Ухвала

від 10.01.2023 по справі 5/107-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

10 січня 2023 року справа № 5/107-38 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича,

за присутності в судовому засіданні:

Сушко Т.В. адвокат, представник ПАТ "Промінвестбанк" (довіреність від 01.12.2022р. №09/12/120, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001715 від 26.06.2018р.)

участь представника у судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 06.01.2023р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області матеріали

скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на дії головного державного виконавця Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Токарського Е.С. в частині розподілу стягнутих з боржника коштів при примусовому виконанні рішення Господарського суду Волинської області від 16.09.2009р. (ВП №43311001)

у справі

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковелі Волинської області"

до підприємця Остапука Миколи Миколайовича

про стягнення 830 774 грн. 42 коп.,

встановив: 29 грудня 2022 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Волинської області із скаргою №09-8-6/1213 від 28.12.2022р. на дії головного державного виконавця Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Токарського Е.С., в якій просило суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо розподілу коштів, одержаних від реалізації майна боржника земельної ділянки площею 0,6000 га, кадастровий номер 0724280800:01:008:0005 у виконавчому провадженні №43311001;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) здійснити новий перерозподіл коштів, отриманих від реалізації визначеного майна боржника.

В обгрунтування скарги, зокрема, засвідчувалось, що на примусовому виконанні у Ратнівському ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виданий 05.10.2009р. Господарським судом Волинської області на виконання рішення від 16.09.2009р. у справі №5/107-38 наказ №5/107-1 про стягнення з підприємця Остапука М.М. грошових коштів на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

02.06.2022р. в ході примусового виконання рішення (виконавче провадження №43311001) державним виконавцем було проведено електронні торги з реалізації належної боржнику земельної ділянки. Кошти, що надійшли від реалізації майна на рахунок відділу ДВС в сумі 24 980,72 грн., було розподілено у наступній черговості: 2 800 грн перераховано на рахунок витрат виконавчого провадження (платіжне доручення №1221 від 16.06.2022р.); 22 180,72 грн. виконавчого збору перераховано в дохід держави згідно платіжного доручення №1222 від 16.06.2022р.

Як встановлено із відповіді Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 21.12.2022р. №14887/18.10-19, наданої на запит ПАТ "Промінвестбанк" від 20.12.2022р. №09-1-6/1180, розподіл коштів здійснено органом державної виконавчої служби на підставі положень ст.ст. 45, 47, п. 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження", розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", однак, без будь-яких врахувань інтересів та перерахувань стягувачу належних грошових сум (на переконання ПАТ "Промінвестбанк", грошові кошти в розмірі 24 980,72 грн., з врахуванням компенсації 2 800 грн. витрат виконавчого провадження, повинні були спрямовуватись платежем на суму виконавчого збору 2 016,43 грн. в дохід держави та платежем на суму 20 164,29 грн. в рахунок задоволення вимог стягувача).

Стягнення 22 180,72 грн у виконавчому провадженні в якості виконавчого збору без жодного розподілу на погашення вимог стягувача на виконання рішення суду, на думку скаржника, є неправомірними діями державного виконавця оскільки порушують ст.ст. 27, 45 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо розподілу стягнутих виконавцем з боржника грошових сум. Такі неправомірні дії призвели до неперерахування належних коштів стягувачу, чим, в свою чергу, завдано шкоди як ПАТ "Промінвестбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так і державі Україна, котра виступає бенефеціарним учасником ПАТ "Промінвестбанк" із належними державі 99% акцій банку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022р., у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 , котрою здійснювався судовий розгляд справи №5/107-38 із подальшим ухваленням рішення від 16.09.2009р., розгляд відповідної скарги було розподілено судді Войціховському В.А.

Ухвалою від 02.01.2023р. скаргу було прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 10.01.2023р. із повідомленням про день та час його проведення скаржника та відповідача, органу державної виконавчої служби шляхом направлення відповідної ухвали на поштові та електронні адреси останніх. При цьому судом було запропоновано Ратнівському ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до дня судового засідання надати письмові пояснення по суті викладених у скарзі обставин, документи в їх обґрунтування, зобов`язано Ратнівський ВДВС надати суду належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №43311001, сформовані у період з 01.05.2022р. по 30.12.2022р., витяги із Автоматизованої системи виконавчого провадження в межах ВП №43311001 в частині усіх без виключення матеріалів, внесених до АСВП за аналогічний період, явку представників скаржника та органу державної виконавчої служби в судове засідання визнано не обов`язковою.

04 січня 2023 року до суду від ПАТ "Промінвестбанк" за електронним підписом адвоката Сушко Т.В. надійшло клопотання про забезпечення участі представника в судовому засіданні 10.01.2023р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС, котре було задоволене ухвалою від 06.01.2023р. Також 04.01.2023р. до суду від скаржника надійшли пояснення №09-1-6/7 від 04.01.2023р. щодо строків оскарження дій головного державного виконавця Ратнівського ВДВС Токарського Е.С.

05 січня 2023 року до суду від Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за електронним підписом начальника відділу Володимира Пожар надійшли пояснення від 05.01.2023р. №201/22.10-15 на скаргу ПАТ "Промінвестбанк".

Долучаючи до пояснень матеріали виконавчого провадження, Ратнівський ВДВС засвідчує, що оскаржувані дії державного виконавця щодо розподілу коштів були вчинені із дотриманням положень законодавчих актів, а також з врахуванням наявної на дату розподілу коштів на сайті Національного банку України інформації стосовно власника 99,772644% акцій ПАТ "Промінвестбанку".

Зауважено, що стягувачем у встановленому порядку не було повідомлено орган ДВС про зміну власника кредитної установи (власника істотної участі в банку), хоча останній, володіючи інформацією про такі обставини, повинен був вчинити відповідну дію оскільки в першу чергу зацікавлений в позитивному виконанні рішення суду на його користь.

Засвідчено, що ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов`язки виконавця при виконанні судового рішення, положення статті не містять обов`язку виконавця здійснювати пошук інформації про зміну власника стягувача. В той же час, ст. 19 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачає право сторони провадження ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії, бездіяльність виконавця у порядку, встановленому Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження, користуватися іншими правами, наданими Законом.

При цьому, з посиланням на долучену до пояснень виписку від 29.12.2022р. №544023711090, Ратнівський ВДВС засвідчив, що 29.12.2022р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №1001911070010000286 про зміну найменування відділу ДВС (із Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на Ратнівський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Також Ратнівський ВДВС засвідчив на можливості проведення судового засідання по розгляду скарги ПАТ "Промінвестбанк" за відсутності уповноваженого представника відділу.

09 січня 2023 року ПАТ "Промінвестбанк" електронною поштою подало до суду уточнення від 06.01.2023р. до скарги від 28.12.2022р. відповідно до котрих, з огляду на зміну найменування ВДВС просить суд здійснювати розгляд справи виходячи із нової назви суб`єкта оскарження Ратнівський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У визначений ухвалою від 02.01.2023р. день та час в судове засідання з`явилась представник ПАТ "Промінвестбанк", боржник та відділ ДВС в засідання суду представників не направили.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи строки розгляду скарги, встановлені ст. 342 ГПК України, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи письмових пояснень органу ДВС стосовно вимог стягувача, суд вважає за можливе та необхідне здійснити розгляд скарги ПАТ "Промінвестбанк" в даному судовому засіданні.

З огляду на наявну інформацію щодо зміни найменування Ратнівського ВДВС, підтверджену випискою від 29.12.2022р. №544023711090 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заслухавши позицію стосовно цієї обставини присутньої в засіданні суду представника скаржника, судом, не приступаючи до розгляду скарги по суті, було постановлено відображену в протоколі судового засідання від 10.01.2023р. ухвалу про здійснення подальшого розгляду скарги на дії органу державної виконавчої служби з врахуванням обставин, за котрих оскаржувані в судовому порядку дії вчинялись 16.06.2022р. посадовою особою Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), котрий станом на день розгляду справи судом перейменовано на Ратнівський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Присутня в засіданні суду представник скаржника заявлені вимоги підтримала та, з посиланнями на обставини, викладені у скарзі, просила суд задовольнити останні, визнавши неправомірними дії державного виконавця щодо розподілу коштів, одержаних від реалізації майна боржника та зобов`язавши державного виконавця або іншу посадову особу Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити перерозподіл коштів, отриманих від реалізації майна боржника.

