Рішення

від 26.12.2022 по справі 466/7790/16-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7790/16-ц

Провадження № 2/463/778/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Лаптєвої І.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ТЗОВ «Старий Лицар» Сарновської Г.І., ОСОБА_2

представник третьої особи ПП «Розквіт» Іськіва І.З.

третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4

третьої особи, яка також є представником третьої

особи Знака Р.М. Знак Л.Й.

у місті Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Лицар», треті особи без самостійних вимог відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Підприємство об`єднання громадян «Розквіт» Громадської організації «Асоціація вільних підприємців», ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ПП «Адамантос», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 про скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та скасування свідоцтва про право власності, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася з позовом до відповідачів про скасування розпорядження №182 від 27.02.2002 року Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року» та скасування свідоцтва про право власності на будівлі першої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 , виданого на підставі розпорядження №182 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року».

Позов мотивує тим, що на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації №640 від 06.06.2001 року було видане свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар» на цілісний майновий комплекс міні-ринку /1-ша черга/, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 1220,2 кв.м.

В подальшому, на виконання протесту прокурора у зв`язку з виявленими невідповідностями в документах свідоцтва про право власності ТзОВ «Старий Лицар» на цілісний майновий комплекс міні - ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 , було прийняте оспорюване розпорядження №182 від 27.02.2002 року «Про внесення змін до Розпорядження № 640 від 06.06.2001 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні ринку /1 черга/ на АДРЕСА_1 ».

Вказаним рішенням було визначено:

1. Оформити право колективної власності: ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на будівлі 1-ої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 загальною площею 877,4 кв.

2. Свідоцтво про право власності від 06.06.2001 року на цілісний майновий комплекс міні-ринку /1-ша черга/ загальною площею 1220,2 кв.м. видане ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 06.06.2001 року № 640 вважати недійсним.

3. Зобов`язати засновників ТзОВ «Старий Лицар» Лтд повернути вищевказане свідоцтво у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова.

На підставі вказаного розпорядження було видане свідоцтво про право колективної власності ТзОВ «Старий Лицар» на будівлі першої черги міні-ринку, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 877,4 кв.м.

Разом з тим, у проміжку часу між 06.06.2001 роком та 27.02.2002 роком ТзОВ «Старий Лицар» Лтд укладає велику кількість договорів купівлі-продажу, зокрема відчужує нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому 24.09.2013 року було придбано позивачем ОСОБА_5 .

Позивач 24.09.2013 року зареєструвала своє право власності у спосіб, встановлений нормативними актами, та отримали витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

При винесенні оспорюваного розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 182 від 27.02.2002 року та видачі Свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар», відсутні відмітки про те, що позивачу ОСОБА_5 було відчужено ТзОВ «Старий Лицар» Лтд нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв. м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, в період з червня 2001 року та на початку 2002 року ТзОВ "Старий лицар" відчужувало будівлі торгових приміщень на користь фізичних осіб та юридичних осіб, які належно оформляли договори купівлі-продажу торгових приміщень по номерах їх обліку та площі та реєстрували у БТІ та ЕО право власності, отримуючи витяги про право власності на окреме торгове приміщення. Відтак, у власності ТзОВ "Старий лицар" станом на 27 лютого 2002 року перебувало лише п`ять приміщення загальною площею 55,4 кв.м, з яких два в подальшому відчужені.

Натомість, ТзОВ "Старий лицар" отримало нове свідоцтво про право власності від 27 лютого 2002 року на об`єкти нерухомості площею 877,4 кв.м., що на дату видачі свідоцтва вже були відчужені ним же, тобто ТзОВ "Старий лицар".

Також, в подальшому, на підставі свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс міні- ринку на АДРЕСА_1 загальною площею 1220,2 кв.м., незважаючи на те, що воно визнане недійсним та підлягало поверненню, ТзОВ "Старий лицар" укладає 18 червня 2002 року договір купівлі-продажу з ПП "Соломія-Сервіс" на відчуження приміщення №21 загальною площею 13,5 кв.м., що знаходиться в ЦМК міні-ринку (1-ша черга) за адресою АДРЕСА_1 . 09 жовтня 2003 року на підставі цього ж свідоцтва ТзОВ "Старий лицар" укладає договір купівлі-продажу із ОСОБА_37 на відчуження приміщень № 22-1 та № 22-2 загальною площею 31,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене свідоцтво про право власності від 06 червня 2001 року ТзОВ "Старий лицар", незважаючи на його недійсність, використовується останнім для отримання дозволу на здійснення торгівлі та Паспорту ринку у 2002-2010 роках.

Крім цього, ТзОВ "Старий лицар" не виконало п.3 розпорядження Шевченківської районної адміністрації №182 від 27 лютого 2002 року та не повернуло свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс міні-ринку на АДРЕСА_1 на загальну площу 1220,2 кв.м., видане 06 червня 2001 року, у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова.

Таким чином, ТзОВ "Старий лицар" незаконно отримало свідоцтво про право власності від 27 лютого 2002 року на об`єкти торгових приміщень міні-ринку, оскільки такі ним було відчужено фізичним та юридичним особам і ТзОВ "Старий лицар" залишалося власником торгових приміщень на цей час загальною площею 55,4 кв.м.

За таких обставин ТзОВ "Старий лицар" має право власності на цілісний майновий комплекс торгових приміщень площею 877,4 кв.м., в той час, як на кожне окремо торгове приміщення є свій власник, якому також видано право власності ще в 2001-2002 роках, а в подальшому власники змінювалися відчужуючи своє торгове приміщення згідно договору дарування, купівлі-продажу чи спадкування. Зазначене підтверджується долученим договорами відчуження та матеріалами інвентаризаційної справи, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Фактично, при наявній на праві власності площі 14,4 кв.м. ТзОВ "Старий лицар", маючи витяг з реєстрації прав власності на загальну площу 877,4 кв.м. може розпорядитися нею, та створює незручності та перешкоди у веденні господарської діяльності, чим порушуються права всіх власників торгових приміщень.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Лицар», треті особи без самостійних вимог відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Підприємство об`єднання громадян «Розквіт» Громадської організації «Асоціація вільних підприємців», ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ПП «Адамантос», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_38 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_14 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 про скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та скасування свідоцтва про право власності прийнято до свого провадження у зв`язку із тим, що розпорядженням голови Шевченківського районного суду м. Львова від 01.03.2019 року вказану справу передано до Личаківського районного суду м. Львова для розгляду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Лицар» до суду поступив відзив, в якому представник зазначає, що позовні вимоги, які заявлені позивачем є аналогічними тим, що вже були предметом розгляду іншими судами всіх інстанцій, позивачами у яких були ОСОБА_17 , ОСОБА_39 , ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_5 24.09.2013 року стала власницею нежитлового приміщення №6-1, 6-2, загальною площею 10,9 кв.м. Придбавши приміщення, позивач вступила в організацію Підприємство об`єднання громадян «Розквіт», засновником якої є Громадська організація «Асоціація вільних підприємців», а також до Громадської організації «Асоціація вільних підприємців». Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_39 , ОСОБА_6 є членами Громадської організації «Асоціація вільних підприємців» та членами ПОГ «Розквіт». Разом з тим, всупереч статутним завданням, ПОГ «Розквіт» право господарського відання ним не зареєструвало.

Окрім цього, в ході розгляду аналогічної справи в Шевченківському районному суді м. Львова було залучено як третіх осіб ПОГ «Розквіт», ОСОБА_12 , ОСОБА_20 . Разом з тим, останні також є членами Громадської організації «Асоціація вільних підприємців». Суди прийшли до висновку про безпідставність позовних вимог у вказаному позові, оскільки прийнятим рішенням не порушуються жодні права вказаних осіб. Не зважаючи на це, позивач подала до суду аналогічний позов.

Так, позивач ОСОБА_5 не має жодного відношення до оспорюваного розпорядження. Позивач придбала нежитлові приміщення №6-1, 6-2, загальною площею 10,9 кв.м. 24 вересня 2013 року, таким чином отримавши право володіти, користуватись та розпоряджатись таким саме з цього часу.

З моменту коли ОСОБА_5 стала власником приміщень, остання отримує кошти від здачі в оренду вказаних вище приміщень, не зважаючи на те, що в оренду приміщення мала б здавати ОСОБА_3 . Станом на даний час не існує жодних спорів щодо нерухомого майна позивача, вона є власником належного їй майна, на свій розсуд користується, володіє і може розпорядитися своєю власністю без згоди товариства. При цьому позивач вступивши в ПОГ «Розквіт», не передала свої приміщення в статутний капітал, а здає їх у оренду. Відповідач жодним чином не оспорює та не перешкоджає діяльності позивача, не претендує на її власність. Вважає, що справа порушена виключно з метою рейдерського захоплення ринку.

Таким чином, вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Від позивача до суду надійшло заперечення на відзив, в якому зазначено, що у відзиві відповідач ТзОВ «Старий Лицар» некоректно порівнює цей позов із позовною заявою, яка розглядалася судами.

Звернення позивача ОСОБА_5 до суду - це її право на захист цивільних прав та інтересів. Подання ОСОБА_5 позову до суду обумовлено тим, що існує два власники на об`єкт нерухомого майна, які зареєстровані за різними номерами об`єкта нерухомого майна. ОСОБА_5 - на приміщення № 6-1, № 6-2, площею 10,9 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 та відповідач ТзОВ «Старий Лицар» на приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 877, 4 кв.м., в яку входять і приміщення №№ 6-1, 6-2.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності ОСОБА_5 приміщень №6-1, №6-2, площею 10,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , згідно даних технічного паспорта, складеного 11.03.2004 року ОКП ЛОР «БТІ та БО»-загальною площею 10,9 кв.м. (а.с.16 том 1) є правомірним. Відтак право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України.

Щодо покликання у відзиві ТзОВ «Старим Лицарем» на цивільну справу №2/1328/3329/12 з зазначенням матеріалів справи та заявлених клопотань по цій справі, то це не заслуговує на увагу, оскільки в даному судовому засіданні розглядається позов ОСОБА_5 , а не інших позивачів.

Також зазначає, що відсутні докази рейдерства. Це голослівні твердження ТзОВ «Старий Лицар». А по-друге: позовні вимоги ОСОБА_5 - це скасування розпорядження №182 Шевченківської районної адміністрації від 27.02.2002 року «Про внесення змін до розпорядження № 640 від 06.06.2001 року та скасування свідоцтва про право власності на будівлі першої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 , виданого на підставі Розпорядження №182 Шевченківської РА від 27.02.2002 року «Про внесення змін до розпорядження №640» від 06.06.2001 року, мотивація яких зазначена у позовній заяві.

Не можна погодитись з зазначеним у відзиві, що «не існує спору, немає жодних підстав для спору, для подання позовної заяви». Мотиви, які спонукали ОСОБА_5 подати позов до суду, викладені вище.

Не відповідає дійсності покликання відповідачем ТзОВ «Старий Лицар» що «судді Шевченківського районного суду м. Львова - передали розглядати справу в інший суд, розуміючи, шо позовна заява ОСОБА_5 від 06.09.2016 року є безпідставна», і такі спростовуються процесуальними рішеннями суддів в межах вказаної справи.

Також відповідач ТзОВ «Старий Лицар» подав заперечення на вказані вище заперечення представника позивача. Так, ТзОВ «Старий Лицар» жодним чином не порушує права позивача на приміщення, які належать позивачу на праві власності.

Окрім цього, ОСОБА_5 передала своє майно у господарське відання ПОГ «Розквіт». Таким чином, ПОГ «Розквіт» виступає від імені власників майна, в тому числі ОСОБА_5 . Отже, позов члена ПОГ «Розквіт» ОСОБА_5 є «двійником» позову, який вже перебував на розгляді у суді та рішення по якому вже набрало законної сили.

Також, доказів використання ТзОВ «Старий Лицар» правовстановлюючих документів всупереч інтересам позивача також немає. З врахуванням наведеного, просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Третя особа ОСОБА_3 подала пояснення, в якому зазначає, що позов ОСОБА_5 не є тотожним, оскільки не збігаються сторони, предмет та підстави позову. Враховуючи те, що на окремі приміщення наявні власники за договорами купівлі-продажу, таким чином на один і той самий об`єкт нерухомості є два власники, що є недопустимими.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з аналогічних підстав.

Представники відповідачаТзОВ "Старийлицар"проти позовузаперечили зпідстав,викладених увідзиві напозов,просять взадоволенні позовувідмовити. Директор ТзОВ "Старийлицар" ОСОБА_40 ,ствердила,що виконала п.3 розпорядження Шевченківської районної адміністрації №182 від 27 лютого 2002 року та повернула свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс міні-ринку на АДРЕСА_1 на загальну площу 1220,2 кв.м., видане 06 червня 2001 року, у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова та має документи про це.

Представники відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в ході розгляду справи проти позову заперечив.

Пояснив, що Шевченківською районною адміністрацією було видане Свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар» на цілісний майновий комплекс міні-ринку на АДРЕСА_2 , на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації №640 від 06.06.2001 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні - ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 » в якому зазначено:

1. Оформити право колективної власності: ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на цілісний майновий комплекс міні - ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 . Загальна площа приміщення 1220,2 кв.м.

2. Відділу приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова оформити і видати свідоцтво про право власності на вищезазначений об`єкт.

3. Зобов`язати власника зареєструвати свідоцтво про право власності в ЛОДКБТІ та ЕО.

В послідуючому, прокурором було внесено протест на вказане розпорядження і відповідно до законодавства, яке діяло на цей час, районна адміністрація зобов`язана була розглянути цей протест та скасувати розпорядження від 06.06.2001, оскільки в ньому помилково зазначено площу приміщень, які вводились у експлуатацію. У зв`язку із цим, районною адміністрацією було прийнято нове розпорядження №182 від 27.02.2002 року «Про внесення змін до Розпорядження № 640 від 06.06.2001 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні ринку /l-ша черга/ на АДРЕСА_1 », виклавши назву і пункт 1 Розпорядження в такій редакції:

1. Оформити право колективної власності: ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на будівлі 1-ої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 загальною площею 877,4 кв.

2. Свідоцтво про право власності від 06.06.2001 року на цілісний майновий комплекс міні-ринку /1-ша черга/ загальною площею 1220,2 кв.м. видане ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 06.06.2001 року № 640 вважати недійсним.

3. Зобов`язати засновників ТзОВ «Старий Лицар» Лтд повернути вищевказане свідоцтво у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова.

В послідуючому, на виконання цього розпорядження видане свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар» в якому зазначено, що будівлі першої черги міні-ринку, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на праві колективної власності. В цілому складається з приміщень загальною площею 877,4 кв.м.

Пояснив, що районна адміністрація в той час, у відповідності до чинного законодавства, видала спірне розпорядження, підстав для скасування такого немає. Вважає, що вказаним розпорядженням, а також виданим ТзОВ «Старий Лицар» свідоцтвом права позивача жодним чином не порушуються. А тому, просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 09 листопада 2021 року просив завершувати розгляд справи у відсутності представника Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради.

В судовихзасіданнях третіособи ОСОБА_3 , ОСОБА_26 , ОСОБА_4 ,третяособа ОСОБА_20 ,яка такожє представникомтретьої особи ОСОБА_21 позовні вимогипідтримали,пояснили,що напідставі цивільно-правовихугод набулиу власністьконкретні приміщенняу міні-ринку на АДРЕСА_1 ,мають правовстановлюючідокументи навказані приміщення,разом зтим вважають,що позовнівимоги єпідставними,оскільки відповідачемта директоромТзОВ "Старийлицар" ОСОБА_40 , порушуються їх права як власників приміщень, оскільки ТзОВ "Старий лицар" має свідоцтво на право власності на всі приміщення міні-ринку і між ними виникають конфлікти з приводу роботи ринку.

Представник третьоїособи ПП«Розквіт» ІськівІ.З.позов підтримав,пояснив,що відповіднодо Статуту,затвердженого зборамиГромадської організації«Асоціація вільнихпідприємців» у2008році створенопідприємство об`єднаннягромадян «Розквіт».Метою діяльностіПідприємства єобслуговування нерухомогомайна мініринку заадресою АДРЕСА_1 та отриманняземельної ділянкиза даноюадресою уоренду чивласність.Всі третіособи,які євласниками нежитловимприміщень на мініринку єчленами ПП«Розквіт».Коли закінчивсятермін договоруоренди з ТзОВ"Старийлицар" міні-ринку на АДРЕСА_1 , в 2015 році ухвалою Львівської міської ради Підприємству надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Але земельна ділянка так і не була надана в оренду чи власність. Підприємство підтримує вимоги позивача та третіх осіб, оскільки власники нежитлових приміщень не можуть належним чином користуватися належним майном, ТзОВ "Старий лицар" має свідоцтво на право власності на всі приміщення міні-ринку і в тому числі членів Підприємства, чим порушуються їх права.

Треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ПП «Адамантос», ОСОБА_13 , ОСОБА_41 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_42 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_38 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_14 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_6 , ОСОБА_43 , в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Треті особи - ОСОБА_31 , ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_36 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_33 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 (том 5) подали заяви про розгляд справи без їх участі, в заявах також зазначають, що позов підтримують.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації, затвердженого Наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста № 1610/272-07 від 14.05.2001 року було прийнято в експлуатацію міні-ринок по АДРЕСА_2 .

На підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 640 від 06.06.2001 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні - ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 » районною адміністрацією було видане Свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар» на цілісний майновий комплекс міні-ринку на АДРЕСА_2 , в якому зазначено:

1. Оформити право колективної власності: ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на цілісний майновий комплекс міні - ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 . Загальна площа приміщення 1220,2 кв.м.

2. Відділу приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова оформити і видати свідоцтво про право власності на вищезазначений об`єкт.

3. Зобов`язати власника зареєструвати свідоцтво про право власності в ЛОДКБТІ та ЕО.

Також вбачається, що Шевченківською районною адміністрацією в подальшому було прийняте Розпорядження № 182 від 27.02.2002 року «Про внесення змін до Розпорядження № 640 від 06.06.2001 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 », виклавши назву і пункт 1 Розпорядження в такій редакції: «Про оформлення права власності на будівлі 1-ої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 »

1. Оформити право колективної власності: ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на будівлі 1-ої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 загальною площею 877,4 кв.

2. Свідоцтво про право власності від 06.06.2001 року на цілісний майновий комплекс міні-ринку 1-ша черга/ загальною площею 1220,2 кв.м. видане ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 06.06.2001 року № 640 вважати недійсним.

3. Зобов`язати засновників ТзОВ «Старий Лицар» Лтд повернути вищевказане свідоцтво у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова.

На підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації №182 від 27.02.2002 року «Про внесення змін до Розпорядження № 640 від 06.06.2001 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні-ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 » видано свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар» в якому зазначено, що будівлі першої черги міні-ринку, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на праві колективної власності. В цілому складається з приміщень загальною площею 877,4 кв.м.

Також вбачається, що 04.09.2001 року ТзОВ «Старий Лицар» уклало з ОСОБА_44 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1, 6-2 за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мандрощук В.Є. та зареєстровано в реєстрі за номером №2202.

В подальшому ОСОБА_44 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_45 щодо нежитлового приміщення, загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_45 уклала договір купівлі-продажу від 23.06.2006 року з ОСОБА_46 , що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В., зареєстрований в реєстрі за номером №2869, на нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_46 уклала договір купівлі-продажу від 24.09.2013 року з ОСОБА_47 , яка на підставі довіреності діяла в інтересах ОСОБА_5 , посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ростовою Л.О., зареєстровано в реєстрі за номером №597 на нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1, 6-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності (а.с.19 том 1), право власності на нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв.м. №6-1, 6-2 за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 2013 року.

З пояснень представника позивача та з матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що сам факт існування оспорюваного рішення Шевченківської районної адміністрації та наявність у відповідачів свідоцтва від 27.02.2002 року про право власності відповідача ТзОВ «Старий лицар» на приміщення міні-ринку загальною площею 877,4 кв.м. порушують її права власника майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що відповідачі порушують її права, оскільки ТзОВ "Старий лицар" має право власності на цілісний майновий комплекс торгових приміщень, площею 877,4 кв.м. в той час, як на кожне окремо торгове приміщення є свій власник, якому також видано право власності ще в 2001-2002 роках, а в подальшому власники змінювалися відчужуючи своє торгові приміщення згідно договорів дарування, купівлі-продажу чи спадкування. Фактично, при наявній на праві власності площі 14,4 кв.м. ТзОВ "Старий лицар", маючи витяг з реєстрації прав власності на загальну площу 877,4 кв.м. може розпорядитися нею, та створює незручності та перешкоди у веденні господарської діяльності, чим порушуються права всіх власників торгових приміщень.

Відповідно до положень ч.1 ст.182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно положень ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно доположень частини3,4статті 334ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, позивач, придбавши нежитлові приміщення загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до цивільно-правового договору, у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на ці приміщення в 2013 році, будучи п`ятим власником таких приміщень з часу прийняття спірного розпорядження. Саме з часу реєстрації права власності на вказане майно у позивача виникають правові підстави для захисту свого права власності.

Тому доводи позивача про те, що відповідачі порушують її права, оскільки ТзОВ "Старий лицар" має право власності на цілісний майновий комплекс торгових приміщень площею 877,4 кв.м в той час, як вона на підставі договору купівлі-продажу набула також право власності на нежитлові приміщення загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 , і маючи витяг з реєстрації прав власності на загальну площу 877,4 кв.м. може розпорядитися нею, та створює незручності та перешкоди у веденні господарської діяльності, чим порушуються її права та всіх власників торгових приміщень є надуманими, жодними доказами не підтверджені.

Так, сам факт того, що спірні приміщення позивач вільно придбала на підставі договору купівлі-продажу і є вже 5 власником вказує на те, що як вона так і попередні власники мали можливість вільно розпорядитися спірним майном без згоди ТзОВ "Старий лицар". Окрім цього, без згоди ТзОВ "Старий лицар" позивач вільно володіє і користується спірним приміщенням, здавши його у оренду.

Суд також враховує, що попередні власники жодних позовів в період перебування приміщень у їх власності не подавали і не вважали, що оспорюваним розпорядженням Шевченківської районної адміністрації м. Львова та свідоцтвом про право власності на будівлі першої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 , виданого ТзОВ "Старий лицар" на підставі розпорядження №182 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року», будь у який спосіб порушувалося їх право власності на ці приміщення.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

З врахуванням наданого права ст.15 ЦК України особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач, яка придбала нежитлові приміщення загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 лише в 2013 році, не довела належними та допустимими доказами факт порушення її права як власника саме оспорюваним розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №182 від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року» та виданим ТзОВ "Старий лицар" на підставі розпорядження №182 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року».

Також суд вважає, що з врахуванням зазначених вище положень законодавства, позивач не довела, що відповідач ТзОВ «Старий Лицар» неправомірно використовує оспорювані правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості та в такий спосіб порушує її права.

Окрім цього, як вбачається із матеріалів оглянутої цивільної справи № 2/466/755 13 року, за позовом 3-ї особи ОСОБА_17 інших судами вже перевірялася законність розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №182 від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року» та видане ТзОВ "Старий лицар" на підставі розпорядження №182 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року» свідоцтво про право власності і ухвалою колегії суддів у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 13.03.2014 року у задоволенні аналогічного позову ОСОБА_17 , ОСОБА_39 , ОСОБА_6 відмовлено.

При цьому Апеляційний суд встановив, що «факт наявності у відповідача ТЗОВ «Старий лицар» свідоцтва про право власності від 27.02.2022 року , в якому вказано, що воно видане на підставі розпорядження №182 від 27.02.2002 і яке за твердженням позивачів може бути зареєстровано у органах державної реєстрації прав на нерухоме майно, не міг слугувати підставою для скасування цього свідоцтва судом, зважаючи на мотиви викладені вище, та зважаючи на те, що позивачами не надано доказів, які б свідчили про наявність у відповідача ТЗОВ «Старий лицар» цього свідоцтва якимось чином порушили майнові права позивачів. Не могло слугувати підставою для скасування цього свідоцтва і побоювання позивачів щодо можливого використання цього свідоцтва відповідачем ТЗОВ «Старий лицар» в майбутньому для порушення майнових прав позивачів».

Вказане рішення Апеляційного суду Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.06.2014 року залишено в силі.

При цьому Колегія судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодилася з тим, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов обґрунтованого висновку, що будь-яких доказів в підтвердження неправомірного використання після 06.06.2011 року відповідачем ТОВ «Старий лицар» оспорюваних позивачами правовстановлюючих документів не надано. Крім того, доказів того, що використання ТОВ «Старий лицар» правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 вплинуло або впливає на права позивачів у здійсненні ними права користування та розпорядження надоєними їм приміщеннями, останніми також не надано.

Позивачем також не надано доказів того, що з часу прийняття вказаних судових рішень, ТОВ «Старий лицар» використовувало оспорювані правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 на шкоду інтересам позивача та інших власників і це вплинуло або впливає на права позивача та 3-х осіб у здійсненні ними права користування та розпорядження набутими на праві власності своїми приміщеннями.

Частино. 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 5 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, слід врахувати, що у цій справі для відповідачів ТОВ «Старий лицар» та Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради судовим рішенням у справі №2/466/755 13 року, за позовом 3-ї особи ОСОБА_17 інших позивачів уже встановлено певні факти, зокрема, що прийняття оспорюваного розпорядження та видача на підставі нього ТОВ «Старий лицар» свідоцтва про право власності не порушує право власників конкретних приміщень на міні ринку за адресою АДРЕСА_1 . При цьому суд вважає, що заявляючи вказаних позов на загальних підставах позивач не спростувала ці факти, встановлені судовим рішенням у іншій справі.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст. 77-79 ЦПК України.

А тому, суд приходить до переконання що позивачем належними, допустимими доказами не доведено, що відповідачі шляхом прийняття розпорядження №182 від 27.02.2002 року Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року» та видачею Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий Лицар» свідоцтва про право власності на будівлі першої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 , порушили права позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_5 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Лицар», треті особи без самостійних вимог відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Підприємство об`єднання громадян «Розквіт» Громадської організації «Асоціація вільних підприємців», ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ПП «Адамантос», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 про скасування розпорядження №182 від 27.02.2002 року Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року» та скасування свідоцтва про право власності на будівлі першої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 , виданого на підставі розпорядження №182 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001 року» - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту судового рішення 05 січня 2023 року.

Суддя: Гирич С. В.