Постанова

від 22.03.2023 по справі 910/7399/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. Справа№ 910/7399/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Кропивної Л.В.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 (повний текст складено 09.01.2023)

у справі № 910/7399/22 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення грошових коштів

та за зустрічним

позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс»

про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (далі - ТОВ «Техенергоресурс») звернулось Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - «ДП «НАЕК «Енергоатом») 1 153 024,67 грн, з яких: 826 573,96 грн інфляційних нарахувань та 326 450,70 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Техенергоресурс» вказує на неналежне виконання ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язань за договором поставки №53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 в частині своєчасної оплати товару, внаслідок чого ТОВ «Техенергоресурс» здійснило нарахування та заявляє до стягнення 826 573,96 грн інфляційних нарахувань та 326 450,70 грн 3% річних.

У вересні 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просить стягнути з ТОВ «Техенергоресурс» 6686,45 грн штрафних санкцій (пені).

В обґрунтування заявлених позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом» посилається на неналежне виконання ТОВ «Техенергоресурс» як постачальником зобов`язання за договором поставки №53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 щодо своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим за порушення строків поставки ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило нарахування та заявило до стягнення з ТОВ «Техенергоресурс» пеню.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техенергоресурс» грошові кошти: індекс інфляції - 641 502,32 грн, 3% річних - 294 816,57 грн та судовий збір - 14 044,78 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Техенергоресурс» на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» грошові кошти: пеню - 6 686,45 грн та судовий збір - 2 481,00 грн.

Щодо первісного позову суд встановив, що ДП «НАЕК «Енергоатом» було зобов`язане здійснити оплату продукції у строк до 08.08.2019, 07.11.2019 та 02.07.2020, а отже прострочення такої оплати виникло з 09.08.2019, 08.11.2019 та 03.07.2020. Здійснивши перевірку наданого ТОВ «Техенергоресурс» розрахунку індексу інфляції та 3% річних, суд встановив, що загальна сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом», за розрахунком суду становить 641 502,32 грн; загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом», за розрахунком суду становить 294 816,57 грн; в іншій частині позовних вимог ТОВ «Техенергоресурс» щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних належить відмовити.

Щодо клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про зменшення розміру передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього клопотання.

Щодо клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення суду на один рік суд зазначив, що ДП «НАЕК «Енергоатом» не обґрунтувало та не довело належними та допустимими доказами наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у встановлений законодавством термін.

Щодо зустрічного позову суд встановив, що прострочення поставки продукції становить 1 день (01.04.2020), умовами п. 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої у строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Перевіривши наведений ДП «НАЕК «Енергоатом» розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак до стягнення з ТОВ «Техенергоресурс» підлягають 6686,45 грн пені. З огляду на те, що закінчення строку позовної давності щодо зустрічних позовних вимог припало на період дії карантину, строк позовної давності відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено, а отже і не було пропущено ДП «НАЕК «Енергоатом» при зверненні до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у зменшенні 3% річних та зменшити їх розмір з урахуванням наведених скаржником обставин, а також скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення на один рік.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» вказує на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

На думку скаржника, місцевий господарський суд мав розцінити наведені ним (ДП «НАЕК «Енергоатом») обставини, доводи та факти як певні умови, з урахуванням яких суд мав можливість відстрочити виконання рішення.

Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду в частині 3% річних, ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що ТОВ «Техноенергоресурс» у позовній заяві не посилається на те, що простроченням виконання зобов`язання щодо оплати за поставлену продукцію останньому були спричинені будь-які збитки, а також не надає доказів на підтвердження таких збитків. Посилаючись на постанову Верховного Суду від18.03.2020 у справі №902/417/18, скаржник вважає, що суд може зменшити загальний розмір відсотків річних. Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» вказує на наявність обставин непереборної сили, ч. 1 ст. 617 ЦК України та п. 8.1 договору, яким не надав оцінку господарський суд першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Кропивна Л.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7399/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 до надходження матеріалів справи №910/7399/22.

06.02.2023 матеріали справи № 910/7399/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/7399/22. Розгляд справи призначено на 06.03.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Судове засідання 06.03.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 призначено судове засідання на 22.03.2023 на 10 год 30 хв.

22.03.2023 о 09:08 було оголошено про «повітряну тривогу», яка тривала до 11:08, у зв`язку з чим призначене на 10:30 судове засідання почалось об 11:38.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до ст. 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністів України від 27.09.2017 №733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

ТОВ «Техенергоресурс» представника у судове засідання не направило. 03.03.2023 подало до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі (заява про розгляд справи без участі представника позивача), у якій повідомило, що у зв`язку із загостренням бойових дій на території Запорізької області та непередбачуваних графіків відключення електричної енергії його представник не може прибути до суду або забезпечити присутність в засіданні за допомогою модулю відеоконференцзв`язку EasyCon; ТОВ «Техенергоресурс» просило розгляд справи №910/7399/22 за апеляційною скаргою Відповідача здійснювати без участі його представника. Водночас ТОВ «Техенергоресурс» повідомило, що наразі надіслало суду відзив на апеляційну скаргу. ТОВ «Техенергоресурс» викладені у відзиві доводи і заперечення проти задоволення апеляційної скарги підтримує в повному обсязі, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, таким, що прийняте в результаті всестороннього і неупередженого розгляду справи, у зв`язку із чим просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Отже, на думку ТОВ «Техенергоресурс», його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи.

