Постанова

від 24.08.2023 по справі 640/3100/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 640/3100/19

адміністративне провадження № К/990/12275/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторогова компанія» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року (судді: Степанюк А.Г. (головуючий), Бужак Н.П., Кобаль М.І.) у справі № 640/3100/19.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторогова компанія» (далі - позивач, ТОВ «Газоторогова компанія») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 0003171404, зобов`язання на наступний робочий день після отримання рішення суду внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Газоторгова компанія» за жовтень 2018 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 на суму 37 800 000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем було дотримано всіх встановлених податковим законодавством вимог, а висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства. Так, позивач зазначає, що первинними документами підтверджується виконання господарських зобов`язань за всіма укладеними між ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» договорами, розрахунки за якими здійснені, зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджується здійснення господарських операцій між ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» у червні 2018 року, адже всі первинні документи стосуються лютого 2018 року. Суд першої інстанції зазначив, що актів приймання-передачі карбаміду від ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» до ТОВ «Газоторгова компанія» позивачем надано не було, що свідчить про відсутність факту поставки останнього. Також суд зазначив, що надані акти прийому-передачі вартісних показників природного газу не підтверджують виконання договірних зобов`язань за агентським договором, оскільки у них сторонами визначено постачальника та покупця, а не агента й принципала, а договір від 14.02.2018 № 2-18ГК/003 є агентським договором, а не договором постачання. Суд першої інстанції вказав, що докази укладання будь-яких договорів між ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» та ПАТ «Одеський припортовий завод» та підписання між ними актів матеріали справи не містять, що вказує на формальний характер складених позивачем звітів про виконання агентського договору. Відтак, за висновками суду, не підтвердження матеріалами справи факту виконання господарських операцій та обставин виникнення заборгованості свідчить про нереальність зарахування зустрічних однорідних вимог та, як наслідок, відсутність підстав для бюджетного відшкодування з огляду на сплату 0,00 грн ПДВ щодо спірних господарських операцій. Крім того, суд першої інстанції відхилив в якості доказів оплати коштів надані платіжні доручення й банківські виписки, оскільки вони стосувалися інших підприємств та договорів.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Газоторгова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Газоторгова компанія» у повному обсязі.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Газоторгова компанія» задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року у справі № 640/3100/19 змінено з зазначенням, що підстави для відмови у задоволенні позовних вимог викладені у мотивувальній частині цієї постанови. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вказав на відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 0003171404 та необґрунтованості позовних вимог про зобов`язання контролюючого органу вчинити дії щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Газоторгова компанія» за жовтень 2018 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 на суму 37 800 000,00 грн, як похідних, однак обґрунтував свою позицію без урахування всіх фактичних обставин справ, вийшовши за межі предмета доказування у цій справі, що є підставою для зміни рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року у мотивувальній частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Газоторгова компанія» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Газоторгова компанія» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у грудні 2018 року працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказів від 28.11.2018 № 17435 та від 17.12.2018 № 18310 і направлень від 05.12.2018 № 1979/26-15-14-04-01, № 1978/26-15-14-04-01 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Газоторгова компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за жовтень 2018 року. У ході перевірки встановлено, що в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «Газоторгова компанія» завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків (рядок 20.1.2) за жовтень 2018 року на суму 37 800 000,00 грн, та занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за жовтень 2018 року у розмірі 37 800 000,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 03.01.2019 № 7/26-15-14-0-4-01-39201974. Підставою для такого висновку стало те, що, за висновками перевірки, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджету (у частині податку на додану вартість). При цьому суми ПДВ, які фактично не були сплачені покупцем постачальнику товарів/послуг, а кредиторська заборгованість за такими товарами/послугами погашена у результаті проведення взаємозаліку заборгованостей, не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором постачання карбаміду на внутрішній ринок України від 14 лютого 2018 року № 14-02/18, укладеного з ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія», ТОВ «Газоторгова компанія» у лютому 2018 року придбало карбамід у кількості 30 000 тон, загальна сума 270 000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 45 000 000,00 грн. Отримання карбаміду підтверджено видатковою накладною від 16 лютого 2018 року № 35 на загальну суму 270 000 000,00 грн. Відповідно до додаткової угоди до договору від 1 березня 2018 року додатково передано карбамід у кількості 13 600 тон, загальна сума договору становить 392 000 000,00 грн з ПДВ. Отримання карбаміду підтверджено видатковою накладною від 1 березня 2018 року № 120 на загальну суму 122 400 000,00 грн. При цьому, придбання карбаміду відображено у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, а саме, по рахунку 631, а станом на 31 березня 2018 року сума кредиторської заборгованості по рахунку 631 складала 392 400 000,00 грн.

Судами встановлено, що 14 лютого 2018 року між ТОВ «Газоторгова компанія» як агентом та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» як принципалом укладено агентський договір № 2-18ГК/003, відповідно до якого агент зобов`язався здійснити постачання природного газу ПАТ «Одеський припортовий завод» обсягом до 30 200 тис.кв.м. вартістю 274 820 000,00 грн. Згідно з додатковими угодами до договору кількість природного газу збільшена до 42 519,776 тис.кв.м. Постачання позивачем природного газу ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» відображено у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, а саме - по рахунку 361. Станом на 31 березня 2018 року сума дебіторської заборгованості по рахунку 361 складає 334 567 453,88 грн.

27 червня 2018 року позивачем складено заяву про припинення зобов`язання заліком зустрічної однорідної вимоги № 27/26 на адресу ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» (334 617 453, 88 грн за вказаними двома договорами від 14 лютого 2018 року № 14-02/18 та від 14 лютого 2018 року № 2-18ГК/003). ТОВ «Газоторгова компанія» у бухгалтерському обліку зменшено дебіторську заборгованість по рахунку 361, ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія», що виникла на підставі агентського договору від 14 лютого 2018 року № 2-18ГК/003, на 334 617 453, 88 грн, та зменшило у бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість по рахунку 631 перед постачальником ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» у розмірі 334 617 453,88 грн за договором від 14 лютого 2018 року № 14-02/18.

Відповідно до акту перевірки від 3 січня 2019 року № 7/26-15-14-04-01-39201974 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2019 року № 0003171404, згідно з яким встановлено відсутність прав у позивача на бюджетне відшкодування у розмірі 37 800 000,00 грн за жовтень 2018 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень чинного податкового законодавства, зокрема, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також правового висновку щодо застосування вказаних положень податкового законодавства до спірних правовідносин викладеного у постанові Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 807/782/17, позивач зазначає, що вказані статті 200 Податкового кодексу України щодо заявлення бюджетного відшкодування ПДВ при здійсненні розрахунків платника податків з контрагентом у формі зарахування грошових зустрічних однорідних вимог викликає неоднозначне тлумачення, яке законодавчо не усунено, а тому діє презумпція правомірності рішень платника податку, крім того контролюючий орган не довів правомірність висновків акта перевірки про встановлені порушення позивачем положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та як наслідок не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

11.2. Пункт 200.4 статті 200.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 0003171404 та необґрунтованості позовних вимог про зобов`язання контролюючого органу вчинити дії щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Газоторгова компанія» за жовтень 2018 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 на суму 37 800 000,00 грн, як похідних, виходячи з наступного.

Так, у справі, що розглядається рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задоволено частково, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено чи відповідають розрахунки між ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» встановленим законодавчим вимогам саме до розрахунків шляхом зарахування/взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (чи відповідають спірні операції встановленим вимогам), а також зазначив про безпідставність посилань на правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 5 березня 2019 року у справі № 807/782/17, оскільки у справі № 807/782/17 судами була встановлена сплата суб`єктами господарської діяльності за господарськими операціями відповідних сум ПДВ, тоді як у справі № 640/3100/19 таких обставин справи не встановлено, а також судами не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу (зазначених, зокрема, у вказаному акті перевірки), що фактично за результатами перевірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, з даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів, загальна сума ПДВ складає 0,00 грн.

Згідно з положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами першої та апеляційної інстанції у справі, що розглядається встановлено, що зобов`язання між ТОВ «Газоторгова компанія» і ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» за договорами від 14.02.2018 № 14-02/18 (договір купівлі-продажу карбаміду) та від 14.02.2018 № 2-18ГК/003 (агентський договір) в частині сплати коштів на суму 334 617 453,88 грн припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі № 911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі № 755/9929/15-ц).

Суд апеляційної інстанції з урахуванням зазначених положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, вказаних правових висновків Верховного Суду, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі, що розглядається, встановив відповідність проведених між ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» розрахунків (зарахування зустрічних однорідних вимог) вказаним вимогам чинного законодавства, однак, судом апеляційної інстанції також встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (що не спростовано позивачем жодними належними, достатніми, допустимими доказами), що ТОВ «Газоторгова компанія» було сплачено 0,00 грн ПДВ при виконанні зобов`язань за договором від 14.02.2018 № 14-02/18 (договір купівлі-продажу карбаміду).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (що не спростовано позивачем жодними належними, достатніми, допустимими доказами), що хоча відповідність проведених між ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Всеукраїнська енерго компанія» розрахунків (зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідає вказаним вимогам чинного законодавства, проте ТОВ «Газоторгова компанія» було сплачено 0,00 грн ПДВ при виконанні зобов`язань за договором від 14.02.2018 № 14-02/18, тобто податок на додану вартість у відповідній сумі за вказаними господарськими операціями фактично не сплачувався, тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 0003171404, а також необґрунтованості позовних вимог про зобов`язання контролюючого органу вчинити дії щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Газоторгова компанія» за жовтень 2018 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256871142 на суму 37 800 000,00 грн, як похідних.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів також зазначає, що є безпідставними посилання позивача на неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правових висновків викладених у постанові від 5 березня 2019 року у справі № 807/782/17, оскільки такі не є релевантними спірним правовідносинам у справі, що розглядається.

14. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у позовній заяві та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі № 640/3100/19 слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі № 640/3100/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник