Постанова

від 21.12.2022 по справі 755/87/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 755/87/17

провадження № 61-4403св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини-16/2»,

третя особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року в складі судді Винниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в складі колегії суддів Гуля В. В., Суханової Є. М., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини-16/2» (далі - ОСББ «Тичини-16/2», ОСББ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . В даному будинку було створено ОСББ «Тичини-16/2». Позивач є членом цього ОСББ. 14 квітня 2013 року на загальних звітних зборах ОСББ «Тичини-16/2» на яких був відсутній кворум, голова правління ОСОБА_4 ввів присутніх в оману щодо початку руйнування конструкцій фундаменту в будинку, де створено ОСББ, а саме, просідання будинку на 10 см. Цей факт було зафіксовано в протоколі № 17 загальних зборів ОСББ. Головою правління ОСОБА_4 було приховано факт надання гарантії АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до листа № 5434/0/2-05 від 19 грудня 2005 року про усунення недоліків паркінгу будинку ОСББ.

Також на цих зборах було затверджено ряд рішень, а саме: розпочати в 2013 році проведення капітальних ремонтних робіт прибудинкового парапету і конструкцій фундаменту у зв`язку з їх аварійним станом; відновити нарахування до фонду ремонту і оснащення (далі - ФРІО) для проведення капітального ремонту конструкцій фундаменту будинку та прибудинкового парапету. Внесення співвласниками ОСББ «Тичини-16/2» коштів до ФРІО було обмежено рішеннями загальних зборів від 24 травня 2014 року часовим проміжком квітень-грудень 2013 року. Позивач зазначає, що на виконання рішення загальних зборів ним, як власником квартири АДРЕСА_2 у будинку ОСББ, було внесено до ФРІО всю суму коштів - 999 грн.

Згідно із звітом про отримання коштів ФРІО ОСББ «Тичини-16/2» в 2013 році, затвердженим на загальних зборах 24 травня 2014 року, до цього фонду протягом 2013 року були зараховані кошти: 309 436,50 грн - внески власників квартир для проведення капітального ремонту фундаменту будинку та прибудинкового парапету; 46 742,12 грн - внески власників нежитлових приміщень; 14 838,13 грн - внески власників гаражних боксів; 1 120 грн - благодійні внески; 29 567,55 грн - залишок коштів у фонді станом на 01 січня 2013 року які не були використані в 2012 році, всього - 401 704,30 грн. Співвласниками будинку відповідно звіту про отримання коштів в квітні-грудні 2013 року було внесено кошти в сумі 371 016,75 грн. Згідно з висновком ревізійної комісії ОСББ «Тичини-16/2» від 22 травня 2014 року на головному рахунку ОСББ № 26002052711469 ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01 січня 2014 року залишилося 327,36 грн. За висновком ревізійної комісії ОСББ «Тичини-16/2» від 20 березня 2015 року про фінансово-господарську діяльність і звітом правління об`єднання станом на 01 січня 2014 року на рахунках ОСББ залишилися депозитні кошти в сумі 804 000 грн у ПАТ КБ «ПриватБанк» та в ПАТ «Укрексімбанк». Відповідно до даних висновку ревізійної комісії ОСББ «Тичини-16/2» від 20 березня 2015 на основному рахунку ОСББ № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк», на якому мали перебувати кошти ФРІО, які були внесені протягом квітня-грудня 2013 року, станом на 01 січня 2014 року залишилося лише 327,36 грн.

Позивач вказував, що таким чином, на рахунках ОСББ «Тичини-16/2» станом на 01 січня 2014 року кошти, що були внесені членами ОСББ до ФРІО в сумі 371 016,75 грн - відсутні.

