Постанова

від 09.01.2023 по справі 278/3980/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 січня 2023 року

м. Київ

справа № 278/3980/14-ц

провадження № 61-7990св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Житомирська місцева прокуратура в інтересах держави,

відповідачі: Житомирська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції,

треті особи: Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», Державне підприємство «Житомирський військовий лісгосп», Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,

у справі за позовом Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції, треті особи: Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», Державне підприємство «Житомирський військовий лісгосп», Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, про визнання недійсними розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, повернення та витребування земельних ділянок.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року Житомирський міжрайонний прокурор із нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсними розпорядження Житомирської районної державної адміністрації, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та скасувати їх державну реєстрацію, повернути та витребувати земельні ділянки.

Позов мотивовано тим, що розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 1069 95-ом громадянам надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовною площею по 0,12 га, з метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації

від 04 лютого 2011 року № 83 затверджено проект із землеустрою щодо відведення 95-ом громадянам у власність земельних ділянок, орієнтовною площею по 0,12 га, для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. На підставі вказаних розпоряджень відповідачам видано державні акти на право власності на земельні ділянки з подальшою їх реєстрацією у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі.

Земельні ділянки, які сформовані та передані в приватну власність на підставі оспорюваних розпоряджень, є землями лісового фонду України та перебувають у віданні Державного підприємства «Житомирський військовий лісгосп» (далі - ДП «Житомирський військовий лісгосп»). Указані земельні ділянки не вилучалися у зазначеного підприємства, їх цільове призначення не змінювалося, а тому передача у власність громадянам вказаних земель зі зміною цільового призначення на землі для ведення садівництва є незаконною.

Із урахуванням наведених обставин, прокурор просив суд:

- визнати недійсними розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 1069 «Про надання громадянам дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради» та від 04 лютого 2011 року № 83 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради»;

- визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки:

серії ЯЛ № 549637 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 01 червня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002200 на ім`я ОСОБА_3 ;

серії ЯЛ № 549646 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 27 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002112 на ім`я ОСОБА_1 ;

серії ЯЛ № 549638 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 27 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002113 на ім`я ОСОБА_4 ;

серії ЯЛ № 549641 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 01 червня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002231 на ім`я ОСОБА_5 ;

серії ЯЛ № 549635 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 27 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002114 на ім`я ОСОБА_6 ;

серії ЯЛ №549633 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 27 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 1822000010022115 на ім`я ОСОБА_7 ;

серії ЯЛ № 549642 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 27 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002110 на ім`я ОСОБА_8 ;

серії ЯЛ № 549634 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 24 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002001 на ім`я ОСОБА_9 ;

серії ЯЛ № 549640 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 17 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002778 на ім`я ОСОБА_10 ;

серії ЯЛ № 549639 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 23 червня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002605 на ім`я ОСОБА_11 ;

серії ЯЛ № 549644 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 01 червня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002239 на ім`я ОСОБА_12 ;

серії ЯЛ № 549647 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 27 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002111 на ім`я ОСОБА_13 ;

серії ЯЛ № 659422 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 01 червня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002232 на ім`я ОСОБА_14 ;

серії ЯЛ № 549645 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 01 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002234 на ім`я ОСОБА_15 ;

серії ЯЛ № 549632 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 27 травня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002116 на ім`я ОСОБА_16 ;

серії ЯЛ № 549636 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 01 червня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002201 на ім`я ОСОБА_17 ;

серії ЯЛ № 549643 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 01 червня 2011 року у Книзі записів реєстрації державних актів, договорів оренди землі за № 182200001002199 на ім`я ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідачів повернути спірні земельні ділянки загальною площею 1,8128 га та вартістю 2 142 000,00 грн на користь держави в особі

ДП «Житомирський військовий лісгосп», а саме:

ОСОБА_16 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0883;

ОСОБА_17 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0887;

ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0888;

ОСОБА_12 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0889;

ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0895;

ОСОБА_15 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0897;

ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0898;

- витребувати у відповідачів на користь держави в особі ДП «Житомирський військовий лісгосп» наступні земельні ділянки:

у ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0892;

у ОСОБА_19 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0894;

у ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0885;

у ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0893;

у ОСОБА_22 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0886;

у ОСОБА_23 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0899;

у ОСОБА_24 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0884;

у ОСОБА_12 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0896;

у ОСОБА_25 земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:1005.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що прокурор не довів, що спірні земельні ділянки розташовані на землях, які перебувають у користуванні ДП «Житомирський військовий лісгосп», а тому передача цих земельних ділянок у власність відповідачів порушує права держави, в інтересах якої пред`явлений позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

18 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 278/3980/14-ц за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, витребувано матеріали справи із Житомирського районного суду Житомирської області.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заступник керівника Житомирської обласної прокуратурипосилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18, від 16 червня 2021 року у справі № 359/11910/14.

У касаційній скарзі заступник керівника Житомирської обласної прокуратуризазначає, що суди безпідставно дійшли висновку про преюдиційність обставин, встановлених під час розгляду справи № 278/1283/14-ц, зокрема, щодо законності розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 1069 та від 04 лютого 2011 року

№ 83. Суди не надали належної оцінки обставинам щодо незаконної зміни цільового призначення земель лісового фонду. Місцева державна адміністрація, перевищивши свої повноваження, фактично вилучила із постійного користування державного підприємства землі лісогосподарського призначення, загальною площею 1,8128 га, які складають єдиний масив та незаконно передала їх фізичним особам для ведення садівництва.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , від імені яких діє ОСОБА_26 , подали відзив на касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, у якому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 073507, виданого 10 жовтня 2005 року на підставі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 04 лютого 2005 року № 70, Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (далі - ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат») є постійним користувачем земельної ділянки площею 219,56 га, що знаходиться на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а. с. 65 т. 5).

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20 березня 2009 року № 123 ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» реорганізовано шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв, створено ДП «Житомирський військовий лісгосп» (а. с. 197 т. 4).

На замовлення ДП «Житомирський військовий лісгосп» у 2010 році було розроблено матеріали лісонасаджень, які перебувають у користуванні ДП «Житомирський військовий лісгосп», Корбутівське лісництво, загальною площею 3 087,1 га (а. с. 194 т. 4).

19 квітня 2012 року ДП «Житомирський військовий лісгосп» на підставі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 04 квітня 2012 року № 319 видано державні акти на право користування земельними ділянками, а саме:

державний акт серії ЯЯ № 070809 на земельну ділянку, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, площею 60,0425 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0986;

державний акт серії ЯЯ№ 070808 на земельну ділянку, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, площею 17,9985 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0985;

державний акт серії ЯЯ № 070810 на земельну ділянку, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, площею 86,7273 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0987 (а. с. 191-193 т. 4).

Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації

від 23 листопада 2010 року № 1069 надано громадянам, які зазначені у списку у додатку до розпорядження, дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовною площею 0,12 га, з метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а. с. 14, 15 т. 1).

Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації

від 04 лютого 2011 року № 83 затверджено проект із землеустрою щодо відведення громадянам, які зазначені у списку в додатку до розпорядження, земельних ділянок, площею по 0,12 га, у власність для ведення садівництва

на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та для цих цілей передано у власність земельні ділянки (а. с. 17 т. 1).

Перелік громадян, яким було надано у власність земельні ділянки площею по 0,12 га для ведення садівництва, розташованих на території Тетерівської сільської ради, визначено cписком, який є додатком до розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 04 лютого 2011 року № 83 (а. с. 18, 19 т. 1).

Серед указаних громадян зазначено, в тому числі 17 відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

У подальшому зазначені особи одержали державні акти на право власності на земельні ділянки (а. с. 242-244 т. 2).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2014 року ОСОБА_27 в особі представника передала, а ОСОБА_20 прийняв

у власність земельну ділянку, площею 0,105 га з кадастровим номером 1822087200:01:000:0885, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ділянка № НОМЕР_1 (а. с. 239-241 т. 2).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 липня 2014 року ОСОБА_28 в особі представника передав у власність, а ОСОБА_21 прийняв у власність земельну ділянку, площею 0,1143 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0893, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ділянка № НОМЕР_2 (а. с. 234-236 т. 2).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_5 в особі представника передала, а ОСОБА_18 прийняв у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га з кадастровим номером 1822087200:01:000:0892, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ділянка № НОМЕР_3

(а. с. 237, 238 т. 2).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 лютого 2013 року ОСОБА_19 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0894, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37921847 (а. с. 46 т. 3).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2013 року ОСОБА_22 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0886, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37923805 (а. с. 51 т. 3).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18 вересня 2014 року ОСОБА_23 набув право власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 1822087200:01:000:0899, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37925783 (а. с. 55 т. 3).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2015 року ОСОБА_12 набула право власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 1822087200:01:000:0896, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37926849 (а. с. 56 т. 3).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02 серпня 2012 року ОСОБА_24 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0884, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37929183 (а. с. 60 т. 3).

ОСОБА_25 набула право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822087200:01:000:0891 та 1822087200:01:000:0890 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки з подальшим об`єднанням в одну земельну ділянку з кадастровими номером 1822087200:01:000:1005 (а. с. 74 т. 4).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції Закону України від 8 лютого 2006 року № 3404-IV) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісо-впорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств

на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У цій справі посилання прокурора на матеріали лісовпорядкування

за 2005 рік висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки ДП «Житомирський військовий лісгосп» отримало державні акти на землю, які є чинними. Їх видачі передувало виготовлення нових матеріалів лісовпорядкування за 2010 рік, які не включали в себе спірні земельні ділянки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор посилався на те, що земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам на підставі оспорюваних розпоряджень, мають бути віднесені до земель ДП «Житомирський військовий лісгосп».

Оскаржувані у цій справі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 1069 та від 04 лютого 2011 року № 83 були предметом дослідження суду у справі № 278/1283/14-ц.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2016 року у справі № 278/1283/14-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову прокурора Житомирської області, який діяв в інтересах держави.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15 березня 2016 року у справі № 906/1390/15 за позовом прокуратури Житомирської області до Житомирської районної державної адміністрації, ДП «Житомирський військовий лісгосп», Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору на стороні позивача: квартирно-експлуатаційний відділ

м. Житомира, Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_29 , про визнання недійсними та скасування розпоряджень

від 22 січня 2010 року № 54, від 04 квітня 2012 року № 319, визнання недійсними державних актів на право постійного користування землею та скасування їх державної реєстрації, визнання протиправними дій щодо безпідставного не включення до матеріалів лісовпорядкування від 2010 року площ земель, зобов`язання замовити виготовлення матеріалів лісовпорядкування на площу 219,56 га, припинено провадження в частині вимоги до Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею серії ЯЯ № 070810, виданого ДП «Житомирський військовий лісгосп» на земельну ділянку, площею 86,7273 га, для ведення лісового господарства, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району; серії ЯЯ № 070808 , виданого ДП «Житомирський військовий лісгосп» на земельну ділянку площею 17,9985 га, для ведення лісового господарства, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району; серії ЯЯ № 070809 , виданого ДП «Житомирський військовий лісгосп» на земельну ділянку, площею 60,0425 га, для ведення лісового господарства, розташовану на території Тетерівської сільської ради Житомирського району. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, обґрунтовано вважав відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що спірні земельні ділянки, надані громадянам, розташовані на землях, які передані у користування ДП «Житомирський військовий лісгосп», та що передачею таких земельних ділянок у власність відповідачів порушені права держави.

Крім того, ДП «Житомирський військовий лісгосп» є самостійним суб`єктом земельних відносин і як окрема юридична особа не позбавлене права самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав (див., наприклад постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21).

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Зі змісту рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України», заява № 43768/07, встановлено, що заявник звернувся до Європейського суду із заявою про незаконне позбавлення права власності на землю. Дослідивши всі обставини, суд зазначив, що експропріація майна була здійснена парламентом у суспільних інтересах та з правомірною метою. Суд зауважив, що необхідною умовою такого позбавлення є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав. Ураховуючи зазначене, суд вказав, що позбавлення майна без компенсації його реальної вартості є порушенням такого балансу та покладає надмірний тягар на заявника (справа «Рисовський проти України», заява №29979/04, §71, рішення від 20 жовтня 2011 року). За таких обставин, встановивши, що заявник був дійсним власником землі, суд вважав наявним факт позбавлення у 2006 році заявника його землі без будь-якої компенсації або будь-якого іншого типу відповідного відшкодування достатнім для визнання заявника жертвою непропорційного тягаря, пов`язаного з позбавленням землі. Суд одноголосно прийняв рішення про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та призначив відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлено справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18, від 16 червня 2021 року у справі № 359/11910/14, оскільки висновки у зазначених справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній зі справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Так, у справах № 372/2180/15-ц, № 469/1203/15-ц спір виник щодо надання особам у власність земельних ділянок, які перебувають у межах прибережної захисної смуги. Правовий режим земель водного фонду відрізняється

від правового режиму земель лісового фонду, а тому ці постанови не можуть бути прикладом підтвердження не врахування судами висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

У справах № 369/16416/18 та № 359/11910/14 судами встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідних рішень, тоді як у справі, яка є предметом касаційного оскарження, не встановлено, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні ДП «Житомирський військовий лісгосп».

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права про преюдиційність обставин, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, оскільки судами не порушено таких висновків.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди прокурора з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд установив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратуринеобхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров