Рішення

від 05.01.2023 по справі 609/1007/22

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1007/22

2-а/609/1/2023

05 січня 2023 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Ковтуновича О.В,

при секретарі судового засідання: Сандулович О.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.20грудня 2022року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області (далі відповідач) з вимогою про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

2. Позов обґрунтований тим, що 27жовтня 2022року інспекторомСРПП ВП№ 1(м.Шумськ)Кременецького РВП ГУНПв Тернопільськійобласті майоромполіції ЛіснічукомВ.М.винесено відносно позивачапостанову усправі проадміністративне правопорушення(серія БАБ №429747), передбачене ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає,що зазначенапостанова винесенабезпідставно таз істотнимпорушенням його прав,не відповідаєобставинам справита вимогамзакону,а тому підлягає скасуванню.

10грудня 2022року близько19год.00хв.позивач вирішивна власномуавтомобілі «Тойота Лендкрузер150»д.н.з. НОМЕР_1 перевіритистан будівелькорпусу №2та гуртожиткудержавного навчальногозакладу «Шумськепрофесійно- технічне училище»директором якогопрацює.Зазначені будівлізнаходяться по вул.Українській вм.Шумську.Рухаючись повул.Українській вм.Шумськ до будівель очолюваногоним навчальногозакладу,його автомобільбув зупинений працівниками СРППВП №1(м.Шумськ)Кременецького РВПГУНП вТернопільській.Зупинивши позивача,працівники поліціїзаявили,що ним порушено вимогидорожнього знака3.2.«Рух механічнихтранспортних засобів заборонено» зтабличкою 7.4.1.«Святкові тавихідні дні»а також,що вінкерує транспортним засобомбез пристебнутогоременя безпеки.У відповідьпозивачем було наданопояснення,що дорожнійзнак 3.2«Рух механічнихтранспортних засобів заборонено» виключення,aсаме непоширюється на транспортні засоби,що належатьгромадянам,які працюютьу зонійого дії. ОСОБА_1 пояснив працівникамполіції,що працюєдиректором державногонавчального закладу «Шумськепрофесійно-технічнеучилище» іїде перевіритистан будівель,які знаходятьсяпо вул.Українська вм.Шумську.Також позивачзаперечив рух автомобілембез пристебнутогоременя безпекиі пояснив,що автомобіль обладнаний спеціальнимипопереджувальними звуковими сигналами,які постійно працюють у разі коли ремінь безпеки не пристебнуто.

Окрім цього,оскільки вчас зупинкиавтомобіля позивачапрацівниками поліціїпо вул.Українська вм.Шумськ буловимкнено вуличнеосвітлення, ОСОБА_1 пояснив,що дорожнього знака3.2.«Рух механічнихтранспортних засобів»з табличкою7.4.1. не видноза 100метрів,як цьоговимагає пункт8.2.1.Правил дорожньогоруху України ізапропонував працівникамполіції разоміз нимпроїхати і пересвідчитись в цьому.

Всі твердженняпозивача тапояснення працівникамиполіції булиу грубійформі відкинуті тане взятідо уваги.На йогопрохання долучитидо матеріалів пояснення про те, що він прямує до місця роботи йому було відмовлено.

Незаконно розглянувшисправу намісці зупинкитранспортного засобу інспектор ЛіснічукВ.М.не давпозивачу можливостіскористатися своїмиправами, передбаченими ст.268КУпАП уповному обсязі.Крім того,інспектор Ліснічук В.М.проігнорував вимогич.2ст.33КУпАП.Розгляд справина дорозі, на місцізупинки транспортногозасобу,унеможливило виконаннявимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Всупереч зазначенихнорм законодавстваУкраїни інспектор Ліснічук В.М.після зупинкитранспортного засобу,не навівжодних доказів порушення позивачемвимог правилдорожнього рухуУкраїни,не взявдо увагийого пояснення,а пішовдо свогослужбового автомобілявиніс постановупо справі про адміністративнеправопорушення прицьому незазначивши впостанові жодного доказу його винуватості.

Таким чином,позивач вважає,що вйого діяхвідсутній склададміністративних правопорушень,передбачених ч.5ст.121,ч.1ст.122КУпАП,а винесенащодо нього постановапро накладенняадміністративного стягненняє незаконноюта необґрунтованою.

Враховуючи наведене,позивач проситьскасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справі про адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожнього руху,зафіксованого нев автоматичномурежимі серіїБАБ №429747від 10грудня 2022року якоюйого буловизнано винним у скоєнніадміністративних правопорушень,передбачених ч.5ст.121,ч.1ст.122КУпАП танакладено стягненняу виглядіштрафу в розмірі 510гривень;провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.

3. 29 грудня 2022 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що даний позов не визнає, оскільки постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення поліцейським було роз`яснено позивачеві його права, як громадянина України, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. При винесені постанови позивач не висловлював жодних заперечень стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності. Також позивач не висловлював скарг на постанову, хоча міг це зробити відповідно до ст. 293 КУпАП, отже скарг на винесення постанови не було. Таким чином, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

4. Позивач у судовому засідання позов підтримав повністю та просив задоволити з підстав викладених у ньому.

5. У судовезасідання представниквідповідача нез`явився, проте як вбачається із поданого ним відзиву на позов, справу просить розглядати у їх відсутності.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2022 року прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання у справі на 05 січня 2022року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Як вбачається із матеріалів справи 10грудня 2022року інспекторомСРПП відділенняполіції №1(м.Шумськ)Кременецького районного відділуполіції ГУНПв Тернопільськійобласті мойоромполіції ЛіснічукомВ.М.винесено постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справі про адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 429747, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,притягнуто довідповідальності завчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ч.5ст.121,ч.1ст.122КУпАП,у видіштрафу в розмірі 510 гривень.

ІV. Оцінка Суду.

8. Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

9. Згідно з ч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

10. Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентованийглавою 22 КУпАП.

11. Згідно з ч.1, 2ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенніправил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.5 ст.121, ч. 1 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

12. Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

13. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух»зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

14. Пунктом 8.4 «в» ПДР визначено, що дорожні знакиподіляються на групи зокрема: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

15. Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

16. Пунктом 2.3 «в»ПДРвизначено, що, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

17. За порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами настає відповідальність, передбачена ч.5ст.121 КУпАП.

18. Позивач у судовому засіданні пояснив, що вимоги дорожнього знаку 3.2 з табличкою 7.4.1 не порушував, оскільки дорожній знак 3.2 містить виключення, а саме не поширюється на транспортні засоби, що належать громадянам, які працюють у зоні його дії, а останній працює на посаді директора ДНЗ «Шумське професійно-технічне училище» і їхав перевірити стан будівель, які знаходяться по вул. Українська в м. Шумськ.

Окрім цього, позивач представив суду відповідь на запитувану ним інформацію від Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, з якої вбачається, що в схемі організації дорожнього руху дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» з табличкою 7.4.1 «Суботні, недільні та святкові дні» на ділянці автомобільної дороги Р-26 Острог-Кременець, яка суміщається з вул. Українська в м. Шумськ, немає. Крім того, Служба не погоджувала встановлення даного дорожнього знаку.

Позивач також зазначив, що керуючи транспортним засобом був пристебнутий ременем безпеки, а зупиняючись, на вимогу працівника поліції, відстебнув його.

19. Відповідач доказів протилежного суду не надав. Долучений до матеріалів справи відзив містить лише покликання на норми законодавства, які регулюють порядок звернення громадян та повноваження органів національної поліції при виконанні покладених ними завдань.

З наданого відповідачем диску із відеозаписом, неможливо встановити факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис починається з моменту коли інспектор патрульної поліції зачитує постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та надає його для підпису ОСОБА_1 , на що, останній категорично висловлює свою не згоду.

20. Відповідно дост.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

21. Відповідно дост.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

22. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким, відповідно достатті 9 КУпАП, є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

23. Положеннями ч.2ст.258 КУпАПпередбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч.4ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст. 283 цього Кодексу.

Водночас, частиною 5ст.258 КУпАПвизначено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбаченихстаттею 132-2цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

24. Згідност.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

25. Зазначені положення містяться і в п.9 ч.1ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

26. За змістом зазначених норм, інспектор поліції був зобов`язаний скласти протокол про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушень та для збереження доказів правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно дост.251 КУпАПміг бути доказам вчинення правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, фотофіксація, цифровий носій відеозапису, тощо), однак такі докази зібрані не були.

Отже, працівниками поліції при виявлені правопорушень, фіксації правопорушень, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративні правопорушення не дотримано вимогст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушень працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Таким чином, у справі відсутні докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, . ч.1 ст.122 КУпАП.

27. Окрім того, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 276 КУпАПКонституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

28. Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.283і284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенніПДРне може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

29. Згідно ч.1, 4ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

30. Частиною 2ст.77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

31. Враховуючи наведене, суд вважає висновки інспектора поліції про порушення позивачемПравил дорожнього рухув частині ч.5 ст.121, ч. 1 ст.122 КУпАПє припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій, відповідачем не доведені.

32. Приписамист.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

33. Відповідно до ч.1ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

34. Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 рокуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняттяЗакону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

35. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

36. Відповідно дост.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зіст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

37. Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

38. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ч. 1 ст.122 КУпАПта винесеннях оскаржуваної постанови не було дотримано вимогиКУпАП.

39. Відповідно дост.7КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

40. Відповідно до ч.3ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

41. Оцінюючи дії інспектора поліції на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративні правопорушення, посадовою особою їх не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку їх винесення, інспектором поліції при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч. 1 ст.122 КУпАП.

42. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначеністаттею 286 КАС України.

Згідно з п.3 ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

43. В судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч. 1 ст.122 КУпАПнічим не спростовується, інспектором поліції при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були дотримані положенняКУпАПщодо необхідності з`ясування всіх обставин справи, а тому суд вважає, що постанову за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч. 1 ст.122 КУпАПта накладення на нього адміністративного стягння у виді штрафу, підлягає скасуванню.

44. При цьому суд враховує, що, відповідно до п.3 ч.3ст.286 КАС України, при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача суд вважає необхідним закрити справи про адміністративне правопорушення щодо нього в частині притягнення до адміністративної відповідальності зач.5 ст.121, ч. 1 ст.122 КУпАП.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

44. Стаття 132КАС України передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 139 КАС України, якими, крім іншого, передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 496,20 грн., слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, ст.ст. 9,246, 250, 268, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволити повністю.

2. Скасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справі про адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожнього руху,зафіксованого нев автоматичномурежимі серіїБАБ №429747від 10грудня 2022року якою ОСОБА_1 ,визнано винним у скоєнніадміністративних правопорушень,передбачених ч.5ст.121,ч.1ст.122КУпАП танакладено стягненняу виглядіштрафу в розмірі 510 гривень.

3. Провадженняу справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду складено 09 січня 2023 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції України в Тернопільській області, місце знаходження: 46001, м. Тернопіль, вул. Валова, 11.

Суддя: О. В. Ковтунович