Ухвала

від 11.01.2023 по справі 420/440/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/440/23

УХВАЛА

11 січня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт» ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт» ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 за № 3297209/22470396 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.09.2021 № 487 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІТ» ЛТД від 21.09.2021 № 487 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання (надходження на реєстрацію), а саме 08 жовтня 2021 року.

Одержавши позовну заяву, суд з`ясував, що її подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з таких підстав.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 статті 120 КАС України «Обчислення процесуального строку» встановлено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно, днем подання позову є день безпосереднього подання позовної заяви в суд першої інстанції або здачі його на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв`язку.

Даний позов подано безпосередньо до суду 06.01.2023 року.

Згідно зі змістом вищенаведених позовних вимог, позивач просить, зокрема: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 за № 3297209/22470396 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.09.2021 № 487 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно зі змістом позовної заяви та доданих до неї документів, позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та подав скаргу на рішення від 28.10.2021 за № 3297209/22470396, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 11.11.2021 року № 52347/22470396/2, яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

З встановленого вбачається, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем до позовної заяви додано заяву про поновлення процесуального строку на подання адміністративного позову, в якій останній просить поновити процесуальний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом з таких фактичних підстав:

- наказом директора позивача у зв`язку з активними бойовими діями ракетними обстрілами на території, зокрема, місцезнаходження підприємства, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» директору, бухгалтеру та іншим працівникам підприємства було надано відпустки без збереження заробітної плати;

- надання відпусток без збереження заробітної плати, а також відсутність діяльності підтверджується й звітами з ЄСВ, що додаються до позовної заяви;

- до виходу на роботу працівники свої функції не виконували, побоюючись за своє життя. З огляду на введення на території України воєнного стану та критичну ситуацію бухгалтер товариства була позбавлена можливості виконувати свої посадові обов`язки. Звернутися до адвоката для надання правничої допомоги також було складно через відсутність будь-якої господарської діяльності підприємства, у т.ч. прийняття таких управлінських рішень директором, який також перебував у відпустці без збереження заробітної плати;

- за відсутності господарської діяльності, що підтверджується доданими до позовної заяви документами, прийняття управлінських рішень не здійснювалося;

- крім того, 24.02.2022 Радою суддів України було прийнято рішення № 9 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією з боку РФ», в тексті якого розміщено рекомендацію щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з якої вбачається, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану;

- позивач також мав час, щоб своєчасно звернутися до запровадження воєнного стану, але просимо суд також звернути увагу на той факт, що суб`єкт господарювання працював з комунальними та/або державними підприємствами, а проведення робіт взимку (наприкінці чи початку бюджетного року) майже не здійснюється через що позивач призупиняє свою діяльність у відповідний період;

- також позивач просить врахувати триваючий карантин, згідно з постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано, зокрема, копії наказів директора товариства позивача «Про надання робітникам Відпустки без збереження з/ти:

- від 04.01.2022 № 1/к, згідно з яким бухгалтеру, директору, прорабу та зовнішньому суміснику надано відпустку без збереження зарплати з 04.01.2022 р. по 31.03.2022 р.;

- від 01.04.2022 № 2/к, згідно з яким бухгалтеру, директору, прорабу та зовнішньому суміснику надано відпустку без збереження зарплати з 01.04.2022 р. по 21.05.2022 р.;

- від 22.05.2022 № 3/к, згідно з яким бухгалтеру, директору, прорабу та зовнішньому суміснику надано відпустку без збереження зарплати з 22.05.2022 р. по 31.07.2022 р.

Разом з тим, позивачем не зазначено та не надано докази на підтвердження поважності причин не звернення позивача до суду з даним позовом, починаючи з 01.08.2022 року по 05.01.2023 року.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, зокрема, що:

- введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;

- сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.

Позивачем не наведено жодних конкретних доводів та не надано жодних доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду у вищенаведений період саме у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні.

Щодо прохання позивача врахувати триваючий карантин, згідно з постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», слід зазначити таке.

Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання позивачем відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.

Позивачем не наведено жодних конкретних доводів та не надано жодних доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду у вищенаведений період саме у зв`язку із обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, наведені представником позивача у заяві причини-підстави поновлення строку звернення до суду з даним позовом у зазначеній частині є помилковими, такими, що не відповідають положенням законодавства, яке регулює відповідне питання, КАС України та позиції, викладеної у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду з зазначених позивачем питань.

При цьому суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних (внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки позивача обставин) причин пропуску вказаного строку.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).

З встановленого вбачається, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та подана позивачем заява про поновлення процесуального строку на подання адміністративного позову є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно вказані у заяві підстави є неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи та на підставі наведеного, виявлені недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду, разом з копіями для інших учасників справи:

- письмового зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

Визнати підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, неповажними.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт» ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд роз`яснює, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.Г. Цховребова