Рішення

від 12.01.2023 по справі 240/5823/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/5823/22

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз", в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.02.2022 №000/1097/03-30-09-02/42363718.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ "Церсаніт Мінералз" дійсно мало у власності резервуар ємністю 5000 літрів. При цьому, 29.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" звернулося до ГУ ДПС у Житомирській області із заявою щодо отримання ліцензії на зберігання пального. Однак, ГУ ДПС у Житомирській області відмовило у видачі відповідної ліцензії з формальних підстав (СГ не надав оригінал платіжного доручення до заяви). Після отримання відмови у видачі ліцензії на право зберігання пального для власних потреб ТОВ "Церсаніт Мінералз" повторно подало відповідну заяву 30.12.2021, яку було задоволено та видано відповідну ліцензію від 30.12.2021 № 06020414202100258. На момент проведення фактичної перевірки ТОВ "Церсаніт Мінералз" не використовувало резервуар ємністю 5000 літрів жодним чином, у тому числі і для зберігання пального. Факт використання резервуару належних чином зафіксований не був, а тому, на думку позивача, висновки та обставини, викладені в акті фактичної перевірки від 23.12.2021 №12995/06-30-09-02, є помилковими та не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 06.04.2022 було відкрите спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що ТОВ "Церсаніт Мінералз" здійснювало зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР), із змінами та доповненнями.

Ухвалою суду від 24.06.2022 заяву Головного управління ДПС у Житомирській області про розгляд справи в загальному позовному провадженні задоволено та призначено підготовче засідання на 11.07.2022.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи, які викладені у позові, не спростовані відповідачем. Зазначає, що при кожній закупівлі дизельного палива продавець надавав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" товарно-транспортну накладну, видаткову накладну. Безпосередньо при отриманні дизельного палива, Товариство здійснювало його розлив в паливні баки власних та орендованих транспортних засобів, що оформлено згідно з вимогами чинного законодавства. Зауважує, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" наявні каністри об`ємом 4,968 літрів у кількості 350 штук. До вказаної тари іноді заливалися залишки пального, яке з різних причин не могло бути відразу поміщене до паливних баків власних та орендованих транспортних засобів. Такий спосіб зберігання палива мав і місце до придбання Товариством відповідного резервуару.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2022 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації. Також зазначає, що інформація щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" техніки згідно договору купівлі-продажу від 21.09.2020 №б/н не відповідає дійсності.

Позивач у додаткових поясненнях зазначає, що видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує. Позивач набув право власності та користування транспортними засобами з моменту укладення відповідного договору купівлі-продажу (або оренди) транспортного засобу.

Протокольною ухвалою від 05.12.2022 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, дослідивши та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідачем проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" з питань дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, за наслідками якої складено акт перевірки від 22.12.2021 № 12995/06-30-09-02.

В ході проведення фактичної перевірки згідно податкової інформації встановлено, що в період з 09.11.2020 по 06.09.2021 включно на підприємство надходило пальне важкі дистиляти (газойлі) код УКТ ЗЕД 2710194300 за допомогою пересувних акцизних складів, тип транспортного засобу: важкий автомобіль, у кількості 174697,18 л. Постачальником зазначеного пального було ТОВ "ВОГ Трейд Ресурс" (код ЄДРПОУ 42621778) та ТОВ "ВОГ Ресурс" (код ЄДРПОУ 43258487).

Також в ході проведення перевірки встановлено, що за місцем здійснення діяльності розміщений резервуар для зберігання пального. Ємність зазначеного резервуару згідно заяви суб`єкта господарювання, яка надходила на адресу ГУ ДПС у Житомирській області 29.10.2021,становить 5000 л. Ліцензія на право зберігання пального, у тому числі для потреб власного споживання чи промислової переробки, у суб`єкта господарювання за адресою здійснення діяльності відсутня. Суб`єкт господарювання здійснював зберігання пального за визначеною адресою без наявної ліцензії, оскільки заява на отримання ліцензії на право зберігання пального, у тому числі для потреб власного споживання чи промислової переробки, була подана до ГУ ДПС у Житомирській області 29.10.2021 за вх. № 27160.

Ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) ТОВ "Церсаніт Мінералз" отримано 30.12.2021 № 06020414202100258. Таким чином, ТОВ "Церсаніт Мінералз" здійснювало зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями, надалі - Закон № 481/95-ВР).

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 02.02.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення №000/1097/06-30-09-02/42263718, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2022 №000/1097/06-30-09-02/42263718, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо податкового повідомлення-рішення 02.02.2022 №000/1097/06-30-09-02/42263718, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. за зберігання пального без наявності ліцензії, судом враховується таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Стаття 15 Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Отже, стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

Відповідач стверджує, що штрафні санкції застосовані на підставі акта перевірки у зв`язку із порушенням позивачем вимог Закону № 481/95-ВР щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафу у розмірі 5000000,00 грн., обґрунтовує свої вимоги тим, що з квітня 2020 року позивач купував паливо виключно для власних потреб, для забезпечення діяльності підприємства. При цьому, при кожній черговій поставці палива воно в повному обсязі заливалося в паливні баки власних та орендованих транспортних засобів. Так, у власності та оренді позивача перебувають наступні транспортні засоби: татра - об`єм паливного баку 300 л; дон-фен - об`єм паливного баку 400 л; дон-фен - об`єм паливного баку 400 л; навантажувач SHANTUI - об`єм паливного баку 300 л.; навантажувач SHANTUI - об`єм паливного баку 300 л.; бульдозер SHANTUI - об`єм паливного баку 310 л.; екскаватор Hyundai - об`єм паливного баку 400 л.; екскаватор Hyundai - об`єм паливного баку 350 л.; КРАЗ 65055 - об`єм паливного баку 240 л.; бульдозер Т-170 - об`єм паливного баку 260 л.; КРАЗ 4510 - об`єм паливного баку 160 л.; Краз 4510 - об`єм паливного баку 160 л.; KPA3 4510 КРАН - об`єм паливного баку 160 л.; грейдер - об`єм паливного баку 350 л.; трактор Т-150 - об`єм паливного баку 260 л.; бульдозер Т-130 - об`єм паливного баку 260 л.; екскаватор Варумс - об`єм паливного бак: 260 л.; екскаватор АТЕК - об`єм паливного баку 200 л.; екскаватор КАМАЦУ - об`єм паливного баку 300 л.; бульдозер т-130 - об`єм паливного бак: 260 л. Позивач упродовж усього розгляду справи стверджував, що посадовими особами відповідача не зафіксовано самого факту зберігання пального, його виду та об`єму. Окрім того, знаходження пального в паливних баках транспортних засобів чи переносних каністрах не породжує діяльності зі зберігання пального у розумінні положень Закону № 481/95-ВР, а тому не потребує ліцензування.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів"», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємкостей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того, чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності у власності суб`єкта господарювання резервуару не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

У ході судового розгляду цієї справи встановлено, що позивачем було придбано ємність місткістю 5,5 м.куб за ціною 1000 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.12.201 № 1012, виданою ТОВ "Автопромгрупа".

Як стверджує позивач, така ємність не використовувалась Товариством на момент проведення фактичної перевірки, оскільки Товариство звернулося до ГУ ДПС у Житомирській області із заявою про отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб.

Відповідач в акті перевірки зробив висновок про те, що Товариство здійснювало зберігання пального на ГО без наявності відповідної ліцензії тільки з самого факту наявності резервуару.

В акті перевірки не відображено спосіб зберігання позивачем пального, його вид та об`єм, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Крім цього, контролюючим органом не проводились заміри пального у місцях зберігання пального з використанням спеціальних приладів для визначення залишків пального та відповідач жодним чином не зафіксував факт зберігання пального.

Доводи позивача про те, що Товариство очікувало на отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб і тому не використовувало резервуар ємністю 5000 літрів взагалі, не були спростовані відповідачем.

Натомість позивачем надані докази в підтвердження того, що Товариство здійснювало заправку власних та орендованих транспортних засобів пальним за відсутності факту використання будь-яких резервуарів чи інших ємностей, а виключно безпосередньо до баків транспортних засобів та до каністр ємністю 4,98 л, що свідчить не тільки про відсутність факту зберігання пального, а й про те, що придбане пальне підприємство використовувало у своїх господарських цілях виключно для власних потреб. Поміщення пального в баки транспортних засобів, залучених до господарської діяльності позивача, свідчить про його використання, а не зберігання. Крім цього, у власності позивача наявні каністри об`ємом 4,98 літрів у кількості 350 штук. До вказаної тари заливалися залишки пального, яке з різних причин не могло бути відразу поміщене до паливних баків власних та орендованих транспортних засобів, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами руху дизпалива.

В бухгалтерському обліку списання пального в експлуатацію передбачено проведенням Д-т 23, 92, 93, К-т 203. При проведенні перевірки відповідачем не досліджено дані бухгалтерського обліку позивача щодо придбання позивачем палива та його списання (поміщення в паливні баки транспорту при придбанні) (проведенням Д-т 23, 92, 93, К-т 203), а відтак відсутні належні та допустимі докази зберігання позивачем палива у резервуарі, що знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 65, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область.

Як вказує позивач, у власності та користуванні Товариства перебувають наступні транспортні засоби: Татра - об`єм паливного баку 300 л; Дон-фен - об`єм паливного баку: 400 л; Дон-фен - об`єм паливного баку 400 л; навантажувач SHANTUI - об`єм паливного баку 300 л; навантажувач SHANTUI - об`єм паливного баку 300 л; бульдозер SHANTUI - об`єм паливного баку 310 л; екскаватор Hyundai - об`єм паливного баку 400 л; екскаватор Hyundai - об`єм паливного баку 350 л; КРАЗ 65055 - об`єм паливного баку 240 л; бульдозер Т-170 - об`єм паливного баку 260 л; КРАЗ 4510 - об`єм паливного баку 160 л; Краз 4510 - об`єм паливного баку 160 л; KPA3 4510 КРАН - об`єм паливного баку 160 л;4. Грейдер - об`єм паливного баку 350 л; трактор Т-150 - об`єм паливного баку 260 л; бульдозер Т-130 - об`єм паливного баку 260 л; екскаватор Варумс - об`єм паливного баку 260 л; екскаватор АТЕК - об`єм паливного баку 200 л; екскаватор КАМАЦУ - об`єм паливного баку 300 л; бульдозер т-130 - об`єм паливного баку 260 л.

Відповідач заперечує проти того, що ці транспортні засоби перебувають у володінні позивача, оскільки відсутня відповідна державна реєстрація цього факту у Держпродспоживслужбі. Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 27.09.2022 №вих-2145/04/-ДВ за позивачем за період з 01.04.2020 по 22.12.2021 було зареєстровано лише п`ять одиниць сільськогосподарської та іншої спеціальної техніки.

З цього приводу суд зазначає, що питання перереєстрації транспортних засобів регулюється вимогами Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (надалі - Порядок).

Відповідно до вимог пунктів 7 та 8 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Непроведення відомчої реєстрації придбаного технологічного транспорту не може ставити під сумнів виникнення права власності на транспортні засоби, адже така реєстрація проводиться особою, що є власником майна, тобто відомча реєстрація є похідною від права власності особи та непроведення такої реєстрації не може свідчити про ненабуття права власності на майно.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір. Спеціальні правила закріплені у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух".

Так, Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично- дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Позивачем до матеріалів справи долучені копії договорів купівлі-продажу автомобілів, а тому суд критично ставиться до тверджень відповідача про відсутність у позивача транспортних засобів, до паливних баків яких розливалось пальне без його зберігання.

Позивач також надав докази в підтвердження того, що протягом вересня-жовтня та жовтня-листопада 2022 року на ТОВ "Церсаніт Мінералз" проводилася документальна позапланова виїзна податкова перевірка з метою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень, травень, червень та серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету. В ході перевірок двічі було проведено інвентаризацію основних засобів, які стосувалися предмету перевірок.

Так, 28.09.2022 було проведено інвентаризацію основних засобів, які зберігаються на дільницях:відділ видобування; Лабораторія, Логістика, Адміністрація.

З інвентаризаційного опису вбачається, що було проінвентаризовано наступні основні засоби: автомобіль самоскид КТС KTDF на шасі автомобіля Dongfen - дата 21.04.2021, фактична наявність; колісний навантажувач Shantui SL50WN - дата 31.05.2021, фактична наявність; екскаватор гусеничний Hyundai НОМЕР_1 - дата 31.07.2021 р., фактична наявність.

Крім того 01.11.2022 було проведено інвентаризацію основних засобів, які зберігаються на дільницях: відділ видобування; транспортний відділ; переробка твердих порід лінія 2. З інвентаризаційного опису вбачається, що було проінвентаризовано наступні основні засоби: фронтальний навантажувач Shntui SL50WN - дата 31.12.2020, фактична наявність; вантажний автомобіль самоскид Tatra T158-8P5R34.341.6X6.2 - дата 31.12.2020, фактична наявність; бульдозер Shantui DH17B2X1 - дата 31.01.2021 р., фактична наявність; конвеєр стрічковий - дата 29.07.2022, фактична наявність.

Незважаючи на те, що інвентаризація проводилась після здійснення фактичної перевірки, у суду немає підстав ставити під сумнів твердження позивача щодо наявності цієї техніки у його володінні і в грудні 2021 року.

Судом також враховується, що позивачем до матеріалів справи долучені докази придбання палива для власних потреб задля забезпечення діяльності підприємства, починаючи з листопада 2020 року, тобто ще до моменту придбання резервуару у грудні 2021 року. При цьому, алгоритм його використання відповідав тому, на якому наполягає позивач і при проведенні фактичної перевірки - при кожній черговій поставці паливо заливалося в паливні баки власних та орендованих транспортних засобів, решта - розливалась у каністри об`ємом до 5 л.

Сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії. Судом не встановлено, а також в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місяця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, судом не встановлено жодних правових підстав, спираючись на які суд мав би змогу дійти висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 02.02.2022 №000/1097/03-30-09-02/42363718, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 КАС України,

вирішив:

Позов Товариства обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.02.2022 №000/1097/03-30-09-02/42363718, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" (вул. Чижівська, 4, с. Чижівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область, 11725, код ЄДРПОУ 42363718) судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко