Ухвала

від 10.01.2023 по справі 344/16478/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16478/22

Провадження № 1-кс/344/67/23

У Х В А Л А

10 січня 2023 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддяІвано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті ОСОБА_1 ,з участюсекретаря ОСОБА_2 ,представника скаржника ОСОБА_3 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі скаргуна бездіяльність щодоневнесення відомостейпро кримінальнеправопорушення доЄдиного реєструдосудових розслідувань,-

В С Т А Н О В И В:

скаржник звернувся зі скаргою, в якій просить зобов`язати уповноважену особу СУ ГУНП в Івано-Франківській області невідкладно внести згідно заяви від 15.11.2022 відомості про вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, а також поновити строки на оскарження. В скарзі зазначено, що в 2022 році без погодження з Угринівської сільською радою та без будь-яких законних підстав 16.09.2021 Івано-Франківською РДА була здійснена незаконна реєстрація права власності на земельну ділянку загальною площею 3,0529 га, кадастровий номер 2625886801:03:025:2017, яка знаходиться на території Угринівської сільської ради в с. Угринів, вул. Промислова. 23.09.2021 незаконно проведена реєстрація за ДП «ВП «Західукрзакордоннафтогазбуд» права постійного користування вказаною земельною ділянкою. Вважаючи, що в діях службових осіб Івано-Франківської районної державної адміністрації по вилученню із земель Угринівського сільської ради земельної ділянки мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2, ст. 366 КК України. Скаржник звернувся до ГУНП в Івано-Франківській області з заявою в порядку ст. 214 КПК України про внесення відомостей за ознаками вказаних злочинів в ЄРДР та початку досудового розслідування. Всупереч положеннямст.214КПК України,даних проте,що зазначеназаява внесенадо ЄРДР,не отримано.

Скаржник в судовому засіданні скаргу просив задовольнити.

Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився про дату,час та місце проведення судового засідання був сповіщений належним чином.

Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено ч.1 ст.303 КПК України.

Скаржник як на правову підставу звернення до суду зі скаргою, посилається на ст.303 КПК України, згідно якої на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора - бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Скаржник в скарзі просить, зобов`язати уповноважену особу СУ ГУНП в Івано-Франківській області внести згідно заяви від 15.11.2022 відомості про вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Згідно ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Згідно ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Сільський голова с. Угринів Угринівської ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 звернувся до начальника ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, ознаки скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.364,ч.2ст.366КК Українивякій просив внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

Норми ч.1 ст.214 КПК України не передбачають обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та у разі відсутності у заявах чи повідомленнях таких даних, вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім цього, слід звернути увагу, що аналіз змісту положень ст.214КПК України свідчить про обов`язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

При цьому зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, слідчий, прокурор має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Тобто, виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

За змістом ст.214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, в якій суд зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого, ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту ст.214 КПК України слідує, що дискреційне й визначальне право на вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для внесення певних відомостей до ЄРДР має не особа, яка звертається з повідомленням, а спеціально уповноважена на це особа, слідчий або прокурор.

Відповідно до ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У свою чергу у справі Європейського суду з прав людини "PredaandDardari v. Italy" (1999) Суд вказав, що метою конвенції також є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.

Так в ст.3 КПК України вказано, що державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Кримінально-правова кваліфікація обставин вчинення злочину особою є підставою для оголошення про підозру і здійснюється виключно в порядку ст.22 КПК України органом досудового розслідування.

Відповідно до ст.214 КПК України відомості про особу та попередню кваліфікацію її дій вносяться до ЄРДР слідчим або прокурором.

Отже у скаржника відсутнє право на реєстрацію повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за бажаною кваліфікацією дій особи за відповідною диспозицією КК України.

Також право на кримінально-правове переслідування конкретної третьої особи із обраною самостійно кваліфікацією скаржнику не гарантується положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини.

Тому попередня кваліфікація дій осіб, на час внесення відомостей в ЄРДР, здійснюється відповідним органом досудового розслідування.

Вирішення питання про попередню правову кваліфікацію обставин, які вносяться до ЄРДР, вирішується саме слідчим або прокурором, які вносять відповідні дані до реєстру. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення зроблена заявником у заяві, не має обов`язкового характеру для слідчого або прокурора.

Безпосередньо в змісті скарги вказано, що раніше тривали судові спори щодо речових прав на відповідну ділянку.

Отже скаржнику відомо про встановлення порядку розгляду спорів щодо земельних ділянок. Однак скаржник не дотримався його процесуального обов`язку щодо надання відповідних позовів в порядку і формі, що визначені відповідним процесуальним законодавством.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Частиною 2 ст.307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, скарга задоволенню не підлягає.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно дозазначеного,-

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала слідчогосудді протягомп`ятиднів здня їїпроголошення можебути оскаржена,шляхом поданняапеляційної скарги,безпосередньодо Івано-Франківськогоапеляційного суду апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1