Рішення

від 10.01.2023 по справі 380/18819/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/18819/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова (вул. Федорова, 27/1, м. Львів, код ЄДРПОУ 36416892) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Єврейська релігійна ортодоксальна громада «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова звернулась до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить:

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08.12.2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП 60053746 з примусового виконання виконавчого листа №2а-7843/10/1370, виданого 10.08.2015 р. Львівським окружним адміністративним судом на примусове виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 05 червня 2014 року у справі № 9104/38229/11 щодо зобов`язання Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі територій пам`яток місцевого значення на земельній ділянці по вул. Федорова, 28 (охоронний номер 356) та по вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020 згідно наказу МКТ України від 30.02.2010 р.) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам`яток культури). 15 грудня 2022 року позивач отримав постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08.12.2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746. Позивач вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження у спірному випадку відсутні.

Ухвалою від 30.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві заперечив проти позову, мотивуючи тим, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа, яким зобов`язано боржника вчинити дії вчинено належні заходи виконання судового рішення,відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка є спеціальною та якою передбачений порядок виконання рішень даної категорії. Відповідач вважає, що державним виконавцем винесено постанову від 08.12.2022 про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746 у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Суд з`ясував зміст позовних вимог, розглянув надані сторонами документи, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2а-7843/10/1370 за позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова до Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 05 червня 2014 року у справі № 9104/38229/11 зобов`язано Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі територій пам`яток місцевого значення на земельній ділянці по вул. Федорова, 28 (охоронний номер 356) та по вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020 згідно наказу МКТ України від 30.02.2010 р.) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам`яток культури.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду з питань заміни сторони виконавчого провадження від 18 липня 2018 у справі № 2а-7843/10/1370 задоволено заяву Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова про заміну сторони виконавчого провадження та замінено боржника у виконавчому провадженні №49577280 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №2а-7843/10/1370 від 10.08.2015 року з Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

24.02.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60053746 з виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7843/10/1370, виданого 10.08.2015, за позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА»), яким зобов`язано Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі територій пам`яток місцевого значення на земельній ділянці по вул. Федорова, 28 (охоронний номер 356) та по вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020 згідно наказу МКТ України від 30.02.2010 р.) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам`яток культури. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 №2а-7843/10/1370 змінено боржника з примусового виконання листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7843/10/1370 від 10.08.2015 з Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

Вказаною постановою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

За невиконання рішення суду, у відповідності до ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 26.03.2021 винесено постанову про накладення штрафу на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у розмірі 5100 грн., та зобов`язано Департамент виконати рішення, про що повідомити державного виконавця.

Станом на 19.01.2022 рішення суду залишилося невиконаним.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем 19.01.2022 винесено постанову про накладення штрафу на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у розмірі 10200 грн.

Вимога державного виконавця щодо виконання рішення суду залишилася без належного виконання.

20.09.2022, відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації направлено вимогу №60053746/6-20.1 щодо повідомлення про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні; надати письмове пояснення; попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

20.10.2022 до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №16-2335/0/2-22 від 04.10.2022 із повідомленням про невиконання рішення суду та причин його невиконання.

Відповідно до ст.ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 60 КПК України, державним виконавцем до Національної поліції України направлено подання (повідомлення) від 26.10.2022 №60053746/6-20.1 про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 КК України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем 08.12.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60053746.

Позивач не погодився з постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.12.2022 про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

За приписами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

До суду не надано доказів того, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду 05 червня 2014 року у справі № 9104/38229/11, на виконання якої Львівським окружним адміністративним судом видано 10.08.2015 виконавчий лист №2а-7843/10/1370, виконано у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Отже, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Хоча, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання у повному обсязі виконавчого листа №2а-7843/10/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом 10.08.2015, про зобов`язання Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі територій пам`яток місцевого значення на земельній ділянці по вул. Федорова, 28 (охоронний номер 356) та по вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020 згідно наказу МКТ України від 30.02.2010 р.) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам`яток культури.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08.12.2022 про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746 прийнята відповідачем не на підставі, що визначені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження», та без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

При прийнятті рішення у цій справі суд враховував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19 та від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21.

Отже, адміністративний позов Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова обґрунтований та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, при задоволенні позову Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова (вул. Федорова, 27/1, м. Львів, код ЄДРПОУ 36416892) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) про скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08.12.2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова (вул. Федорова, 27/1, м. Львів, код ЄДРПОУ 36416892) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 10.01.2022.

Суддя Костецький Н.В.