Рішення

від 21.12.2022 по справі 910/6429/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2022Справа № 910/6429/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна столиця"доПриватного підприємства "Атлант Продукт"простягнення 3477322,70 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Клименко М.С.;від відповідачане з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна столиця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Леант" (найменування змінено на Приватне підприємство "Атлант Продукт") 2911336,75 грн, з яких: 2780234,96 грн основного боргу, 101395,17 грн інфляційних втрат, 29706,62 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2021 року між сторонами велися переговори щодо укладення договору підряду на виконання комплексу робіт з виготовлення та монтажу металевого огородження секції 4 та секції 5 ІІ черги будівництва об`єкту: "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по пров.Новопечерському, 5, у Печерському районі м. Києва" і за результатами досягнутих домовленостей позивач направив відповідачу проект договору підряду та сплатив авансовий платіж у розмірі 2780234,96 грн. Проте, як стверджує позивач, відповідач відмовився підписувати проект договору та виконувати роботи на погоджених в ході переговорів умовах. Відтак, позивач вказує, що кошти у вигляді авансового платежу в сумі 2780234,96 грн, перераховані 17.06.2021 на банківський рахунок відповідача, є коштами, набутими без достатніх правових підстав, у зв`язку чим підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6429/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2022; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

14.09.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 2780234,96 грн основного боргу, 620079,04 грн інфляційних втрат, 3% річних на суму 77008,70 грн, судовий збір у розмірі 52159,84 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13113,31 грн.

У підготовчому засіданні 14.09.2022 заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.10.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог - до 26.09.2022.

26.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, зокрема, про те, що ним, на виконання досягнутих з позивачем домовленостей, було частково виконано роботи на об`єкті на суму 1654998,63 грн, а отже договір, який не було підписано сторонами, не можна вважати неукладеним після його часткового виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/6429/22 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі на 03.11.2022; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 17.10.2022 та встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - до 26.10.2022.

01.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов заперечив. Також позивач просив суд поновити строк для подання відповіді на відзив та прийняти її до розгляду.

У підготовчому засіданні 03.11.2022 судом поновлено строк для подання відповіді на відзив та прийнято її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 повідомлено відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 17.11.2022.

Підготовче засідання 17.11.2022 відкладено на 30.11.2022, про що сторін повідомлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2022.

В судовому засіданні 21.12.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 21.12.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно платіжних доручень №1444 від 17.06.2021 на суму 968278,77 грн та №1415 від 17.06.2021 на суму 1811956,19 грн позивачем було сплачено відповідачу 2780234,96 грн з посиланням у призначенні платежу на договір №НП-137 від 16.06.2021.

Як стверджує позивач, зазначені кошти в якості авансового платежу перераховані відповідачу за результатами досягнутих домовленостей щодо укладання договору підряду, однак такий договір підписаний так і не був з огляду на непогодження сторонами строків виконання робіт, тому ці кошти, є такими, що набуті відповідачем без достатніх правових підстав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Договір, з посиланням на номер та дату якого позивачем були перераховані відповідачу кошти у розмірі 2780234,96 грн та плани завдання до нього не були підписані між сторонами з огляду на відсутність консенсусу щодо строків виконання робіт, що не оспорюється як позивачем, так і відповідачем у справі.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (за змістом ст.641 Цивільного кодексу України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Суд зауважує, що істотними умовами договору підряду є предмет договору, ціна договору та строк виконання робіт, а отже непогодження між сторонами строку виконання робіт, який є однією із істотних умов відповідного договору, дає підстави стверджувати про те, що договір №НП-137 від 16.06.2021 не був укладений між сторонами на запропонованих умовах.

Як слідує з матеріалів справи, згідно платіжних доручень №1444 від 17.06.2021 на суму 968278,77 грн та №1415 від 17.06.2021 на суму 1811956,19 грн позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату у розмірі 2780234,96 грн з посиланням у призначенні платежу на договір №НП-137 від 16.06.2021, а 01.10.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №8 від 01.10.2021 про повернення грошових коштів у загальній сумі 2780234,96 грн. Зазначений лист отримано відповідачем 04.10.2021, що підтверджується фіскальним чеком, накладною відділення зв`язку, описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0312718901466.

