Рішення

від 22.12.2022 по справі 911/634/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. м. Київ Справа №911/634/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хім Торг» (07101, Київська область, місто Славутич, Центральна площа, буд.2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Пластмас» (08700, Київська обл., Обухівський район, вул. Піщана, буд.1Б)

про стягнення 591816,40 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

обставини справи:

У квітні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хім Торг» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Пластмас» (далі відповідач) про стягнення 591816,40 грн заборгованості за договором поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №1501 від 15.01.2018 та Додаток №93 від 19.10.2020, надалі договір поставки. Позивач поставив відповідачу товар за договором поставки, а відповідач заборгував позивачу грошовий еквівалент вартості товару в сумі 748836,00 грн відповідно до рахунку-фактури від 19.10.2020 та видаткової накладної №РН-0001301 від 19.10.2010. З наведених підстав позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 591816,40 грн за договором поставки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2022 у справі №911/634/22 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

13.09.2022 позивач надав суду заяву про усунення недоліків із поясненнями, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2022 відкрито провадження у справі №911/634/22, підготовче засідання призначено на 21.10.2022, встановлено сторонам процесуальні строки для здійснення відповідних процесуальних прав. Ухвала від 21.09.2022 направлена судом сторонам на електронні адреси, наявні в матеріалах справи для здійснення зв`язку із сторонами.

07.10.2022 позивач надав суду уточнену позовну заяву разом з доказами направлення її копії з додатками також відповідачу. Із уточненої позовної заяви та наданих в підготовчому засіданні представником позивача пояснень випливає, що позивач розмір позовних вимог в сумі 591816,40 грн сформував шляхом розрахунку загального розміру невиконаних відповідачем грошових зобов`язань по оплаті позивачу товару, поставленого відповідачу відповідно до Додатку №93 від 19.10.2020, включаючи основний борг в розмірі 748836 грн, пеню в розмірі 140734,82 грн, 3% річних в розмірі 25114,46 грн та інфляційні втрати в розмірі 120967,12 грн за період прострочення до 15.02.2022, що сукупно за підрахунком позивача становить 1035652,40 грн, та зменшення загального розміру невиконаних відповідачем грошових зобов`язань в сумі 1035652,40 грн на суму 443836,00 грн (1035652,40-443836=591816,40 грн) в порядку черговості погашення цих вимог, яка передбачена ст.534 Цивільного кодексу України. Тобто фактично позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 591816,40 грн основного боргу.

У підготовче засідання 21.10.2022 з`явився представник позивача, який надав пояснення щодо уточнення позовних вимог, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, підготовче засідання відкладено на 10.11.2022, про що відповідачу направлено ухвалу суду від 21.10.2022 на електронну адресу, наявну у матеріалах справи для здійснення зв`язку із цією юридичною особою.

Підготовче засідання 10.11.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, підготовче засідання перепризначено на 24.11.2022, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 15.11.2022 на електронні адреси, наявні у матеріалах справи для здійснення зв`язку із цими юридичними особами.

У підготовче засідання 24.11.2022 сторони не з`явились, ухвалою суду від 24.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.12.2022. Ухвала суду від 24.11.2022 направлена судом сторонам на електронні адреси, наявні у матеріалах справи для здійснення зв`язку із цими юридичними особами. Крім того, ухвала суду від 24.11.2022 направлена відповідачу поштовим відправленням №0103282767035 від 30.11.2022.

У судове засідання 22.12.2022 сторони не з`явились, при цьому суд приймає до уваги клопотання позивача, яке міститься в тексті позовної заяви та заяви-клопотання позивача, що надійшло суду 13.09.2022, про розгляд справи за відсутності позивача. Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки в підготовче засідання та судове засідання для розгляду справи по суті відповідач суд не повідомляв.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що суд повідомляв відповідача про судові засідання у справі, крім того відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши фактичні обставин справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

15 січня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хім Торг» в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегас» (на момент розгляду спору найменування юридичної особи змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларікс Пластмас») в якості покупця укладено договір поставки №1501 (далі Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати продукцію (далі Товар).

Відповідно до пункту 1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається у погодженому між сторонами Додатку до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. На основі погодженого сторонами Додатку до Договору постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні-передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною Договору.

Згідно із пунктом 1.3 Договору у Додатку до Договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.

Строк та умови поставки партії товару, місце передачі товару визначається сторонами у Додатку до Договору (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на партію товару виникає у покупця при підписанні обома сторонами видаткової накладної на кожну партію товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у Додатку до Договору.

Згідно із пунктом 4.3 Договору, підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Оплата партії товару здійснюється в українських гривнях в порядку, встановленому у відповідному Додатку до Договору (пункт 4.4 Договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.5 Договору).

Згідно із підпунктом 5.3.2 Договору покупець зобов`язаний оплатити товар у порядку і строки, встановлені цим Договором та Додатками до нього.

Договором обумовлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у відповідності до вимог чинного законодавства України (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) товару за кожен день прострочення.

Пунктом 6.3 Договору сторони, відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Пунктом 6.4 Договору сторони, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором , здійснюється без обмеження строку.

Пунктами 9.1 та 9.2 Договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019; якщо жодна із сторін протягом 30 днів до дати припинення дії Договору у зв`язку із закінченням строку на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію Договору, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

19 жовтня 2020 сторонами підписано Додаток №93 до Договору поставки №1501 від 15.01.2018, відповідно до якого погоджено поставку товару, а саме поліпропілену (арт. 2218) у кількості 20,625 тон за ціною 30256,00 грн за тону без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 748836,00 грн.

Даним Додатком до Договору сторони визначили такі умови поставки та оплати Товару:

- строк поставки 19.10.2020

- поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010), що знаходиться за адресою: м. Кринички;

- покупець оплачує товар протягом 45 календарних днів з дати відвантаження.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору поставки №1501 від 15.01.2018 та Додатку №93 від 19.10.2020 до Договору позивач здійснив відповідачу поставку товару (поліпропілен) на загальну суму 748836,00 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками підприємств видатковою накладною № РН-0001301 від 19.10.2020.

Також позивачем надано до матеріалів справи копію рахунка-фактури № СФ-0001154 від 19.10.2020, виставленого відповідачу для оплати товару, та копію податкової накладної №72 від 19.10.2020 разом із квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не виконав свого обов`язку з оплати товару поставленого за Договором поставки №1501 від 15.01.2018 згідно з Додатком №93 від 19.10.2021 до Договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість (основний борг) у розмірі 748836,00 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням відповідачем сплати основного боргу у розмірі 748836,00 грн позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 140734,82 грн за період прострочення з 19.10.2020 по 15.02.2022, а також 3% річних в загальній сумі 25114,46 грн за період прострочення з 03.12.2020 по 15.02.2022, а також інфляційні втрати в розмірі 120967,12 грн за період прострочення з 19.10.2020 по 15.02.2022, що разом становить 1032652,40 грн (748836,00 +140734,82+25114,46 +120967,12=1032652,40). При цьому в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 591816,40 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору поставки №1501 від 15.01.2018 разом з додатком №93 від 19.10.2021 виникли майнові правовідносини за договором поставки.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права «pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193, 202 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з положеннями ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено умовами Договору (пункт 4.4) та Додатком №93 до Договору (пункт 5), оплата вартості товару в сумі 748836,00 грн здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з дати відвантаження товару.

Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки товару позивачем відповідачу за договором підтверджується видатковою накладною № РН-0001301 від 19.10.2020, яка є належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару, визначеного цією накладною та на суму, що в ній зазначено.

У відповідності до положень ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В даному випадку, враховуючи, що видаткова накладна №РН-0001301 підписана 19.10.2020, то перебіг строку для оплати поставленого товару починається з наступного дня, тобто з 20.10.2020.

Отже, з огляду на приписи ст.530 Цивільного кодексу України та пункт 5 Додатку №93 від 19.10.2020 до Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача за видатковою накладною № РН-0001301 від 19.10.2020 товар у строк до 03.12.2020 включно.

Відповідно до ч.1 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач факту отримання від позивача товару не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не надав.

Таким чином, оскільки строк оплати за Договором настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача (основний борг) в сумі 748836,00 грн матеріалами справи підтверджена.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 140734,82 грн за період прострочення з 19.10.2020 по 15.02.2022, а також 3% річних в загальній сумі 25114,46 грн за період прострочення з 03.12.2020 по 15.02.2022, а також інфляційні втрати в розмірі 120967,12 грн за період прострочення з 19.10.2020 по 15.02.2022.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Перевіряючи розрахунки позивача щодо штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд зазначає, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у розрахунках включено дні строку, протягом яких відповідачем мали бути виконані його грошові зобов`язання, тобто дні, коли прострочення виконання ще не настало.

Так, позивачем не враховано положення пункту 5 Додатку №93 від 19.10.2020 до Договору поставки №1501 від 15.01.2018, який передбачає, що покупець оплачує товар протягом 45 календарних днів з дати відвантаження.

Доводи позивача про те, що кредитор і боржник за договором поставки повинні одночасно виконати свої майнові зобов`язання, які є зустрічними, з посиланням на ст.538 Цивільного кодексу України, і що тому відповідач повинен був виконати грошове зобов`язання по оплаті товару саме 19.10.2020 (в день відвантаження), є помилковими, з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При цьому ч.2 вказаної ст.538 Цивільного кодексу України встановлено, що при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

В даному випадку позивач (постачальник) та відповідач (покупець) в Договорі поставки та Додатку №93 від 19.10.2020 встановили інший (не одночасний) порядок виконання зустрічних зобов`язань постачальника та покупця, а саме: строк поставки товару -19.10.2020, а строк оплати товару - не пізніше 45 календарних днів з дати відвантаження.

Враховуючи зазначене, відповідач повинен був виконати грошове зобов`язання по оплаті товару не пізніше 03.12.2020, а тому датою, з якої мають нараховуватись пеня, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми за видатковою накладною №РН-0001301 від 19.10.2020, є 04.12.2020.

Отже, нарахування позивачем відповідачу пені в загальній сумі 140734,82 грн за період прострочення з 19.10.2020 по 15.02.2022 частково не відповідає умовам Додатку №93 від 19.10.2020 до Договору, оскільки в даному випадку пеня в межах заявленого позивачем періоду підлягає нарахуванню за період з 04.12.2020 по 15.02.2022 і таким чином її розмір, який перевірений судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» від суми основного боргу 748836,00 грн, становить 137746,47 грн. Нарахування позивачем відповідачу пені за період з 19.10.2020 по 03.12.2020 є помилковим, оскільки у вказаний період прострочення по оплаті товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0001301 від 19.10.2020, у відповідача ще не виникало.

Так само, нарахування позивачем відповідачу 3% річних в загальній сумі 25114,46 грн за період прострочення з 03.12.2020 по 15.02.2022 частково не відповідає умовам Додатку №93 від 19.10.2020 до Договору, оскільки в даному випадку 3% річних підлягають нарахуванню з 04.12.2020 (дата виникнення прострочення сплати основного боргу), і таким чином розмір 3% річних за період з 04.12.2020 по 15.02.2022, який перевірений судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» від суми основного боргу 748836,00 грн, становить 27014,94 грн.

Так само, в даному випадку інфляційні втрати підлягають нарахуванню з 04.12.2020 (дата виникнення прострочення сплати основного боргу), і таким чином розмір інфляційних втрат за період з 04.12.2020 по 15.02.2022, який перевірений судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» від суми основного боргу 748836,00 грн, становить 93219,17 грн.

Позивач при цьому в позовній заяві зазначає також про наявність «грошових коштів боржника у сумі 443836,00 грн, що перебувають на поточному рахунку кредитора», однак суд при цьому відмічає, що ні позивачем, ні відповідачем не надано документального підтвердження отримання позивачем від відповідача коштів у сумі 443836,00 грн, що позбавляє можливості суд в межах даної справи встановити підстави отримання позивачем від відповідача коштів у сумі 443836,00 грн та надати цьому відповідну правову оцінку.

Таким чином, загальний розмір невиконаних відповідачем грошових зобов`язань по оплаті позивачу товару, поставленого відповідачу відповідно до Додатку №93 від 19.10.2020, включаючи пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення з 04.12.2020 по 15.02.2022, становить 1006816,58 грн, з яких 748836,00 грн основного боргу, 137746,47 грн пені, 27014,94 грн 3% річних та 93219,17 грн інфляційних втрат, однак оскільки відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, то заявлені позивачем до відповідача вимоги про стягнення 591816,40 грн основного боргу підлягають задоволенню у межах заявленого розміру цих вимог.

За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 591816,40 грн основного боргу.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 8877,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1460 від 14.02.2022.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8877,25 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хім Торг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Пластмас» про стягнення 591816,40 грн основного боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Пластмас» (08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Піщана, буд. 1Б, ідентифікаційний код 32965039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хім Торг» (07101, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, буд. 2, ідентифікаційний код 39790801) 591816 (п`ятсот дев`яносто одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 40 коп. основного боргу та 8877 (вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 25 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2023.

Суддя О.О. Третьякова