Рішення

від 12.01.2023 по справі 580/3755/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року справа № 580/3755/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі Головне - управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не призначення позивачу з 16.11.2021 року пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, за наявності страхового стажу 23 роки, згідно ст. 55, 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та не зарахування позивачу до стажу роботи (страхового стажу) час догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.10. по 17.11.1992, з 03.02.1993 по 28.11.1995, відповідно до пункту 13 статті 30 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, та віднесена до категорії 4;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та нарахувати позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, за наявності страхового стажу 23 роки 9 місяців 12 днів згідно статті 55, 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та віднесеній до категорії 4 з 16.11.2021 року та здійснити виплату вказаної пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу до стажу роботи (страхового стажу) час догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.10 по 17.11.1992, з 03.02.1993 по 28.11.1995 згідно пункту 13 статті 30 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії 4.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем обрахований страховий стаж позивача 20 років 09 місяців 16 днів, проте не зараховано до страхового стажу періоди з 16.10. по 17.11.1992 та з 03.02.1993 по 28.11.1995. Позивачем у зазначені періоди здійснювався догляд за сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до досягнення ним шестирічного віку. Таким чином страховий стаж позивача станом на 18.11.2021 складає 23 роки 9 місяців 12 днів. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, за наявності страхового стажу 23 роки 9 місяців 12 днів відповідно до статті ст. 55, 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте позивач відмовив у призначенні такої пенсії.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

19.09.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що заяву позивача від 17.06.2022 про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення від 24.06.2022 № 163750013910. Крім того, вказано, що позивач пропустив строк звернення до суду із вимогами про призначення пенсії з 16.11.2021, оскільки звернувся до суду із позовом у серпні 2022 року.

29.09.2022 ухвалами суду залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та ухвалено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13 жовтня 2022 року о 09 год. 00 хв.

У зв`язку із поданням всіма учасниками справи заяв про розгляд справи без участі їх представників, протокольним рішенням суду 13.10.2022 ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому порядку.

24.10.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що однією із обов`язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796 є постійно проживати чи працювати в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 4 років, разом з тим, позивачем жодних документів для підтвердження періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993 на протязі не менше 4 років надано не було, уточнюючих довідок про розташування підприємств на території, що відносяться до відповідної зони долучено також не було. Крім того, вказано, що оскільки позивач із 20.05.1988 по 15.10.1992 працював на КЕЗ Магніт, з 18.11.1992 по 30.06.2001 - директором ТОВ Гарант ЛТД, з 04.06.2001 по 26.07.2003 головою спостережної ради у ТОВ Гарант ЛТД, підстав для зарахування періоду догляду за потерпілою дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 12-річного віку відсутні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 06.04.1993 (категорія 4), ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони радіоекологічного контролю.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 виданого 29.06.1995 ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

17.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

24.06.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 163750013910, в якому зазначено, що вік заявника 56 років, 1 місяць, 14 днів. Згідно ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років. Відтак, у 2021 році право на призначення за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 матимуть особи за наявності страхового стажу не менше 23 роки. Страховий стаж особи становить 27 років 4 місяці 10 днів. До страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 29.08.1986 по 30.03.1988 згідно трудової книжки № НОМЕР_5 , оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні видану на підставі первинних документів:

- період роботи з 04.06.2001 по 26.07.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_6 , оскільки для зарахування необхідно надати підтвердження про сплату страхових внесків (відомості про роботу за цей період за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні).

Крім того, вказано, що для підтвердження періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю за періоди з 29.08.1986 по 30.03.1988, з 18.11.1992 по 31.12.2003 необхідно надати уточнюючі довідки про розташування підприємств на території, що відноситься до відповідної зони.

Позивач вважає дії відповідача щодо не призначення йому пенсії за віком протиправними, а тому звернувся в суд з даним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення встановлено ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991р. №796-XII (далі Закон №796-XII)

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема:

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років.

Згідно ст. 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Аналіз вказаних приписів вказує на те, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років мають право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та страхового стажу - на 2 роки, та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до п. 4 ст. 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991р. № 44 (чинної станом на дату видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_7 , від 05.04.1993р.) затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №44).

Відповідно до п. п. 2,6 Порядку №44, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.

Громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до п. 7 Порядку №44, видача посвідчень встановленого зразка громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться, зокрема, громадянам, які постійно проживають та працюють у районах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення і віднесені до категорій 3 і 4, - відповідними облвиконкомами за місцем їх проживання на підставі довідок (додатки N 3, 5).

Аналіз вказаних положень нормативно-правових актів вказує на те, що право отримання особою посвідчення категорії 4 виникає у разі, якщо така особа постійно проживає або постійно працює чи постійно навчається на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Таким чином, посвідчення позивача серії НОМЕР_7 видане від 05.04.1993р. (категорія 4) у повному обсязі підтверджує обставину, що станом на 1 січня 1993 року позивач прожив або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років та у свою чергу дає право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та страхового стажу - на 2 роки.

Суд врахував, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії (17.06.2022) вік позивача становив - 56 років 1 місяць 14 днів, страховий стаж - 27 років 4 місяці 10 днів.

Таким чином, у позивача є наявним необхідний обсяг страхового стажу, встановлений ст. 26 Закону №1058 з урахуванням зменшення страхового стажу на 2 роки відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (29-2=27 років), що не заперечується відповідачем та вказано у рішенні від 24.06.2022 №163750013910).

Разом з тим, віковий ценз, необхідний для призначення позивачу пенсії за віком, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 2 роки відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ, складає - 58 років, за наявних - 56.

Таким чином, позивач не досяг пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії навіть з урахуванням зменшення передбаченого ст. 55 Закону №796-ХІІ.

Суд зазначає, що вимоги позивача про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років є необґрунтованими, оскільки позовна заява не містить жодних обґрунтувань та відповідних доказів, що вказували б на наявність таких підстав.

Так, суд зазначає, що відповідно до абз. 9 пп. 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) (в редакції на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Таким чином, для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років позивачу необхідно було надати до пенсійного органу довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення протягом 13 років (4 роки проживання (роботи) дають право на зменшення 2 років пенсійного віку + додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років).

Разом з тим, доказів надання позивачем вказаних відомостей до пенсійного органу для призначення пенсії до суду не надано, такі довідки у матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги не досягнення позивачем віку 58 років, та за відсутності належних доказів проживання (роботи) позивача, що давали б право на зменшення пенсійного віку позивача до 56 років, суд доходить висновку про відсутність у діях та рішенні відповідачів ознак протиправності та як наслідок про необґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком.

Щодо вимог про зарахування позивачу до страхового стажу позивача час догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.10 по 17.11.1992, з 03.02.1993 по 28.11.1995, суд зазначає наступне.

Пунктом 13 частини 1 статті 30 Закону № 796-ХІІ встановлено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Як встановлено вище, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 видане 29.06.1995 ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, якою визначено порядок підтвердження стажу роботи, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;

- заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

- документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

- виписка з трудової книжки;

- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

- інформація із системи персоніфікованого обліку.

Аналіз вказаних вимог вказує на те, що для зарахування до страхового стажу позивача часу догляду за потерпілою від Чорнобильської катастрофи дитиною до досягнення нею віку 12 років, серед іншого необхідно надати заяву про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону 796-ХІІ, а також доказів, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, що підтверджується зокрема відомостями з трудової книжки.

Суд встановив, що доказів надання позивачем заяви про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою п. 13 ст. 30 Закону 796-ХІІ до пенсійного органу для призначення пенсії позивачем до суду не надано, така заява у матеріалах справи відсутня. Суд зазначає, що оскільки право на зарахування відповідного періоду догляду за дитиною до страхового стажу має також мати дитини, то відповідно для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача існує необхідність, встановлена п. 11 Порядку №637, подання ним заяви про те, що мати дитини не скористалась пільгою, передбаченою п. 13 ст. 30 Закону 796-ХІІ.

Крім того, суд встановив, що згідно відомостей трудової книжки, позивач у період з 03.02.1993 по 28.11.1995 працював на посаді директора ТОВ Гарант ЛТД. Таким чином, відомостями трудової книжки позивача не підтверджується обставина, що до досягнення дитиною 12-річного віку позивач не працював.

З урахуванням зазначеного, а також беручи до уваги висновки суду про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком у зв`язку із недосягненням ним віку, суд також доходить висновку про відсутність підстав для зарахування періодів з 16.10 по 17.11.1992, з 03.02.1993 по 28.11.1995 до страхового стажу позивача.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_8 );

2) відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);

3) відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.01.2023.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК