Постанова

від 17.05.2023 по справі 380/18819/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18819/22 пров. № А/857/4743/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №380/18819/22 за адміністративним позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") м.Львова до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,

суддя в 1-й інстанції - Костецький Н. В.,

час ухвалення рішення - 10.01.2023 року,

місце ухвалення рішення - м.Львів,

дата складання повного тексту рішення - 10.01.2023 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Єврейська релігійна ортодоксальна громада "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") м. Львова звернулася в суд з позовом до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що державним виконавцем вчинено належні заходи виконання судового рішення про зобов`язання боржника до вчинення певних дій. Вказує, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначає, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову від 08 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746 у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження", тому підстави для скасування такої відсутні. Крім того, звертає увагу про пропуск строку звернення у суд позивачем з цим позовом. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що державний виконавець передчасно закінчив виконавче провадження, оскільки після накладення штрафів на боржника, стан виконання судового рішення виконавцем не перевірено, запити не надіслано, боржник для надання пояснень не викликався, посадові і відповідальні особи за підготовку проектів рішень виконавцем не встановлені, тобто всі виконавчі дії державного виконавця звелись до формального їх складення. Вказує, що накладення на боржника штрафу та подальше скерування повідомлення до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності не може свідчити про вжиття державним виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання, а лише є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання рішенням суду. Крім того, звертає увагу, що строк на подання позовної заяви не пропущено, оскільки перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний початок, оскаржувану постанову отримано 15 грудня 2022 року та у межах строку оскаржену у суд. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №2а-7843/10/1370 за позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") м. Львова до Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі №9104/38229/11 зобов`язано Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі територій пам`яток місцевого значення на земельній ділянці по вул. Федорова, 28 (охоронний номер 356) та по вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020 згідно з наказом МКТ України від 30.02.2010 р.) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам`яток культури.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду з питань заміни сторони виконавчого провадження від 18 липня 2018 у справі 2а-7843/10/1370 задоволено заяву Єврейської релігійної ортодоксальної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") м. Львова про заміну сторони виконавчого провадження та замінено боржника у виконавчому провадженні №49577280 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №2а-7843/10/1370 від 10 серпня 2015 року з Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

24 лютого 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60053746 з виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7843/10/1370, виданого 10 серпня 2015 року за позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА"), яким зобов`язано Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі територій пам`яток місцевого значення на земельній ділянці по вул. Федорова, 28 (охоронний номер 356) та по вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020 згідно наказу МКТ України від 30.02.2010 р.) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам`яток культури. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року №2а-7843/10/1370 змінено боржника з примусового виконання листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7843/10/1370 від 10 серпня 2015 року з Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

Цією постановою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

За невиконання рішення суду, у відповідності до ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем 26 березня 2021 року винесено постанову про накладення штрафу на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у розмірі 5100 грн, та зобов`язано Департамент виконати рішення, про що повідомити державного виконавця.

Станом на 19 січня 2022 року рішення суду залишилося невиконаним.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем 19 січня 2022 року винесено постанову про накладення штрафу на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у розмірі 10200 грн.

Вимога державного виконавця щодо виконання рішення суду залишилася без належного виконання.

20 вересня 2022 року відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації направлено вимогу №60053746/6-20.1 щодо повідомлення про стан виконання рішення суду, про заходи, які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні; надати письмове пояснення; попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

20 жовтня 2022 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №16-2335/0/2-22 від 04 жовтня 2022 року із повідомленням про невиконання рішення суду та причин його невиконання.

Відповідно до ст.18, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", ст.60 КПК України, державним виконавцем до Національної поліції України направлено подання (повідомлення) від 26 жовтня 2022 року №60053746/6-20.1 про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 КК України.

Згідно з п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем 08 грудня 2022 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60053746.

Позивач не погодився з постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, оскільки відповідачем не надано доказів того, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду 05 червня 2014 року у справі № 9104/38229/11, на виконання якої Львівським окружним адміністративним судом видано 10 серпня 2015 року виконавчий лист №2а-7843/10/1370, виконано у повному обсязі; за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження, а тому оскаржувана постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746 прийнята відповідачем не на підставі, що визначені Конституцією та Законом України "Про виконавче провадження" та без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Згідно зі ст.1 Закон України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Ч.1,2 ст.18 цього Закону передбачає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом ч.6 ст.26 цього Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно зі ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пункт 11 ч.1 ст.39 цього Закону передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме: накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець перевірив виконання рішення боржником.

Матеріалами справи стверджується, що у зв`язку з невиконанням судового рішення державний виконавець послідовно виніс дві постанови про накладення на боржника штрафів, попередив його про кримінальну відповідальність і надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

При цьому, через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.

Однак невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Колегія суддів зазначає, що накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

Накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, тому звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Однак за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства, а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 08 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60053746 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття всіх необхідних вичерпних заходів з його виконання.

Щодо доводів апелянта про пропуск строку звернення у суд, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки матеріалами справи стверджується, що такий позивачем не пропущено.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 272, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №380/18819/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 17 травня 2023 року.