Постанова

від 23.11.2023 по справі 991/747/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 991/747/20

провадження № 51-1016км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000889, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ромен Сумської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 52017000000000889 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

2. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3. У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 січня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не закрив кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, незважаючи на те, що досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні не було закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру, строк досудового розслідування продовжувався не слідчим суддею у встановленому законом порядку, а заступником Генерального прокурора України, і суд апеляційної інстанції не виправив помилки суду першої інстанції. Зазначає, що за відсутності норми, яка передбачає можливість оскарження стороною кримінального провадження такого рішення в апеляційному порядку, суд повинен застосовувати положення Конституції України, загальні засади КПК, юридичні позиції Конституційного Суду України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а тому, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, апеляційний суд обмежив право на доступ до правосуддя.

Позиції інших учасників судового провадження

4. Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу, при цьому уточнив, що фактично оскаржує ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме через порушення права на апеляційне оскарження судового рішення.

5. Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 січня 2023 року без зміни.

6. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

7. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги та наданих йому повноважень, у зв`язку з чим не дає оцінки доводам касаційної скарги захисника щодо незаконності ухвали Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року, яка відповідно до вимог ст. 424 КПК не є судовим рішенням, що може бути переглянуте в касаційному порядку.

8. Стосовно доводів, наведених у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 , про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і порушення права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду у зв`язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

9. За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимогам імперативності.

10. У загальних засадах йдеться про «забезпечення права на оскарження», що є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується під час здійснення кримінального провадження судом апеляційної інстанції, оскільки воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації.

11. Згідно з практикою ЄСПЛ у ст. 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимог до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення ЄСПЛ у справах «Делкур проти Бельгії» («Delcourt v. Belgium»), «Гофман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany»).

12. Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яка має бути досягнута (рішення ЄСПЛ у справах «Скорик проти України», «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» («Podbielski and PPU Polpure v. Poland»).

13. Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 також указав, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

14. За цих обставин визначені у законі вимоги щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожними обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

15. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

16. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

17. Наведені положення Основного Закону не гарантують права на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення. Такі гарантії закріплено в п. 8 ч. 2

ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

18. Із приписів ст. 24 КПК випливає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

19. За правилами ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

20. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

21. Зазначені норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

22. При цьому положеннями ч. 11 ст. 284 КПК передбачено можливість оскарження саме ухвали про закриття кримінального провадження. Водночас зазначеною нормою не передбачено апеляційного оскарження судового рішення, яким відмовлено в закритті кримінального провадження.

23. Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження. Отже, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисникаОСОБА_6 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що постановлена під час судового провадження до прийняття одного із судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, ухвала Вищого антикорупційного суду від 13 грудня

2022 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК і постановив законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким Суд погоджується.

24. Таким чином, Суд не має підстав для визнання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 січня 2023 року постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому вважає за необхідне залишити це рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 січня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року, якою відмовлено у закритті кримінального провадження № 52017000000000889 щодо ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3