Представник ДП «НАЕК «Енергоатом» в судове засідання 22.03.2023 не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Водночас обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ДП «НАЕК «Енергоатом», явка якого обов`язковою не визнавалась.

У цьому апеляційний господарський суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.12.2022 у справі №911/2778/21, у якій господарський суд касаційної інстанції вказав, що нез`явлення представника відповідача у судове засідання після відбою повітряної тривоги не може свідчити про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та що справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Техенергоресурс» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Зокрема, ТОВ «Техенергоресурс» вказує на відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних; зазначає, що ДП «НАЕК «Енергоатом» не надало жодного доказу та не навело жодної підстави, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язань за Договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений Договором строк або наявності буд-яких законних підстав щодо зменшення нарахованих 3% річних та встановлення строку для розстрочення виконання рішення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

15.04.2019 ТОВ «Техенергоресурс» (постачальник) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) уклали договір поставки №53-129-01-19-01848 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах поставити клапани регулюючі виробництва ТОВ «Номінал-Клапан «Диск» (продукція) для потреб ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (кінцеві споживачі), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строки поставки зазначені в специфікаціях (специфікації), які є невід`ємною частиною договору.

Оплата поставленої партії продукції за специфікаціями здійснюється покупцем протягом 45 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі на поставлену партію продукції (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. За погодженням з покупцем допускається дострокове постачання та постачання продукції партіями.

За умовами п. 5.2 договору поставка продукції згідно зі специфікаціямми здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 71504, м. Енергодар, склад Рівненське відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 34400 м. Вараш, (вантажоодержувачі) згідно з Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше ніж за три дні до відвантаження продукції письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Згідно з п. 5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2020, а в частині оплату за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1. договору).

До договору поставки №53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 сторони уклали специфікації №1 та №2, у яких визначили найменування, кількість, ціну та строк передачі товару покупцю.

На виконання умов договору №53-129-01-19-01848 від 15.04.2019 ТОВ «Техенергоресурс» поставило, а ДП «НАЕК «Енергоатом» отримало продукцію на загальну суму 32 026 720,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №4 від 29.05.2019 на суму 1 776 000,00 грн, №8 від 29.08.2019 на суму 3 504 900,00 грн, №Т-00000004 від 30.03.2020 на суму 6 686 455,00 грн, №Т-30000005 від 31.03.2020 на суму 6 686 455,00 грн, №Т-00000006 від 01.04.2020 на суму 6 686 455,00 грн, №Т-00000007 від 02.04.2020 на суму 6 686 455,00 грн та актами приймання-передачі ТМЦ: №041-35/1440 від 04.09.2019 на суму 3 504 900,00 грн, №041-36/939 від 04.06.2019 на суму 1 776 000,00 грн, №1802/61 від 24.04.2020 на суму 6 686 455,00 грн, №1803/61 від 24.04.2020 на суму 6 686 455,00 грн, №1804/61 від 24.04.2020 на суму 6 686 455,00 грн, №1805/61 від 24.04.2020 на суму 6 686 455,00 грн.

У вказаних видаткових накладних та актах приймання-передачі ТМЦ зазначено, що поставка здійснюється згідно з договором №53-129-01-19-01848 від 15.04.2019, вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі ТМЦ містять підписи уповноважених осіб сторін за договором.

Враховуючи вище наведене, відповідач мав сплатити за отриманий Товар в наступні строки:

1 776 000,00 грн у строк до 08.08.2019;

3 504 900,00 грн у строк до 06.11.2019;

26 745 820,00 грн у строк до 01.07.2020;

Відповідач порушив строки виконання зобов`язання щодо оплати отриманого Товару, чим порушив умови договору та права позивача, а саме оплата кожної отриманої партії товару здійснена відповідачем наступним чином:

21.08.2019 - 500 000,00 грн;

16.09.2019 - 1 000 000,00 грн;

12.12.2019 - 276 000,00 грн;

08.01.2020 - 1 000 000,00 грн;

11.01.2020 - 1 000 000,00 грн;

14.01.2020 - 1 000 000,00 грн;

16.03.2020 - 504 900,00 грн (всього - 5 280 900,00 грн)

15.07.2020 - 6 686 455,00 грн;

15.07.2020 - 6 686 455,00 грн;

19.02.2021 - 6 686 455,00 грн;

31.03.2021 - 6 686 455,00 грн (всього - 26745820,00 грн).

Звертаючись з позовом у цій справі, ТОВ «Техенергоресурс» вказує, що ДП «НАЕК «Енергоатом» всупереч п. 4.2 договору здійснило оплату вартості поставленої продукції з порушенням встановленого договором строку, а тому просить суд стягнути з останнього 1 153 024,67 грн, з яких: 326 450,70 грн 3% річних та 826 573,96 грн інфляційних нарахувань за порушення строків оплати товару.

ДП «НАЕК «Енергоатом» проти заявлених до нього позовних вимог заперечило та просило суд у разі задоволення первісного позову зменшити розмір нарахованих 3% річних та відстрочити виконання рішення суду на один рік.

У свою чергу ДП «НАЕК «Енергоатом» у зустрічній позовній заяві просить стягнути з ТОВ «Техенергоресурс» 6686,45 грн пені за порушенням зобов`язання по договору щодо поставки продукції.

ТОВ «Техенергоресурс» проти позовних вимог заперечило, просило суд застосувати позовну давність щодо позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6686,45 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним в процедурі публічної закупівлі, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України та Глави 30 ГК України.

За визначенням ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються з приписами ст. 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

ДП «НАЕК «Енергоатом» належним чином не виконало зобов`язання щодо оплати продукції у строк, встановлений договором, відтак допустило порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого ТОВ «Техенергоресурс» розрахунку індексу інфляції, господарський суд першої інстанції встановив, що загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техенергоресурс», становить 641 502,32 грн; в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 185 071,64 грн належить відмовити.

Перевіривши наданий ТОВ «Техенергоресурс» розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техенергоресурс», становить 294 816,57 грн; в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 31 634,13 грн слід відмовити.

Апеляційний господарський суд відзначає, що у апеляційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом» оскаржує рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні 3% річних та в частині відмови у відстроченні виконання рішення.

Так, ДП «НАЕК «Енергоатом» просило суд у разі задоволення первісного позову зменшити розмір нарахованих 3% річних, взявши до уваги при цьому відсутність у ТОВ «Техенергоресурс» збитків, скрутне фінансово-економічне становище ДП «НАЕК «Енергоатом» та його стратегічне значення у виробництві електроенергії для потреб населення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні ГК України, відтак ст. 233 ГК України не передбачено право суду на їх зменшення.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в даному випадку розумний розмір відсотків річних встановлений законом, а не є договірним.

Господарський суд першої інстанції надав належну оцінку доводам ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо зменшення 3% річних, з якою погоджується апеляційний господарський суд та вважає, що правові підстави для задоволення відповідного клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» відсутні.

Щодо посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 апеляційний господарський суд зазначає таке.

У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Наведене у сукупності свідчить, що у справі №902/417/18 питання можливості зменшення неустойки вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України і ситуація у справі №902/417/18 не є тотожною тій, що склалась у справі, що розглядається.

ДП «НАЕК «Енергоатом» просило суд відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення та із дотриманням балансу інтересів сторін.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами ст. 86 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Розглядаючи питання про відстрочення виконання судового рішення, апеляційний суд бере до уваги таке.

По-перше, у первісному позову йдеться про стягнення нарахувань за прострочення оплати продукції, поставленої і оплаченої у 2019-2020 роках.

По-друге, у відзиві на первісний позов, обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання судового рішення, відповідач посилається виключно на загальні обставини - стратегічне значення компанії, форс-мажорні обставини через воєнний стан, небезпеку завдання ракетних ударів. Саме обґрунтування за обсягом займає трохи менше сторінки (т. 1 а. с. 97, 98). На підтвердження відповідних обставин відповідач надав копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресованого «всі кого це стосується», що підтверджує настання форс-мажорних обставин через військову агресію проти України, та Інформаційний звіт про роботу ДП «НАЕК «Енергоатом`за червень та 1 півріччя 2022 року (без обґрунтувань, на що саме в цьому звіті має звернути увагу місцевий господарський суд).

Розглянувши клопотання про відстрочення та керуючись наведеними вище принципами (в т. ч. щодо судового розсуду), суд першої інстанції дійшов висновку, що ДП «НАЕК «Енергоатом» не обґрунтувало та не довело достатніми та допустимими доказами наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством. І апеляційний суд не вбачає в цьому порушень процесуального закону.

Разом з тим, заявляючи про необхідність відстрочення виконання судового рішення вже в апеляційній скарзі, відповідач обґрунтовує свою позицію вже на дев`яти сторінках (з 2-ї по 11-ту), наводячи набагато більше аргументів і фактів, які слід врахувати. Проте такі аргументи, а головне - обставини, не були і не могли бути предметом дослідження в місцевому суді, оскільки про них сторона не повідомляла. А отже і апеляційний суд не може їх взяти до уваги.

Водночас це не позбавляє ДП «НАЕК «Енергоатом» права повторно заявити відповідне клопотання в межах виконавчого провадження суду першої інстанції з поданням відповідного розширеного обґрунтування та доказів на його підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/7399/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/7399/22 залишити без змін.

3. Судові витрати Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Справу №910/7399/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.03.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

Л.В. Кропивна