Розглянувши матеріали скарги, надані органом ДВС письмові пояснення із долученими документами, заслухавши пояснення присутньої в засіданні суду представника скаржника, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести те, на що вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність викладених у скарзі ПАТ "Промінвестбанк" обставин, обґрунтованість вимог стягувача, наявність підстав для задоволення скарги.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Відповідно до положень статей 339-343 ГПК України:

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України).

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 340 ГПК України).

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 ГПК України).

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. (ч. 1 ст. 342 ГПК України).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) засвідчується, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Згідно витягу із Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 15.06.2020р. протокол №52 та погодженого Національним банком України 23.07.2020р., котрий визначає порядок організації, діяльності та припинення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", банк створений рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992р. та зареєстрований Національним банком України 26.08.1992р. за реєстраційним №125 із найменуванням "Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", скорочене найменування "Промінвестбанк України".

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів банку від 27.04.2001р. (протокол №16) у зв`язку зі змінами до законодавства, яке регулює діяльність банку, внесеними Законом України "Про банки і банківську діяльність", Статут Банку був затверджений в новій редакції, найменування Банку змінене на "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)", скорочене найменування "Промінвестбанк". Статут зареєстрований Національним банком України 27.06.2001р.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Банку від 21.05.2009р. (протокол №25), Статут Банку затверджений в новій редакції, розробленій згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства", найменування Банку змінене на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Статут погоджений Національним банком України 10.07.2009р. та зареєстрований державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 13.08.2009р., у Статуті вказане скорочене найменування Банку ПАТ "Промінвестбанк".

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відповідає за зобов`язаннями та користується правами, набутими Банком в період його діяльності як Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), відповідно до чинного законодавства України.

05 жовтня 2009 року Господарським судом Волинської області на виконання рішення від 16.09.2009р. у справі №5/107-38 було видано наказ №5/107-1 про стягнення з підприємця Остапука М.М. на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковелі Волинської області" 830 774,42 грн. заборгованості та 8 622,74 грн. судових витрат, котрий, в подальшому, було передано стягувачем для примусового виконання до Відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції.

Виконавче провадження (ВП №43311001) з примусового виконання наказу від 05.10.2009р. №5/107-1 було відкрито відповідною постановою ВДВС Ратнівського РУЮ 15.05.2014р.

Постановою ВДВС Ратнівського РУЮ від 15.05.2014р. в межах виконавчого провадження було накладено арешт на все майно, що належить Остапуку М.М., оголошено заборону на відчуження належного боржнику майна.

Відповідно до постанови від 03.01.2020р., з врахуванням положень ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження №43311001 з примусового виконання наказу №5/107-1, виданого 05.10.2009р. Господарським судом Волинської області, було прийнято головним державним виконавцем Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Токарським Е.С.

В ході виконання виконавчого провадження №43311001 державним виконавцем ВДВС за рахунок реалізації арештованого майна боржника та стягнення із пенсії боржника на користь ПАТ "Промінвестбанк" було стягнуто борг в сумі 67 019,08 грн.

02 червня 2022 року було проведено електронні торги з реалізації належного боржнику майна: земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 0724280800:01:008:0005, місцезнаходження: Волинська область, Ратнівський район, с. Видраниця, площею 0,6000 га. для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до протоколу №571568 проведення електронного аукціону (торгів) від 02.06.2022р., земельна ділянка була реалізована за ціною 26 295,50 грн. (з врахуванням 1 314,78 грн. сплаченої суми гарантійного внеску).

Кошти від реалізованого майна боржника, що надійшли 15.06.2022р. на рахунки Ратнівського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в сумі 24 980,72 грн., державним виконавцем було розподілено у наступній черговості: 2 800 грн. перераховано на рахунок витрат виконавчого провадження (платіжне доручення №1221 від 16.06.2022р.); 22 180,72 грн. виконавчого збору перераховано в дохід держави (платіжне доручення №1222 від 16.06.2022р.)

Відповідний розподіл коштів було затверджено (розпорядження №43311001 від 16.06.2022р.) начальником Ратнівського ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Як зауважується органом ДВС у запереченні на скаргу, зазначений розподіл був проведений з врахуванням ст.ст. 45, 47, п. 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження", розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", виходячи, зокрема, з того, що:

- згідно п. 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження", до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

- відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Також враховувалось при вчиненні оскаржуваної дії те, що відповідно до наявної інформації Національного банку України на відповідному сайті НБУ, власником 99,772644% акцій ПАТ "Промінвестбанку" (власником істотної участі в банку) було зазначено юридичну особу Російської Федерації державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ". Інформація щодо зміни власника істотної участі в банку на сайті НБУ була відсутня. В підтвердження визначених обставин до заперечень на скаргу відділом ДВС було долучено роздруківки наявних на офіційному сайті Національного банку України відомостей про остаточних ключових учасників у структурі власності ПАТ "Промінвестбанк" станом на 01.01.2022р., відомостей про власників істотної участі в ПАТ "Промінвестбанк" станом на 01.01.2022р., а також інформації1 про власників істотної участі станом на 01.01.20222 у ПАТ "Промінвестбанк".

22.06.2022р. головним державним виконавцем Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Токарським Е.С. був складений акт про проведені електронні торги та була винесена постанова про зняття арешту з майна у зв`язку з його реалізацією.

Враховуючи неотримання коштів стягувачем в рахунок виконання рішення суду 20 грудня 2022 року представник ПАТ "Промінвестбанк" адвокат Сушко Т.В. звернулась до Ратнівського ВДВС із заявою № 09-1-6/1182 про повідомлення причин неперерахування коштів, одержаних від реалізації майна боржника.

23 грудня 2022 року на електронну пошту представника ПАТ "Промінвестбанк" адвоката Сушко Т.В. від Ратнівського ВДВС надійшла відповідь №14887/18.10-19 від 21.12.2022р. відповідно до котрої ПАТ "Промінвестбанк" стало відомо про порядок та підстави здійсненого державним виконавцем розподілу коштів від реалізації майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відзначає, що стадія виконання рішення господарського суду є завершальною стадією судового провадження, яка спрямована на примусове виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили.

Суд звертає увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виплати стягнутих грошових сум. Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 вказаної статті грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (Інструкція №512/5).

Так, відповідно до пунктів 1, 11-14 розділу VII Інструкції №512/5, стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках(далі - депозитний рахунок). При надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску відповідальна особа органу державної виконавчої служби повинна невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього відповідальна особа органу державної виконавчої служби невідкладно повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис. У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача). Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні. Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень. Платіжне доручення підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17-ц (провадження №61-331св18) здійснено висновок, що "згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну".

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження №К/9901/21841/18).

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження №61-42083св18) здійснив аналогічний висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 травня 2014 року у справі №6-45цс14.

Відтак, виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений, з метою захисту інтересів стягувача, правом одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Суд звертає увагу, що в межах виконавчого провадження №43311001 кошти від реалізованого майна боржника, що надійшли 15.06.2022р. на рахунки Ратнівського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в сумі 24 980,72 грн., державним виконавцем було розподілено у наступній черговості: 2 800 грн. перераховано на рахунок витрат виконавчого провадження (платіжне доручення №1221 від 16.06.2022р.); 22 180,72 грн. виконавчого збору перераховано в дохід держави (платіжне доручення №1222 від 16.06.2022р.)

Зарахування коштів на рахунки стягувача ПАТ "Промінвестбанк" не відбулось, що, на переконання суду, є неправомірною дією (бездіяльністю) органу державної виконавчої служби, котра, в свою чергу, є свідченням порушення законних прав стягувача.

Спростовуючи твердження відділу ДВС про відповідність дій державного виконавця щодо розподілу та подальшого перерахування отриманих від реалізації майна боржника грошових коштів (в порядку, затвердженому розпорядженням №43311001 від 16.06.2022р.) судом зауважується, що при вчиненні відповідних дій та здійсненні відповідних висновків, державним виконавцем не було враховано наступних обставин:

25 лютого 2022 року Правлінням Національного банку України було прийнято рішення від №90-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Повний та офіційний текст рішення є загальнодоступним на офіційному сайті Національного банку України.

Відповідно до означеного рішення, з 25 лютого 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) розпочав ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк" строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 530 Закону, було призначено Караченцева А.Ю. строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Про означений початок ліквідації ПАТ "Промінвестбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фондом на своїй загальнодоступній офіційній сторінці в мережі Інтернет 25.02.2022р. було опубліковане відповідне оголошення.

За визначених обставин, ПАТ "Промінвестбанк" на підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 №90-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022р., перебуває в процедурі ліквідації під повним контролем Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 25 02.2022р. відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного Банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану ліквідації Банку та здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком.

Необхідність залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України зумовлена початком процедури ліквідації та націоналізації ПАТ "Промінвестбанк" в яких всі активи (майно, майнові права кошти) складають ліквідаційну масу Банку та за рахунок їх реалізації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вправі задовольняти вимоги кредиторів. До ліквідаційної маси ПАТ "Промінвестбанк" включені в т.ч. права вимоги до боржників Банку, в тому числі й ті, які підлягають примусовому стягненню у виконавчих провадженнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кошти, отримані від ліквідації банку є джерелами формування коштів Фонду, а згідно ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку включаються до ліквідаційної маси банку.

Поруч з цим, Указом Президента України від 11 травня 2022 року №326/2022 (затверджений Законом України №2249-ІХ від 12.05.2022р., котрий набрав чинності з 19.05.2022р.) було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" котрим, в свою чергу, вирішено примусово вилучити в Україні такі об`єкти права власності Російської Федерації та її резидентів:

а) корпоративні права у розмірі 99,772644 відсотка майна публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (код згідно з ЄДРПОУ 00039002, місцезнаходження: 01001, м Київ, вул. Малопідвальна, 8), що належать Державній корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" (місцезнаходження: Російська Федерація, 107996, м. Москва, просп. Академіка Сахарова, 9, реєстраційний номер 1077711000102);

б) фінансові активи (у вигляді прав вимоги боргу) Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до юридичних осіб; в) фінансові активи (кошти на накопичувальному та кореспондентських рахунках, облігації внутрішньої державної позики, депозитні сертифікати, що емітовані Національним банком України Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Судом зауважується на тому, що повні тексти означених рішення РНБОУ, та Указу Президента України, Закону України розміщені на відповідних офіційних сайтах Ради національної безпеки і оборони України, Офісу Президента України, Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів примусове вилучення об`єктів права власності Російської Федерації та об`єктів права власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких не настійно вимагається військовою необхідністю) на користь держави Україна на підставі і в порядку, встановлених цим Законом.

В подальшому (опісля оскаржуваних в судовому порядку дій органу ДВС), згідно із Законом України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" від 03.03.2022р. №2116-ІХ, Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022р. "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" від 12.05.2022р. №2249-ІХ, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2022р. №815-р "Деякі питання проведення примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" Державному підприємству "Національний фонд інвестицій України" було передано на праві господарського відання 5 080 310 373 простих іменних акцій, що становлять 99,772644 відсотка статутного капіталу ПАТ "Промінвестбанк", права вимоги боргу Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" до Банку.

При цьому судом встановлено, що на даний час, відповідно до інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ "Промінвестбанк", 99,7726 відсотків акцій банку належать Державі Україна в особі Державного підприємства "Національний фонд інвестицій України", стягувач зареєстрований відповідно до законодавства України, не має кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) серед яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Тобто. 99,772644 відсотка корпоративних прав ПАТ "Промінвестбанк" було вилучено (націоналізовано) у попередніх власників на користь держави Україна.

Судом також зауважується, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" було встановлено тимчасовий (до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором) мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

При цьому обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій; щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу у зв`язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України або подолання її наслідків Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать Російській Федерації або особі, пов`язаній з державою-агресором.

З 29.06.2022р. зазначене обмеження не застосовується також до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками (в т.ч. на стадії ліквідації).

За визначених обставин положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. №187 на день вчинення оскаржуваних в судовому порядку виконавчих дій не породжувала жодних обмежень на примусове виконання рішення суду на користь ПАТ "Промінвестбанк", оскільки стягувач перебував під повним контролем Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, видаткові операції по рахунку стягувача здійснювала призначена Фондом уповноважена особа на ліквідацію банку, та щодо акцій особи, пов`язаній з державою-агресором прийнято рішення про їх примусове вилучення на користь держави Україна.

Також введення відповідного мораторію (заборони) на виконання рішення суду, на переконання суду, не містило законних підстав для зарахування органом ДВС стягнутих з боржника коштів в рахунок виконавчого збору без розподілу коштів на задоволення вимог стягувача.

Стосовно використання державним виконавцем під час вчинення оскаржуваної в судовому порядку дії наявної на дату розподілу коштів на сайті Національного банку України інформації стосовно власника 99,772644% акцій ПАТ "Промінвестбанку", судом зауважується, що відповідна інформація на офіційному сайті Національного банку України опубліковується НБУ на підставі та у відповідності до поданої кредитними установами України річної звітності. Відтак, виконавцем до уваги було прийнято до уваги інформацію, опубліковану на сайті НБУ стосовно власників істотної участі ПАТ "Промінвестбанк", актуальну на 01 січня 2022 року. Відповідних запитів при цьому до компетентних органів, установ та організацій виконавцем здійснено не було, хоча останній володів відповідним правом в силу положень Закону України "Про виконавче провадження", відтак не реалізував його.

В даному аспекті судом також зауважується, що відповідна наявна на офіційному сайті НБУ інформація стосовно власників істотної участі ПАТ "Промінвестбанк" станом на 01.01.2022р., на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій містила інформацію стосовно того, що 25.02.2022р. було прийнято рішення про ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк".

За змістом ст. 236 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував у своїх постановах щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.

Поряд з цим, суд вбачає за необхідне відзначити, що не відповідач (в даному випадку, суб`єкт оскарження) повинен подавати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги, обставин викладених у заяві по суті справи, а, в силу положень ст. 74 ГПК України, такий обов`язок (тягар доказування) покладено саме на позивача (в даному випадку, скаржник).

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/1131/18, від 26.02.2019р. у справі №914/385/18, від 10.04.2019р. у справі №904/6455/17, від 05.11.2019р. у справі №915/641/18, від 13.01.2020р. у справі №908/510/19.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Ратнівським ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не спростовано доводів скарги ПАТ "Промінвестбанк", хоча йому було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спірного питання.

Інші доводи та заперечення Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат розгляду скарги задоволення вимог скаржника з наведених вище підстав, впливу не мають.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 18, 25, 45, 47 Закону України "Про виконавче провадження, ст.ст. 232-235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії головного державного виконавця Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Токарського Е.С. в частині розподілу коштів, здійсненого 16 червня 2022 року в межах виконавчого провадження №43311001 при примусовому виконанні рішення Господарського суду Волинської області від 16.09.2009р. у справі №5/107-38, задоволити.

2. Зобов`язати Ратнівський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (смт. Ратне, вул. Каштанова, 24, код ЄДРПОУ 34417276) усунути порушення (поновити порушене право) заявника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

3. Зобов`язати Ратнівський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (смт. Ратне, вул. Каштанова, 24, код ЄДРПОУ 34417276) в межах виконавчого провадження ВП №43311001 вчинити виконавчі дії, спрямовані на здійснення (в порядку, визначеному статтями 45, 47 Закону України "Про виконавче провадження", розділом VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5) перерозподілу коштів в загальному розмірі 24 980,72 грн., отриманих за рахунок реалізації 02 червня 2022 року (протокол №571568 проведення електронного аукціону (торгів)) майна Остапука Миколи Миколайовича (земельної ділянки у с. Видраниця Ратнівського (на даний час Ковельського) району Волинської області, з реєстраційним/кадастровим номером 0724280800:01:008:0005, площею 0,6000 га, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства).

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З врахуванням положень ст.ст. 253-257 ГПК України, ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 13.01.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

ухвалу направити:

- ПАТ "Промінвестбанк" (bank@pib.ua; tatyanasushko1985@gmail.com);

- підприємцю Остапуку Миколі Миколайовичу ( АДРЕСА_1 );

- Ратнівському ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (info@rt.vl.dvs.gov.ua).