Постанова

від 11.01.2023 по справі 201/4880/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1293/23 Справа № 201/4880/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м .Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (суддя першої інстанції Ткаченко Н.В.)

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , к твердій грошовій сумі в розмірі 11188,57 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000 грн. щомісячно, до досягнення нею повноліття, стягуючи аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_2 , починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме з 26.07.2022р.

Рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4469грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач, та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення підлягає частковому скасуванню, так як обставини справи не були досліджені судом в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що чистий прибуток ТОВ «СВІТБУД ПЛЮС» за звітній період 2021 року становить 1252,20 грн., також за період створення товариства по теперішній час дивіденди від господарчої діяльності відповідач не отримував, що підтверджується Довідкою №1 від 15 вересня 2022 року.

Вказує на те, що встановлену судом суму не має можливості сплачувати, оскільки, постійного доходу не має, на утриманні має двох дітей від першого шлюбу та від другого шлюбу має сина.

ОСОБА_1 просив рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2022 року скасувати, та ухвалити нове, про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Від представника ОСОБА_2 Бочкарь ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Щодо не отримання прибутку ТОВ «СВІТБУД ПЛЮС» представник позивачки зазначає, що заявляючи про те, що Товариство в 2021 році отримало прибуток лише 1250,00 грн., відповідач фактично намагався ввести суд першої інстанції в оману.

Відповідно до офіційно оприлюднених фінансових звітів за 2021 рік ТОВ «СВІТБУД ПЛЮС» отримало чистий прибуток в розмірі 1250200,00 грн., так чистий прибуток підприємства (його власника) склав 1250200/12 = 104183,33 грн. на місяць.

ОСОБА_5 , просив рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Згідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянути справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі позовні вимоги про стягнення аліментів, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першоїінстанції встановлено,що батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 22.06.2016р. (а.с. №17).

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.10.2015р., який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2017р. у справі № 201/9013/17 (а.с. 12-13).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2017р. було встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки з листопада 2016р., отже ці обставини в силу положень ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

По тексту позовної заяви представник позивачки посилається на те, що малолітня донька проживає разом з позивачкою, ці обставини відповідачем по тексту відзиву не оспорювалися.

Також, представник позивачки зазначає, що донька повністю знаходиться на утриманні позивачки з листопада 2017р.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з принципів розумності та справедливості та прожиткового мінімуму для дитини у віці від 6 років до 18 років у 2022 році.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини, визначені статтею 182 СК України, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 07 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, судом першої інстанції перевірено, наявну можливість відповідача сплачувати їх щомісячно у визначеному судом розмірі, тому дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 5000 гривень.

Також судом першої інстанції було враховано той факт, що донька відповідача знаходиться на повному утриманні позивачки з 2017 року, що не заперечувалось відповідачем ні в суді першої інстанції ні при апеляційному перегляді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є засновником та кінцевим бенефіціаром ТОВ «СВІТБУД ПЛЮС».

Згідно ізфінансовою звітністюпідприємства ТОВ«СВІТБУД ПЛЮС»чистий дохідвід реалізаціїпродукції зазвітний період2021р.складає 22475грн.70коп.,де чистийприбуток становить1250грн.20коп.(а.с.148-149).

Установивши, що відповідач працює, має, корпоративні права, урахувавши відсутність даних про конкретний розмір отримуваного платником аліментів щомісячного доходу, а також право дитини на достатній рівень життя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що достатнім та доцільним є розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 5 000 грн. щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційним судом не встановлено обставин, передбачених частиною третьою статті 182 СК України, а відповідачем не надано доказів на підтвердження визначення розміру аліментів у іншому розмірі.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).

Також апеляційний суд погоджується з сумою правничої допомоги, яка була стягнута на користь позивачки.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15 зазначила, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документів, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що професійна правнича допомога надавалась позивачці адвокатом Бочкарем Р.В., повноваження якого підтверджуються ордером про надання правничої допомоги серії АЕ №1062039 від 22.07.2022р. (а.с. №33), відповідно до договору №41/21 про надання правничої (правової допомоги) від 04.08.2021р. (а.с. №34-36).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з додатком до договору №1 від 04.08.2021р., сторони домовились, що загальна вартість робіт з надання професійної правничої допомоги становить 7 000 грн. (гонорар) та 3000 грн. після досягнення кінцевої мети (а.с. №37).

Згідно з квитанцією №20107 від 20.07.2022р. позивачем сплачено кошти за надання правничої допомоги у розмірі 7 000 грн. (а.с. №106).

Стягуючі з відповідача на користь позивачки правничу допомогу в розмірі 4469 грн., суді дійшов правильного висновку, дослідивши матеріали справи, обсяг роботи адвоката та складність справи та пропорційно до задоволених позовних вимог стягнув правничу допомогу.

Так, судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д.Канурна

Т.В. Космачевська