Постанова

від 11.01.2023 по справі 320/16250/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16250/21 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Ольховсьої М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан Стар» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Київській області звернулось до суду з даним позовом, в якому просило:

- стягнути з ТОВ «Дан Стар» грошові кошти до бюджету в розмірі 22 771 945, 65 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів;

- накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Дан Стар», що знаходяться у банках.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ТОВ «Дан Стар» заборгованості з податку на додану вартість в сумі 22 771 945,65 грн, яка самостійно не була ним сплачена, що є підставою для її стягнення у примусовому порядку. Також позивач зазначив, що у ТОВ «Дан Стар» відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого може бути погашена заборгованість, у зв`язку з чим контролюючий орган просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з рахунків у банках, які обслуговують ТОВ «Дан Стар» податковий борг у розмірі 22 771 945,65 грн. В іншій частині у задоволені позову - відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині його стягнення. Разом з тим, позивачем не надані докази вжиття ним заходів щодо встановлення факту наявності або відсутності у відповідача готівкових коштів, зокрема, у касі підприємства. Позивачем також не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна. З огляду на ненадання контролюючим органом доказів відсутності у відповідача майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається відсутність в реєстрах інформації щодо перебування у власності відповідача будь-якого нерухомого майна, що на думку апелянта свідчить про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

В судове засідання 11.01.2023 представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду не прибули, тому згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Дан Стар» (ідентифікаційний код: 43255968, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 109) зареєстровано в якості юридичної особи 30.09.2019.

Головним управлінням ДПС у Львівській області у період з 24.11.2020 по 20.02.2021 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Дан Стар» за жовтень-листопад 2020 року, за результатом якої складено акт від 20.01.2021 №660/13-01-18-08/43255968.

Під час перевірки встановлено порушення відповідачем вимог п.187.1 ст.187, п. 198.16 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що підлягає сплаті до державного бюджету в розмірі 18 177 397, 00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2021 №3268/18-08, яким збільшено відповідачу суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 18 177 397, 00 грн, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 544 349, 00 грн., усього - 22 721 746, 00 грн.

20.05.2021 Головним управлінням ДПС у Лівівській області була виставлена та направлена на податкову адресу відповідача податкова вимога форми «Ю» № 0062342-1302-1304 про сплату боргу у сумі 22 771 945, 65 грн, проте останнім не отримана з незалежних від контролюючого органу причин та повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Несплата заборгованості в добровільному порядку стала підставою для звернення контролюючого органу до суду із цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.п 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, тому нараховане на підставі зазначеного податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання є узгодженим.

Судом установлено, що у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем податкового зобов`язання з ПДВ контролюючим органом також нарахована пеня в сумі 50199,65 грн.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений п. 102.4 ст. 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

Пункт 95.2 статті 95 ПК України визначає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 ПК України).

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати у добровільному порядку суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 22 771 945,65 грн, та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявність такого боргу і дотримання контролюючим органом законодавчо встановленої процедури його стягнення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача в частині стягнення податкового боргу.

Щодо позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що відкриті в установах банків на суму боргу колегія суддів зазначає наступне.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2. статті 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки);нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п. 94.4 ст. 94 ПК України).

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №802/1937/16-а зазначив, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Слід зазначити, що наявність податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту, винятковість якого законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Апелянт на підтвердження відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг, надає Інформацію від 28.05.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої вбачається відсутність в реєстрах інформації щодо перебування у власності відповідача будь-якого нерухомого майна.

Проте, як правильно зауважив суд першої інстанції,наведена інформація свідчить лише про відсутність у Реєстрі інформації про зареєстроване за відповідачем нерухоме майно, при цьому, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зокрема, контролюючим органом не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків земельних ділянок, цінних паперів, корпоративних прав, прав інтелектуальної власності, різного роду устаткування, обладнання тощо.

Наданий ГУ ДПС у Київській області лист Територіального сервісного центру МВС №4641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 26.08.2021 №31/13-4641-2690 не містить інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів.

Також, позивачем не надані докази вжиття ним заходів щодо встановлення факту наявності або відсутності у відповідача готівкових коштів, зокрема, у касі підприємства, не надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна.

З огляду на ненадання контролюючим органом доказів відсутності у відповідача майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 520/6837/19.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк