Рішення

від 22.12.2022 по справі 910/3712/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2022Справа № 910/3712/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка"

про стягнення 12 000 000, 00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер"

про визнання недійсним договору

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Жуков Д.О.;

від відповідача (за первісним позовом): Войцеховський М.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12 000 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики від 22.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.06.2022.

У судовому засіданні 23.06.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.08.2022.

У судовому засіданні 04.08.2022 відповідач надав клопотання про продовження строку на подання відзиву та відкладення підготовчого засідання, в якому зазначає, що відповідачем ухвала про відкриття провадження у даній справі отримана не була, у зв`язку з чим просить суд продовжити ТОВ "Берізка" строк на надання відзиву у справі з урахуванням дати ознайомлення представника з матеріалами справи та відкласти підготовче засідання.

У судовому засіданні 04.08.2022 оголошено перерву до 25.08.2022.

24.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що представник відповідача ОСОБА_1. вчинив договір позики всупереч інтересам ТОВ "Берізка" та свідомо допустив настання негативних наслідків для товариства, оскільки йому було відомо про неможливість виконання такого договору. Також, позивач вказує, що укладення договору позики від 22.04.2019 відбулося в результаті зловмисної домовленості представників позивача та відповідача, та такий правочин підлягає визнанню недійсним. Крім того, відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що відзив на позовну заяву надійшов до суду у встановлений строк (мотиви викладені в ухвалі суду від 29.08.2022).

24.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" про визнання недійсним договору позики від 22.04.2019 підписаний між ТОВ "Берізка" до ТОВ "Флет мейкер".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Берізка" строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 призначено підготовче судове засідання на 22.09.2022.

19.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 12.09.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" про визнання недійсним договору об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" про стягнення 12 000 000, 00 грн. у справі №910/3712/22.

У судовому засіданні 22.09.2022 оголошено перерву до 13.10.2022.

27.09.2022 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору позики від 22.04.2019, укладеного між ТОВ "Берізка" та ТОВ "Флет мейкер", у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

05.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій позивач за зустрічним позовом вказує, що представник відповідача ОСОБА_1. вчинив договір позики всупереч інтересам ТОВ "Берізка" та свідомо допустив настання негативних наслідків для товариства у вигляді загрози неплатоспроможності, втрати активів, виникнення нових грошових та податкових зобов`язань.

12.10.2022 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер", в якому позивач за первісним позовом зазначає, що не вбачає потреби у поданні відповіді на відзив на первісну позовну заяву.

У судовому засіданні 13.10.2022 оголошено перерву до 27.10.2022.

19.10.2022 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких відповідач за зустрічним позовом зокрема зазначає, що ТОВ "Берізка" не надано доказів зловмисної домовленості, як і не доведено настання негативних наслідків для ТОВ "Берізка" внаслідок укладення договору позики.

У судовому засіданні 27.10.2022 представник відповідача (за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом) подав письмові пояснення щодо заперечень ТОВ "Флет мейкер".

Також, у цьому судовому засіданні 27.10.2022 представник відповідача (за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом) подав клопотання про зупинення провадження у даній справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили вироком суду у кримінальній справі № 758/15030/20 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Розглянувши клопотання відповідача (за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом) про зупинення провадження у справі, суд визнав подане клопотання необґрунтованим та відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 27.10.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/3712/22 призначено на 17.11.2022.

17.11.2022 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У судовому засіданні 17.11.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 08.12.2022.

У судовому засіданні 08.12.2022 оголошено перерву до 22.12.2022.

У цьому судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флет Мейкер» (далі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка» (далі - позичальник) було укладено договір позики, умовами якого передбачено, що позичальник позичає у позикодавця 12 000 000, 00 грн.

Згідно п.2 договору, він не передбачає нарахування процентів або надання будь-яких компенсацій як сплати за використання позики.

Відповідно до п. 3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.04.2019 до договору) позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики в строк до 03.06.2019 включно.

Цей договір вважається укладеним з моменту переказу позикодавцем грошей позичальнику та діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 4 договору).

Відповідно до п. 12 договору, сторони стверджують, що ними надані всі потрібні відомості та документи для укладення даного договору, що немає неправдивих або ненаданих відомостей та підроблених документів: на момент укладання цього договору вони не визнані недієздатними/неправоздатними чи обмежено дієздатними/правоздатними; на момент укладення цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними, розуміють природу цього правочину, свої права та обов?язки за договором, при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними: Договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску: Договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для сторін обставин, правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним) та не приховує інший правочин (не є удаваним); значення, умови правочину та його правові наслідки сторони розуміють однаково.

Вказаний правочин з боку позичальника підписано директором - ОСОБА_1, а з боку позикодавця також керівником товариства - Алієвим Ялчин Магомед Огли.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором позики від 22.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Флет Мейкер» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Берізка» грошові кошти у розмірі 12 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 22.04.2019 на суму 6 000 000, 00 грн, № 2 від 25.04.2019 на суму 3 699 600, 00 грн, № 3 від 26.04.2019 на суму 2 300 000, 00 грн та № 4 від 02.05.2019 на суму 400, 00 грн

Проте, як зазначає позивач (за первісним позовом), відповідач (за первісним позовом) надані кошти у визначений договором строк не повернув, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка» утворилась заборгованість у розмірі 12 000 000, 00 грн.

У зв`язку з неповерненням відповідачем (за первісним позовом) грошових коштів, позивач (за первісним позовом) звернувся до приватного нотаріуса із заявою б/н від 13.06.2019, в якій просив передати директору ТОВ «Берізка» вимогу від 13.06.2019 про усунення порушень зобов`язань за договором позики б/н від 22.04.2019.

Тож, приватним нотарусом листом від 13.06.2019 № 1171/02-24 було повідомлено позивача (за первісним позовом) про вручення відповідачу (за первіснимм позовом) вимоги ТОВ «Флет Мейкер» від 13.06.2019 про усунення порушень зобов`язань за договором позики б/н від 22.04.2019. Крім того, 29.07.2019 приватним нотаріусом було видано позивачу (за первісним позовом) свідоцтво про наявність заборгованості у розмірі 12 000 000, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що ТОВ «Берізка» неналежним чином виконує зобов`язання щодо повернення наданої позики, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 12 000 000, 00 грн.

В свою чергу, в обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Берізка» посилається, зокрема на те, що укладення договору позики відбулося виключно в результаті зловмисної домовленості представника ТОВ «Берізка» - ОСОБА_1. з представником ТОВ «Флет Мейкер» - Алієвим Ялчин Магомедом Огли. Крім того, позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що колишній директор ТОВ «Берізка» ОСОБА_1 під час укладання договору позики діяв недобросовісно та нерозумно, укладав такий договір не в інтересах товариства, а в своїх власних інтересах та інтересах третіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - засновники та учасники ТОВ «Берізка») з метою виведення коштів для виконання укладених з ними договорів позики та створення негативних наслідків для ТОВ «Берізка» у вигляді загрози неплатоспроможності, збитковості та позбавлення права власності на майно готелю «Парус».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Як зазначено судом вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флет Мейкер» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка» (позичальник) було укладено договір позики від 22.04.2019, відповідно до якого позичальник позичає у позикодавця 12 000 000, 00 грн.

Проте, звертаючись до суду із зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Берізка» вказує, що спірний договір позики підлягає визнанню недійсним з підстав укладення його внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Берізка» - ОСОБА_1. з представником ТОВ «Флет Мейкер» - Алієвим Ялчин Магомедом Огли.

В той же час, у зустрічній позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Берізка» посилається на наступні обставини:

- починаючи з 28.11.2013 року засновниками та учасниками ТОВ «Берізка» були ОСОБА_4 (55%), ОСОБА_2 (12,5%), ОСОБА_1 (12,5%) та ОСОБА_3 (20%). Наказом №39/12 від 03.12.2013 року директором ТОВ «Берізка» призначено ОСОБА_1;

- на підставі договору купівлі-продажу будинку готелю « Парус » площею 1 985,10 кв.м., розташованого в м. Києві по вул. Набережно-Лугова, 7 (літера А) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 3917820 від 18.12.2013 року про реєстрацію за ТОВ «Берізка» права власності на придбаний будинок готелю «Парус» площею 1985,10 кв.м.;

- 22.02.2019 року ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Берізка», без відома бухгалтера товариства та за відсутності об?єктивної доцільності, відкрив окремий розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «КБ «АКОРДБАНК».

- 26.04.2019 року директор ТОВ «Берізка» ОСОБА_1 на підставі висновку ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» № 258 від 28.03.2019 року з метою уникнення необхідності отримання згоди загальних зборів ТОВ «Берізка» на передачу будинку готелю «Парус» в іпотеку, здійснив його поділ на три окремі об`єкти нерухомості, а саме: група нежитлових приміщень № 15, 16, 17 (літера «А») площею 987, 2 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1820753680000; група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера «А») загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, буд.7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000; група нежитлових приміщень №11, 12 (літера «А»), загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, буд.7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 182067828000;

- 26.04.2019 року між ТОВ «Флет Мейкер» (іпотекодержатель) та ТОВ «Берізка» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Берізка» перед ТОВ «Флет Мейкер», що виникає з договору позики від 22.04.2019. Предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера «А») загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, буд.7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000; група нежитлових приміщень №11, 12 (літера «А»), загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, буд.7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000. Вартість предмету іпотеки складає 3 300 000, 00 грн;

- 28.11.2019 року ТОВ «Флет Мейкер» на підставі договору іпотеки здійснило державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення;

- усі кошти, які були сплачені ТОВ «Флет Мейкер» за договором позики, ОСОБА_1 в день їх отримання виводив на користь засновників ТОВ «Берізка», в результаті чого ним було виведено 11 999 499,00 грн. з яких: 3 333 333,00 грн. перераховано на свою користь, 3 332 833,00 грн. на користь ОСОБА_5 та 5 333 333,00 грн. на користь ОСОБА_3 . В результаті втрати активів на підставі договорів позики та іпотеки, ТОВ «Берізка» зазнало збитків у розмірі 15 299 499 грн. (висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 21.12.2019 року №26303/26304/19-71);

- 15.05.2019 року новий директор ТОВ «Берізка» - четвертий учасник товариства ОСОБА_4 , подав до Київської місцевої прокуратури № 7 заяву про незаконне заволодіння шахрайським шляхом майном ТОВ «Берізка», на підставі якої в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №12019100070001734 від 17.05.2019 року. У рамках указаного кримінального провадження 25.03.2020 року ОСОБА_3 та 01.04.2020 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру, матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_1 було виділено у окреме кримінальне провадження за № 12020100070000876, в рамках якого 30.12.2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 скерував до Подільського районного суду міста Києва обвинувальний акт.

Також, позивач (за зустрічним позовом) стверджує, що ОСОБА_1 підписав додаткову угоду № 1 до Договору позики, якою безпідставно зменшив строк повернення позики на чотири місяці без жодної економічної доцільності та за відсутності у ТОВ «Берізка» можливості погасити такий борг за відведений час; добровільно та власноручно отримував вимоги ТОВ «Флет Мейкер» про погашення заборгованості за договором позики.

Тобто, на думку позивача (за зустрічним позовом), ОСОБА_1 створив необхідні передумови та вчинив усі залежні від нього дії задля вступу у зловмисну домовленість із представником ТОВ «Флет Мейкер», діяв всупереч інтересам ТОВ «Берізка», оскільки йому було відомо про неможливість виконання такого договору в силу виведення отриманих у позику коштів на свій рахунок та рахунки інших учасників товариства; отримав на свою користь грошові кошти взамін на приміщення готелю «Парус».

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) вказує, що у зв?язку із укладенням договору позики для ТОВ «Берізка» настали несприятливі наслідки у вигляді втрати активів та загрози неплатоспроможності. Такі несприятливі наслідки для ТОВ «Берізка», на думку позивача (за зустрічним позовом) спричинені зловмисною домовленістю представника ТОВ «Берізка» із директором ТОВ «Флет Мейкер».

Тож, як зазначає позивач (за зустрічним позовом) вказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що договір позики було вчинено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_1 із ТОВ «Флет Мейкер», а тому існують підстави для визнання вказаного правочину недійсним з огляду на приписи статті 232 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №357/6663/16-ц про визнання договору недійсним зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

У постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в частині застосування ст. 232 ЦК України зазначила, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/14138/18, у якій враховано позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 щодо того, що є зловмисною домовленістю.

Крім цього, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 522/15095/15-ц про визнання правочину недійсним, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності міститься наступний висновок. Тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Відповідний висновок також продубльовано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17 про визнання правочину недійсним.

Також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 753/7290/17 міститься висновок про те, що за змістом ст. 232 ЦК України необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Тобто, Верховним Судом сформовано позицію, відповідно до якої необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 911/3448/20.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

17.06.2018 набув чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Суд зазначає, що станом на момент укладання оспорюваного правочину позики чинною була редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка», що затверджена протоколом загальних зборів учасників № 38 від 23.12.2013.

Так, п.10.12 статуту ТОВ «Берізка» передбачено, що директор товариства без довіреності діє від імені товариства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти, видає довіреності, представляє інтереси товариства у відносинах з вітчизняними та іноземними юридичними та фізичними особами.

Тобто, статутом позивача (за зустрічним позовом) визначено права директора ОСОБА_6 на укладення будь-яких правочинів, у т.ч. спірного правочину позики.

У зустрічній позовній заяві позивач (за зустрічним позовом) вказує, що колишній директор ТОВ «Берізка» ОСОБА_6 діяв всупереч інтересам ТОВ «Берізка», в той же час позивач (за зустрічним позовом) у зустрічній позовній заяві вказує, що усі кошти, які були надані ТОВ «Флет Мейкер» за договором позики, ОСОБА_1 в день їх отримання перерахував на свою користь та користь інших засновників та учасників ТОВ «Берізка» - ОСОБА_5 (частка у товаристві 12,5%) та ОСОБА_3 (частка у товаристві 20%).

Тобто, надані ТОВ «Флет Мейкер» грошові кошти за договором позики в подальшому перераховані саме учасникам (засновника) ТОВ «Берізка», а не директору ТОВ «Флет Мейкер», як підставу для висновку про зловмисну домовленість, а саме зговору потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання обопільної вигоди.

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що 26.04.2019 року між ТОВ «Флет Мейкер» та ТОВ «Берізка» було укладено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Берізка» перед ТОВ «Флет Мейкер», що виникає з договору позики від 22.04.2019. Предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера «А») загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, буд.7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000; група нежитлових приміщень №11, 12 (літера «А»), загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, буд.7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000. Вартість предмету іпотеки складає 3 300 000, 00 грн.

Також, позивач (за зустрічним позовом) вказує, що 28.11.2019 року ТОВ «Флет Мейкер» на підставі договору іпотеки здійснило державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм права, саме внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, право сторін на укладення договору іпотеки в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання визначено чинним законодавством та не може свідчити про зловмисну домовленість сторін договору позики.

При цьому, суд зазначає, що у судовому засіданні 08.12.2022 представник відповідача (за зустрічним позовом) повідомив суд, що проведена 28.11.2019 року державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення (визначені договором іпотеки) за ТОВ «Флет Мейкер» була в подальшому скасована.

Щодо тверджень позивача (за зустрічним позовом) стосовно того, що 15.05.2019 року новий директор ТОВ «Берізка» - четвертий учасник товариства ОСОБА_4 , подав до Київської місцевої прокуратури № 7 заяву про незаконне заволодіння шахрайським шляхом майном ТОВ «Берізка», на підставі якої в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №12019100070001734 від 17.05.2019 року. У рамках указаного кримінального провадження 25.03.2020 року ОСОБА_3 та 01.04.2020 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру, а матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_1 було виділено у окреме кримінальне провадження за № 12020100070000876, в рамках якого 30.12.2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 скерував до Подільського районного суду міста Києва обвинувальний акт, суд відзначає наступне.

Так, згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Водночас, згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В той же час суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту встановлення вини та притягнення до кримінальної відповідальності колишнього директора ТОВ «Берізка» ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, нинішньому директору ТОВ «Берізка» ОСОБА_4 також повідомлено про підозру та оголошено у розшук.

Таким чином, суд зазначає, що оспорюваний правочин укладено, на той час, повноважним директором і та обставина, що, на думку наступного керівника взяті за таким правочином зобов`язання не були необхідними або були надмірними, не є підставою стверджувати про недійсність правочину.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у даному випадку позивачем (за зустрічним позовом) не доведено наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди, тобто саме між представником ТОВ «Берізка» - ОСОБА_1. з представником ТОВ «Флет Мейкер» - Алієвим Ялчин Магомедом Огли, оскільки обставини на які посилається позивач (за зустрічним позовом) у зустрічній позовній заяві свідчать лише про наявність незгоди нового керівництва ТОВ «Берізка» з діями колишнього директора ТОВ «Берізка» - ОСОБА_1 щодо укладення договору позики.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає активи як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. А зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно з п. 1 розд. ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Проте, позивачем (за зустрічним позовом) не надано жодного доказу на підтвердження дійсного фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка» як на момент вчинення оспорюваного правочину, так і загалом за 2019 рік. Долучена до зустрічного позову виписка по рахунку не є таким доказом у розумінні вищенаведених положень.

Крім цього, на підтвердження виникнення негативних наслідків для довірителя внаслідок укладення договору позики, а саме збитків у розмірі 15 299 499, 00 грн. позивач (за зустрічним позовом) посилається на висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 21.12.2019 року №26303/26304/19-71.

Проте, суд зазначає, що вказана експертиза була проведена в межах кримінального провадження на підставі документів, наявних в матеріалах кримінального провадження, яке на даний час триває та відсутній обвинувальний вирок суду щодо ОСОБА_1 .

Крім того, у зустрічній позовній заяві позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що нинішній засновник та кінцевий бенефіціар ТОВ «Флет Мейкер» ОСОБА_7 проживає за адресою АДРЕСА_2 , де мешкає однією сім??єю без ресстрації шлюбу спільно із ОСОБА_2 , яка є учасником ТОВ «Берізка» та сестрою ОСОБА_1 , проте на підтвердження вказаної обставин позивачем (за зустрічним позовом) не надано жодного доказу.

В той же час, суд зазначає, що вказана вище обставина жодним чином не підтверджує факт зловмисної домовленості, з існуванням якої пов`язується можливість застосування положень статті 232 ЦК України, тому такі доводи суд оцінює у сукупності з іншими доказами.

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, а саме між позивачем та відповідачем, оспорюваний правочин укладено, на той час, повноважним директором, факт надання позики та її отримання підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем (за зустрічним позовом) не доведено належними засобами доказування, що договір позики від 22.04.2019 укладений за зловмисної домовленості між представником ТОВ «Берізка» з представником ТОВ «Флет Мейкер», з існуванням якої пов`язується можливість застосування положень статті 232 ЦК України,

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем (за зустрічним позовом) не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача (за зустрічним позовом).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флет Мейкер» про визнання недійсним договору позики не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених первісних позовних вимог, суд відзначає наступне.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань за договором позики від 22.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Флет Мейкер» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Берізка» грошові кошти у розмірі 12 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 22.04.2019 на суму 6 000 000, 00 грн, № 2 від 25.04.2019 на суму 3 699 600, 00 грн, № 3 від 26.04.2019 на суму 2 300 000, 00 грн та № 4 від 02.05.2019 на суму 400, 00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач (за первісним позовом) надані кошти у визначений договором строк не повернув, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка» утворилась заборгованість у розмірі 12 000 000, 00 грн., докази погашення зазначеної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Так, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.04.2019 до договору) позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики в строк до 03.06.2019 включно, тож починаючи з 04.06.2019 відбулося прострочення виконання відповідачем (за зустрічним позовом) грошового зобов`язання з повернення позики.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач (за первісним позовом) не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем (за первісним позовом) було порушено умови договору позики від 22.04.2019 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 12 000 000, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача (за первісним позовом).

Відповідно, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Так, десятиденний строк для складання повного рішення суду у даній справі припадає на 02.01.2023 з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте, враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 27.12.2022 по 06.01.2023 перебував у відпустці, повний текст рішення складено 09.01.2023.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" (вул. Ярославів Вал, буд. 33А, м. Київ, 01034; ідентифікаційний код - 30636854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет мейкер" (вул. Михайлівська, буд. 9, квартира 7, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код - 42936879) 12 000 000 (дванадцять мільйонів) грн 00 коп. - заборгованості та 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. - судового збору.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 09.01.2023.

Суддя С.О. Щербаков