Згідно із довідками ОСББ «Тичини-16/2» про розрахунок витрат за період з 01 квітня 2013 року до 31 січня 2016 року; з 01 квітня 2013 року до 29 лютого 2016 року на утримання будинку та прибудинкової території в графі «кошти витрачені на капітальний ремонт за 2013 рік - 0». Також згідно бухгалтерської довідки ОСББ «Тичини 16/2» від 15 березня 2016 року про використання коштів ФРІО за період з 01 січня 2011 року до 01 січня 2015 року відсутні дані щодо проведення капітального ремонту в 2013 році в будинку ОСББ. Вказане доводить про безконтрольну розтрату протягом 2013 року головою правління ОСББ ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСББ ОСОБА_5 , зібрані членами ОСББ протягом квітня-грудня 2013 року кошти в сумі 371 016,75 грн для проведення капітального ремонту фундаменту будинку та прибудинкового парапету. Крім того членами ревізійної комісії було внесено недостовірні відомості щодо використання коштів ФРІО ОСББ «Тичини-16/2», а саме, вказано, що кошти, зібрані членами ОСББ для проведення ремонту, перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Д.Т.Р. ТРЕЙД СТАР» за ремонтні роботи згідно договору № 13-9 від 31 січня 2013 року, не зазначаючи при цьому дати здійснення перерахунку коштів з розрахункового рахунку ОСББ. Натомість, згідно бухгалтерської довідки ОСББ «Тичини-16/2» від 15 березня 2016 року в період з 04 березня 2013 року до 12 квітня 2013 року були здійснені перерахунки коштів ТОВ «Д.Т.Р. ТРЕЙД СТАР» за ремонтні роботи в поверхових холах та кімнатах консьєржів у будинку в сумі 155 508,79 грн. Тобто, ОСББ «Тичини-16/2» здійснило перерахування з ФРІО зовсім інших коштів на рахунок ТОВ «Д.Т.Р. ТРЕЙД СТАР» згідно договору № 13-9 від 31 березня 2013 року ще до 14 квітня 2013 року, тобто до проведення 14 квітня 2013 року загальних зборів ОСББ.

Позивач вказує, що загальними зборами ОСББ «Тичини-16/2» від 24 травня 2014 року не затверджувався кошторис на здійснення витрат у сумі 615 197 грн для проведення в 2014 році «випробувального ремонту» парапету будинку, до того ж такої назви та поняття такого ремонту не знає чинне законодавство України. Разом з тим, відповідно до кошторису ОСББ «Тичини-16/2» на виконання робіт по обслуговуванню будинку та прибудинкової території на 2014 рік, затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ від 24 травня 2014 року, на проведення ремонтних робіт у будинку всього було передбачено 8 000 грн. Факт розтрати коштів із ФРІО також підтвердився членом ревізійної комісії ОСОБА_6 , який повідомив на загальних зборах ОСББ 14 квітня 2013 року, що ремонті роботи в 2012-2013 роках виконує ТОВ «Моноліт Юніон».

Позивач зазначає, що голова правління ОСББ «Тичини-16/2» в порушення пунктів 7.1.10,, 9.8, 9.15.3, 9.17 статуту ОСББ «Тичини-16/2» та пункту 4 частини восьмої, пункту 4 частини чотирнадцятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» без затвердженого загальними зборами кошторису на випробувальний ремонт парапету ОСББ здійснив в 2014 році безконтрольну розтрату коштів ФРІО об`єднання на суму 615 197 грн. Станом на дату подачі позову до суду загальними зборами ОСББ не було затверджено звіт про використання в 2014 році коштів у сумі 615 197 грн.

Також головою правління ОСББ ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_5 протягом 2014 року безконтрольно, без затвердження рішення загальних зборів в кошторисі здійснено незаконну розтрату коштів ОСББ в сумі 400 000 грн, які зберігалися на рахунку ОСББ у ПАТ «Укрексімбанк». Станом на дату подачі позову до суду, загальними зборами ОСББ не було затверджено звіт про використання протягом 2014-2016 року коштів у сумі 400 000 грн.

Згідно з висновком ревізійної комісії ОСББ «Тичини-16/2» від 12 травня 2016 року, голова правління ОСОБА_4 протягом 2015 року - квітня 2016 року під виглядом проведення гідроізоляційних ремонтних робіт паркінгу через ФОП ОСОБА_7 незаконно розтратив кошти ОСББ «Тичини-16/2» на суму 1 345 000 грн. Водночас загальними зборами ОСББ «Тичини-16/2» не затверджувався кошторис в розмірі 1 345 109,97 грн. для проведення капітального ремонту в будинку ОСББ. Відповідно до висновку ревізійної комісії від 12 травня 2016 року станом на 01 січня 2015 року на депозитному рахунку ОСББ «Тичини 16/2» в ПАТ КБ «ПриватБанк» були розміщенні кошти ОСББ на загальну суму 693 600 грн, однак станом на 01 січня 2016 року на депозитному рахунку ОСББ залишилося всього 59 000 грн. Звернення співвласників ОСББ «Тичини-16/2» до голови правління ОСББ ОСОБА_4 стосовно використання депозитних коштів були проігноровані.

Позивач просив суд:

визнати дії відповідача неправомірними у зв`язку з розтратою коштів ФРІО, внесених співвласниками протягом квітня-грудня місяця 2013 року в сумі 371 016,75 грн, згідно рішень загальних зборів об`єднання від 14 квітня 2013 року. для проведення капітального ремонту конструкцій фундаменту в будинку № 16/2 на проспекті П. Тичини у м. Києві та прибудинкового парапету будинку без затвердження загальними зборами ОСББ кошторису та звіту про використання цих коштів,

стягнути з відповідача кошти в сумі 999 грн, внесені позивачем протягом квітня-вересня 2013 року до ФРІО у зв`язку з не проведенням ОСББ «Тичини-16/2» вказаного капітального ремонту та розтратою посадовими особами ОСББ коштів,

визнати дії відповідача неправомірними у зв`язку з розтратою в 2014 році коштів ФРІО в сумі 615 197 грн під виглядом проведення випробувального ремонту парапету в будинку без затвердження загальними зборами ОСББ кошторису та звіту про використання цих коштів,

визнати дії відповідача неправомірними у зв`язку з розтратою в 2014 році коштів в сумі 400 000 грн, які були розміщені на депозитному рахунку в ПАТ «Укрексімбанк» без затвердження загальними зборами ОСББ кошторису та звіту про використання цих коштів,

визнати дії відповідача неправомірними у зв`язку з розтратою в 2015-2016 роках коштів співвласників будинку в сумі 1 345 000 грн. під виглядом проведення гідроізоляційних ремонтних робіт паркінгу без затвердження загальними зборами ОСББ кошторису та звіту про використання цих коштів,

визнати дії відповідача неправомірними у зв`язку з розтратою в 2015 році коштів співвласників у сумі 634 600 грн, які були розміщені на депозитному рахунку ОСББ у ПАТ КБ «ПриватБанк» без затвердження загальними зборами ОСББ кошторису та звіту про використання цих коштів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Тичини 16/2» витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн та на оплату поштових послуг - 11,50 грн, а всього - 30 011,50 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року - без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не було доведено обґрунтованість його позовних вимог. Разом із цим, оскільки було ухвалено рішення про відмову у позові по суті, відповідач мав право на стягнення на його користь понесених судових витрат.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року заяву ОСББ «Тичини 16/2» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; ухвалено по справі додаткову постанову, якою стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Тичини 16/2» понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з переглядом в апеляційному порядку рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року в розмірі 12 794,11 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем належним чином доведено понесення цих судових витрат, а тому вони мають бути стягнуті з позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київський апеляційний суд від 09 грудня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким провадження в справі закрити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року зупинено виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року позивач вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: в справі № 755/15846/15-ц, в справі № 759/4907/18, в справі № 466/4907/18, в справі № 207/2952/17, в справі № 335/10868/17, в справі № 210/4068/18, в справі № 191/3096/17, в справі № 638/2071/18, в справі № 265/8521/17, в справі № 753/7486/17, в справі № 209/1936/17, в справі № 748/2859/17, в справі № 591/3433/16-ц, в справі № 755/12038/15-ц, в справі № 755/21681/15-ц.

Касаційна скарга подана на підставі пункту частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиції інших учасників

У травні 2021 року ОСББ «Тичини 16/2» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. У зв`язку із цим просило суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 02 листопада 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піддубною С. П., зареєстрованим в реєстрі за № 4403, реєстраційний напис на правовстановлюючому документі № 311-181.

У будинку № 16/2 на проспекті П. Тичини у м. Києві створено ОСББ «Тичини-16/2».

Відповідно пункту 1.3 статуту ОСББ «Тичини-16/2», затвердженого протоколом загальних зборів № 12 від 29 березня 2008 року, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створено для організації, утримання, обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів об`єднання і за рахунок передбачених діючим законодавством дотацій, субсидій, відшкодувань, компенсацій та інших надходжень, отриманих і використаних об`єднанням відповідно до мети його діяльності.

Пунктом 7.1.10 статуту ОСББ «Тичини 16/2» встановлено, що об`єднання має право розпоряджатися коштами об`єднання відповідно до кошторису, затвердженого загальними зборами членів об`єднання.

У пункті 9.8 статуту ОСББ «Тичини 16/2» визначені питання, з яких рішення приймаються загальними зборами переважною більшістю голосів (3/4 голосів присутніх членів об`єднання), в перелік яких серед іншого включено затвердження кошторису надходжень та витрат, проведення ремонту будинку та його відновлення після руйнування.

Згідно з пунктом 9.15.3 статуту ОСББ «Тичини 16/2», до виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання відноситься розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису.

Звертаючись до суду з позовом про визнання дій ОСББ «Тичини 16/2» неправомірними, позивач як на підставу для його задоволення зазначав про порушення відповідачем пунктів 7.1.10; 9.8; 9.15.3 статуту ОСББ, статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а саме, про протиправну розтрату відповідачем коштів без затвердження загальними зборами в кошторисі та звіті внесених співвласниками будинку до фонду ремонту і оснащення (ФРІО) протягом квітня-грудня 2013 року в сумі 371 016,75 грн.; розтратою коштів в 2014 року в сумі 615 197 грн, в 2014 році - в сумі 400 000 грн; в 2015-2016 роках - в сумі 1 345 000 грн, у 2015 році - в сумі 634 600 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого подився апеляційний суд, виходив з недоведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Верховний Суд з такими висновками судів не погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

За частиною другою статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зазначено, що спори за участю юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Тобто у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц, провадження № 14-273цс18, зазначено, що до юрисдикції господарського суду належать справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством, та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18) зроблено висновок, що спори, пов`язані з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи повинні розглядатись за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України).

У постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження

№ 11-1272пп18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, відповідно до якого правовідносини між власником нерухомого майна

у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

Відповідно до висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), до компетенції господарських судів віднесено спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, незалежно від суб`єктного складу такого спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) міститься правовий висновок про те, що спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Стаття 385 ЦК України передбачає, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ). Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною другою статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносин, вони є господарськими за своєю правовою природою. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження

№ 14-472цс19), у постановах Верховного Суду: від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16-ц (провадження № 61-17817св18) та від 15 квітня 2020 року у справі № 758/8634/17 (провадження № 61-41316св18), від 02 лютого 2021 року в справі № 755/21681/15-ц (провадження № 61-18092св20), від 15 липня 2021 року в справі № 711/2266/19 (провадження № 61-16179св20), від 29 квітня 2022 року в справі № 337/4491/19 (провадження № 61-19676ск20), від 30 листопада 2022 року в справі № 204/9551/18 (провадження № 61-17451св21).

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та є членом ОСББ «Тичини-16/2». Спір у цій стосується діяльності юридичної особи - ОСББ «Тичини, 16/2», а саме, захисту прав позивача як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, протиправними діями відповідача - ОСББ «Тичини-16/2», зокрема, у зв`язку із розтратою коштів фонду ремонту і оснащення (ФРІО) ОСББ, внесених співвласниками будинку.

Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду.

Отже, керуючись положеннями зазначених норм права, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, діяли не як суд, встановлений законом у розумінні статті 6 Конвенції.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги позивача з посиланням на постанову Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 755/21681/15-ц знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року, постанова Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року та додаткова постанова Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини-16/2», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук