Ухвала

від 26.01.2023 по справі 420/440/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/440/23

УХВАЛА

26 січня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт» ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт» ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 за № 3297209/22470396 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.09.2021 № 487 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІТ» ЛТД від 21.09.2021 № 487 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання (надходження на реєстрацію), а саме 08 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 11.01.2023 року зазначений адміністративний позов залишено без руху, позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду, разом з копіями для інших учасників справи:

- письмового зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.

Зазначену ухвалу суду надіслано до електронного кабінету представника позивача, проте докази доставки ухвали, які формуються в автоматичному режимі, не збереглися з технічних причин. У зв`язку із наведеним, ухвалу суду від 11.01.2023 року надіслано на електронну пошту представника позивача, зазначену останнім у позовній заяві, 19.01.2023 року.

19.01.2023 року від представника позивача на виконання ухвали від 11.01.2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, вхід. № ЕП/1932/23, у якій останній просить поновити процесуальний строк звернення до суду, з таких підстав:

- 24.02.2022 Радою суддів України було прийнято рішення № 9 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією з боку РФ», в тексті якого розміщено рекомендацію щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з якої вбачається, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану;

- як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22) протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції;

- відповідно до загальновідомих форс-мажорних обставин, м. Одеса постійно перебуває під загрозою ракетних обстрілів або безпосередньо під обстрілами. Крім того, внаслідок руйнування енергетичної інфраструктури України застосуються планові та аварійні (екстрені та непередбачувані) відключення електроенергії;

- вказані обставини не залежать від волі позивача, непередбачувані та носять надзвичайний невідворотний (непереборний) характер та перешкоджають здійснювати господарську діяльність, листування, оформлювати необхідну документацію або процесуальні документи та виконувати трудові обов`язки у звичайному режимі;

- відповідно до Закону України від 16.11.2022 № 2738-ІХ воєнний стан та загальна мобілізація в Україні продовжені до 19 лютого 2023 року;

- загальними правилами, які зазначає у своїй практиці Європейський суд з прав людини, правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Занадто суворе тлумачення процесуальної норми щодо строку звернення до суду може за певних умов створити перешкоду у зверненні особи до суду за захистом порушеного права;

- у своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36);

- ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції);

- пропуск строку звернення до суду з цим позовом не є таким, що міг вплинути на достовірність наданих суду доказів або викликати сумніви у можливості встановлення об`єктивної істини.

Разом з тим, згідно зі змістом ухвали суду від 11.01.2023 року, її прийнято за результатами розгляду заяви позивача про поновлення процесуального строку на подання адміністративного позову, в тому числі із посиланням на рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією з боку РФ», з таких підстав, зокрема:

«… позивачем не зазначено та не надано докази на підтвердження поважності причин не звернення позивача до суду з даним позовом, починаючи з 01.08.2022 року по 05.01.2023 року.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, зокрема, що:

- введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;

- сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.

Позивачем не наведено жодних конкретних доводів та не надано жодних доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду у вищенаведений період саме у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні.».

З вищенаведеного вбачається, що заяву про усунення недоліків позовної заяви, вхід. № ЕП/1932/23 від 19.01.2023 року, у зазначеній частині подано позивачем з тих самих підстав, оцінку яким вже надано судом в ухвалі від 11.01.2023 року.

При цьому, щодо посилання позивача у заяві про усунення недоліків позовної заяви на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 слід зазначити таке.

По-перше, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Наведена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 24 червня 2021 року у справі № 420/4887/20, від 23 грудня 2020 року № 560/3971/19, від 31 березня 2020 року по справі № 910/11383/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 тощо.

Так, щодо порушеного позивачем питання, по суті, щодо поважності причин поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, зокрема, запровадження воєнного стану в Україні, судом враховано правову позицію саме Великої Палати Верховного Суду, яка в тому числі є більш новою, ніж зазначено позивачем, позицією Верховного Суду. При цьому, зазначені позиції не є суперечливими.

По-друге, посилання позивача у заяві про усунення недоліків позовної заяви на те, що: відповідно до загальновідомих форс-мажорних обставин, м. Одеса постійно перебуває під загрозою ракетних обстрілів або безпосередньо під обстрілами; крім того, внаслідок руйнування енергетичної інфраструктури України застосуються планові та аварійні (екстрені та непередбачувані) відключення електроенергії, є загальними, неконкретизованими по відношенню до позивача та зазначеними без надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження, як реальних перешкод для звернення позивача з даним позовом, отже, не відповідають вищенаведеним, врахованим судом постановам Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, жодних інших підстав на виконання ухвали суду від 11.01.2023 року для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом позивачем не зазначено та належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження не надано.

Отже, позиція позивача з наведеного питання є помилковою, при цьому також за своїм змістом вона не є іншою підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначеною позивачем на виконання ухвали суду від 11.01.2023 року, відповідно, вона не спростовує встановлені судом обставини та здійснені на їх підставі висновки щодо строку звернення до суду з даним позовом.

При цьому суд додатково наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних (внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки позивача обставин) причин пропуску вказаного строку.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).

Отже, вказані позивачем, в тому числі інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити, а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт» ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд -

ухвалив:

В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт» ЛТД до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Суддя М.Г. Цховребова