Постанова

від 11.01.2023 по справі 640/3100/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3100/19 Суддя першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

при секретарі - Масловській К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» на проголошене о 14 годині 58 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року, повний текст якого складено 15 вересня 2022 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторогова компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» (далі - Позивач, ТОВ «Газоторгова компанія») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про:

- скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 00031711404 про відмову в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника в банку;

- зобов`язання на наступний робочий день після отримання рішення суду внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Газоторгова компанія» за жовтень 2018 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 на суму 37 800 000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 17.09.2021 касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задоволено частково - рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Позивачем було проведено розрахунки шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог по господарським операціям з ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» за договорами, а також зазначили, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума коштів, розрахована згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, яка фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, при цьому, під фактичною сплатою слід розуміти не грошову форму розрахунків, а факт сплати податку, який сплачений отримувачем в ціні товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Визнаючи такі висновки передчасними та необґрунтованими, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено чи відповідають розрахунки між ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» встановленим законодавчим вимогам саме до розрахунків шляхом зарахування/взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (чи відповідають спірні операції встановленим вимогам). Крім того, Верховний Суд зазначив, що посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 05.03.2019 у справі № 807/782/17 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у справі № 807/782/17 судами була встановлена сплата суб`єктами господарської діяльності за господарськими операціями відповідних сум ПДВ, тоді як у справі №640/3100/19 таких обставин справи не встановлено, а також судами не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу (зазначених, зокрема, у вказаному акті перевірки), що фактично за результатами перевірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, з даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів, загальна сума ПДВ складає 0,00 грн.

Також, суд касаційної інстанції зауважив, що податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів. Тоді як, у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу щодо наявності недоліків в первинних документах Позивача, зокрема, не зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення спірних господарських операцій, місця їх складання тощо.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2022 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується здійснення господарських операцій між ТОВ «Газоторгова компанія» і ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» у червні 2018 року, адже всі первинні документи стосуються лютого 2018 року. Суд підкреслив, що актів приймання-передачі карбаміду від ТОВ «Всеукраїнська енерго Компанія» до ТОВ «Газоторгова компанія» Позивачем не надано, що свідчить про відсутність факту поставки останнього. Також суд зазначив, що надані акти прийому-передачі вартісних показників природного газу не підтверджують виконання договірних зобов`язань за агентським договором, оскільки у них сторонами визначено постачальника та покупця, а не агента й принципала, а договір від 14.02.2018 №2-18ГК/003 є агентським договором, а не договором постачання. Також суд наголосив, що докази укладання будь-яких договорів між ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» і ПАТ «Одеський припортовий завод» та підписання між ними актів матеріали справи не містять, що вказує на формальний характер складених Позивачем звітів про виконання агентського договору. Відтак, на висновками суду, не підтвердження матеріалами справи факту виконання господарських операцій та обставин виникнення заборгованості свідчить про нереальність зарахування зустрічних однорідних вимог та, як наслідок, відсутність підстав для бюджетного відшкодування з огляду на сплату 0 грн ПДВ щодо спірних господарських операцій. Крім того, суд першої інстанції відхилив в якості доказів оплати коштів надані платіжні доручення й банківські виписки, оскільки вони стосувалися інших підприємств і договорів.

У зв`язку з викладеним суд прийшов до висновку про відсутність у Позивача права на бюджетне відшкодування, додатково вказавши на те, що від`ємне значення виникло у підприємства у лютому 2018 року, а не у червні 2018 року.

Окремо суд зауважив, що Позивач вже звертався із заявою про отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 37 800 000,00 грн за червень 2018 року, у чому останньому було відмовлено, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 №00000934304, яке у судовому порядку не оскаржувалося.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що суд не врахував, що наявними у матеріалах справи документи підтверджується виконання господарських зобов`язань за всіма укладеними між ТОВ «Газоторгова компанія» і ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» договорами, розрахунки за якими здійснені, зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У подальшому придбаний Позивачем карбамід було реалізовано за межі митної території України. Наголошує, що суд безпідставно вийшов за межі висновків податкової перевірки, встановивши факт нереальності господарських операцій та порушення правил заповнення податкової декларації, оскільки контролюючий орган, заперечуючи проти наявності у платника податків права на бюджетне відшкодування, лише вказував на відсутність фактичної сплати у грошовій формі податку на додану вартість. Окремо зауважує, що неправильне зазначення в актах прийому передачі вартісних показників статусу сторін договору зумовлене особливостями програмного забезпечення, а неможливість надання укладених між ТОВ «Всеукраїнська енерго Компанія» і ПАТ «Одеський припортовий завод» договорів зумовлене тим, що ТОВ «Газоторгова компанія» не є їх стороною.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 25.11.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є відтворенням змісту оскаржуваного у цій справі судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.12.2022, яке було відкладено до 11.01.2023 з метою надання представнику Позивача часу для надання пояснень щодо відзиву на апеляційну скаргу.

Від представника Позивача на адресу суду 10.01.2023 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням останнього у відпустці з 06.01.2023 по 20.01.2023.

Представник Відповідача проти задоволення заявленого клопотання заперечував з підстав його необґрунтованості.

У розрізі наведеного судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.

При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що особа має право брати участь у судовому засіданні як особисто, так і через свого представника. Відтак ймовірне перебування у відпустці адвоката Федорович Є.І. - представника ТОВ «Газоторгова компанія», не може мати наслідком відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції, позаяк інтереси Позивача у суді апеляційної інстанції може представляти як керівник підприємства, так і будь-яка інша уповноважена на це особа. Крім іншого, колегія суддів зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження факту перебування Федорович Є.І. у відпустці останньою надано не було.

Крім іншого, будь-яких додаткових пояснень за наслідками ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу Позивачем чи його представником не надано, хоча для цього в останніх було більше чотирьох тижнів.

Поряд з викладеним, судова колегія зауважує, що судове засідання у цій справі було призначено у режимі відеоконференції за клопотанням представника Позивача, що свідчить про об`єктивну можливість останнього взяти у ньому участь безвідносно до місця свого перебування.

За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у клопотаннях причин для відкладення розгляду справи, а також з огляду на визначені ст. 309 КАС України строки її розгляду, судовою колегією відмовлено у задоволенні заявлених клопотань.

Представник Відповідача у судовому засіданні наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказів від 28.11.2018 №17435 (т. 1 а.с. 95) та від 17.12.2018 №18310 (т. 1 а.с. 96) і направлень від 05.12.2018 №1979/26-15-14-04-01, №1978/26-15-14-04-01 (т. 1 а.с. 97-98) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Газоторгова компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за жовтень 2018 року.

У ході перевірки встановлено, що в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «Газоторгова компанія» завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків (рядок 20.1.2) за жовтень 2018 року на суму 37 800 000 грн., та занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за жовтень 2018 року у розмірі 37 800 000 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 03.01.2019 №7/26-15-14-0-4-01-39201974 (т. 1 а.с. 21-31).

Підставою для такого висновку стало те, що, за висновками перевірки, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджету (у частині податку на додану вартість). При цьому суми ПДВ, які фактично не були сплачені покупцем постачальнику товарів/послуг, а кредиторська заборгованість за такими товарами/послугами погашена у результаті проведення взаємозаліку заборгованостей, не підлягають бюджетному відшкодуванню.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 29.01.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» №0003171404, яким встановлено виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період жовтень 2018 року на суму 37 800 000 грн та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (т. 1 а.с. 19-20).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив, що відповідно до договору постачання карбаміду на внутрішній ринок України від 14.02.2018 № 14-02/18, укладеного з ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія», ТОВ «Газоторгова компанія» (т. 1 а.с. 47-49) у лютому 2018 року придбало карбамід у кількості 30 000 тон; загальна сума 270 000 000 грн, у т.ч. ПДВ 45 000 000 грн. Отримання карбаміду, на переконання Позивача, підтверджено видатковою накладною від 16.02.2018 № 35 на загальну суму 270 000 000 грн (т. 1 а.с. 50).

Відповідно до додаткової угоди до договору від 01.03.2018 додатково передано карбамід у кількості 13 600 т на суму 122 400 000 грн, у т.ч. ПДВ 20 400 000 грн, загальна сума договору становить 392 400 000 грн, у т.ч. ПДВ 65 400 000 грн. Отримання карбаміду, на думку ТОВ «Газоторгова компанія», підтверджено видатковою накладною від 01.03.2018 № 120 на загальну суму 122 400 000 грн (т. 1 а.с. 51).

Придбання товариством карбаміду відображено у регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 631, а станом на 31.03.2018 сума кредиторської заборгованості по рахунку 631 складала 392 400 000 грн, що встановлено контролюючим органом під час перевірки.

Матеріали справи також свідчать, що 14.02.2018 між ТОВ «Газоторгова компанія» як агентом та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» як принципалом укладено агентський договір № 2-18ГК/003 (т. 1 а.с. 32-35), відповідно до якого агент зобов`язався здійснити постачання природного газу ПАТ «Одеський припортовий завод» обсягом до 30 200 тис. кв. м. вартістю 274 820 000 грн.

Згідно додаткових угод до договору кількість природного газу збільшена до 42 519,776 тис. кв. м (т. 1 а.с. 36-37, 43).

Постачання товариством природного газу ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія», на переконання ТОВ «Газоторгова компанія», підтверджується копіями актів прийому-передачі вартісних показників природного газу (т. 1 а.с. 39-42, 45-46) та звітів (т. 1 а.с. 38, 44), а також ці операції відображені у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, а саме, по рахунку 361. Станом на 31.03.2018 сума дебіторської заборгованості по рахунку 361 складає 334 567 453,88 грн, що встановлено у ході перевірки.

27.06.2018 ТОВ «Газоторгова компанія» складено на адресу ТОВ «Всеукраїнська енерго Компанія» заяву (вих. № 27/06) про припинення зобов`язання заліком зустрічної однорідної вимоги, а саме 334 617 453,88 грн за вказаними двома договорами від 14.02.2018 № 14-02/18 та від 14.02.2018 № 2-18ГК/003 (т. 1 а.с. 76-77).

При цьому у заяві також зазначено, що Позивачем у бухгалтерському обліку зменшено дебіторську заборгованість по рахунку 361, ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія», що виникла на підставі агентського договору від 14.02.2018 № 2-18ГК/003, на 334 617 453,88 грн, та, відповідно, зменшено у бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість по рахунку 631 перед постачальником ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» у розмірі 334 617 453,88 грн за договором від 14.02.2018 № 14-02/18.

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 78, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі - Порядок №21), прийшов до висновку про правомірність спірного індивідуального акту, оскільки матеріалами справи не підтверджується правомірність формування даних податкового обліку підприємством та, відповідно, відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог і виникнення права на бюджетне відшкодування заявленої суми.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Згідно пп. пп. «а» і «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів за межі митної території України.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписи п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від`ємне значення суми, розрахованої згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, може бути використано платником податків або в рахунок зменшення податкового боргу (за його наявності), або шляхом бюджетного відшкодування на рахунок у банку чи в рахунок погашення податкового боргу за іншими платежами, або для зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому умовою бюджетного відшкодування суми податку за заявою платника податку є те, що останній має бути фактично сплачений отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України. На користь такого висновку свідчить й те, що за своєю суттю поняття «відшкодування» у розумінні цього Кодексу означає повернення платнику податків сум податку, сплачених останнім у складі вартості придбаних товарів/послуг.

Такий висновок суду не суперечить положенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, за яким бюджетним відшкодуванням є відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. У свою чергу, як було зазначено вище, правильність формування від`ємного значення податку на додану вартість не означає безумовно наявність у платника податку права на його відшкодування, оцінка чому має надаватися під час перевірки платника.

Матеріали справи свідчать, що зобов`язання між ТОВ «Газоторгова компанія» і ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» за договорами від 14.02.2018 №14-02/18 (договір купівлі-продажу карбаміду) та від 14.02.2018 №2-18ГК/003 (агентський договір) в частині сплати коштів на суму 334 617 453,88 грн припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 1 а.с. 75-77).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №826/17678/15, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі № 911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі № 755/9929/15-ц).

Перевіряючи відповідність проведених між ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго Компанія» розрахунків вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 17.09.2021 у цій справі, зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбувалося у межах правового поля, позаяк: 1) ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» є боржником і кредитором відповідно за договорами від 14.02.2018 №14-02/18 (договір купівлі-продажу карбаміду) та від 14.02.2018 №2-18ГК/003 (агентський договір); 2) вимоги є однорідними і стосуються грошових коштів; 3) строк виконання таких вимог станом на 27.06.2018 настав, оскільки за умовами договору від 14.02.2018 №14-02/18 оплата має бути здійснена до 20.03.2018 (п. 4.3), а за умовами договору від 14.02.2018 №2-18ГК/003 з урахуванням додаткових угод до нього - до 20.04.2018 (абз. 2 п. 2.4.2).

Твердження ГУ ДПС у м. Києві, висловлене у письмових поясненнях по суті спору (т. 3 а.с. 85-87) про те, що фактично право вимоги за договором від 14.02.2018 №2/18ГК/003 у ТОВ «Газоторгова компанія» до ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» на суму 334 617 453,88 грн не могло виникнути, позаяк за цим договором Позивач мав придбавати газ за кошти принципала, судова колегія оцінює критично, оскільки умовами згаданого договору передбачено обов`язок ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» компенсувати ТОВ «Газоторгова компанія» вартість постачання природного газу у фіксованих сумах, що свідчить про виникнення у Позивача до згаданого товариства права вимоги.

У свою чергу, матеріалами перевірки і наявними у справі документами підтверджується, що ТОВ «Газоторгова компанія» було сплачено 0,0 грн податку на додану вартість при виконанні зобов`язань за договором від 14.02.2018 №14-02/18 (договір купівлі-продажу карбаміду). Викладене, на переконання судової колегії, з урахуванням наведених вище висновків щодо застосування положень пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, свідчить про правильність позиції контролюючого органу про те, що Позивач не набув право на бюджетне відшкодування коштів в сумі 37 800 000,00 грн, визначених як від`ємне значення податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія», оскільки податок на додану вартість у відповідній сумі за цими господарськими операціями фактично не сплачувався.

З приводу аргументів підприємства про те, що останнім у лютому-березні 2018 року сплачені кошти на користь ТОВ «Синергія Газ Енерджи» за договором від 23.06.2017 №154-ГТ на загальну суму 213 017 000,00 грн, у тому числі ПДВ 35 502 833,33 грн, а відтак останнє має право на бюджетне відшкодування цього податку з огляду на його сплату постачальнику, судова колегія зазначає, що, по-перше, зазначена сума є меншою від заявленої до відшкодування суми 37 800 000,00 грн, по-друге, у графі 3 рядку 2 «Фактично сплачено у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України (значення рядка «Усього» графи 7 таблиці 2» додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року вказано 37 800 000 грн у червні 2018 року, а постачальником визначено 374031426557 (ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія») (т. 1 а.с. 106), по-третє, із змісту згаданої вище податкової декларації не вбачається факт наявності від`ємного значення податку на додану вартість на іншу суму, що перевищує 37 800 000 грн. Документально підтверджена ж сплата ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» на користь ТОВ «Газоторгова компанія» коштів на загальну суму 7 764 930,20 грн, у тому числі ПДВ 1 294 155,03 грн, за договором від 14.02.2018 №2-18ГК/003 (т. 3 а.с. 62-63) для спірних правовідносин не має правового значення, оскільки за цим договором Позивач є агентом (надавачем послуг), а не принципалом (отримувачем послуг).

Щодо вказівки Верховного Суду на необхідність надання оцінки доводам апеляційної скарги контролюючого органу при первинному перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у цій справі про наявність недоліків в первинних документах Позивача, зокрема, не зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення спірних господарських операцій, місця їх складання тощо, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві при оскарженні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 зазначало, що у податкових накладних, актах здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткових накладних не зазначено посаду осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, місце їх складання (т. 1 а.с. 146-147). Водночас, аналіз змісту матеріалів справи свідчить, що вони взагалі не містять актів здачі-приймання робіт (надання послуг). У свою чергу, надані до суду копії актів прийому-передачі вартісних показників природного газу та акту приймання-передачі карбаміду від 01.03.2018 №01-03-2018 містять всі визначені чинним законодавством для первинних документів реквізити. У видаткових накладних вказано місце їх складання - місто Київ, а відсутність у них відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій не може мати у межах цього спору висновку про їх безтоварність, оскільки такі аргументи не були покладені в основі мотивів акта перевірки від 03.01.2019 №7/26-15-14-04-01-39201974.

До того ж у згаданому акті підкреслено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку платника податків, який перевірявся, керівником органу державної фіскальної служби можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки відповідно до Кодексу.

Відтак, оскільки при проведенні перевірки досліджувалися виключно питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку на додану вартість за жовтень 2018 року, а не правомірність формування податкового кредиту чи від`ємного значення податку на додану вартість, то висновки суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій за договорами від 14.02.2018 №14-02/18 (договір купівлі-продажу карбаміду) та від 14.02.2018 №2-18ГК/003 (агентський договір) є передчасними у площині спірних правовідносин, оскільки такі факти не охоплювалися предметом цієї перевірки, а відтак суд не набув процесуальних повноважень здійснювати перевірку цих обставин.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно вказав на відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 №00031711404 та необґрунтованості позовних вимог про зобов`язання контролюючого органу вчинити дії як похідних, однак обґрунтував свою позицію без урахування всіх фактичних обставин справ, вийшовши за межі предмета доказування у цій справі. Викладене є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення у мотивувальній частині.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та покладення на контролюючий орган обов`язку вчинити певні дії, однак обґрунтував його з неправильним застосуванням без урахування всіх фактичних обставин цієї справи. Наведене вище є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підстави для відмови у задоволенні позовних вимог викладені у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року - змінити, зазначивши, що підстави для відмови у задоволенні позовних вимог викладені у мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 11 січня 2023 року.