Постанова

від 10.11.2023 по справі 240/5823/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5823/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

10 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2022 року позивач, Товариство обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз", звернулося в суд з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.02.2022 №000/1097/03-30-09-02/42363718.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2023 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії. Судом не встановлено, а також в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місяця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що ТОВ "Церсаніт Мінералз" здійснювало зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР), із змінами та доповненнями, та оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації.

Також зазначає, що інформація щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" техніки згідно договору купівлі-продажу від 21.09.2020 №б/н не відповідає дійсності.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Мінералз" з питань дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, за наслідками якої складено акт перевірки від 22.12.2021 № 12995/06-30-09-02.

В ході проведення фактичної перевірки згідно податкової інформації встановлено, що в період з 09.11.2020 по 06.09.2021 включно на підприємство надходило пальне важкі дистиляти (газойлі) код УКТ ЗЕД 2710194300 за допомогою пересувних акцизних складів, тип транспортного засобу: важкий автомобіль, у кількості 174697,18 л. Постачальником зазначеного пального було ТОВ "ВОГ Трейд Ресурс" (код ЄДРПОУ 42621778) та ТОВ "ВОГ Ресурс" (код ЄДРПОУ 43258487).

Також в ході проведення перевірки встановлено, що за місцем здійснення діяльності розміщений резервуар для зберігання пального. Ємність зазначеного резервуару згідно заяви суб`єкта господарювання, яка надходила на адресу ГУ ДПС у Житомирській області 29.10.2021, становить 5000 л. Ліцензія на право зберігання пального, у тому числі для потреб власного споживання чи промислової переробки, у суб`єкта господарювання за адресою здійснення діяльності відсутня. Суб`єкт господарювання здійснював зберігання пального за визначеною адресою без наявної ліцензії, оскільки заява на отримання ліцензії на право зберігання пального, у тому числі для потреб власного споживання чи промислової переробки, була подана до ГУ ДПС у Житомирській області 29.10.2021 за вх. № 27160.

Ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) ТОВ "Церсаніт Мінералз" отримано 30.12.2021 № 06020414202100258. Таким чином, ТОВ "Церсаніт Мінералз" здійснювало зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями, надалі - Закон № 481/95-ВР).

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 02.02.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення №000/1097/06-30-09-02/42263718, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2022 №000/1097/06-30-09-02/42263718, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Разом з тим, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (ч. 10 ст. 15 Закону № 481/95).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Разом з тим, згідно частин 39-42 статті 15 Закону № 481/95 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, Закон №481/95 покладає обов`язок на суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об`єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

При цьому, положення ч. ч. 1-2 ст. 17 Закону № 481/95 передбачають, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Зокрема, відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено перелік документів необхідних для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Отже, стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Слід також зазначити, що не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

При цьому, колегія суддів враховує, що статтею 1 Закону України №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Проте, Закон України №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Тому, застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі України №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Тобто, Закон України№481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Поряд з цим, Верховний Суд у постановах від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а, від 21.09.2022 у справі № 140/16490/20, від 12.01.2023 у справі № 420/11102/21 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

У ході судового розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, що позивачем було придбано ємність місткістю 5,5 м.куб за ціною 1000 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.12.201 № 1012, виданою ТОВ "Автопромгрупа".

Як стверджує позивач, така ємність не використовувалась Товариством на момент проведення фактичної перевірки, оскільки Товариство звернулося до ГУ ДПС у Житомирській області із заявою про отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб. Відповідач в акті перевірки зробив висновок про те, що Товариство здійснювало зберігання пального на ГО без наявності відповідної ліцензії тільки з самого факту наявності резервуару.

Разом з тим, в акті перевірки не відображено спосіб зберігання позивачем пального, його вид та об`єм, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Крім цього, контролюючим органом не проводились заміри пального у місцях зберігання пального з використанням спеціальних приладів для визначення залишків пального та відповідач жодним чином не зафіксував факт зберігання пального.

Доводи позивача про те, що Товариство очікувало на отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб і тому не використовувало резервуар ємністю 5000 літрів взагалі, не були спростовані відповідачем.

При цьому, позивачем надані докази в підтвердження того, що Товариство здійснювало заправку власних та орендованих транспортних засобів пальним за відсутності факту використання будь-яких резервуарів чи інших ємностей, а виключно безпосередньо до баків транспортних засобів та до каністр ємністю 4,98 л, що свідчить не тільки про відсутність факту зберігання пального, а й про те, що придбане пальне підприємство використовувало у своїх господарських цілях виключно для власних потреб. Поміщення пального в баки транспортних засобів, залучених до господарської діяльності позивача, свідчить про його використання, а не зберігання. Крім цього, у власності позивача наявні каністри об`ємом 4,98 літрів у кількості 350 штук. До вказаної тари заливалися залишки пального, яке з різних причин не могло бути відразу поміщене до паливних баків власних та орендованих транспортних засобів, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами руху дизпалива.

В бухгалтерському обліку списання пального в експлуатацію передбачено проведенням Д-т 23, 92, 93, К-т 203. При проведенні перевірки відповідачем не досліджено дані бухгалтерського обліку позивача щодо придбання позивачем палива та його списання (поміщення в паливні баки транспорту при придбанні) (проведенням Д-т 23, 92, 93, К-т 203), а відтак відсутні належні та допустимі докази зберігання позивачем палива у резервуарі, що знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 65, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область.

Як вказує позивач, у власності та користуванні Товариства перебувають наступні транспортні засоби: Татра - об`єм паливного баку 300 л; Дон-фен - об`єм паливного баку: 400 л; Дон-фен - об`єм паливного баку 400 л; навантажувач SHANTUI - об`єм паливного баку 300 л; навантажувач SHANTUI - об`єм паливного баку 300 л; бульдозер SHANTUI - об`єм паливного баку 310 л; екскаватор Hyundai - об`єм паливного баку 400 л; екскаватор Hyundai - об`єм паливного баку 350 л; КРАЗ 65055 - об`єм паливного баку 240 л; бульдозер Т-170 - об`єм паливного баку 260 л; КРАЗ 4510 - об`єм паливного баку 160 л; Краз 4510 - об`єм паливного баку 160 л; KPA3 4510 КРАН - об`єм паливного баку 160 л;4. Грейдер - об`єм паливного баку 350 л; трактор Т-150 - об`єм паливного баку 260 л; бульдозер Т-130 - об`єм паливного баку 260 л; екскаватор Варумс - об`єм паливного баку 260 л; екскаватор АТЕК - об`єм паливного баку 200 л; екскаватор КАМАЦУ - об`єм паливного баку 300 л; бульдозер т-130 - об`єм паливного баку 260 л.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи відповідача, що ці транспортні засоби перебувають у володінні позивача, за відсутності відповідної державної реєстрації цього факту у Держпродспоживслужбі (згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 27.09.2022 №вих-2145/04/-ДВ за позивачем за період з 01.04.2020 по 22.12.2021 було зареєстровано лише п`ять одиниць сільськогосподарської та іншої спеціальної техніки), оскільки непроведення відомчої реєстрації придбаного технологічного транспорту не може ставити під сумнів виникнення права власності на транспортні засоби. Тобто, відомча реєстрація є похідною від права власності особи та непроведення такої реєстрації не може свідчити про ненабуття права власності на майно.

При цьому, під час розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучені копії договорів купівлі-продажу автомобілів, що спростовують доводи відповідача про відсутність у позивача транспортних засобів, до паливних баків яких розливалось пальне без його зберігання.

Водночас, позивач також надав докази в підтвердження того, що протягом вересня-жовтня та жовтня-листопада 2022 року на ТОВ "Церсаніт Мінералз" проводилася документальна позапланова виїзна податкова перевірка з метою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень, травень, червень та серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету. В ході перевірок двічі було проведено інвентаризацію основних засобів, які стосувалися предмету перевірок.

Зокрема, 28.09.2022 було проведено інвентаризацію основних засобів, які зберігаються на дільницях: відділ видобування; Лабораторія, Логістика, Адміністрація.

З інвентаризаційного опису видно, що було проінвентаризовано наступні основні засоби: автомобіль самоскид КТС KTDF на шасі автомобіля Dongfen - дата 21.04.2021, фактична наявність; колісний навантажувач Shantui SL50WN - дата 31.05.2021, фактична наявність; екскаватор гусеничний Hyundai НОМЕР_1 - дата 31.07.2021 р., фактична наявність.

Крім того, 01.11.2022 було проведено інвентаризацію основних засобів, які зберігаються на дільницях: відділ видобування; транспортний відділ; переробка твердих порід лінія 2. З інвентаризаційного опису вбачається, що було проінвентаризовано наступні основні засоби: фронтальний навантажувач Shntui SL50WN - дата 31.12.2020, фактична наявність; вантажний автомобіль самоскид Tatra T158-8P5R34.341.6X6.2 - дата 31.12.2020, фактична наявність; бульдозер Shantui DH17B2X1 - дата 31.01.2021 р., фактична наявність; конвеєр стрічковий - дата 29.07.2022, фактична наявність.

Також слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи долучені докази придбання палива для власних потреб задля забезпечення діяльності підприємства, починаючи з листопада 2020 року, тобто ще до моменту придбання резервуару у грудні 2021 року. При цьому, алгоритм його використання відповідав тому, на якому наполягає позивач і при проведенні фактичної перевірки - при кожній черговій поставці паливо заливалося в паливні баки власних та орендованих транспортних засобів, решта - розливалась у каністри об`ємом до 5 л.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії. Судом не встановлено, а також в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місяця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2022 №000/1097/03-30-09-02/42363718, тому позовні вимоги підлягали задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.