Рішення

від 27.12.2022 по справі 350/1759/18

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1759/18

Номер провадження 2/350/5/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2022 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Мельник Б.М.,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання рішення та Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, усунення перешкод в користуванні проїзною дорогою,

установив:

У своїй позовній заяві позивач Нижньострутинська сільська рада Рожнятівського району просила суд ухвалити рішення, яким визнати рішення Нижньострутинської сільської ради від 28.05.2009 року про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1634 га. для ведення особистого селянського господарства - недійсним, та скасувати його. Визнати виданий на ім`я ОСОБА_4 Державний акт серії ЯК № 656333 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1634 га. кадастровий номер 2624883901:01:003:0057 для ведення особистого селянського господарства в с. Нижній Струтин Рожнятівського району, який 20 січня 2010 року зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011030900002 - недійсним та скасувати його. Зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні проїзною дорогою (біля меліоративного каналу), що в с. Н. Струтин Рожнятівського району та зобов`язати його демонтувати самовільно встановлені ним 7 металічних стовпчиків.

В основу позовних вимог сільський голова зіслалася на те, що, у провадженні Рожнятівського районного суду знаходилася цивільна справа № 350/347/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Нижньострутинської сільської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та рішення сесії сільської ради.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що до заїзду до свого господарства він користується громадською дорогою, яка знаходиться в охоронній зоні міліоративного каналу, проте в грудні 2015 року ОСОБА_4 самовільно встановив огорожу на проїзній частині даної дороги, чим суттєво зменшив її розміри та звузив її, і тим самим чинить перешкоди в нормальному користуванні даною громадською дорогою. ОСОБА_3 просив рішення сесії Нижньострутинської сільської ради від 28 травня 2009 року про передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0.1634 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та виданий Нижньострутинською сільською радою і управлінням Держкомзему в Рожнятівському районі 15 січня 2010 року ОСОБА_4 Державний акт серії ЯК № 656333 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1634 га. кадастровий номер 2624883901:01:003:0057 для ведення особистого селянського господарства в с. Нижній Струтин Рожнятівського району скасувати. Внести в Державний реєстр земель інформацію про анулювання запису в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на дану земельну ділянку площею 0.1634 та. кадастровий номер 2624883901:01:003:0057 для ведення особистого селянського господарства, здійсненого за №011030900002 від 20 січня 2010 року.

Під час ознайомлення з матеріалами позовної заяви стало відомо, що в процесі оформлення технічної документації ОСОБА_4 для приватизації земельної ділянки площею 0,1634 га. для ведення особистого селянського господарства було допущено помилку у документації із землеустрою, не враховано необхідність залишення певного розміру громадської дороги в охоронній зоні меліоративного каналу, зокрема ширина дороги згідно генерального плану забудови села повинна становити 8 м., а становить від 4,0 м. до 5,5 м.

Рішенням Нижньострутинської сільської ради від 28.05.2009 року, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1634 га. для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного рішення Нижньострутинської сільської ради, 15 січня 2010 року ОСОБА_4 видано Державний акт серії ЯК №656333 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1634 га. кадастровий номер 2624883901:01:003:0057 для ведення особистого селянського господарства в с. Нижній Струтин Рожнятівського району, який 20 січня 2010 року зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011030900002.

З викопіювання Генерального плану села чітко вбачається, що частина спірної земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_4 є громадською дорогою, тому передана у власність йому помилково.

Таким чином, Нижньострутинська сільська рада передала у власність ОСОБА_4 частину землі комунальної власності (громадської дороги), що суперечить вимогам ст. 83 ЗК України.

Зазначена обставина була предметом розгляду шістнадцятої сесії сьомого скликання Нижньострутинської сільської ради, і рішенням Нижньострутинської сільської ради від 03.06.2018 року доручено Нижньострутинській сільській раді в особі сільського голови Сташків Л.М. звернутись до суду з позовом про визнання рішень сільської ради, що стосуються передачі частини громадської дороги громадянам у приватну власність, недійсними.

Оскільки, сільська рада не може самостійно скасувати своє попереднє рішення чи вносити в нього зміни, тому вищенаведені обставини змушують Нижньострутинську сільську раду звернутись з даним позовом до суду за захистом законних прав та інтересів територіальної громади.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 19.09.2018 провадження в справі відкрито.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 13.02.2019 зупинено провадження у справі до визнання правонаступників ОСОБА_4 , який вибув з процесу у зв`язку зі смертю.

Ухвалою суду від 06.09.2019 провадження у справі відновлено.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2019 залучено до участі у розгляді даної справи в якості відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02.02.2021 замінено позивача Нижньострутинську сільську раду Рожнятівського району Івано-Франківської області на Рожнятівську селищну раду Івано-Франківської області.

23.04.2021 ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала та зазначила, що під час проведення підготовчих робіт для приватизації земельної ділянки, площею 0,1634 га приватним підприємством "Вектор" у 2009 році на місцевості проводилася зйомка земельної ділянки з врахуванням її місця розташування та встановленням меж. Для цього була виготовлена Технічна документація із землеустрою даної земельної ділянки, складовою якої є Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування від 22.10.2009 року та Кадастровий номер ділянки, які погоджені сільським головою села Нижній Струтинь Марків (Сташків) Л.М. та спеціалістом-землевпорядником сільської ради Л.Тарас і суміжними землекористувачами. Висновком управління Держкомзему у Рожнятівському районі № 5,2-04/561 від 01.06.2009 року та Висновком відділу містобудування, архітектури та містобудування Рожнятівської райдержадміністрації від 11.06.2009 року погоджено Технічну документацію із землеустрою і вважають за можливе передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1674 га. Згідно довідки №5.1-06/269 від 01.06.2009 року управління Держкомзему у Рожнятівському районі ділянці №2, площею 0,1674 га присвоєно індексно-кадастровий номер 2624883901:01:003:0058.

Таким чином, відповідними державними органами було визнано законність передачі ОСОБА_4 у приватну власність даної земельної ділянки, що послужило видачею йому 20.01.2010 року відповідачем Нижньострутинською сільською радою оспорюваного Державного акту на право приватної власності на землю. Позивач, оспорюючи рішення сесії сільської ради та Державний акт на право приватної власності на землю, не надав суду достовірних допустимих доказів про те, що в приватизовану ОСОБА_4 земельну ділянку ввійшла частина дороги, оскільки у викопіюванні діючого Генерального плану забудови за 2015 рік на який посилається Нижньострутинська сільська рада немає графічних даних про включення частини дороги в земельну ділянку відповідача. Генеральний план на забудову села Нижній Струтинь був розроблений у 2015 році вже після того як відповідач ОСОБА_4 ще в 2010 році приватизував земельну ділянку.

Крім цього, під час приватизації ОСОБА_4 земельної ділянки у 2009 році представник позивача Нижньострутинської сільської ради - сільський голова Сташків Л.М. голосувала на сесії 28.05.2009 за рішення про передачу йому у приватну власність цієї земельної ділянки, підписала оспорюване рішення, підписала і затвердила гербовою печаткою Державний акт на право приватної власності на землю 20.01.2010, підписала і затвердила гербовою печаткою Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача від 22.10.2009 та Кадастровий номер ділянки. Дана обставина підтверджує те, що позивачу Нижньострутинській сільській раді ще в 2009-2010 роках було достовірно відомо, що земельна ділянка, площею 0,1674 га приватизована відповідачем і давно минув трьохрічний строк позовної для звернення до суду, встановлений ст. 257 ЦК України. Позивач Нижньострутинська сільська рада, як орган місцевого самоврядування в межах наданих їй повноважень 28.05.2009 приймала рішення про передачу відповідачу ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1647 га для ведення особистого селянського господарства та 20.01.2010 року видала Державний акт на право приватної власності на дану земельну ділянку. Ця ж сільська рада, як позивач звернулася в суд з позовом про визнання недійсними та скасування як рішення так і державного акту, вважаючи свої дії протиправними на підставі ст. 21 ЦК України, яка передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси та на підставі ст. 155 ЗК України, яка передбачає, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається незаконним. Тобто при розгляді судом справ даної категорії орган державної влади, орган влади АРК та орган місцевого самоврядування є відповідачами в цивільному процесі позовного провадження. Земельна ділянка передана Нижньострутинською сільською радою ОСОБА_4 у приватну власність у відповідності з діючим законодавством та належить йому правомірно.

Крім цього вказала, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, адже з часу прийняття рішення Нижньострутинською сільською радою про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки у приватну власність та одержання Державного акту на право власності минуло більше дев`яти років. Просила відмовити у задоволенні позову, стягнути на її користь з позивача судові витрати за надання кваліфікованої правничої допомоги.

03.10.2022 ОСОБА_2 подала заяву про застосування позовної давності.

25.10.2022 представником позивача заявлено клопотання про не застосування позовної давності у справі.

