Ухвала

від 30.12.2022 по справі 932/7876/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/7876/22

Провадження №2-а/932/254/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2022 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Овчиннікової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Киричок Л.А.,

розглянувши клопотання керівника ТОВ «Сучасна система логістики» Доброгорського А.В. про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна система логістики», ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

28.12.2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна система логістики», ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022 року визначено головуючого суддю Овчиннікову О.С.

Разом з адміністративним позовом надійшло клопотання про забезпечення позову від керівника ТОВ «Сучасна система логістики» Доброгорського А.В.

В обґрунтування клопотання вказав, що ТОВ «Сучасна система логістики» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 3400,00 грн. Позивач вважає, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті ВМ № 00004418 від 22.12.2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 3400,00 грн., за вчинення правопорушення передбаченого абз. 16 ч. 1 ст. 60 ЗУ «про автомобільний транспорт», не може вважатися законною та обґрунтованою. Тому просить зупинити дію Постанови Державної служби України з безпеки на транспорті ВМ № 00004418 від 22.12.2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Вивчивши матеріали заяви та адміністративної справи, суд доходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з п. 1, 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, у тому числі, зупиненням дії індивідуального акта; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.1989 р.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за клопотанням позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваної постанови не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити, шляхом вчинення певних дій.

Згідно роз`ясненьПостанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни від22грудня2006року№9«Пропрактикузастосування судамипроцесуальногозаконодавствапри розглядізаявпрозабезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положеньКодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справ № 2 від 06.03.2008 року» надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких від дійшов висновку про існування обстави, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У ході розгляду клопотання встановлено, що предметом доказування в межах даної адміністративної справи є правомірність рішення старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Держаної служби України з безпеки на транспорті Савченка В.О., щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1КУпАП, оформлене постановою серії ВМ № 00004418 від 22.12.2021 року.

Таким чином, оскільки вказане рішення оскаржується позивачем в судовому порядку, а подання адміністративного позову не зупиняє його дію та не є перешкодою для його подальшого виконання, суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного рішення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову.

Враховуючи вищенаведене та аргументованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про доцільність і необхідність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії ПостановиДержавної службиУкраїни збезпеки натранспорті ВМ№ 00004418від 22.12.2021року прозастосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарськогоштрафу урозмірі 3400,00грн.

Також, суд зауважує, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії вказаного рішення, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє стягнення на підставі оскаржуваного рішення до вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.150-154,156,243,248,256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву клопотання керівника ТОВ «Сучасна система логістики» Доброгорського А.В. про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію Постанови Державної служби України з безпеки на транспорті ВМ № 00004418 від 22.12.2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 3400,00 грн. - до набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухваламоже бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Овчиннікова