Постанова

від 11.01.2023 по справі 140/10479/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/10479/21 пров. № А/857/15188/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року (головуючий суддя: Валюх В.М. місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМО-2020» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника, -

встановив:

Головне управління ДПС у Волинській області 23.09.2021 звернулося до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМО-2020» на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.07.2021.

Обґрунтовує позов тим, що ГУ ДПС у Волинській області видано наказ від 23.07.2021 № 2195 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «НЕМО-2020» (код ЄДРПОУ 43839418)» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), яке визначене з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах з лютого 2021 року по травень 2021 року. Представник товариства адвокат Колб С.О., відмовив у допуску до проведення вказаної перевірки, про що було складено акт в 16:50 27.07.2021 за № 775/07-02/43839418. Начальником ГУ ДПС у Волинській області 27.07.2021 о 16:00 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «НЕМО-2020».

Позивач, на підставі пункту 94.1, підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТзОВ «НЕМО-2020» на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.07.2021.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.07.2021 ГУ ДПС у Волинській області видано наказ № 2195 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «НЕМО-2020» (код ЄДРПОУ 43839418)» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах з лютого 2021 року по травень 2021 року. На підставі цього наказу посадовим особам ГУ ДПС у Волинській області видані направлення на перевірку від 23.07.2021 № 2182, № 2183.

Посадовими особами контролюючого органу, 27.07.2021 в 16:50 складено акт недопуску до проведення перевірки ТзОВ «НЕМО-2020» за № 775/07-02/43839418, з якого вбачається, що представник товариства адвокат Колб С.О. був ознайомлений з наказом № 2195 від 23.07.2021, проте ним прийнято рішення про недопуск до проведення перевірки, а недопуск зумовлений неправомірно виданим наказом та неправомірним виходом на перевірку.

Начальником ГУ ДПС у Волинській області 27.07.2021 о 16:00 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «НЕМО-2020», на підставі підпункту 94.2.3 статті 94 ПК України (платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючих органів).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТзОВ «НЕМО-2020», накладеного рішенням керівника контролюючого органу від 27.07.2021, лише 23.09.2021, тобто після спливу строку у 96 годин, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України).

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. (п. 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України).

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

Згідно п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого (далі Порядок № 632).

Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 632 передбачено обставини, за яких застосовується арешт майна.

Порядок застосування арешту майна визначений Розділом ІV Порядку № 632.

Так, згідно п. п. 1, 2 Розділу ІV Порядку № 632 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставинами, що зумовлюють звернення до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є обставини, за яких застосовується арешт майна передбачені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України та Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 632, а рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків є лише підставою звернення до суду із заявою про обґрунтованість арешту майна платника податків, термін подання якого встановлено у п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України та п. 2 Розділу ІV Порядку № 632.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України); скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (підпункт 94.19.6 пункту 94.19 статті 94 ПК України); прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту (підпункт 94.19.7 пункту 94.19 статті 94 ПК України).

Тобто, відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 ПК України, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2022 у справі № 805/3576/17-а.

Враховуючи вищевикладене, оскільки з моменту прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (27.07.2021) минуло 96 годин, так як з позовом до суду про підтвердження обґрунтованості такого, позивач звернувся 29.09.2021, а тому строк передбачений п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України є пропущеним. Отже, застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України.

Щодо покликання позивача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції безпідставно застосовано у спірних правовідносинах ст. 283 КАС України, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, тобто в межах строку, який передбачений п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, а не ст. 283 КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінює покликання позивача на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 280/2993/19 та від 22.04.2021 у справі № 320/8581/20. Оскільки, у цих справах переглядалися ухвали, тобто розглядалися лише процесуальні питання щодо порядку звернення податкового органу до суду в загальному порядку стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного умовного арешту майна платника податків. Разом з тим, у розглядуваній справі (№ 140/10479/21), судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції по суті спору, предметом якого є наявність/відсутність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки звертаючись з позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМО-2020» на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.07.2021, контролюючим органом не дотримано вимог ст. 94 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, яким затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі № 140/10479/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш