ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.12.2022Справа № 910/7399/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення грошових коштів
та
за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс»
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Дяченко Я.А.
Представники учасників справи:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з`явилися;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Мітічкін А.С.
В судовому засіданні 22.12.2022 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), що повне рішення буде складено 09.01.2023 року.
СУТЬ СПОРУ:
11 серпня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 11.08.2022 року до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач) про стягнення 1 153 024,67 грн., з них: індексу інфляції - 826 573,96 грн. та 3% річних у розмірі 326 450,70 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 року в частині своєчасної оплати товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення індекс інфляції у розмірі 826 573,96 грн. та 3% річних у розмірі 326 450,70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 року позовну заяву б/н від 11.08.2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.
У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105492770651 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 16.08.2022 року у справі № 910/7399/22 вручено позивачу - 23.08.2022 року.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 29.08.2022 року (включно).
26.08.2022 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» надійшла заява б/н від 22.08.2022 року «Про усунення недоліків позову».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7399/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
13 вересня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла зустрічна позовна заява № 5905 від 12.09.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 6686,45 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 45 копійок).
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що постачальник не виконав належним чином зобов`язання за договором поставки № 53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 року щодо своєчасної поставки товару, внаслідок чого покупцем нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 6686,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, об`єднано зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» про стягнення грошових коштів в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів, ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.10.2022 року.
Підготовче засідання 11.10.2022 року не відбулося у зв`язку з сигналом "Повітряна тривога", підготовче засідання призначено на 18.10.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року підготовче засідання відкладено на 15.11.2022 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 15.11.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/7399/22 до судового розгляду по суті на 01.12.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 року розгляд справи відкладено на 22.12.2022 року.
В судовому засіданні 22.12.2022 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд зустрічний позов задовольнити. Щодо первісного позову просив врахувати зауваження щодо розрахунку 3% річних, у випадку задоволення позову просив зменшити розмір 3% річних та відстрочити виконання рішення суду строком на 1 (один) рік.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання 22.12.2022 року не з`явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
15.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) укладено договір поставки № 53-129-01-19-01848 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах поставити клапани регулюючі виробництва ТОВ «Номінал-Клапан «Диск», (продукція) для потреб ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (кінцеві споживачі), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строки поставки зазначені в специфікаціях (специфікації), які є невід`ємною частиною договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата поставленої партії продукції по специфікаціям здійснюється покупцем протягом 45 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі на поставлену партію продукції.
В п. 5.1. договору визначено, що строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. За погодженням з покупцем допускається дострокове постачання та постачання продукції партіями.
За умовами п. 5.2. договору поставка продукції згідно специфікацій здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 71504, м. Енергодар, склад Рівненське відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 34400 м. Вараш, (вантажоодержувачі) згідно Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.
Відповідно до п. 5.4. договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2020 року, а в частині оплату за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1. договору).
До договору поставки № 53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 року було укладено специфікації № 1 та № 2, у яких сторонами за договором було визначено найменування, кількість, ціну та строк передачі товару покупцю.
На виконання умов договору № 53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 року позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом отримав продукцію на загальну суму 32 026 720,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 4 від 29.05.2019 року на суму 1 776 000,00 грн., № 8 від 29.08.2019 року на суму 3 504 900,00 грн., № Т- 00000004 від 30.03.2020 року на суму 6 686 455,00 грн., № Т-30000005 від 31.03.2020 року на суму 6 686 455,00 грн., № Т- 00000006 від 01.04.2020 року на суму 6 686 455,00 грн., № Т- 00000007 від 02.04.2020 року на суму 6 686 455,00 грн. та актами приймання-передачі ТМЦ: № 041-35/1440 від 04.09.2019 року на суму 3 504 900,00 грн., № 041-36/939 від 04.06.2019 року на суму 1 776 000,00 грн., № 1802/61 від 24.04.2020 року на суму 6 686 455,00 грн., № 1803/61 від 24.04.2020 року на суму 6 686 455,00 грн., № 1804/61 від 24.04.2020 року на суму 6 686 455,00 грн., № 1805/61 від 24.04.2020 року на суму 6 686 455,00 грн. У наведених видаткових накладних та актах приймання-передачі ТМЦ зазначено, що поставка здійснюється згідно з договором № 53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 року, вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі ТМЦ містять підписи уповноважених осіб сторін за договором.
Позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач за первісним позовом всупереч п. 4.2. договору здійснив оплату вартості поставленої продукції з порушенням строку, встановленого договором, а тому просить суд стягнути з останнього 1 153 024,67 грн., з яких: 326 450,70 грн. 3% річних та 826 573,96 грн. індексу інфляції за порушення строків оплати товару.
Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог заперечив. Просив суд у разі задоволення первісного позову зменшити розмір нарахованих 3% річних та відстрочити виконання рішення суду на один рік.
У свою чергу, ДП «НАЕК «Енергоатом» (позивач за зустрічним позовом) звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «Техенергоресурс» (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення пені за порушенням ТОВ «Техенергоресурс» зобов`язання по договору щодо поставки продукції у розмірі 6686,45 грн.
Відповідач за зустрічним позовом проти позовних вимог заперечив. Просив суд застосувати позовну давність щодо позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6686,45 грн.
Щодо первісних позовних вимог.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним в процедурі публічної закупівлі, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.2. договору оплата поставленої продукції по специфікаціям здійснюється покупцем протягом 45 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі на поставлену партію продукції.
Таким чином, враховуючи, що акти приймання-передачі ТМЦ були підписані 04.09.2019 року, 04.06.2019 року та 24.04.2020 року, відповідач за первісним позовом був зобов`язаний здійснити оплату поставленої позивачем за первісним позовом продукції у строк до 08.08.2019 року, 07.11.2019 року та 02.07.2020 року.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З наявних в матеріалах справи доказів, а саме: платіжних доручень, доданих позивачем за первісним позовом до позовної заяви, вбачається, що відповідач за первісним позовом здійснив оплату поставленої продукції з порушеннях строку встановленого у п. 4.2. договору.
Наведене свідчить, що відповідач за первісним позовом належним чином не виконав зобов`язання щодо оплати продукції у строк, встановлений Договором, відтак допустив порушення зобов`язання.
Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Виходячи із приписів статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки, вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та індексу інфляції грунтуються на законі (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості продукції за договором, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3% річних та індексу інфляції за період прострочення є обгрунтованими.
Щодо періоду прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості продукції за договором судом встановлено наступне.
Відповідач за первісним позовом був зобов`язаний здійснити оплату продукції у строк до 08.08.2019 року, 07.11.2019 року та 02.07.2020 року, а отже прострочення такої оплати виникло з 09.08.2019 року, 08.11.2019 року та 03.07.2020 року.
Крім того, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та індексу інфляції.
Здійснивши перевірку наданого позивачем за первісним позовом розрахунку індексу інфляції, судом встановлено, що загальна сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, за розрахунком суду, становить 641 502,32 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції в сумі 185 071,64 грн. позивачу за первісним позовом належить відмовити.
Також перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, за розрахунком суду, становить 294 816,57 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 31 634,13 грн. позивачу за первісним позовом належить відмовити.
Щодо викладеного у відзиві на позовну заяву відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідач за зустрічним позовом просив суд у разі задоволення позову зменшити розмір нарахованих 3% річних, взявши до уваги при цьому відсутність збитків у позивача за первісним позовом, скрутне фінансово-економічне становище відповідача за первісним позовом та його стратегічне значення у видобутку електроенергії для потреб населення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Суд відзначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України, відтак статтею 233 Господарського кодексу України не передбачено право суду на їх зменшення.
Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача за первісним позовом.
Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання рішення суду на один рік, суд зазначає таке.
Приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом не обґрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.
За таких обставин, клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог.
Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, відповідач за зустрічним позовом поставив 02.04.2020 року, а позивач за зустрічним позовом прийняв продукцію на суму 6 686 455,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № Т-00000006 від 01.04.2020 року.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) поставка продукції здійснюється у строк з 02.03.2020 року по 31.03.2020 року. Відтак, кінцевим строком поставки продукції є 31.03.2020 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом поставив продукцію 02.04.2020 року на суму 6 686 455,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № Т-00000006 від 01.04.2020 року.
Прострочення поставки продукції становить 1 день - 01.04.2020 року.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Перевіривши наведений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом, не виходячи за межі визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, за розрахунком позивача, становить 6686,45 грн.
Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як було встановлено вище, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з вимогами про стягнення пені у розмірі 6686,45 грн.
Відповідно до п. 7.9. договору позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій передбачених п. 7.2., 7.3., 7.5. договору, встановлюється тривалістю у 2 (два) роки.
Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що про порушення свого права позивач за зустрічним позовом довідався 01.04.2020 року, отже позивач за зустрічним позовом мав право звернутися до суду із зустрічним позовом у строк до 01.04.2022 року.
Натомість позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з розглядуваним зустрічним позовом 13.09.2022 року.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 року по 22.05.2020 року.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500)
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236)
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 травня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 630 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжено до 31 серпня 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжено до 31 грудня 2022 року.
Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на те, що закінчення строку позовної давності щодо зустрічних позовних вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжено, а отже, і не було пропущено позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 936 318,89 грн., з них: індексу інфляції - 641 502,32 грн. (шістсот сорок одна тисяча п`ятсот дві гривні 32 копійки), 3% річних - 294 816,57 грн. (двісті дев`яносто чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень 57 копійок), зустрічні позовні підлягають задоволенню в повному обсязі про стягнення пені - 6686,45 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 45 копійок).
Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 14 044,78 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом. Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (ідентифікаційний код 38415890, адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 12а, офіс 2) грошові кошти: індексу інфляції - 641 502,32 грн. (шістсот сорок одна тисяча п`ятсот дві гривні 32 копійки), 3% річних - 294 816,57 грн. (двісті дев`яносто чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень 57 копійок) та судовий збір - 14 044,78 грн. (чотирнадцять тисяч сорок чотири гривні 78 копійок).
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. Зустрічний позов задовольнити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (ідентифікаційний код 38415890, адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 12а, офіс 2) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) грошові кошти: пені - 6686,45 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 45 копійок) та судовий збір - 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.01.2023р.
Суддя О.В. Котков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.12.2022 |
Оприлюднено | 11.01.2023 |
Номер документу | 108295809 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Котков О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні