Постанова

від 11.01.2023 по справі 640/3403/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/3403/22

адміністративне провадження № К/990/29040/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника позивача - Гісунової Н.В.,

представника відповідача - Павленка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року (головуючий суддя Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Шелест С.Б., судді - Горяйнов А.М., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» (далі за текстом - ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ», Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі за текстом - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 вересня 2021 року: №00662030702 - повністю, №00661830702 - в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в сумі 1' 015' 884 грн, та №00662050702 - в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6' 121' 972 грн, а за штрафним санкціям - повністю.

На обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Підприємство вказувало, що висновки акта перевірки щодо непідтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками послуг є хибними, й такими, що повною мірою спростовувались наданими позивачем документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року, позов Підприємства задоволено в повному обсязі, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення в тих частинах, про які просив позивач.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України).

У розрізі підстави касаційного оскарження відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 травня 2019 року у справі №826/6838/18, від 25 січня 2019 у справі №825/1733/17 та від 16 липня 2019 року у справі №820/759/17, у яких наведено перелік обставин й фактів, які, як опосередковано, так і в своїй сукупності, свідчать про необґрунтованість отримання платником податків податкової вигоди та відсутність реального характеру господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Вимоги касаційної скарги в аспекті наведених вище правових позицій Верховного Суду обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ ЮНІСОЛАР ТРЕЙД» не мали ознак реальності. Зокрема, у скарзі зауважено на відсутності у наданих до перевірки актах виконаних робіт деталізації послуг, що надавалися, а також на відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів для надання послуг та відповідних ланцюгів постачання, що, на думку контролюючого органу, свідчить про недоведеність з боку позивача фактичного здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано дані податкового обліку.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення. Апелюючи доводам контролюючого органу позивач зазначає, що спірні господарські операції є реальними та підтверджені належно оформленими первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені Товариством в судах попередніх інстанцій та у відзиві на касаційну скаргу, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 24 грудня 2015 року по 31 грудня 2020 року та іншого законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої 26 липня 2021 року складено акт.

Перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, шо перевірявся, на загальну суму 1' 090' 249,00 грн (за 2020 рік) та заниження податку на прибуток на загальну суму 6' 196'337,00 грн (за 2017-2020 роки); пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 6' 551'040,00 грн.

За результатами розгляду письмових заперечень Підприємства на акт перевірки від 26 липня 2021 року, а також додаткового доданих платником податків документів, ГУ ДПС у м. Києві залишило висновки акта перевірки без змін.

На підставі висновків, зроблених в акті перевірки, 1 вересня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: №00661830702, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1' 090' 249,00 грн; №00662030702, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 8' 188' 800,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6' 551' 040,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1' 637' 760,00 грн; №00662050702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на загальну суму 7' 705' 740,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6' 196' 337,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1' 509' 403,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням ДПС України від 22 грудня 2021 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись повною мірою зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями (за винятком сум, нарахованих на підставі висновків акта перевірки про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 74' 365 грн), позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (з податку на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені вище положення ПК України у їх сукупному взаємозв`язку з дотичними приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також віднесення до витрат певного періоду сум в цілях визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток, є факт реального здійснення операцій з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. При цьому будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанції основними видами діяльності ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» за КВЕД є: установлення та монтаж машин і устаткування, виробництво електроенергії; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; електромонтажні роботи; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

За даними акта перевірки в період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» задекларовано в рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» дохід у сумі 322' 442'496 грн. На формування таких показників мала вплив, серед іншого, реалізація Підприємством комплектуючих для сонячних електростанцій.

Проведеною податковою перевіркою виявлено, що у період, який нею охоплювався, між ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем укладено низку договорів про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності, а також договір про надання інформаційно-консультаційних (бухгалтерських) послуг.

За умовами вказаних правочинів ФОП ОСОБА_2 надавала позивачу наступні види послуг: перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх бухгалтерських документів; надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку на підприємстві; оформлення відповідної первинної документації при роботі з потенційними покупцями продукції; підготовка договорів, що пов`язані з комерційною діяльністю, надання допомоги з організації контролю за виконанням цих договорів; надання консультацій, висновків, довідок з питань комерційної діяльності та управління; інформування про зміни в законодавстві; консультування з питань реалізації на території України продукції компаній «Fronius International GmbH», ZNSHINE PV-TECH Co.Ltd; розробка планів реалізації продукції з потенційними покупцями продукції на території України; консультування щодо укладання договорів страхування, транспортно-експедиційного обслуговування, договорів купівлі-продажу продукції тощо.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податковому органу копії актів наданих послуг за період з січня 2017 року по вересень 2020 року, а в розрізі кожного окремого правочину додаткового надано: витяг з договору поставки товарів на користь ТОВ «Енергоінвест», банківські виписки про надходження коштів від ТОВ «Енергоінвест»; договори комісії з компанією Fronius International GmbH, оборотно-сальдову відомість по взаєморозрахункам з ФОП ОСОБА_3 ; договір комісії з компанією ZNSHINE PV-TECH Co.Ltd, банківські виписки про надходження коштів. Оплата за надані послуги підтверджена банківськими виписками, кредиторська/дебіторська заборгованість ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» перед ФОП ОСОБА_2 відсутня.

Сумніви податкового органу щодо реальності господарських операцій між ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» та ФОП ОСОБА_2 ґрунтувалися на тому, що у наданих до перевірки актах наданих послуг відсутня їх деталізація, а саме: відсутні дані про зміст консультаційних послуг, терміни надання послуг, інші умови, що унеможливлює підтвердження факту надання таких послуг. Також, контролюючий орган звертав увагу, що в штатному розписі ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» наявні кваліфіковані працівники (менеджер з адміністративної діяльності, менеджер зі збуту, менеджер із зовнішньоекономічної діяльності, маркетолог, бухгалтер), які, на думку відповідача, були спроможні самостійно надати послуги, які, натомість, замовлялись позивачем у ФОП ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку означеним доводам податкового органу у взаємозв`язку із поясненнями позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність з боку податкового органу належними доказами наявності таких обставин, які б у сукупності свідчили про нереальний характер господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 . Стверджуючи про це, суди врахували, що чинним законодавством не встановлено чітких вимог щодо ступеня деталізації послуг, який має бути відображений в актах про надання послуг, й відсутність у даному випадку максимальної деталізації виду кожної із виконаних послуг не може слугувати єдиними свідченням відсутності факту надання таких послуг, з огляду на інші надані платником податку докази. На думку судів, акти надання послуг, складені позивачем та ФОП ОСОБА_2 містять цілком достатній обсяг даних для встановлення змісту та обсягу господарської операції, а саме: дані про договір, на виконання якого складено зазначені акти; перелік послуг, наданих ФОП із достатнім ступенем деталізації, суму винагороди, що розрахована відповідно до умов договору. Інших недоліків у оформленні зазначених актів, окрім як відсутності деталізації, податковим органом не наведено ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи в суді.

З`ясовуючи економічну доцільність укладення договорів із вказаним контрагентом, судом апеляційної інстанції, в аспекті специфічності таких правочинів, додатково з`ясновано, що необхідність залучення ФОП ОСОБА_2 до господарської діяльності ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» обумовлена значним обсягом господарських операцій, які здійснює Підприємство, та наявністю в штаті лише одного бухгалтера. Зазначено, що із вказаним контрагентом товариством укладено основний договір про надання інформаційно-консультативних послуг з фіксованою сумою оплати послуг за кожен місяць, інші ж договори укладалися при реалізації значних проєктів для покупців. Зауважено, що реалізація кожного проєкту з придбання та реалізації продукції на території України потребує значного часу та досвіду. Окрім викладеного, ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» зазначило, що загальний дохід товариства за операціями із залученням ФОП ОСОБА_2 складає 8' 018' 182,96 грн, а витрати на оплату наданих нею консультаційних послуг складають 7,5% від доходу з продажу обладнання для сонячних електростанцій за період 2017-2020 роки.

Ураховуючи викладене, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем достатніми аргументами обґрунтовано економічну доцільність договорів, укладених із ФОП ОСОБА_2 , з огляду на відсутність у нього в штаті необхідного обсягу кваліфікованих працівників для забезпечення належного супроводження усіх господарських операцій. Судом при цьому враховано, що зміст отриманих від контрагента послуг пов`язаний з господарською діяльністю покупця та має безпосередній вплив на результати такої діяльності, у тому числі, у вигляді отримання прибутку; основний вид діяльності контрагента відповідає змісту послуг, що ним надавалися; зміст та обсяг наданих послуг підтверджується документально.

Також, перевіркою з`ясовано, що у період, який нею охоплювався, між TOB «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» як замовником та ФОП ОСОБА_1 як виконавцем було укладено низку договорів, за умовами яких за дорученням замовника виконавець бере на себе зобов`язання здійснювати такі послуги, як-от: консультування з питань комерційної діяльності та управління; організація та проведення рекламних заходів; організація конгресів та торгівельних виставок. Вартість послуг за умовами договорів становить була фіксованою та здійснювалась щомісячно. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано до перевірки копії актів надання послуг, авансові звіти разом з первинними документами, наказ про представницькі витрати, оборотно-сальдову відомість по взаєморозрахункам з ФОП ОСОБА_1 .

Як з`ясовано в ході розгляду справи за згаданими вище договорами ФОП ОСОБА_1 надала позивачу наступні послуги: здійснення організації відвідування або участі замовника у Міжнародній виставці сонячної енергетики «INTER SOLAR EUROPE» 14 травня -17 травня 2019 року м. Мюнхені; розроблення плану заходів щодо відвідування або участі замовника у заходах; розроблення інформаційних та рекламних матеріалів про товар та діяльність замовника; організація підписання договорів з організаторами виставок та інших заходів; організація ділових зустрічей (переговорів) з потенційними постачальниками продукції (напрямок - відновлювана енергетика) та з потенційними покупцями відповідного обладнання; консультації з питань комерційної діяльності й керування шляхом проведення сесії стратегічного планування, в якій прийняли участь працівники замовника.

Невизнання податковим органом реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 ґрунтується на тому, що в актах наданих послуг відсутня деталізація наданих послуг (як і у випадку попереднього контрагента - надавача послуг), а на підприємстві наявні кваліфіковані працівники, які теж мали можливість надати послуги подібного роду. Також відповідач ставив під сумнів й те, що працівники ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» брали участь у Міжнародній виставці сонячної енергетики «INTER SOLAR EUROPE» 14 травня - 17 травня 2019 року м. Мюнхені.

Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу суди попередніх інстанцій, в сукупності з доказами, наданими сторонами на підтвердження їх доводів, дійшли висновку про недоведеність з боку податкового органу належними доказами наявності обставин, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 . До такого висновку суди дійшли з урахуванням того, що до заперечень на акт перевірки позивачем, в аспекті висновків акта, надано податковому органу пояснення щодо документального підтвердження понесених позивачем витрат за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом. На переконання судів, акти надання послуг, складені позивачем та ФОП ОСОБА_1 за договорами про надання консультативних та маркетингових послуг, містять увесь необхідний обсяг даних для встановлення змісту господарської операції, а саме: дані про договір, на виконання якого складено зазначені акти; перелік послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 із достатнім ступенем деталізації, суму винагороди, розрахованох відповідно до умов договору, інші реквізити.

На підтвердження участі товариства у міжнародній виставці у м. Мюнхен позивачем додатково, як до перевірки, так і під час судового розгляду, надано наказ про участь товариства у виставці, авансові звіти, первинні документи, що підтверджують витрати на проживання в готелі, квитки на літак, вхідні квитки на виставку. Судами визнано обсяг наданих доказів достатнім для спростування сумнівів контролюючого органу щодо дійсного перебування працівників позивача на вказаному заході. На думку судів, недоліки в оформленні посвідчення про відрядження (на чому наголошував податковий орган) за наявності інших документів, що підтверджують понесення позивачем витрат у зв`язку з його участю у зазначеній виставці, не спростовують означеного факту присутності працівників позивача на заході.

Як і у випадку контрагента, про якого йшлося вище, позивачем, на думку судів попередніх інстанцій, обґрунтовано економічну доцільність договорів, укладених із ФОП ОСОБА_1 . Так, необхідність залучення ФОП ОСОБА_1 до господарської діяльності позивача обумовлена потребою в реалізації маркетингових процесів, направлених на розвиток компанії, розширення ринку збуту на території України, розширення співпраці з іноземними виробниками продукції для сонячної енергетики, організації участі компанії у міжнародних виставках для ознайомлення з новими продуктами в галузі сонячної енергетики та впровадження нових технологій. Враховано судами й те, що у штатному розписі позивача у період 2017-2019 роки була відсутня посада маркетолога.

Також, судами з`ясовано, що в періоді, який охоплювався перевіркою, між TOB «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» як замовником та ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» як виконавцем укладено низку договорів про надання послуг, за умовами яких виконавець бере на себе зобов`язання: з пошуку покупців (агентські послуги), проведення функціонального тестування фотогальванічних інверторів; перевірка інверторів на відповідність технічній документації виробника обладнання; запис робочих параметрів, EEPROM інверторів; проведення консультацій з виробником продукції; консультаційні послуги при укладанні договорів поставки з виробником продукції; моніторинг фотоелектричних парків (сонячних електростанцій); організація участі в конференціях та виставках; надання аналітичних довідок.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано копії актів наданих послуг та звіти виконавця з запису робочих параметрів. Згідно з вказаними актами виконавцем здійснено моніторинг низки об`єктів (сонячних електростанцій), розташованих на території України, та надано такі послуги, як: контроль показників генерації СЕС; аналіз енергетичного балансу СЕС; обробка та контроль сервісних повідомлень (недоліки в роботі об`єктів моніторингу); формування електронних звітів генерації фотогальванічної системи, що підтверджується копіями звітів про надані послуги.

Окрім того, між TOB «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» як замовником та ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» як виконавцем укладено договір про надання послуг, за результатами виконання якого складено акт виконаних робіт. Результатом даного договору було виконання для замовника робіт з розроблення аналітичної довідки щодо проведення аналізу сонячної системи України. За результатами господарських операцій TOB «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» з ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» складені та зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, послуги, надані виконавцем, оплачені в повному обсязі.

Також, у періоді, що перевірявся, позивач укладено низку договорів про надання послуг із ТОВ «ЮНІСОЛАР ТРЕЙД», за умовами яких останній надавав позивачу послуги: закупівля товарів; перевірка фотогальванічних модулів на відповідність технічній документації виробника обладнання; організація прийому продукції по якості та кількості на території виробника; надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки; передпродажне обслуговування та тестування інверторного обладнання замовника для фотоелектричних систем.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано до перевірки податкові накладні, копії актів надання послуг та звітів виконавця з наданих послуг. Досліджуючи акти наданих послуг суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в них деталізовано надані послуги (найменування послуги, об`єм, вартість, опис продукції та/або зазначення кінцевого покупця відповідної продукції). Послуги, надані ТОВ «ЮНІСОЛАР ТРЕЙД», оплачені в повному обсязі.

Окрім зазначеного, на підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації продукції на території України за участю вказаних вище контрагентів позивачем надано первинні документи за такими покупцями як: Альтен-Тростянець, ОСОБА_4 , ВІТ Енерджі «РІПНА», ОСОБА_5 , Діваріо Енергія, Доброслав-Солар, Енергія Сонця, Енергобуд-СПМ, Енергоінвест.

Пояснюючи економічну доцільність укладення договорів із переліченими вище контрагентами, позивач вказував, що необхідність залучення ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «ЮНІСОЛАР ТРЕЙД» до господарської діяльності Підприємства обумовлена потребою у досвідчених фахівцях для супроводження операцій імпорту товарів сонячної енергетики та реалізації цієї продукції на території України, у тому числі в частині підбору обладнання на замовлення покупців, консультацій з питань логістики та митної справи, страхування, консультацій з приводу технічних особливостей продукції з урахуванням необхідних параметрів на замовлення покупців, тестування обладнання, тестування робочих параметрів. Зауважено, що проведення тестування фотогальванічних інверторів та тестування робочих параметрів, перевірка якості обладнання та технічної відповідності потребують спеціалістів з певним рівнем кваліфікації, а також наявності спеціального обладнання.

Позиція податкового органу щодо непідтвердження наданими первинними документами податкового та фінансового обліку реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами зводиться до відсутності у ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «ЮНІСОЛАР ТРЕЙД» необхідного обсягу трудових ресурсів для надання відповідного обсягу послуг та відсутності ланцюга постачання. Такі висновки зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації.

Суди попередніх інстанцій критично оцінили такі аргументи, виходячи при цьому з того, що інформація з баз даних податкового органу, в тому числі, щодо відсутності необхідних трудових ресурсів, не є самостійною достатньою підставою для висновку про нереальність операцій із вказаними контрагентами. Суди врахували, що більшу частину від загальної кількості операцій із ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» здійснено у період 2018 рік - перша половина 2019 року. При цьому, кількість працюючих співробітників на ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» у вказаний період становила 8 та 7 осіб відповідно. Натомість, обсяг трудових ресурсів контрагентів на момент здійснення спірних господарських операцій податковим органом не досліджувався.

Помилковими вважали суди й посилання податкового органу як на обставини, що підтверджують нереальний характер господарських операцій між ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» та ТОВ «ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «ЮНІСОЛАР ТРЕЙД», на відсутність ланцюга постачання постачання, оскільки, як слушно зауважили суди, зміст спірних операцій - надання послуг, виключає рух товарно-матеріальних цінностей від одного постачальника до іншого та, відповідно, виключає наявність самого ланцюга постачання.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими зроблений судами в цій справі висновок про недоведеність з боку податкового органу належними доказами нереальний характер господарських операцій між ТОВ «ЮНІСОЛАР СИСТЕМ» та контрагентами - надавачами послуг у період, який охоплювався перевіркою.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права. Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Натомість, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами, де спірним є реальність господарських операцій платника податку з контрагентами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами ПК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Наведені відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування того чи іншого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Слід додати, що висновки судів попередній інстанції цілком узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, сформованою за наслідком вирішення спорів з аналогічними правовідносинами (надання інформаційно-консультаційних, бухгалтерських, агентських послуг), зокрема, в частині необхідності ретельного вивчення наявності економічної доцільності укладення договорів подібного роду, та, відповідно, отримання у зв`язку із цим економічного прибутку. Суди в цій справі означені питання дослідили повною мірою й зробили правильні юридичні висновки.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст судового рішення виготовлено 12 січня 2023 року.