскарження постанови апеляційного суду, оскільки не брав участі у справі, а судовим рішенням апеляційного суду було вирішено питання про його права, свободи, інтереси.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

ОСОБА_2 у поданій касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та стверджує про:

- неправильне застосування статей 1-3, 9, 11, 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 520/8633/18;

- неправильне застосування статей 1, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» без урахування висновків про застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 803/1130/17, та як наслідок - статті 1187 ЦК України.

Заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та стверджує про неправильне застосування частин 1, 3 статті 38, статті 50, частини 2 статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 9 Орхуської конвенції, пункту «с» статті 17, частин 4, 5 статті 33 Закону України «Про відходи», статей 1, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», статей 1-3, 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 725, а також необхідність відступлення від застосованих апеляційним судом висновків Верховного Суду;

Заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України щодо:

- порушення апеляційним судом статей 1, 17, 33 Закону України «Про відходи» та положень статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», висновок Верховного Суду про застосування яких відсутній;

- неправильного застосування пункту «є» статті 17, пункту «п» частини першої статті 23, пункту «и» статті 39, частини шостої статті 33 Закону України «Про відходи», висновок Верховного Суду про застосування яких відсутній;

- неправильне застосування статті 21, частин третьої, четвертої статті 33 Закону України «Про відходи», висновок Верховного Суду про застосування яких відсутній, що вплинуло на повноту дослідження обставин справи;

Заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України щодо:

- порушення норм частин першої-третьої статті 367 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України - на підставі пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України;

- порушення норм статей 78, 89, 229, 239 ЦПК України - на підставі пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України;

Провадження у суді касаційної інстанції

16 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.

Відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою щодо оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року та постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року.

25 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи відзивів на касаційні скарги

03 жовтня 2022 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить закрити касаційне провадження у справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України, а у разі встановлення відсутності підстав для закриття касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення.

12 грудня 2022 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить закрити касаційне провадження у справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України, а у разі встановлення відсутності підстав для закриття касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ГО «Стоп Шлам» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

За даними ГО «Стоп Шлам» особи, в інтересах яких вказана громадська організація звернулась з позовом, є мешканцями м. Миколаєва: (Заводського, Інгульського, Корабельного та Центрального районів) та довколишніх сіл Вітовського району (села Шевченкове, Українка, Воскресенське, Галицинове, Калинівка, Котляреве, Мішково-Погорілове, Воскресенськ), Очаківського району (села Василівка, Каталине, Прибузьке, Парутине, Матросівка), Миколаївського району (села Радісний Сад, Зарічне, Весняне, Жовтневе, Надбузьке, Новобогданівка, Стара Богданівка, Трихати, Шурине та смт. Ольшанське), Арбузинського району (село Благодатне), Вознесенського району (село Воронівка), Новобузького району (село Баратівка), Новоархангельського району (село Кокенкувате), Новоодеського району (село Сухий Єланець), Снігурівського району (місто Снігурівка), Новокаховської міської ради (смт. Дніпряни), Доманівського району (смт. Доманівка).

Основними видами економічної діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є: виробництво алюмінію (основний), вантажний морський транспорт, транспортне оброблення вантажів.

Основним видом продукції підприємства є глинозем металургійний. Технологічна схема передбачає переробку сировини (бокситів) лужним гідрологічним способом (спосіб Байєра).

Бокситовий (червоний) шлам - це похідний продукт при переробці оксиду алюмінію, який, у свою чергу, є основною сировиною для виробництва металевого алюмінію.

Для накопичення відходів переробки бокситів червоного шламу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» використовує шламосховища № 1 та № 2. Шламосховище № 1 є виведеним з експлуатації, шламосховище № 2 розташоване на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, з північного заходу на відстані 2,5 км від с. Галицинове, з південного заходу - 3,4 км від с. Лимани, з заходу - 4,5 км від Бузького лиману. Зберігання червоного шламу на шламосховищі № 2 здійснюється відкритим способом, із заглибленням в землю сухим складуванням шламу.

