Рішення

від 09.01.2023 по справі 910/22034/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2023Справа № 910/22034/21

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" (вулиця Нова, будинок 9, місто Фастів, Київська область, 08500)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" (вулиця Болсуновська, будинок 13-15, офіс 824, місто Київ, 01014)простягнення 83 333 грн 33 коп.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" (вулиця Болсуновська, будинок 13-15, офіс 824, місто Київ, 01014)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" (вулиця Нова, будинок 9, місто Фастів, Київська область, 08500)простягнення 13 680 грн 00 коп.Представники сторін: від позивача за первісним позовом: Красовський В.В. - адвокат від відповідача за первісним позовом: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан технолоджи" про стягнення 83 333 грн 33 коп. збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121 не виконав взяті на себе зобов`язання з реєстрації податкових накладних на суму 500 000 грн 00 коп., яку позивач перерахував на рахунок відповідача на виконання умов укладеного договору поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 83 333 грн 33 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/22034/21, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" про стягнення 43 169 грн 04 коп.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого та встановленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 38 358 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 2 761 грн 78 коп. пені, 573 грн 79 коп. 3 % річних та 1 475 грн 47 коп. інфляційних втрат.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" про стягнення заборгованості за договором поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121 в розмірі 43 169 грн 04 коп. в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" про стягнення 83 333 грн 33 коп. збитків. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 підготовче засідання призначено на 05.09.2022.

05.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли заява про розподіл судових витрат та заява розгляд справи без участі.

05.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 22.09.2022.

19.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

22.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява розгляд справи без участі.

У підготовчому засіданні 22.09.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.10.2022.

Судове засідання призначене на 27.10.2022 не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 судове засідання призначено на 10.11.2022.

01.11.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява розгляд справи без участі.

Судове засідання призначене на 10.11.2022 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про призначення судового засідання на 09.01.2023.

27.12.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без участі.

30.12.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання 09.01.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені первісні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 09.01.2023 не з`явився.

Заслухавши пояснення представник позивача за первісним позовом, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" (відповідач за первісним позовом у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" (позивач за первісним позовом у справі, замовник за договором) укладено договір поставки та монтажу сонячної станції № 09-0121, відповідно до умов якого виконавець на передбачених договором умовах зобов`язується передати у власність замовнику сонячну електростанцію потужністю 36 кВт*пік (надалі об`єкт), згідно специфікації, з замовник в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити об`єкт відповідно до вимог положень цього договору.

Сторони дійшли згоди, що після здійснення відповідно до вимог пункту 2.1 договору поставки обладнання для виробництва електроенергії з відновлювальних джерел, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги щодо монтажу сонячну електростанцію потужністю 36 кВт*пік, згідно специфікації робіт та провести навчання персоналу згідно чинного законодавства України (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору виконавець зобов`язується здійснити поставку обладнання протягом 7 календарних днів моменту виконання замовником вимог, передбачених пунктом 5.2. договору.

У відповідності до пункту 2.3 договору виконавець зобов`язується власними силами та за власний рахунок здійснити розвантаження обладнання і транспортного засобу та надати замовнику належним чином оформлені товаросупроводжувальні документи (передбачені пунктом 2.4. договору), а замовник зобов`язується повернути належним чином оформлені товаросупроводжувальні документи виконавцеві, не більше ніж протягом двадцяти чотирьох годин з моменту прибуття транспортного засобу за зазначеною у пункті 2.1. договору адресою.

Відповідно до пункту 2.4 договору право власності на об`єкт, що поставляється, переходить від виконавця до замовника з дати здійснення замовником повної оплати згідно пункту 5.2. цього договору, та підписання акту прийому-передачі об`єкту.

Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги щодо монтажу об`єкту протягом 5 робочих днів з моменту отримання від замовника письмового повідомлення (надісланого замовником засобами поштового зв`язку), або отриманого на електронну скриньку виконавця щодо готовності замовника до надання виконавцем послуг, що є предметом даного договору. При цьому сторони домовилися, що вищезазначене повідомлення щодо своєї готовності, замовник зобов`язаний надіслати виконавцю в рамках терміну, зазначеного у пункті 4.3 даного договору (пункт 4.4 договору).

Згідно з пунктом 4.5 договору послуги вважаються наданими виконавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі таких послуг.

Пунктом 5.1. договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 17.02.2021 визначено, що ціна об`єкту складає 573 358 грн 20 коп. з ПДВ.

За пунктом 5.2 договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 17.02.2021, замовник зобов`язується здійснити оплату за об`єкт на таких умовах: 86% ціни об`єкту, а саме 500 000 грн 00 коп. протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору; 14% ціни об`єкту, а саме 73 358 грн 80 коп. в день підписання Акту приймання-передачі об`єкту.

Відповідно до пункту 6.1 договору договір набуває чинності і моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд приходить до висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору поставки та надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивачем за первісним позовом відповідно до платіжного доручення № 1 від 15.01.2021 здійснено оплату за договором на суму 500 000 грн 00 коп. Крім того, 04.02.2021 позивачем за первісним позовом на виконанням умов договору проведено оплату в розмірі 35 000 грн 00 коп.

17.02.2021 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкту та акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт на суму 573 358 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом в порушення умов договору поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед відповідачем за первісним позовом у розмірі 38 358 грн 00 коп., що також не було спростовано позивачем за первісним позовом, зокрема останнім не надано суду доказів оплати послуг на суму 38 358 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" направлено претензію № 15/03-1 від 15.03.2021 щодо сплати заборгованості та штрафних санкцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, фіскальними чеками та накладною № 0411634011811. Проте зазначена претензія залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" без відповіді та задоволення.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання позивачем за первісним позовом обов`язку з повної та своєчасної оплати наданих відповідачем за первісним позовом послуг за договором поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121, та факту наявності заборгованості у розмірі 38 358 грн 00 коп., вимоги відповідача за первісним позовом про стягнення з позивача за первісним позовом заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач за первісним позовом просить суд стягнути з позивача за первісним позовом пеню в розмірі 2 761 грн 78 коп. та 3 % річних в розмірі 573 грн 79 коп., нарахованих за загальний 1 475 грн 47 грн., нарахованих за період з березня по серпень 2021 року включно.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що замовник у разі порушення своїх грошових зобов`язань за даним договором (а також усіх його невід`ємних частин), зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від перерахованої суми за кожну розпочату добу прострочення платежу.

Дії замовника є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів виконавця, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.2 договору.

В свою чергу, позивачем за первісним позовом не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого відповідачем за первісним позовом розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування відповідачем за первісним позовом заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 761 грн 78 коп., 3 % річних в розмірі 573 грн 79 коп. та інфляційних втрат в розмірі 1 475 грн 47 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" збитків у розмірі 83 333 грн 33 коп. з огляду на те, що всупереч вимог податкового законодавства відповідач не зареєстрував податкову накладну на суму 500 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20 % - 83 333 грн 33 коп. за послугами наданими відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом за договором поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121 у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавив позивача за первісним позовом права на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 83 333 грн 33 коп. до складу податкового кредиту, що призвело до понесення позивачем збитків у вказаній сумі, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відповідна норма встановлює відповідальність у вигляді зобов`язання відшкодувати збитки не лише за порушення господарського зобов`язання, але й у випадку порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Із змісту відповідних норм вбачається, що для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідно встановити наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); наявності збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. При цьому, відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних збитків. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення особою зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім та невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як вказувалось, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121, за яким відповідач за первісним позовом надав послуги позивачу за первісним позовом з передачі у власність та встановлення сонячної електростанції.

Як зазначалося вище, відповідно до платіжного доручення № 1 від 15.01.2021 позив за первісним позовом здійснено оплату за договором на суму 500 000 грн 00 коп. 17.02.2021 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкту та акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт на суму 573 358 грн 00 коп. в тому числі ПДВ - 95 559 грн 67 коп.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (підпункт 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" надіслало на адресу контролюючого органу три податкові накладні: № 1 від 15.01.2021 на суму 500 000 грн 00 коп. (квитанція № 9008852168 від 27.01.2021), № 1 від 04.02.2021 на суму 35 000 грн 00 коп. (квитанція № 9028657259 від 17.02.2021), № 2 від 17.02.2021 на суму 38 358 грн 00 коп. (квитанція № 9028657450 від 17.02.2021).

У вищевказаних квитанціях зазначено, що податкові накладні прийнято, реєстрацію зупинено з наступних підстав: " ...відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 06.02.2020 N 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку."

Одночасно, пропонувалося надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

11.01.2021 відповідач за первісним позовом надіслав на адресу контролюючого органу таблицю даних платника податку на додану вартість, що підтверджується квитанцією № 2 (документ доставлено до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі (Печерський район м. Києва) 11.01.2021 о 14:32:18, реєстраційний №9000501604).

У вищевказаній квитанції зазначається, що виявлено наступні помилки: "Інформацію Таблиці даних платника податку на додану вартість, зареєстрованої у контролюючому органі 11.01.2021 за № 9000501604 не враховано автоматично через невиконання вимог частини 1 абзацу 3 пункту 18 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. Таблицю даних платника податку на додану вартість прийнято до розгляду."

13.01.2021 відповідачем за первісним позовом отримано Рішення голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Крупнової О.Ю. про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 2310788/42919303, в якому повідомлялося, що за результатом розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 11.01.2021 за № 9000501604, відповідно до пункту 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, прийнято рішення про її неврахування з підстав наявності в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій.

12.02.2021 відповідач надіслав до ГУ Державної податкової служби у м. Києві повідомлення № 2, № 3 та № 4 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних № 1 від 15.01.2021 на суму 500 000 грн 00 коп. (квитанція № 9008852168 від 27.01.2021), № 1 від 04.02.2021 на суму 35 000 грн 00 коп. (квитанція № 9028657259 від 17.02.2021) та № 2 від 17.02.2021 на суму 38 358 грн 00 коп. (квитанція № 9028657450 від 17.02.2021) з відповідними додатками та супровідними листами № 2021-4, № 2021-5 та 2021-6 від 22.02.2021 з детальним описом документів та посиланнями на відповідні додатки повідомлення.

26.02.2021 Головою Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС м. Києві Гордою С.В. прийнято рішення № 2432270/42919303 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 15.01.2021, № 2432278/42919303 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 04.02.2021, № 2432277/42919303 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 17.02.2021, посилаючись на ненадання платником податку копій документів, а саме - "первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити)". Однак, будь-які підкреслення у рішеннях відсутні.

Не погоджуючись зі складеними рішеннями, 26.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" надіслало до Державної податкової служби України скарги щодо рішення про відмову в реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстраційні номери скарг: 9040621805, 9040618913, 9040626388. Як додатки до вказаних скарг відповідач додано копії договорів, платіжних доручень, видаткових накладних, актів про приймання-здачі виконаних робіт, виписки по рахунку товариства та інших документів.

Проте, за результатами розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" № 9040621805, № 9040618913 та № 9040626388 від 26.02.2021 Головою Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про залишення вказаних скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

В обґрунтування рішень про залишення скарг без задоволення зазначено ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури інвойси ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Проте, судом встановлено, що контролюючим органом визначено загальні підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних та не зазначено конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття. Отже рішення контролюючого не відповідає вимогам умотивованості адже містить лише загальне твердження про ненадання платником первинних документів, хоча вказані документи були надані контролюючому органу та їх правильність не ставилася останнім під сумнів та не була спростована. Крім того, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

З огляду на вищезазначене, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" вжито всіх визначених чинним законодавством дії спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку щодо здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиного реєстрі податкових накладених.

Таким чином, з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, позивачем за первісним позовом не доведено наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сан Технолоджи" та втратою Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобрикетплюс" можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно договору поставки та монтажу сонячної станції від 05.01.2021 № 09-0121, у зв`язку з чим вимоги позивача за первісним позовом визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Екобрикетплюс" (13001, Житомирська область, Романівський район, селище міського типу Романів, вулиця Шевченка, будинок 236, ідентифікаційний код 36310993) на користь Товариста з обмеженою відповіда льністю "Еко-Сан Технолоджи" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15, офіс 824, ідентифікаційний код 42919303) 38 358 (тридцять вісім тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 00 коп. заборгованості, 2 761 (дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн 78 коп. пені, 573 (п`ятсот сімдесят три) грн 79 коп. 3 % річних, 1 475 (одна тисяча чотириста сімдесят п`ять) грн 47 коп. інфляційних втрат та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 12.01.2023

Суддя Н.Плотницька