Постанова

від 21.12.2022 по справі 305/2372/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 305/2372/19

провадження № 61-4012св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Православна релігійна громада Української православної церкви Різдва Богородиці,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Православної релігійної громади Української православної церкви Різдва Богородиці на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2019 року Православна релігійна громада Української православної церкви Різдва Богородиці (далі - Парафія) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позову посилалася на те, що Парафія має статус юридичної особи і діє на підставі статуту, який зареєстрований розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Закарпатської ОДА) від 27 травня 2003 року № 266 та об`єднує громадян православного віросповідання.

Органами управління Парафією є Парафіяльні збори членів Парафії (вищий орган) і Парафіяльна рада (виконавчий орган).

24 лютого 2019 року Парафіяльні збори прийняли рішення щодо внесення змін до Статуту Парафії та призначення нового керівника.

Відповідно до пункту 6 протокольного рішення Парафіяльних зборів від 24 лютого 2019 року № 1 головою Парафіяльної ради обрано ОСОБА_3 , а до прийняття указаного рішення, згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повноваження голови Парафіяльної ради (керівника) здійснює ОСОБА_4 .

Одним із рішень, які були прийняті Парафіяльними зборами, є рішення про зміну підлеглості Парафії та вихід її із-під юрисдикції Української Православної Церкви Московського патріархату до складу Закарпатської єпархії Української православної Церкви (Православної церкви України), а також про внесення змін до Статуту Парафії із викладом такого в новій редакції.

Парафія вважала, що внаслідок дій відповідачів, які полягають у протиправному утриманні та користуванні Статутом Парафії, виконавчий орган останньої позбавлений можливості виконувати свої повноваження і вимоги законодавства з питань доступу, збереження і використання організаційно-розпорядчої документації.

З урахуванням наведеного просила зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати Парафії в особі голови Парафіяльної ради оригінал статуту, правовстановлюючі, фінансово-господарські документи Парафії, зареєстрованої Закарпатською ОДА, за актом приймання-передачі протягом трьох днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати Парафії в особі голови Парафіяльної ради оригінал статуту, правовстановлюючі та фінансово-господарські документи (документи, що регулюють фінансово-господарську діяльність) Парафії, зареєстрованої Закарпатською ОДА за актом приймання-передачі, протягом трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок дій відповідачів, які полягають у протиправному утриманні та користуванні Статутом Парафії, не маючи повноважень та згоди Парафії, позивачпозбавлений можливості виконувати повноваження, надані йому виконавчим органом Парафії (Парафіяльною радою) щодо реєстрації статуту у новій редакції, чим порушуються права Парафії.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки нова православна релігійна громада Української православної церкви (Православної церкви України Різдва Богородиці) юридично не оформлена, то фактично мова йде про спір між Парафією та її членами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), який пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, а тому цей спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2022 року Парафія звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок дій відповідачів, які полягають у протиправному утриманні та користуванні Статутом Парафії, не маючи повноважень та згоди Парафії, виконавчий орган позивача позбавлений можливості виконувати повноваження виконавчого органу та вимоги законодавства щодо доступу, збереження та використання організаційно-розпорядчої документації.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що підставою позову є усунення перешкод у користуванні майном відповідно до статті 391 ЦК України.

Позивач звернувся до суду із негаторним позовом та посилається на те, що відповідачі користуються майном Парафії, перешкоджаючи повноважним органам управління та членам Парафії здійснювати володіння та користування ним.

У цій справі не оспорюється рішення про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених громадської організації, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку господарської юрисдикції.

Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на порушення норм процесуального права: пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 305/2229/19.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Парафії на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди встановили, що 24 лютого 2019 року відбулися загальні збори Релігійної організації «Православна релігійна громада Української Православної Церкви/Різдва Богородиці», на яких із загального числа громади, що становить 585 осіб, були присутні 529 осіб, тобто кількість осіб, необхідна для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади (дві третини від кількості членів релігійної громади).

На зборах за наслідками розгляду питань порядку денного, було вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади «Православна релігійна громада Української Православної Церкви/Різдва Богородиці», вийти зі складу Хустської Єпархії УПЦ (МП) та перейти до складу Закарпатської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України), змінивши при цьому назву на Релігійна організація «Православна релігійна громада Української Православної Церкви (Православної церкви України) /Різдва Богородиці/ смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області».

Також, у зв`язку зі зміною підлеглості релігійної організації та з метою приведення статуту у відповідність до норм чинного законодавства, вирішено внести зміни до статуту Релігійної організації «Православна релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) /Різдва Богородиці/ смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області» шляхом прийняття статуту у новій редакції.

Крім того, було обрано Парафіяльну раду у складі: голова - ОСОБА_5 , помічник - ОСОБА_6 , скарбник - ОСОБА_7 , контрольно-ревізійна комісія: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

На зборах було уповноважено ОСОБА_10 та ОСОБА_4 підписати протокол Загальних зборів, статут у новій редакції та заяву на ім`я голови облдержадміністрації про реєстрацію статуту у новій редакції.

Протокол № 1 загальних зборів Релігійної організації «Православна релігійна громада Української Православної Церкви /Різдва Богородиці/ смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області» від 24 лютого 2019 року підписали голова парафіяльних зборів ОСОБА_10 та секретар парафіяльних зборів ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 13 листопада 2019 року № 1005962688 зареєстрованою значиться Православна релігійна громада Української Православної Церкви /Різдва Богородиці/, Православна РГ УПЦ /Різдва Богородиці/ смт Ясіня, ОСОБА_4 - керівник, має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

У зв`язку з необхідністю реєстрації статуту у новій редакції у позивача виникла необхідність надати стару редакцію статуту до обласної державної адміністрації для реєстрації відповідних змін.

Проте під час проведення процедури передачі справ у зв`язку зі змінами у складі керівних органів новообраному голові Парафіяльної ради Васильчуку В. Д. виявлено відсутність оригіналу зареєстрованого Статуту Парафії, у зв`язку з чим ОСОБА_11 звернувся до Рахівського відділення поліції Тячівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - Рахівське відділення поліції Тячівського РВ ГУНП в Закарпатській області).

За результатами розгляду заяви священника церкви ОСОБА_12 , начальник Рахівського відділення поліції Тячівського РВ ГУНП в Закарпатській області Палкуш М. І. у листі від 15 квітня 2019 року № 2770 повідомив заявника, що статут не втрачений та перебуває у сейфі храму Різдва Пресвятої Богородиці на зберіганні касира храму ОСОБА_1 , який відмовляється будь-кому передати статут.

Позивач посилається на те, що на утримання, зберігання та інший спосіб користування статутом та іншими документами (атрибутикою) Парафії відповідач ОСОБА_13 не уповноважений ні законодавством, ні відповідними органами управління Парафією.

Не має таких повноважень та законних підстав і ОСОБА_2 , повноваження настоятеля Парафії якого припинено рішенням Парафіяльних зборів (пункт 3 протоколу від 24 лютого 2019 року).

Однак, не заперечуючи факт утримання статуту, на цей час відповідачі продовжують утримувати та відмовляються передати зареєстрований Закарпатською ОДА оригінал примірника Статуту Парафії, ОСОБА_4 , який є керівником Парафії, чи новообраному голові Парафіяльної ради Васильчуку В. Д.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції).

У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Отже, «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3).

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, у якій зазначено, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що у цій справі відсутній спір між релігійною організацією та її членами.

Вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати Парафії в особі голови Парафіяльної ради оригінал статуту, правовстановлюючі та фінансово-господарські документи Парафії не зводяться до оспорювання дій чи рішень, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації.

Звернення релігійної організації до суду із цим позовом пов`язане із захистом порушених прав позивача щодо володіння та користування майном, яке належить Парафії, а не із захистом порушених корпоративних прав, що виключає розгляд цієї справи у порядку господарського судочинства, натомість підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 305/2229/19 (провадження

№ 61-19018св20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, відповідно до якого Верховний Суд погодився із вирішенням судами попередніх інстанцій подібного спору за правилами цивільної юрисдикції.

З урахуванням наведеного ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, що є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Православної релігійної громади Української православної Церкви Різдва Богородиці задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик