Рішення

від 10.01.2023 по справі 300/473/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р. справа № 300/473/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у день звільнення індексації грошового забезпечення та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2020 по 22.12.2021 в сумі 234430,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача, оскільки відповідач 23.12.2021 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №300/3015/21. Тому відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 28.03.2022 зупинено провадження в даній адміністративній справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

10.01.2023 судом поновлено провадження у справі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 21.02.2022. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову. Просив відмовити в задоволенні позову з обґрунтувань відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначає, що питання проходження служби військовослужбовцями і виплати їм грошового забезпечення регулюється окремим законодавством. Крім цього, відповідач зазначає про неспівмірність заявленого розміру середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення розміру заборгованості.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.06.2020 року №36-РС старшого солдата ОСОБА_1 , старшого радіотелеграфіста відділення приймальних радіопристроїв взводу радіозв`язку роти зв`язку військової частини НОМЕР_1 , звільнено у запас з військової служби за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я), з 30.06.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі №300/3015/21.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №300/3015/21, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

На виконання рішенням суду від 04.11.2021 у справі №300/3015/21 Військова частина НОМЕР_1 відповідно до виписки з банківського рахунку позивача АТ КБ "ПриватБанк" 23.12.2021 виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 39930,20 грн.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у день звільнення індексації грошового забезпечення, просить суд стягнути з відповідача середній заробіткок за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2020 по 22.12.2021 в сумі 234430,20 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1).

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено, позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з 30.06.2020, тоді як фактичний розрахунок з виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 04.11.2021 у справі №300/3015/21, було проведено 23.12.2021 в сумі 39930,20 грн., проте не виплачено позивачу її середній заробіток за весь час затримки з виплати індексації грошового забезпечення по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем після вирішення спору на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку з 01.07.2020 по 22.12.2021.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 за 2 останні місяці перед звільненням позивачу було нараховане грошове забезпечення в розмірі 26482,20 грн., а саме 13241,10 грн. - за червень 2020 року та 13241,10 грн. - за травень 2020 року, тобто, середньоденний заробіток, з урахуванням кількості робочих днів за повні календарні місяці червень (30) - травень (31) 2020 року становить 434 грн. (26482,20 грн. : 61 день).

Кількість днів, впродовж яких затримано виплати при звільненні 01.07.2020 по 22.12.2021 - 540.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 234360 (434х540 днів) грн.

Із вказаного приводу суд зазначає наступне.

З огляду на наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 в справі №821/1083/17 мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таке зменшення повинно відбуватися з врахуванням: розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інших обставин справи, встановлених судом, зокрема, дій працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом враховується, що розрахований середній заробіток за час затримки виплат, який просить стягнути позивач, є неспівмірним з розміром індексації грошового забезпечення 39930,20 грн., невиплаченої позивачу при звільненні.

Також, суд враховує те, що тривалість періоду затримки виплати позивачу індексації грошового забезпечення пов`язана з вирішенням спору про її нарахування та виплату у справі №300/3015/21.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи: розмір простроченої заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту його звернення до суду, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії сторін у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявленої позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд вважає, що підлягає до зменшення розмір відшкодування, передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України до 50% індексації грошового забезпечення 19965,10 грн., невиплаченої позивачу при звільненні.

За таких обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки - в сумі 19965,10 гривень (39930,20*50%).

Враховуючи вищенаведене, є протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2020 по 22.12.2021 та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2020 по 22.12.2021 в сумі 19965,10 гривень.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2020 по 22.12.2021 та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2020 по 22.12.2021 в сумі 19965,10 гривень. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 500,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2020 по 22.12.2021.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2020 по 22.12.2021 в сумі 19965 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 10 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.