У листі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 17 лютого 2020 року та в акті цієї інспекції № 02-03-07-08/92/20 від 22 червня 2020 року вказано на факти пиління, які відбувались у 2011 році, 08 лютого 2012 року та 03 липня 2019 року. При цьому встановлено, що завдяки своєчасним діям ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» локальне запилювання 03 липня 2019 року тривало 10 хвилин та було локалізовано. При візуальному обстеженні території санітарно-захисних зон шламосховищ № 1, 2 та прилеглої території наявності червоного шламу не зафіксовано. За результатами вимірювання у відібраних пробах ґрунтів біля шламосховищ № 1, 2 концентрація хлоридів, заліза (рухомі форми), алюмінію (обмінного) та марганцю (валового) не перевищують фонові концентрації, за результатами вимірювання у відібраних пробах поверхневої води Бузького лиману концентрація забруднюючих речовин не перевищують гранично-допустимі концентрації для водойм рибогосподарського використання.

Внаслідок організації технологічних карт у межах секцій шламосховищ, виконання робіт з монтажу стаціонарної системи пилопригнічення (спринклерів) та використання ряду інших мобільних засобів з часу останнього пиління, а саме з 2012 року, розповсюдження пилу червоного шламу за території шламосховищ ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» мінімізовано.

За даними Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 17 лютого 2020 року протягом 2016-2019 років проводились перевірки дотримання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» вимог природоохоронного законодавства. За результатами вимірювання у відібраних пробах ґрунтів біля шламонакопичувачів № 1, 2 концентрація хлоридів, заліза (рухомі форми), алюмінію (обмінного) та марганцю (валового) не перевищують фонові концентрації, за результатами вимірювання у відібраних пробах поверхневої води в акваторії Бузького лиману концентрація забруднюючих речовин не перевищують концентрації для водойм рибогосподарського використання, за результатами вимірювання показників складу та властивостей підземних вод встановлено, що концентрація забруднюючих речовин залишаються в межах спостереження.

За період 2016-2020 років жодних аварій чи інших надзвичайних ситуацій на території підприємства не зафіксовано, що підтверджується листом ГУ ДСНС у Миколаївській області № 04-1404/26 вiд 26 лютого 2020 року.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Миколаївській області № 02/11.02-02/598 від 17 лютого 2020 року надзвичайні ситуації не виникали.

Державними органами, які проводили перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, не заперечується наявність окремих порушень, однак вони були пов`язані з правилами ведення журналів первинного обліку утворення та утилізації відходів за формою 1-ВТ, потраплянням стічних вод за територію мийки на водозбірну територію з твердим покриттям, змішуванням різних видів та типів відходів (ганчір`я, папір, сміття, дрібний металобрухт, будівельні відходи, тощо), не вживанням в повному обсязі заходів боротьби з бур`янами, не здійсненням обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію, а також тим, що санітарно-захисна зона навколо двох джерел водозабору не витримується в радіусі 15 метрів (т. 6, а.с. 116-124).

Суд апеляційної інстанції встановив, що у справі відсутні докази фактичних концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, а тому, позивачем не підтверджено факт наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами внаслідок промислової діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», а матеріали справи не містять інформації, щодо офіційних звернень громадян, які мешкають у місті Миколаєві та навколишніх районах, до державних органів зі скаргами на запилювання території червоними шламами та забруднення атмосферного повітря, пов`язані з діяльністю ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у період 2008-2020 років.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» подано в установленому порядку заяву та документи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами в повному обсязі, що підтверджуються листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29 жовтня 2014 року № 7-3148-14, листом Миколаївської обласної державної адміністрації від 10 жовтня 2014 року № 01-04/1397-05, листом Миколаївської обласної державної адміністрації від 19 грудня 2014 року № 01-04/1894-05, актів нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції Миколаївської області від 06 грудня 2016 року, від 19 травня 2017 року, від 31 травня 2019 року № 02-03-07-08/66, від 22 червня 2020 року № 02-03-07-08/92/20.

26 вересня 2014 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося iз запитом до Управлiння екології та природних ресурсiв Миколаївської ОДА щодо надання інформації про здійснення операцій у сфері поводження з відходами, за вiдповiддю якого надання дозволiв на здiйснення операцiй у сферi поводження з вiдходами та подання декларацiй про вiдходи повинно здiйснюватися згiдно з вимогами вiдповiдних Порядкiв пiсля затвердження їx Кабiнетом Мiнiстрiв України.

16 жовтня 2014 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося за роз`ясненнями до Мiнiстерства екології та природних ресурсiв України, вiд якого отримано аналогiчну вiдповiдь.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» направило до Дозвiльного центру Миколаївської ОДА заяву про здійснення операцій у сфері поводження з відходами та пакет документів на отримання дозволу, якi були повернуті через вiдсутнiсть процедури видачі дозволу.

Згідно з актами нагляду (контролю) Державної екологiчної iнспекцiї Миколаївської областi вiд 22 червня 2020 року № 02-03-07-08/92/20, вiд 31 травня 2019 року № 02-03-07-08/66, вiд 19 травня 2017 року, вiд 06 грудня 2016 року видалення червоних шламiв ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» здійснює шляхом згущення шламової пульпи на територiї основного проммайданчику i подачі її за допомогою насосної станції магiстральними пульпопроводами на шламосховище, яке розташоване на вiдстанi 3,5 км вiд самого заводу.

У паспорті місця видалення відходів шламосховища (МВВ) № 2 за 2018 рік у розділі 7 зазначено про відсутність перевищення забруднення повітря, підземних (грунтових) вод, поверхневих вод та грунтів. Крім того, станом на 01 лютого 2019 року згідно розділу 8 зазначеного паспорту порушення вимог експлуатації МВВ, а саме: перевищення проектної ємності, незадовільного стану захисних споруд, відсутності проекту, відсутності гірничого відводу при видаленні в надра, не здійснення збору та відведення поверхневого стоку, порушення регламенту скиду рідких відходів тощо не зафіксовано.

У 2020 році щодо ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» проведено заходи позапланового нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією у Миколаївський областi: акт вiд 24 вересня 2020 року № 02-03-07-08/160/20; акт вiд 22 червня 2020 року № 02-03-07-08/92/20. За результатами вимірювань концентрації забруднюючих речовин не перевищують гранично-допустимі концентрації для морських вод.

Відповідно до листа Державного інституту «Укрндіводоканалпроект» № 636/9-00 від 26 листопада 2020 року відносно складування шламів, у 2020 році ДІ «УкрНДІводоканалпроект» виконав науково-дослідну роботу «Математичне моделювання гідродинамічних і гідрохімічних процесів умов території шламосховища № 2». Результат показав, що достатня пропускна здатність дренажних споруд шламосховища, а також наявність про фільтраційного екрану по території шламосховища, робить неможливим вплив шламу і техногенних вод в нижче розташовані водоносні горизонти, вплив роботи шламосховища на гідродинамічний і гідрохімічний режими водоносних горизонтів не відмічається, вплив шламосховища № 2 на фізичні, хімічні та санітарно-гігієнічні характеристики підземних вод, що використовуються населенням для водопостачання, на моделюючій території - відсутні.

Позивач обґрунтовував завдання моральної шкоди висновком фахівців за результатами соціально-психологічного дослідження, складеного ГО «Асоціація психологів України» від 04 червня 2020 року № 010/0620 та висновком судово-психологічної експертизи № 19081/19082/20-61 від 15 жовтня 2020 року.

Апеляційний суд встановив, що висновок експертів КНДIСЕ за результатами проведення психологічної експертизи № 19081/19082/20-61 від 15 жовтня 2020 року судові експерти обґрунтували виключно висновками i документами фахівців-психологів без проведення особистого психологічного обстеження 1 279 осіб або аналізу психологічно значимих документів щодо них, а залучені фахівці ГО «Асоціація психологів України» Вакуленко О. Л . i Проскурня А. С. , які склали висновок від 04 червня 2020 року № 010/0620, не проводили психологічне обстеження 1279 асоційованих членів. У висновку фахівців відсутні посилання на третіх осіб, які проводили бесіди з асоційованими членами, факт їх виїзду до Миколаївської області i згадка про виготовлення чи аналіз аудiозаписiв у ході соціально-психологічного дослідження.

У матеріалах справи відсутні докази (анкети, аудiозаписи), які б свідчили про проведення фахівцями ГО «Асоціація психологів України» психологічного обстеження асоційованих членів.

Апеляційний суд встановив, що згідно з висновком експертів комісійної судово-психологічної експертизи КНДIСЕ експерти визначили розмір моральної шкоди не індивідуально щодо кожного з 1 279 осіб, а для умовно-статистичного члена ГО «Стоп Шлам».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає закриттю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Щодо права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року після її перегляду в касаційному порядку

З матеріалів справи видно, що ГО «Стоп Шлам» звернулось до суду з позовом в інтересах 1 273 осіб, зокрема і в інтересах ОСОБА_1 за його погодженням (726 у списку).

Таким чином, позов ГО «Стоп Шлам» подано і в його інтересах, тому доводи заявника про те, що апеляційним судом вирішено питання про його права, свободи, інтереси, його не залучено до участі у справі, а справу розглянуто за його відсутності, є безпідставними.

Особиста відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні, зокрема, за умови подання ГО «Стоп Шлам» позову, в тому числі і в його інтересах, не означає, що заявник не брав участь у справі як сторона, інтереси якої представляла громадська організація (позивач).

За правилами пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Під час розгляду цієї справи ГО «Стоп Шлам», яка діяла в інтересах 1 273 осіб, зокрема і в інтересах ОСОБА_1 , оскаржувала в касаційному порядку постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року (касаційне провадження № 61-1132св22) касаційну скаргу ГО «Стоп Шлам» задоволено частково. Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року (про відмову у закритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») змінено, викладено її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року змінено, викладено її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року підлягає закриттю.

За матеріалами, доданими до касаційної скарги, ОСОБА_2 стверджує, що ГО «Стоп Шлам» у цій справі не представляло його інтереси як члена вказаної громадської організації.

Згідно із постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року цим судовим рішенням суд апеляційної інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси ОСОБА_2 .

Рішення є таким, що ухвалене про права, свободи, інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 липня 2022 року у справі № 591/1506/14-ц (провадження № 61-17709св21), від 10 серпня 2022 року у справі № 182/4322/15-ц (провадження № 61-13997св21).

З матеріалів справи видно, що судом апеляційної інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не ухвалювалося.

Пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи, що у цій справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, то касаційне провадження за поданою касаційною скаргою підлягає закриттю.

ОСОБА_2 не позбавлений права самостійно звернутись до суду із позовом за захистом права, яке він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Враховуючи наведене та наявність клопотань ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про закриття касаційного провадження, викладених у відзивах на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 жовтня 2022 року та 12 грудня 2022 року відповідно, касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає закриттю.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні провадження у справі підлягають закриттю, а правила частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають компенсацію витрат, пов`язаних із розглядом справи, лише на користь відповідача, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у справі за позовом Громадської організації «Стоп Шлам», що діє в інтересах своїх 1279 асоційованих членів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про компенсацію моральної шкоди - задовольнити.

Закрити касаційне провадження у справі за позовом Громадської організації «Стоп Шлам», що діє в інтересах своїх 1279 асоційованих членів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про компенсацію моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська