Ухвала

від 10.01.2023 по справі 991/747/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/747/20

провадження № 11-кп/991/31/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 - захисника ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000889 від 20.12.2017 року на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13.12.2022 р., -

в с т а н о в и л а:

26.12.2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 09.01.2023 року передано судді-доповідачу.

Оскаржуваною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.12.2022 р. відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження № 52017000000000889 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що оскаржувана ухвала фактично вмотивована тим, що прокурор був уповноважений продовжувати строки досудового розслідування після повідомлення особі про підозру у даному кримінальному провадженні, натомість, згідно з приписами ст. ст. 294, 295-1 КПК України, лише слідчий суддя вправі розглядати клопотання про продовження строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. При цьому, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про неможливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР до 15.03.2018 року. За твердженням апелянта, такі висновки суду повністю спростовуються постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022 р. у справі № 753/12578/19, а також практикою Вищого антикорупційного суду та його Апеляційної палати.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, захисник посилається на положення ч. 1 ст. 393 та ч. 2 ст. 395 КПК України, якими передбачено право обвинуваченого та його захисника на апеляційне оскарження інших ухвал суду першої інстанції. Крім того, посилається на ст. 55, ст. 129 Конституції України, а також ст. 24 КПК України, відповідно до яких забезпечення права на апеляційний розгляд є однією з основних засад судочинства. На переконання адвоката, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності оскаржуваної ухвали, оскільки остання грубо порушує права обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, суддя-доповідач зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, оскарження ухвал суду першої інстанції регламентовано Главою 31 КПК України. Перелік судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, та які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, наведено в ст. 392 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Більше того, висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. (справа № 243/6674/17-к, провадження № 13-16cво1) про те, що суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за рішенням слідчого судді, суду належить керуватися загальними приписами кримінального провадження, визначеними ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 7, п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК України, стосується лише тих випадків, коли слідчий суддя, суд прийняв оскаржуване рішення, не передбачене КПК України, яке не узгоджується з його повноваженнями; у решті ж випадків апеляційний суд повинен керуватися положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України.

Нормами КПК України не передбачена можливість окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження до ухвалення остаточного рішення за наслідками судового розгляду в суді першої інстанції.

Відтак, оскаржувана ухвала про відмову у закритті кримінального провадження не підлягає окремому апеляційному оскарженню, натомість, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Такий висновок узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою в ухвалах від 24.05.2022 р. у справі № 691/847/20, від 28.04.2022 р. у справі № 466/7980/21, від 31.01.2022 р. у справі № 753/7012/16-к, від 30.12.2021 р. у справі № 210/6042/20, від 20.12.2021 р. у справі № 643/15868/20, від 08.11.2021 р. у справі № 758/16991/18, від 21.10.2021 р. у справі № 346/1999/21, від 20.10.2021 р. у справі № 539/608/21, від 07.10.2021 р. у справі № 755/18777/20, від 04.10.2021 р. у справі № 539/608/21, від 25.08.2021 р. у справі № 431/2233/21, від 01.07.2021 р. у справі № 760/24680/20, від 25.02.2021 р. у справі № 332/829/19.

При цьому, не є слушними доводи апелянта щодо наявності підстав для апеляційного оскарження ухвали від 13.12.2022 р. на підставі загальних засад кримінального провадження. Так, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження має керуватися загальними засадами кримінального провадження та не вправі відмовити у перевірці законності судового рішення у випадку, якщо воно не передбачене КПК як таке, що може бути оскаржено, та водночас прийняте поза межами повноважень суду, передбачених КПК, адже стосовно таких судових рішень у КПК України не може бути ані заборони, ані дозволу щодо їх апеляційного оскарження (постанова Верховного Суду України від 12.10.2017 р. у справі № 5-142кс(15)17).

У даному провадженні оскаржувана ухвала постановлена за результатами розгляду відповідного клопотання захисту в межах повноважень суду першої інстанції. На стадії судового провадження вирішення питання щодо закриття кримінального провадження належить до повноважень суду, що прямо передбачено КПК України, зокрема, ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України. Разом з тим, в апеляційному порядку може бути оскаржена лише ухвала суду про закриття кримінального провадження (ч. 11 ст. 284 КПК України).

Отже, положеннями КПК України однозначно врегульовано питання щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у закритті кримінального провадження. Відповідно, при перевірці апеляційної скарги на ухвалу від 13.12.2022 р. на предмет прийнятності загальні засади кримінального провадження не підлягають застосуванню.

Крім того, неоднакове застосування судами п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (різна судова практика щодо закриття кримінального провадження), на що посилається захисник, також не може бути підставою для перегляду ухвали, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 2 ст. 9 КПК України). Отже, при прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію ЄСПЛ щодо умов прийнятності апеляційної скарги.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні ЄСПЛ від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

У даному випадку обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи. При цьому, це обмеження не може вважатися таким, що порушує саму суть права на апеляційне оскарження, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, хоча і не можуть бути розглянуті в апеляційному порядку по суті, проте це компенсується наявністю права подання заперечень на таку ухвалу під час апеляційного оскарження кінцевого рішення суду першої інстанції у кримінальному провадженні.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 13.12.2022 р. слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и л а:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 - захисника обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13.12.2022 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя ОСОБА_1