За змістом положень ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до приписів ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже із врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами правочину, з посиланням на який позивачем здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 2780234,96 грн, то зазначені кошти є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача 2780234,9 грн грн визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд критично оцінює твердження відповідача про часткове виконання ним робіт саме за договором №НП-137 від 16.06.2021 у травні 2022 року, оскільки відповідач отримав вимогу позивача про повернення сплачених коштів ще 04.10.2021, строк виконання робіт, запропонований позивачем у проекті договору підряду та планах-завданнях до нього - початок виконання робіт 21.06.2021, закінчення виконання робіт 21.12.2021 та 21.11.2021 відповідно, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідачем у травні місяці 2022 року виконувались будь-які роботи саме на підставі договору №НП-137 від 16.06.2021.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Зі змісту ст.ст.525, 526, 610, 628, 629 Цивільного кодексу України слідує, що зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Названа стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення саме грошового зобов`язання, тобто зобов`язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

З доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму 620079,04 грн за період з жовтня місяця 2021 року по серпень місяць 2022 року та 3% річних на суму 77008,70 грн за період з 12.10.2021 по 13.09.2022.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму безпідставно отриманих відповідачем коштів є правомірним, з огляду на наступне.

За своєю суттю зобов`язання складається із права вимоги кредитора та обов`язку виконання такої вимоги боржником. Існування одночасно як права вимоги, так і обов`язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов`язання.

За змістом ст.ст.524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до встановлених у цій справі обставин, перераховані позивачем на користь відповідача грошові кошти у сумі 2780234,96 грн є безпідставно одержаними.

Частиною 1 ст.1212 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно.

Дія ст.625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, здійсненню нарахувань відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання та виникнення у кредитора право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст.530 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов`язання. В частині другій названої статті передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 01.10.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №8 від 01.10.2021 про повернення грошових коштів у загальній сумі 2780234,96 грн, який отримано відповідачем 04.10.2021.

Отже, враховуючи положення ст.530 Цивільного кодексу України, обов`язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 2780234,96 грн виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту отримання відповідачем відповідної вимоги позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами у справі, тобто прострочення виконання зобов`язань з повернення авансу виникло у відповідача з 12.10.2021, а отже позові вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період, який зазначений позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірений судом.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна столиця" до Приватного підприємства "Леант" (найменування змінено на Приватне підприємство "Атлант Продукт").

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Крім того позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13113,31 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №044 від 12.09.2022, який укладений між Адвокатським бюро "Микити Клименка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасна столиця", додаток №01 від 12.09.2022 до цього договору, ордер серії АА №1235970 від 13.09.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5426 від 03.10.2013, рахунок на оплату №01 від 12.09.2022, платіжне доручення №2439 від 13.09.2022 на суму 13113,31 грн.

Відповідно до усталеної практики, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовуються ЄСПЛ при присудженні судових витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v.Latvia) від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи встановлений судом фактичний об`єм наданих адвокатським бюро послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України, надання йому Адвокатським бюро "Микити Клименка" послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 13113,31 грн, витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі покладаються на відповідача у зв`язку з висновками суду про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Атлант Продукт" (04070, місто Київ, вул.Ігорівська, будинок 13, ідентифікаційний код 36677110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна столиця" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 32-В, ідентифікаційний код 41015631) 2780234 (два мільйони сімсот вісімдесят тисяч двісті тридцять чотири) грн 96 коп., 620079 (шістсот двадцять тисяч сімдесят дев`ять) грн 04 коп. інфляційних втрат, 3% річних на суму 77008 (сімдесят сім тисяч вісім) грн 70 коп., судовий збір у розмірі 52159 (п`ятдесят дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн 84 коп. та 13113 (тринадцять тисяч сто тринадцять) грн 31 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.01.2023

Суддя Ю.М.Смирнова