ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2023 року м.Дніпро Справа № 904/8763/21
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача Маханьков Д.Ю. (ЦАГС)
Представник позивача Пелецька І.М. (ЦАГС)
Представник відповідача Шевченко Ольга Сергіївна (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі № 904/8763/21
за позовом Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, с.Нива Трудова
до відповідача-1 Криворізької районної державної адміністрації, c. Вільне
відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства Калаур, с. Новоукраїнське відповідач-3: Апостолівської районної ради , м. Апостолове
про визнання недійсними рішення, розпорядження та повернення земельної ділянки.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Нивотрудівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області звернувся до Криворізької РДА (відповідач-1), С(Ф)Г Калаур (відповідач-2) та Апостолівської районної ради (відповідач-3) із позовом про визнання недійсними рішення Апостолівської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 17.04.1992 р. про надання ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння 22,5 га землі на території колгоспу ім. Кірова Нивотрудівської сільської ради народних депутатів та розпорядження Апостолівської РДА №52-Р від 27.01.1997 р. про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в постійне користування для введення селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування гр-на ОСОБА_2 площею 22, 4 га орних земель; та про повернення земельної ділянки площею 44, 9 га кадастровий номер 1220382500:01:001:0086 у комунальну власність Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/8763/21 в задоволенні позовних вимог Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до Криворізької районної державної адміністрації ( відповідач-1 ), Селянського (фермерського) господарства Калаур ( відповідач-2 ) та Апостолівської районної ради ( відповідач-3 ) відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, позивач Нивотрудівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8763/21 від 05.10.2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання по суті.
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки доводам Позивача за фактом того, що Апостолівська районна рада народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області 17 квітня 1992 прийняла рішення про надання ОСОБА_1 речового права, яке не надавалося державою взагалі, оскільки з 13 березня 1992 р. надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване землеволодіння було припинено.
Зокрема, право довічного успадковуваного володіння землею було введено Земельним кодексом Української РСР від 18 грудня 1990 р. Зазначене право законодавчо визнавалось у період з 15 березня 1991 року до 13 березня 1992 року.
Після запровадження права колективної та приватної власності на землю у 1992 році, в Земельному кодексі України в новій редакції від 13 березня 1992 р. право довічного успадковуваного володіння землею не було.
Також апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 при отриманні державного акту на земельну ділянку розміром 22,5 гектарів не був членом колгоспу ім. Кірова, якому належала зазначена земельна ділянка, а також членом інших сільськогосподарських кооперативів, або працівником інших сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств), про що судом першої інстанції помилкового зроблений висновок, рішення сесії №9 XXI скликання Апостоловської Ради народних депутатів від 17 квітня 1992 року про виділення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 , не відповідало діючому на той час законодавству.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2022 року у справі №904/8763/21 та задоволення позовних вимог Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в повному обсязі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2022 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі № 904/8763/21. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 05.12.2022 року об 10:00 год., в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.
Через відпустку судді Березкіної О.В. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 05.12.2022, не відбулось.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2022року розгляд апеляційної скарги Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі № 904/8763/21 призначено на 09.01.2023рік об 10:00 годині.
Відповідачем -2 Селянським (фермерським) господарством Калаур надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу а.с.178, т.1).
Представники сторін надали свої пояснення щодо вимог апеляційної скарги.
09.01.2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Державним актом на право довічного успадкованого володіння землею, виданого гр. ОСОБА_1 на території колгоспу ім. Кірова Нивотрудівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення Апостолівської ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області України від 17.04.1992 р. № 9 сес. ХХІ скликання вказаному землеволодільцю надається у довічне успадковуване володіння 22,5 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано у довічне успадковуване володіння для ведення селянського господарства.
Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 158 ( а.с.8-9 )
Згідно з довідкою Дніпропетровського обласного управління статистики № 6855 від 10.09.1997 р. юридична особа Селянське (фермерське) господарство Калаур ( ідентифікаційний код 21907945 ) зареєстроване 15.11.1993 р. ( а.с.13 )
Розпорядженням Апостолівської районної державної адміністрації №52-Р від 27.01.1997 р. за результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для розширення селянського ( фермерського ) господарства за рахунок землекористування гр. ОСОБА_2 та враховуючи добровільну відмову гр. ОСОБА_2 від земельної ділянки, наданої йому для ведення селянського ( фермерського ) господарства, вилучено земельну ділянку площею 22,4 га орних земель з користування гр. ОСОБА_2 та надано її в постійне користування для ведення селянського ( фермерського ) господарства гр. ОСОБА_1 ( а.с.10 )
Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ДП АП № 000116 видано гр. ОСОБА_1 , який мешкає у АДРЕСА_1 , на підставі рішення Апостолівської районної ради від 17.04.1992 р. та розпорядження Апостолівської райдержадміністрації Апостолівського району Дніпропетровської області від 27.01.1997 р. № 52-Р у постійне користування земельна ділянка площею 44,9 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Вільнянської сільської ради, землю надано для ведення селянського ( фермерського господарства ).
Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 288 ( а.с.11-12 ).
На цій земельній ділянці загальною площею 44,9 га, кадастровий номер 1220382500:01:001:0086 здійснює господарську діяльність Селянське (фермерське) господарство Калаур.
Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 08.09.21 р. земельна ділянка площею 44,9га, реєстраційний номер 2449562512203, кадастровий номер 1220382500:01:001:0086, дата державної реєстрації 01.09.21 р. , належить на праві комунальної власності Новотрудівській сільській раді ( а.с.14 ).
29.07.21 р. Новотрудівська сільська рада звернулась до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області із запитом №1493/0/54/21 про надання роз`яснень стосовно права користування С(Ф)Г Калаур спірною земельною ділянкою.
У відповіді на цей запит від 30.08.21 р. Криворізька райдержадміністрація вказала про наступні недоліки у змісті Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого гр. ОСОБА_1 на території колгоспу ім. Кірова Нивотрудівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення Апостолівської ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області України від 17.04.1992 р. № 9 сес. ХХІ скликання: відсутність заповненого розділу з назвою який мешкає; відсутність дати підписання акту головою Апостолівської ради народних депутатів В.Д. Голяк; не існуюче цільове призначення, яке вказано в копії акту для ведення селянського господарства; не вказано номер рішення 9 сесії 21 скликання Апостолівської ради народних депутатів.
Стосовно змісту Державного акту на право постійного користування землею серії ДП №000116 вказав наступні недоліки: в розділі який мешкає не вказана повна адреса громадянина, відсутні район та область села Пам`ять Ілліча; в розділі у тому, що на підставі рішення вказано рішення Апостолівської ради народних депутатів від 17.04.1992 року.
Враховуючи вищенаведене, голова Криворізької райдержадміністрації дійшов до висновку про те, що набуття земельної ділянки гр. ОСОБА_1 загальною площею 44,9 га відповідно до державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та державного акту на право постійного користування землею здійснено всупереч діючому на той і на теперішній час земельному законодавству ( а.с.15-17 ).
Після чого сільський голова Новотрудівської сільської ради ОСОБА_3 , 01.09.21 р. звернулась до державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області із заявою ( реєстраційний номер 47618301) про формування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Новотрудівською сільською радою права власності на спірну земельну ділянку.
Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 08.09.21 р. земельна ділянка площею 44,9га, реєстраційний номер 2449562512203, кадастровий номер 1220382500:01:001:0086, дата державної реєстрації 01.09.21 р., належить на праві комунальної власності Новотрудівській сільській раді ( а.с.14 )
Звертаючись до відповідачів із позовом про визнання недійсними рішення Апостолівської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 17.04.1992 р. про надання ОСОБА_1 у довічне успадковуване володіння 22,5 га землі на території колгоспу ім. Кірова Нивотрудівської сільської ради народних депутатів та розпорядження Апостолівської РДА №52-Р від 27.01.1997 р. про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування гр-на ОСОБА_2 площею 22, 4 га орних земель; та про повернення земельної ділянки площею 44, 9 га кадастровий номер 1220382500:01:001:0086 у комунальну власність Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, позивач - Нивотрудівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області посилався на невідповідність оспорюваних рішення районної ради та розпорядження районної державної адміністрації вимогам чинного на час їх прийняття Земельного Кодексу України ( щодо визначення права гр. ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку як право довічного успадковуваного володіння, тоді як можливо було лише передати земельну ділянку на правах власності або користування ), тощо.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не несе відповідальності за дії органів влади в особі органу місцевого самоврядування, які прийняли оскаржувані рішення від 17.04.1992 року та розпорядження №52-Р від 27.01.1997 року, адже як наголошує ЄСПЛ в своїй практиці, особа не несе відповідальності за помилки органів державної влади, а тому, визначені позовні вимоги про повернення земельної ділянки площею 44,9 га є фактично позбавленням С(Ф)Г Калаур можливості працювати та є надмірним втручанням в право власності господарства з боку держави.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи у тому числі з наступного.
Так, Земельним Кодексом України від 18.12.1990 року передбачено, що земельні відносини в Українській РСР регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, що видаються відповідно до нього.
Завданням земельного законодавства Української РСР є регулювання земельних відносин з метою створення в республіці умов для раціонального використання й охорони земель, збереження і відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, для рівноправного розвитку всіх форм господарювання, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до статті 6 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для:
ведення селянського (фермерського господарства);
Статтями 12,18,23 ЗК України передбачено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
надання відповідно до статті 18 цього Кодексу земельних ділянок у володіння або користування, а також на умовах оренди за межами населених пунктів;
Районні, а також міські Ради народних депутатів, в адміністративному підпорядкуванні яких є райони, надають земельні ділянки за межами населених пунктів:
із земель запасу;
із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених
статтями 77 і 79 цього Кодексу;
для ведення селянського (фермерського) господарства.
Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.
Економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні в період з 1991 по 2003 роки визначалися Законом України Про селянське (фермерське) господарство.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (далі - Закон № 2009-XII) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.
На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності.
У частині першій статті 5 Закону № 2009-ХІІ визначено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду.
Згідно зі статтею 8 цього Закону після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.
Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Як вбачається з матеріалів справи, Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею площею 22,5 гектарів видано ОСОБА_1 на підставі рішення Апостолівської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 17.04.1992 року 9 сесії 21 скликання для ведення селянського господарства.
Даний акт зареєстровано в Книзі державних актів на право довічного успадковуваного володіння земелею за № 158 ( а.с. 9).
Згідно довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Селянське ( фермерське) господарство «Калаур» зареєстровано 15.11.1993 року.
Таким чином, вбачається, що Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею, виданий гр. ОСОБА_1 у відповідності до положень ЗК України та Закону України « Про селянське (фермерське) господарство» у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Відповідно до статті 11 Земельного Кодексу України в редакції, яка діяла на час винесення оспорюваного Розпорядження Апостолівської РДА, до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;
2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;
3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;
4) ведення земельно-кадастрової документації;
5) здійснення державного контролю за використанням і охороною
земель, додержанням земельного законодавства;
6) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів;
7) погодження будівництва землекористувачами жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на землі, наданій їм у користування за межами населених пунктів;
8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.
Відповідно до ст. 23 Земельного Кодексу України,в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності або право постійного користуванняземлею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Розпорядження Апостолівської РДА від 27.01.1997 року " Про надання земельної ділянки в постійне користування громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування гр-на ОСОБА_2 " у зв`язку з добровільною відмовою останнього, вилучена земельна ділянка площею 22,4 га орних земель з користування ОСОБА_2 та надана в постійне користування для ведення селянського фермерського господарства ОСОБА_1 .
27.03.1997 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 44,9 га, розташованою на території Вільнянської сільської ради для ведення селянського (фермерського)господарства на підставі рішення Апостолівської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 17.04.1992 року 9 сесії 21 скликання та Розпорядження Апостолівської РДА « Про надання земельної ділянки в постійне користування громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства» від 27.01.1997 року.
Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.
Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17).
З урахуванням встановлених фактів вбачається, що ОСОБА_1 отримав Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 158 та Державний акт на право постійного користування земельною діляною, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 288, на підставі та з дотриманням положень земельного законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а тому відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних рішення Апостолівської ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області України від 17.04.1992 р. № 9 сес. ХХІ скликання та розпорядження Апостолівської районної державної адміністрації №52-Р від 27.01.1997 р.
При цьому, доводи апелянта про те, що Апостолівська районна рада народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області 17 квітня 1992 прийняла рішення про надання ОСОБА_1 речового права, яке не надавалося державою взагалі, оскільки з 13 березня 1992 р. надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване землеволодіння було припинено, є неспроможними з огляду на наступне.
Дійсно, 13.03.1992 року було прийнято Закон України «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР», яким Земельний кодекс викладено в новій редакції, яка не передбачала надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване землеволодіння. Проте, даний Закон набрав чинності з 16.05.1992 року, оскільки був опублікований 05.05.1992 року.
Відповідно до частини п`ятої статті 94 Конституції України , закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
З огляду на зазначене, Апостолівська районна рада народних депутатів Дніпропетровської області 17.04.1992 року мала повноваження на прийняття рішення щодо надання земельної ділянки відповідачу на праві довічного успадковуваного володіння землею.
Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Отже громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
Велика Палати Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Так, статтею 141 Земельного кодексу України (передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
За змістом частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час створення і реєстрації ФГ Калаур) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
У пунктах 66-69 постанови від 23.06.2020р. у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянського (фермерського) господарства. Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Отже, ФГ Калаур є законним землекористувачем з часу реєстрації фермерського господарства, підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою позивачем не надано.
Посилання апелянта на певні недоліки у змістовому наповненні Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею та Державного акту на право постійного користування землею серія ДП АП № 000116, виданих на ім`я ОСОБА_1 , як то відсутність заповненого розділу з назвою « який мешкає», не вказання номеру рішення 9 сесії 21 скликання, відсутність дати підписання відповідного акту головою Апостолівської Ради народних депутатів В.Д. Голяк, не свідчить про недійсність цих актів та їх видачу не у відповідності до вимог земельного законодавства.
Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 282, 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі № 904/8763/21 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.01.2023року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.01.2023 |
Оприлюднено | 16.01.2023 |
Номер документу | 108357414 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права власності на земельну ділянку |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні