Постанова

від 10.01.2023 по справі 912/708/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023 року м.Дніпро Справа № 912/708/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смакули Дениса Миколайовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2022р. у справі №912/708/22

за позовом: Олександрійської міської ради Кіровоградської області, м. Олександрія, Кіровоградська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Смакули Дениса Миколайовича, м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 87644,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2022р. (повне рішення складено - 07.10.2022р., суддя - Тимошевська В.В., м. Кропивницький) у справі №912/708/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Смакули Дениса Миколайовича на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області безпідставно збережені кошти в сумі 87640,87 грн., а також 2480,90 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 87640,87грн. суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка придбала об`єкт нерухомого майна, до моменту оформлення нею права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, стає фактичним користувачем такої земельної ділянки без достатньої правової підстави і повинна повернути кошти за користування цією земельною ділянкою її власнику на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. При цьому суд зазначив, що набуття майна у власність фізичною особою не спростовує доводів позивача про його використання для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, суд вважав доведеною участь відповідача у спірних правовідносинах саме як фізичної особи-підприємця.

Відмовляючи в іншій частині позову суд послався на невірний розрахунок позивачем сум, що підлягають стягненню з відповідача.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Фізична особа-підприємець Смакула Денис Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2022р. у справі №912/708/22; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Олександрійської міської ради Кіровоградської області відмовити у повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду визначено у ст.120 Земельного кодексу України, згідно з якою у разі набуття права власності на такі об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності;

- перехід права користування земельною ділянкою, у даному випадку, відбувся в силу прямої вказівки закону, тому є беззаперечним та однозначним фактом, при цьому момент припинення права постійного користування у попереднього землекористувача не ставиться в залежність від моменту юридичного оформлення такого права новим власником;

- Олександрійська міська рада прийняла рішення, на підставі якого Державний акт серії І-КР №002268 був визнаний таким, що втратив чинність, тим самим, без наявності відповідних повноважень, припинила право постійного користування земельною ділянкою Державного відкритого акціонерного товариства "Управління по бурінню технічних свердловин" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії "Олександріявугілля";

- право власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:15:653:0001, загальною площею 1,9500га належить Смакулі Д.М. як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю і, у даному випадку, міською радою не доведено факт ведення відповідачем як фізичною особою-підприємцем на спірній земельній ділянці підприємницької діяльності;

- надання в оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця;

- набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи і наявність такого статусу не свідчить про те, що фізична особа-підприємець виступає в цій якості у всіх правовідносинах, крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач взагалі має статус підприємця.

Одночасно скаржником заявлено про розгляд питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргою такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту реєстрації цих прав. При цьому за приписами чинного законодавства України до нового власника нерухомого майна автоматично переходить лише те майнове право на земельну ділянку, яке було належним чином оформлено попереднім власником об`єкта нерухомості, однак, у даному випадку, попереднім власником, яким є ДВАТ "Управління по бурінню технічних свердловин" ДП Державної холдингової компанії "Олександріявугілля", не було належним чином оформлене право постійного користування спірною земельною ділянкою, що виключає можливість автоматичного переходу такого права до відповідача, як нового власника об`єкта нерухомості. Також позивач посилається на те, що Смакула Д.М. став фактичним користувачем спірної земельної ділянки з дня набрання права власності на об`єкт нерухомості, розташований на ній, і з цього моменту у нього виник обов`язок належного оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою та обов`язок сплачувати за таке користування. За твердженням міської ради, оскільки її рішення від 27.04.2018р. №492 "Про інвентаризацію державних актів на право постійного користування земельними ділянками по м. Олександрія", яким скасовано Державний акт серії І-КР №002268, є чинним і не скасовано в установленому порядку, тому є обов`язковим до виконання. Крім того, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що право власності на будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці належать відповідачу як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю з огляду на те, що вказана ділянка, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру, має цільове призначення: 11.01 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами", крім того відповідач є власником виробничих будівель та споруд, які розміщені на зазначеній ділянці, а не об`єктів житлової нерухомості та в установленому законом порядку зареєстрований як суб`єкт господарювання - фізична особа-підприємець.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2022р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Смакули Дениса Миколайовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2022р. у справі №912/708/22. Вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

За розпорядженням керівника апарату суду від 27.12.2022р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2022р. визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до нотаріально посвідченого свідоцтва від 23.09.2021р. №2331 за Смакулою Денисом Миколайовичем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке ним придбано відповідно до ст. 87 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі акта про придбання майна на аукціоні, яке раніше належало Державному підприємству "Управління по бурінню технічних свердловин" та яке розташовано за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Коваленка Леоніда, буд. 28) та зареєстровано за Смакулою Д.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.09.2021р. за формою власності - приватна, розмір частки - 1 (а.с.12-13).

Вищезазначене нерухоме майно розташовано на земельній ділянці загальною площею 1,95 га щодо якої оформлено Державний акт на право постійного користування землею серії І-КР №002268 від 23.07.1996р. за Державним підприємством "Управління по бурінню технічних свердловин" (а.с.21-22).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21.12.2021р. №92/290-21 до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради підтверджено реєстрацію земельної ділянки на праві постійного користування за Управлінням по бурінню технічних свердловин виробничого об`єднання "Олександріявугілля" (код ЄДРПОУ 24150744) (а.с.130).

Відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 3510300000:15:653:0001. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 25.07.2017р.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки - 11.01. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування будівель та господарських споруд; форма власності - комунальна; площа - 1,9500 га.

При цьому 29.12.2021р., на підставі рішення Олександрійської міської ради №492 від 27.04.2018р. "Про інвентаризацію державних актів на право користування земельними ділянками по м. Олександрії", згідно з яким міська рада вирішила вважати такими, що втратили чинність державні акти на право постійного користування земельними ділянками по м. Олександрії, які видані до 01.01.2013, серед яких значиться Державний акт серії І-КР №002268 від 23.07.1996, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесено запис про припинення прав постійного користування земельною ділянкою правокористувача ДВАТ "Управлінням по бурінню технічних свердловин" Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії "Олександріявугілля".

Олександрійська міська рада листом від 10.12.2021р. №591/10/06/2 звернулась до ОСОБА_1 з пропозицією подати до міської ради заяву про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3510300000:15:653:0001 внаслідок набуття у власність нерухомого майна (а.с.23).

30.11.2021р. та 14.02.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Олександрійської міської ради із клопотанням про вжиття необхідних заходів щодо реєстрації за ним права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510300000:15:653:0001 як за власником нерухомого майна, набутого від Державного відкритого акціонерного товариства "Управління по бурінню технічних свердловин", якому земельна ділянка належить на праві постійного користування (а.с.62-63).

Листами від 28.03.2021р. №107/10/06/2 та від 28.01.2022р. №383/127/16 Олександрійська міська рада на звернення ОСОБА_1 повідомила про відсутність згідно з ст. 92 Земельного кодексу України підстав для реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 та запропонувала звернутись до міської ради із заявою про надання земельної ділянки в оренду.

Відповідач дій з оформлення права оренди на відповідну земельну ділянку не вчиняв, плату за користування цією ділянкою не сплачував.

Одночасно, матеріали справи свідчать про те, що рішенням Олександрійської міської ради №956 від 03.07.2020р. "Про місцеві податки і збори" встановлено у місті Олександрії місцеві податки і збори згідно з додатком, за яким для земель з цільовим призначенням 11.01 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами", права на які не оформлені - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.100-119).

Рішенням Олександрійської міської ради №221 від 07.07.2021р. "Про місцеві податки і збори" встановлено на території Олександрійської територіальної громади місцеві податки і збори згідно з додатком, за яким за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.01 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами" встановлено 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.28-31).

Згідно з п. 4 вказаного рішення визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради №956 від 03.07.2020р. "Про місцеві податки і збори".

У відповідності до наведених обставин та рішень міської ради позивачем нараховано до стягнення з ФОП Смакули Д.М. безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 24.09.2021р. по 31.05.2022р. в загальному розмірі 87644,47 грн., які позивач просить стягнути на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Несплата ФОП Смакулою Д.М. вказаної вище суми орендної плати, стало підставою для звернення міської ради з позовом у даній справі.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельним податком є обов`язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язків платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п.п.14.1.147 цієї статті Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. ст. 288 цього Кодексу).

В ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

За частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В частині 2 вказаної норми наведено перелік осіб, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 120 цього Кодексу регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття Смакулою Д.М. права власності на нежитлову будівлю) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Одночасно, ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, положення ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберігла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, фізичною особою ОСОБА_1 23.09.2021 набуто у власність нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та яке розташовано на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 3510300000:15:653:0001 загальною площею 1,9500 га.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 став фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:15:653:0001, на якій розташовано майно, а тому саме із вказаної дати у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Стаття 120 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, передбачала перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У даному випадку, земельна ділянка перебувала на праві постійного користування у попереднього власника нерухомого майна Державного підприємства "Управління по бурінню технічних свердловин" на підставі Державного акта серії І-КР №002268 від 23.07.1996р. як у правонаступника Державного відкритого акціонерного товариства "Управління по бурінню технічних свердловин" Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії "Олександріявугілля".

При цьому місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення обґрунтовано вказав на недоведеність позивачем наявності законних підстав, зокрема визначених ст. ст. 141-149 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування земельною ділянкою, оформленого за Державним актом серії І-КР №002268 від 23.07.1996р. на підставі рішення Олександрійської міської ради №493 від 27.04.2018р., оскільки згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво, а у даному випадку правонаступництво мало місце.

Між тим, ст. 92 Земельного кодексу України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.

У відповідності до наведеної норми відповідач не є суб`єктом, який може набувати право постійного користування землею, а отже до відповідача не може перейти право постійного землекористування на аналогічних підставах попереднього землекористувача, тому відповідач має право набути право користування на земельну ділянку лише на умовах оренди, з єдиною можливою формою здійснення плати за землю - орендною платою.

Підпунктом 288.5.1. Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до рішення Олександрійської міської ради від 30.04.2010р. №1454 "Про визначення ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Олександрії", яке було чинним до 31.12.2021р., п. 1.2 додатку встановлено, що за земельні ділянки, передані для виробничих потреб юридичних та фізичних осіб встановлюється ставка у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зазначений розмір відповідає розміру земельного податку (3% від нормативної грошової оцінки), затвердженого рішенням Олександрійської міської ради від 03.07.2020р. №956 для земельних ділянок з цільовим призначенням 11.01. "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами", права на які не оформлено (таблиця 3).

Згідно з рішенням Олександрійської міської ради від 07.07.2021р. №221 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01.01.2022р., в таблиці 5 "Ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності на території Олександрійської територіальної громади" визначено, що ставка податку (орендної плати) за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.01 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами" встановлено у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:15:653:0001, загальною площею 1,9500 га по вул. Леоніда Коваленка 28 в м. Олександрії: від 09.11.2021р. №372359-21, (за 2021 рік) становить 4410924,34 грн., від 17.01.2022 №770/295-22 - 4158871,52 грн.

Отже, з урахуванням положень наведених норм, вищезазначених фактичних обставин справи та здійснених судом розрахунків, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 87640,87 грн.

Одночасно апеляційний господарський суд погоджується із частковим задоволенням місцевим господарським судом позовних вимог у зв`язку неправильним розрахунком позивача.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

Доводи скаржника про недоведення факту ведення ним на спірній земельній ділянці підприємницької діяльності, а також про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач взагалі має статус підприємця не можуть бути взяті до уваги апеляційним господарським судом.

Так, скаржником не спростовано того факту, що ОСОБА_1 був зареєстрований в державному реєстрі у статусі фізичної особи-підприємця з 28.07.2008р. та продовжував перебувати у вказаному статусі на час розгляду справи. Вказана інформація є у відкритому доступі та не заперечується відповідачем.

Майно, яке придбано ОСОБА_1 є нежитловим і складається з адміністративної будівлі, майстерні, кузні, диспетчерської, столярної, заправки ПММ та придбано у юридичної особи, яка використовувала його для здійснення своєї господарської діяльності.

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане нерухоме майно має цільове призначення: 11.01. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

При цьому, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, відповідачем не вказано як саме та в яких цілях він використовує придбане ним майно.

Таким чином, призначення майна (будівель та земельної ділянки) та факт перебування відповідача у статусі фізичної особи-підприємця, у тому числі на час набуття майна у власність, надає підстави для висновку про його використання відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.

Докази зворотного скаржником не надані, а тому відповідні доводи останнього мають декларативний характер.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Одночасно, згідно з ч. 1 ст. 320 цього Кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Отже, набуття майна у власність фізичною особою не спростовує доводів позивача про використання цього майна для здійснення підприємницької діяльності.

Посилання скаржника на те, що право власності на будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці належить ОСОБА_1 , у зв`язку з чим до нього перейшло право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача є безпідставними та спростовуються вищевикладеним (п.3.2 цієї постанови).

Інші аргументи скаржника також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що, у даному випадку, скаржником зроблено не було.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що наведене судом мотивування є необґрунтованим, оскільки правильність висновків суду напряму випливає із матеріалів цієї справи та норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смакули Дениса Миколайовича - залишити баз задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2022р. у справі №912/708/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяЮ.Б. Парусніков

СуддяТ.А. Верхогляд