У судовому засіданні представник позивача Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області Джогола Т.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених в позовній заяві, просила про задоволення позову. Крім цього, просила суд відмовити у задоволенні заяви відповідачки про застосування до вказаних правовідносин позовної давності з тих підстав, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, так як власник може пред`явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачену ст. 344 ЦК України. Оскільки встановлення у грудні 2015 року відповідачем семи металевих стовпчиків є триваючим правопорушенням і спричинило перешкоди в користуванні громадською дорогою комунальної власності, що є основною позовною вимогою, тому на даний позов позовна давність не поширюється. Крім того, про існування перешкод у користуванні дорогою сільській раді стало відомо вже в процесі розгляду позовної заяви ОСОБА_3 , зокрема, що ширина дороги згідно Генерального плану забудови села становить 8 м., а по факту є від 4,0 м. до 5,5 м. Селищна рада на даний час є розпорядником всіх земель комунальної власності, тому вказана земельна ділянка, як ділянка, що не може бути передана у власність громадян, повинна бути повернута у власність територіальної громади. Єдиним способом вирішення даної ситуації, вважає визнання незаконним та скасування як рішення сільської ради так і Державного акту.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Мельник Б.М. заперечили щодо задоволення позовних вимог, вказали про їх необґрунтованість, з підстав вказаних у відзиві. ОСОБА_2 вказала, що посилання позивача на те, що дорога є завузькою, то вона вважає, що ширини дороги є достатньою для проїзду техніки, її син їде туди трактором без будь яких проблем. У зв`язку з викладеним просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю. Дорога є громадською, нею користується багато жителів села, а її звуження призводить до неможливості проїзду, як вантажних автомобілів так і легкового транспорту, неможливо об`їхатись. Просив зобов`язати відповідачку демонтувати встановлені стовпи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду надав пояснення про те, що з 2002 по 2004 роки перебував на посаді голови Нижньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області. У 2003-2004 роках був розроблений Генплан забудови села Нижній Струтинь. У 2015 році на базі попереднього генплану був розроблений новий генплан. 21 березня 2004 року була проведена сесія сільської ради на якій було затверджено генплан с. Нижній Струтинь, про що було винесено відповідне рішення сесії сільської ради, паперовий носій якого був втрачений. Вважає, що спірна дорога є громадською, її ширина повинна бути 8 м.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Земельного кодексу України, який діяв станом на 2009 рік, чинного Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-84цс14).

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що рішенням сесії Нижньострутинської сільської ради Рожнятівського району від 28.05.2009 (а.с.7-9) ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1634 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі технічної документації із землеустрою виготовленої на замовлення ОСОБА_4 ПП «Вектор» погодженої висновком управління Держкомзему у Рожнятівському районі №5.2-04/561 від 01.06.2009 року та Висновком відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської райдержадміністрації від 11.06.2009 (а.с.33-38), ОСОБА_4 приватизував земельну ділянку площею 0,1634 га для ведення особистого селянського господарства у с. Нижній Струтин Рожнятівського району Івано-Франківської області, що підтверджується копією Державного Акту на право приватної власності на земельну ділянку від 10.01.2010 (а.с.12-14).

Комісією Нижньострутинської сільської ради Рожнятівського району при обстеженні проїздної дороги біля міліоративного каналу зі сторони громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлено, що ширина проїздної дороги до міліоративного каналу біля господарства ОСОБА_3 становить в чотирьох точках становить 5 м, 4.30, 5.30, 5.50 м, біля господарства ОСОБА_4 ширина дороги до меліоративного каналу у двох точках становить 4.90 і 5.50 м. Фактично проектна ширина дороги, згідно містобудівної документації генерального плану забудови с.Нижній Струтинь має становити 8 м., про що 21.06.2017 складено відповідний акт та схему обстеження існуючої під`їздної дороги (а.с. 18-21).

З акту огляду земельної ділянки загального користування - вул.Шевченка від 23.12.2021 (а.с.186-187) вбачається, що мобільною групою з питань регулювання земельних відносин на території Рожнятівської селищної ради встановлено, що на даному відрізку вулиці Шевченка ( Біля мосту через меліоративний канал) неможливо здійснити поворот вантажного або великогабаритного автомобіля та пожежного автомобіля без заїзду на земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки значення довжини радіусу повороту таких автомобілів є більшим ніж значення ширини проїзду, внаслідок чого створюється перешкода для користування частиною вулиці Шевченка як для ОСОБА_3 , так і для інших мешканців даної вулиці.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 12 ЗК України (в редакції, чинній на день прийняття оспорюваного рішення) сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до ст. 39 ЗК України (в ред. від 01.05.2009) виділення земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно з ч. 1ст. 83 ЗК України (в ред. 01.05.2009) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Крім цього, у відповідності до ст. 83 ч.3 п.а ЗК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (в ред. 01.05.2009), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 6-10 ст. 118 ЗК України (в ред. 01.05.2009) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Статтею 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції Закону, чинній на день видачі оспорюваного Державного акта) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на їх території належить, зокрема, затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

За змістом статті 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою вирішення питань щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування.

Письмовими доказами підтверджено, що частина дороги, яка передбачена Генеральним планом с.Нижній Струтин, входить до приватизованої відповідачем земельної ділянки.

Тобто, генеральним планом села с.Нижній Струтин визначено територію населеного пункту, що включає землі по вул. Шевченка , як територію, призначену для влаштування дороги (вулиці). Якщо генеральним планом визначено функціональне призначення земельної ділянки або ж частини території за її цільовим призначенням як землі громадської чи житлової забудови, такі земельні ділянки не можуть бути передані у власність без внесення відповідних змін до генерального плану та іншої містобудівної документації. Приймаючи оскаржуване рішення, сільська рада допустила порушення вимог чинного на той час законодавства.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями комунальної власності, які не підлягають приватизації (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Та обставина, що вулиця Шевченка у с.Нижній Струтин відноситься до категорій вулиць та доріг - житлова вулиця (вулиця в житловій забудові) сільського населеного пункту, що вказує на неможливість виникнення приватного власника на неї.

Таким чином, сільська рада при наявності генерального плану села не мала права передавати частину земельної ділянки запроектованої як громадську дорогу, у приватну власність ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту ч.2 ст.144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів не відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Частинами 1 та 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації у справі.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Конституційний суд України у п. 4 рішення від 16.04.09р № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Пунктом 5 цього рішення Конституційного Суду України чітко встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Верховний Суд України за наслідками розгляду справи (постанова №6-92цс13 від 18.09.2013 року) щодо законності передачі земельної ділянки прийшов до наступного правового висновку, відповідно до якого особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Таким чином, позивачем доведено, що частина земельної ділянки, що надана у власність ОСОБА_4 належить до земель комунальної власності, тому не може надаватися у власність громадян, тобто сільською радою при прийнятті оспореного рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку порушено земельне законодавство, за таких обставин, вказане рішення є незаконним, та не може залишатися чинним.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне визнати незаконним рішення Нижньострутинської сільської ради від 28.05.2009 про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1634 га. для ведення особистого селянського господарства.

Щодо позовної вимоги про скасування виданого на ім`я ОСОБА_4 Державного акту серії ЯК № 656333 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1634 га. кадастровий номер 2624883901:01:003:0057 для ведення особистого селянського господарства в с.Нижній Струтин Калуського району Івано-Франківської області, суд зазначає наступне.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, параграф 69).

Відповідно до ч.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Оскільки державні акти на право приватної власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-33цс13, від 01 липня 2015 року № 6-319цс15.

Наведене відповідає висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18).

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 656333.

Згідно із ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Повернення у власність територіальної громади незаконно приватизованої земельної ділянки сприятиме реалізації конституційних положень, є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого ресурсу, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», п. 54 рішення від 02.11.2004 р. у справі «Трегубенко проти України»).

Рішення суду про визнання недійсним та скасування рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки є підставою для її повернення у власність територіальної громади.

Проаналізувавши документи, які містяться в матеріалах справи та пояснення сторін і свідка по даній справі суд вважає, що клопотання відповідачки про закриття провадження по справі у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності не знайшли свого підтвердження. Суд не застосовує до спірних правовідносин ст. 257 і 261 ЦК України щодо пропуску строку позовної давності, оскільки інтерес позивача порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу і позовна давність на такі позовні вимоги не поширюється.

Право територіальної громади на частину земельної ділянки, що відноситься до комунальної власності є безспірним, як і факт належності їй земельної ділянки, а тому порушене право підлягає захисту, шляхом визнання недійсними рішення сесії та державного акту.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, п.п. 72-76 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом, яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналізуючи надані сторонами на підтвердження та заперечення позовних вимог докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що відповідачка, встановивши металічні стовпчики на земельній ділянці, яка призначена для проїзду транспортом, чинить перешкоди в користуванні вулицею Шевченка, що в с.Н.Струтин , а тому вимога про зобов`язання не чинити перешкоди також є підставною і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задоволити позов Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання рішення та Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, усунення перешкод в користуванні проїзною дорогою.

Визнати незаконним рішення Нижньострутинської сільської ради від 28.05.2009 про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1634 га. для ведення особистого селянського господарства.

Визнати незаконним виданий на ім`я ОСОБА_4 Державний акт серії ЯК № 656333 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1634 га. кадастровий номер 2624883901:01:003:0057 для ведення особистого селянського господарства в с.Нижній Струтин Калуського району Івано-Франківської області.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні проїзною дорогою (біля меліоративного каналу), що в с.Н.Струтин Калуського району Івано-Франківської області, та зобов`язати її демонтувати самовільно встановлені 7 (сім) металічних стовпчиків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.01.2023.

Суддя: