Постанова

від 28.03.2023 по справі 609/1007/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 609/1007/22 пров. № А/857/1357/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судових засідань Гранат В.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 05 січня 2023 року (головуючий суддя: Ковтунович О.В., місце ухвалення м. Шумськ, дата складення повного тексту судового рішення 09.01.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,-

встановив:

ОСОБА_1 , 20.12.2022 звернувся до суду з позовом, в якому, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 429747 від 10.12.2022, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Обґрунтовує позов тим, що 10 грудня 2022 року близько 19 год 00 хв позивач вирішив на власному автомобілі перевірити стан будівель корпусу № 2 та гуртожитку державного навчального закладу «Шумське професійно-технічне училище», директором якого він є. Зазначені будівлі знаходяться по вул. Українській в м. Шумську. Рухаючись по цій вулиці до будівель очолюваного ним навчального закладу, його автомобіль був зупинений поліцейськими СРПП ВП № 1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській. Після зупинки, працівники поліції повідомили, що позивачем порушено вимоги дорожнього знака 3.2. «Рух механічних транспортних засобів заборонено» з табличкою 7.4.1. «Святкові та вихідні дні», а також, що він керує транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. У відповідь позивачем було надано пояснення, що дорожній знак 3.2, не поширюється на транспортні засоби, що належать громадянам, які працюють у зоні його дії. Також, позивач заперечив рух автомобілем без пристебнутого ременя безпеки.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 05 січня 2023 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки зупинивши транспортний засіб, поліцейський належним чином представився водію, проінформував про порушення Правил дорожнього руху та роз`яснив позивачеві його права. Тобто, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, інспектор поліції вчинив всі необхідні дії передбачені чинним законодавством при складені постанови.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2022 року інспектором СРПП відділення поліції № 1 (м. Шумськ) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області майором поліції Ліснічуком В.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 429747, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 510 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній склад правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП, а інспектором поліції при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з`ясування всіх обставин справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пп. «в» п. 2.3 ПДР Укарїни Розділу 2. «ОБОВ`ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб`єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, покладено обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи додано диск з відеозаписом, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по справі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказаний відеозапис розпочинається з моменту коли автомобіль позивача стоїть на місці, а працівник поліції зачитує постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 429747 від 10.12.2022.

Тобто, відеозапис не відповідає обставинам викладеним в оскаржуваній постанові, так як, з вказаного відео не вбачається, що позивач здійснював рух транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки.

Щодо порушення позивачем вимог дорожнього знака 3.2. «Рух механічних транспортних засобів заборонено» з табличкою 7.4.1.«Святкові та вихідні дні», то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 8.4 розділу 8 «РЕГУЛЮВАННЯ ДОРОЖНЬОГО РУХУ» ПДР України, передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи.

Згідно п.п. «в» цього пункту, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Заборонний знак 3.2., забороняє рух механічних транспортних засобів.

Розділом 33 «ДОРОЖНІ ЗНАКИ» ПДР України передбачено, що не поширюється дія знаків: 3.1-3.8, 3.11 - на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні.

Проаналізувавши наведені вище положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПДР України містять виключення щодо застосування дії зони дорожнього знака 3.2. «Рух механічних транспортних засобів заборонено», зокрема, такий не поширює свою дію на транспортні засоби, що належать громадянам, які працюють у цій зоні.

За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вимоги дорожнього знаку 3.2 не порушував. Оскільки, дорожній знак 3.2 містить виключення, зокрема, не поширюється на транспортні засоби, що належать громадянам, які працюють у зоні його дії.

Згідно загальнодоступних даних (https://ca.ligazakon.net/document/21156143/dossier) ОСОБА_1 працює на посаді директора ДНЗ «Шумське професійно-технічне училище» (код ЄДРПОУ 21156143), будівлі цього закладу знаходяться по вул. Українській в м. Шумську, де і був зупинений позивач.

Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивачем не було вчинено порушень ПДР України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Тернопільській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 316, 321, 322, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 05 січня 2023 року у справі № 609/1007/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 03.04.2023.