Рішення

від 09.01.2023 по справі 904/3885/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3885/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортас", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро

про стягнення суми заборгованості у сумі 490 261,99 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортас" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 318 590,00 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки №03/20-08 від 03.08.2020 року та специфікаціями № 6 від 03.12.2021 року, № 8 від 18.01.2022 року та № 9 від 03.02.2022 року, 71 156,46 грн. - інфляції грошових коштів, 92 824,21 грн. - пені та 7 691,32 грн. - річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару поставленого за договором №03/20-08 від 03.08.2020.

У відзиві на позов відповідач визнає суму основного боргу у розмірі 318 590,00 грн., проте просить суд не стягувати з останнього пеню, нараховану після введення в Україні військового стану та настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022, або зменшити розмір штрафних санкцій на 90% на розсуд суду, на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, у зв`язку з тим, що підприємство є збитковим, має заборгованість із заробітної плати, зі сплати податків та військового збору, а також безкоштовно бере участь у потребах оборони країни.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що він не посилається на сам по собі загальний факт збройної агресії Російської федерації, як на конкретно їхню форс-мажорну обставину.

Також, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., оскільки остання є завищеною та необґрунтованою.

У відповіді на відзив позивач заперечує стосовно зменшення розміру штрафних санкцій та вказує про те, що віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору в конкретних правовідносинах сторін за спірним договором.

Крім того, позивач зазначає про те, що прострочення виконання зобов`язання відповідачем в частині оплати за поставлений товар почалося ще в грудні 2021 року, отже ще до початку війни відповідач не виконав свої обов`язки за спірним договором.

Також позивачем повторно наголошено на тому, що докази понесених судових витрат будуть подані останнім протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2022 відкрито провадження у справі № 904/3885/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення, про вручення ухвали суду представнику останнього 12.12.2022, а також поданий до суду відзив на позов.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки.

03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортас" (Постачальник) та Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (Покупець) укладено Договір поставки № 03/20-08 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти продукцію, визначену в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, викладених в цьому Договорі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Постачальник постачає товар Покупцю поетапно, узгодженими сторонами партіями (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору право власності на товар від Постачальника до Покупця переходить в момент передачі. Моментом передачі товару вважається дата отримання товару згідно з товарною накладною, якщо інше не визначено у специфікаціях.

Ціна на товар вказується в специфікації, що додається (п. 3.2 Договору).

Загальна сума Договору складає 960 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 160 000,00 грн. (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору умови оплати погоджених партій товару визначаються в специфікаціях.

Строк дії Договору з моменту підписання і до 31.12.2022. Якщо жодна із сторін не заявила про розірвання цього Договору, він вважається пролонгованим на наступний рік.

Розірвання договору можливе за згодою сторін або при невиконанні мов Договору (п. 11.1 Договору).

Сторонами було підписано Специфікацію № 6 до спірного договору, якою визначено назву продукції, одиниця виміру, кількість та ціна, що складає 335 160,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Умови оплати: оплата у розмірі 30% від вартості товару, що поставлений Постачальником, сплачується Покупцем в термін до 24.12.2021 (включно). Залишок оплати у розмірі 70% від вартості товару, що поставлений Постачальником, сплачується Покупцем в термін до 31.01.2022 року (включно).

Сторонами було підписано Специфікацію № 8 до спірного договору, якою визначено назву продукції, одиниця виміру, кількість та ціна, що складає 102 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Сторонами було підписано Специфікацію № 9 до спірного договору, якою визначено назву продукції, одиниця виміру, кількість та ціна, що складає 16 590,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Умови оплати за вказаними специфікаціями: 100% оплата протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив на адресу відповідача поставку товару на суму 453 750,00 грн. що підтверджується видатковими накладними №№ 348 від 08.12.2021 на суму 335 160,00 грн., 42 від 04.02.2022 на суму 102 000,00 грн., 43 від 04.02.2022 на суму 16 590,00 грн.

Позивач зазначає про те, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково у загальній сумі 135 160,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою, у зв`язку з чим у останнього наявна заборгованість у сумі 318 590,00 грн., що також не заперечується відповідачем.

Відповідач вказану заборгованість не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків на суму 318 590,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 25.12.2021 по 25.10.2022 в сумі 7 691,32 грн. та інфляція грошових коштів з грудня 2021 по вересень 2022 в сумі 71 156,46 грн.

Під час перевірки розрахунків річних за специфікаціями № 8, 9, господарським судом встановлено, що останній зроблений позивачем без врахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку річних за специфікацією № 6, порушень не встановлено.

З огляду на викладене до стягнення підлягають річні в загальній сумі 7 681,58 грн.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку річних за специфікацією № 6 господарським судом встановлено, що останній здійснений без врахування наведеного.

За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку річних за специфікаціями № 8,9 порушень не встановлено.

З огляду на викладене до стягнення підлягає інфляція грошових коштів в загальній сумі 70 553,17 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3 Договору сторони визначили, що за прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 25.12.2021 по 25.10.2022 в сумі 92 824,21 грн.

Розрахунок пені позивачем завищено, у зв`язку з тим, що останнім при розрахунку суми пені не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, позивачем допущено аналогічно помилку, що і під час розрахунку річних, не враховано положення ст. 254 ЦК України.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 25.12.2021 до 08.10.2022 в сумі 63 248,67 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, заявленого у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що існують виключні обставини такі як воєнний стан в Україні, неможливість отримання значних грошових коштів від контрагентів, наявність заборгованості перед працівниками та бюджетом у значних розмірах, а також те, що підприємство є збитковим.

Дослідивши подане відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 2 статті 218 ГК України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин.

Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує свою заяву стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем та воєнним станом в Україні.

В обґрунтування заяви відповідачем надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал та І півріччя 2022 року, звіт про заборгованість з оплати праці.

Проте, відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Складне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні - зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.

Зазначене питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені на 90% у даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 4; код ЄДРПОУ 05509858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортас" (61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, прим. 715, код ЄДРПОУ 43480558) 318 590,00 грн. - основного боргу, 7 681,58 грн. річних, 70 553,17 грн. інфляції грошових коштів, 63 248,67 грн. пені, 6 901,10 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 09.01.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко