Рішення

від 12.01.2023 по справі 756/9244/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.01.2023 Справа № 756/9244/22

Ун.№756/9244/22

Пр.№2/756/1285/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2023 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр Держпраці» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату лікарняних листків, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:,

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр Держпраці» (далі за текстом - відповідач, підприємство, КЕТЦ), в якому просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 154 677, 86 грн., зобов`язати відповідача оплатити листи тимчасової непрацездатності у розмірі 3 852,81 грн, а також забезпечити розрахунок і оплату 66 календарних днів за період з 01.05.2017 по 11.02.2022, починаючи з 6-го календарного дня, що має оплатити Фонд соціального страхування, стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач працював на посаді начальника відділу машинобудування, зв`язку та АПК Департаменту експертизи у Державному підприємстві «Київський експертно-технічний центр Держпраці» з 08.09.2015.

В січні 2017 відносно позивача порушено кримінальне провадження №4201610000000272, в межах якого на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 05.01.2017 його було відсторонено від займаної посади строком до 04.03.2017.

Наказом директора КЕТЦ ОСОБА_2 від 10.01.2017 №1-К позивача було відсторонено від посади з 05.01.2017 по 04.03.2017.

Після спливу цього строку, наказом директора КЕТЦ №11-к від 06.03.2017 продовжено дію наказів №1-к від 10.01.2017 та №8 від цієї ж дати і продовжено відсторонення позивача від роботи.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 26.08.2021 визнано незаконним наказ про відсторонення ОСОБА_1 , зобов`язано відповідача допустити його до роботи, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, оплату листків непрацездатності та моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.07.2022 це рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Наказом відповідача №14-к від 11.07.2022 скасовано наказ №11-к від 06.03.2017, з 12.07.2022 ОСОБА_1 допущено до роботи та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2017 по 26.08.2017.

При цьому за період з 27.08.2017 по 11.07.2018, тобто у період з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції і до скасування наказу про відсторонення самим роботодавцем, останній позивача до роботи не допустив, у зв`язку з чим виник вимушений прогул, який має бути оплачений додатково у сумі 154 677,86 грн. з урахуванням індексації.

Відсторонення позивача від посади спричинили нервовий стрес позивача, що призвело до підвищення тиску та розвитку серцево-судинних захворювань, внаслідок чого позивач неодноразово проходив лікування, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності, які до подання позову не оплачені.

Внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у недопуску до роботи та не виплаті середнього заробітку, позивач зазнав моральних страждань, оскільки був змушений шукати засоби для існування, психологічний дискомфорт, пов`язані з можливими проблема з пошуком роботи у майбутньому. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 5000 грн.

У зв`язку з зазначеним просить ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Представником відповідача поданий відзив, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідачем було оскаржено рішення Оболонського районного суду м.Києва від 26.08.2021 і у зв`язку з цим воно не набрало законної сили і не підлягало безумовному виконанню. В період з 27.08.2021 по 11.07.2022 позивач на робочому місці не з`являвся і роботу не виконував. Вказує на повну оплату листків тимчасової непрацездатності на загальну суму 3 852,81 грн. Твердження позивача про завдання йому моральної шкоди вважає припущенням. Просить позовні вимоги залишити без задоволення.

У відповіді на відзив позивач підтверджує факт перерахування відповідачем на його рахунок грошових коштів у сумі 3 852,81 грн і зазначає, що йому не було відомо про це на момент звернення до суду з позовом. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, за виключенням вимог щодо цієї суми.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді начальника відділу машинобудування, зв`язку та АПК Департаменту експертизи у Державному підприємстві «Київський експертно-технічний центр Держпраці» (КЕТЦ) з 08.09.2015.

В січні 2017 відносно позивача порушено кримінальне провадження №4201610000000272, в межах якого на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 05.01.2017 його було відсторонено від займаної посади строком до 04.03.2017.

Наказом директора КЕТЦ ОСОБА_2 від 10.01.2017 №1-К позивача було відсторонено від посади з 05.01.2017 по 04.03.2017.

Наказом директора КЕТЦ ОСОБА_2 №11-к від 06.03.2017 «Про продовження дії наказів від 10.01.2017 №1-к та від 10.01.2017 №8»ОД» продовжено дію цих наказів до винесення судом рішення по справі. У цьому наказі зазначено, що він винесений на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 05.01.2017 у справі №757/702/17-к та ч.5 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції».

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 26.08.2021 у справі за ун.№756/14054/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до КТЕЦ і ухвалено визнати незаконним наказ директора Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр Держпраці» від 06.03.2017 №11-к «Про продовження дії наказів від 10.01.2017 №1-К та від 10.01.2017 №8 «ОД» і стягнуто з Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр Держпраці» на користь ОСОБА_1 :

-696 105 (шістсот дев`яносто шість тисяч сто п`ять) гривень 04 копійки невиплаченої заробітної плати за період з 06.03.2017 по 26.08.2021;

-313 256 (триста тринадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 27 копійок індексації заробітної плати за період з 06.03.2017 по 26.08.2021;

-42 274 (сорок дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривень 80 копійок в рахунок оплати листків непрацездатності серії АДВ №186660, серії АДВ №869090, серії АДІ №547388, серії АДВ №869059, серії АДХ №476413, серії АДІ №172348, серії АДХ №084421, серії АДХ №192503, серії АДХ №337561, серії АДХ №335288, серії АДХ №339171, серії АДШ №280212;

-19 103 (дев`ятнадцять тисяч сто три) гривень 98 копійок індексації в частині оплати лікарняних листів за період з 06.03.2017 по 26.08.2021;

-1 000 (одна тисяча) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди

-840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору;

-8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу;.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.07.2022 рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без зміни.

Наказом в.о.директора КЕТЦ №14-к від 11.07.2022 скасовано наказ №11-к від 06.03.2017, з 12.07.2022 ОСОБА_1 допущено до роботи.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З період з 27.08.2021 по 11.07.2022, ОСОБА_1 , який був обмежений у доступі до робочого місця у зв`язку з відстороненням від роботи наказом від 06.03.2017, який визнано незаконним рішенням суду, яке набрало законної сили, не отримував заробітну плату, що визнано в судовому засіданні представником відповідача.

Крім того, 11.02.2022, а також в період з 06.12.2021 по 15.12.2021 (8 робочих днів), з 01.02.2022 по 04.02.2022 (4 робочі дні), з 05.02.2022 по 10.02.2022 (4 робочі дні) ОСОБА_1 був непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності.

Розрахунок розміру середнього заробітку має бути здійснений у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Згідно довідки ДП «КЕТЦ», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 704,58 грн.

Провівши відповідний розрахунок, судом встановлено, що відповідачем має бути сплачено позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за 204 робочих днів у розмірі 143 734,32 копійки невиплаченої заробітної плати за період з 27.08.2021 по 11.07.2022.

Індексацію заробітної плати передбачено законом.

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці" у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно із ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Враховуючи те, що в період з 27.08.2021 по 11.07.2022 позивачу не була виплачена заробітна плата, враховуючи дані щодо індексу споживчих цін за цей період, суд вважає правильним стягнути також з відповідача на користь позивача виплати, пов`язані з індексацією заробітної плати. При цьому, суд враховує те, що такі суми є складовою заробітної плати і порушення роботодавцем вимог трудового законодавства при відстороненні позивача від роботи є підставою для нарахування сум індексації поряд з заробітною платою, про стягнення якої просить позивач.

Проведеним судом розрахунком визначено, що сума індексації невиплаченої заробітної плати становить 31 007,92 грн.

Враховуючи те, що позивач не підтримує вимог про стягнення з відповідача коштів в рахунок оплати перших 5 днів непрацездатності у зв`язку з їх задоволенням відповідачем у позасудовому порядку, суд у задоволенні цієї частини позову відмовляє.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо зобов`язання відповідача забезпечити розрахунок та оплату листів непрацездатності за вказаний вище період, оскільки вважає ці вимоги передчасними. Зі змісту позову вбачається, що заявляючи такі вимоги позивач фактично просить зобов`язати відповідача вчинити юридично-значимі дії, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», але доказів які б підтверджували те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання не надано, а тому вимоги, пред`явлені позивачем щодо цього, є передчасними.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається зі змісту ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Рішенням суду від 26.08.2021 було стягнуто моральну шкоду з відповідача на користь позивача у розмірі 1000 грн за ті душевні страждання, яких зазнав позивач у зв`язку з порушенням його трудових прав та тривалим відстороненням від посади. У зв`язку з цим, повторне стягнення моральної шкоди за ці самі дії є неможливими. Позивачем не доведено те, що недопуск його до роботи в період апеляційного оскарження рішення суду від 26.08.2021 призвело до душевних страждань і завдало моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні вимог в цій частині суд вважає правильним відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що заявлені у справі вимоги підлягають задоволенню частково, в межах та за підстав, що зазначені вище.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 747,42 грн.

Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500 грн., на підтвердження яких надано Договір №17/20 від 01.10.2020 про надання правової допомоги, який укладений між ОСОБА_1 і Адвокатським бюро «Ігоря Мороза», і квитанцію про перерахування витрат у розмірі 11 500 грн від 27.08.2021.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Детального опису наданих робіт адвокатом у цій справі суду не надано, кошти були перераховані наступного дня після ухвалення рішення у справі №756/14054/20 і не могли мати відношення до цієї справи, оскільки на момент платежу не було виконано рішення суду від 26.08.2021 і не було підстав для пред`явлення позову, що розглянути судом у цьому провадженні. У зв`язку з цими обставинами, розмір витрат на професійну правничу допомогу не доведено, у зв`язку з чим у їх компенсації суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр Держпраці» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату лікарняних листків, відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр Держпраці» на користь ОСОБА_1 :

-143 734 (сто сорок три тисячі сімсот тридцять чотири) гривень 32 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2021 по 11.07.2022;

-31 007 (тридцять одна тисяча сім) гривень 92 копійок індексації заробітної плати за період з 27.08.2021 по 11.07.2022.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр Держпраці» на користь держави 1 747 (одна тисяча сімсот сорок сім) гривень 42 копійки судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Київський експертно-технічний центр Держпраці», код ЄДРПОУ 23510933, місцезнаходження: м.Київ, вул.Ливарська, 1А.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.М.Майбоженко