УХВАЛА
09 січня 2023 року
м. Київ
справа №500/2237/22
адміністративне провадження № К/990/36964/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №500/2237/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказу і припису,
УСТАНОВИВ:
03.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 02.02.2022 №49-ДК «Про внесення змін до наказу від 20.01.2022 №23-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» та припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Нестроєвого Ю. А. від 11.02.2022 №23-ДК/0029Пр/03/01/-22.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, в задоволенні позову відмовлено.
21.12.2022 позивач направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Як на підстави касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не застосував правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 07.09.2020 у справі №826/15258/17, від 10.01.2019 у справі № 823/922/17, від 10.07.2018 у справі № 818/1511/17, від 28.02.2019 у справі № 813/3201/17, від 13.06.2019 у справі № 815/5113/17 щодо того, що Держгекадастр та його територіальні органи є органами державного нагляду (контролю), оскільки здійснюють державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, тому на них поширюються положення і Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Вказує, що перевірка позивача була проведена з порушенням та за відсутності на те підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
З`ясовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно здійснено заходи державного контролю в межах спірних правовідносин, керуючись при цьому, нормами Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV. Вказали, що особливості та обмеження перевірок, визначені у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, об`єктом яких є земельні ділянки.
Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та, зокрема, у постановах від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18 та у постанові від 27.02.2020 у справі 818/1512/17, від 16.07.2020 у справі № 819/1781/17, від 08.02.2022 у справі №160/1040/19, від 11.08.2020 у справі №818/1851/17, де зазначено наступне:
»Так, статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Указаним Законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Таким чином, особливості та обмеження перевірок, визначені у вказаному Законі №877-V, не поширюються на здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.
Враховуючи те, що норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.»
Висновки суду апеляційної інстанції по суті справи узгоджуються із зазначеним правовим висновком Верховного Суду і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від нього.
При цьому Суд критично оцінює посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 815/5113/17, оскільки, як вбачається зі змісту цієї постанови, відповідач у справі № 815/5113/17 призначав та проводив перевірку саме щодо позивача як суб`єкта господарювання; перевірка не стосувалася встановлення факту самовільного захоплення земель, а позивач мав правовстановлюючі документи на земельну ділянку та був її законним власником (користувачем).
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №500/2237/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказу і припису.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
С.Г. Стеценко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 09.01.2023 |
Оприлюднено | 11.01.2023 |
Номер документу | 108321392 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бучик А.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні