Рішення

від 12.01.2023 по справі 910/11999/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2023Справа № 910/11999/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капріс Україна" до Фізичної особи - підприємця Гердова Дениса Олеговича про стягнення 241 903,67 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Капріс Україна" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного 30 січня 2020 року між ним та Фізичною особою - підприємцем Гердовим Денисом Олеговичем (далі - Підприємець) договору поставки № П-59/5-20, позивач поставив останньому товар у період з грудня 2020 року по березень 2021 року, за який відповідач розрахувався лише частково, заборгувавши таким чином 211 733,06 грн. У зв`язку з цим позивач, посилаючись на статті 11, 202, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 14 195,56 грн інфляційних втрат, 3 186,91 грн трьох процентів річних та 12 788,14 грн пені, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України та статті 232 ГК України в зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2022 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11999/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

16 грудня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємця надійшов відзив на позовну заяву від 9 грудня 2022 року, в якому останній визнав наявність заборгованості за договором, але в розмірі 155 733,06 грн, оскільки ним у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року було сплачено кошти в розмірі 55 000,00 грн за товар, поставлений по видатковій накладній від 11 серпня 2020 року № 232 (рахунок на оплату від вказаної дати № 0266088), що підтверджується доданими до відзиву копіями платіжних доручень. Також у вказаній заві відповідач заявив про пропущення Товариством строку позовної давності щодо нарахування пені та вказав про вжиття ним усіх заходів для найшвидшого погашення спірної заборгованості.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів і доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2022 року між Товариством та Підприємцем був укладений договір поставки № П-59/5-20, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу за його замовленням взуття повсякденне, сумки, аксесуари та супутні товари, виготовлені під торговим знаком для товарів "Caprice", а останній - прийняти та оплатити цю продукцію (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року. Пункт та адреса доставки узгоджується сторонами перед початком сезону. Поставка відбувається будь-яким способом, обраним постачальником. Поставка здійснюється після підписання сторонами відповідної специфікації на кожен окремий сезон.

Згідно з пунктами 5.5. та 5.6. договору право власності та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить до Підприємця з моменту передання йому товару. Товариство зобов`язалося надати відповідачу видаткову накладну та рахунок у гривнях.

Передача продукції здійснюється відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної (пункт 6.5. договору).

За умовами пункту 3.3. договору порядок і строки оплати продукції визначається цією угодою та додатковими договорами до неї. Днем оплати партії товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктами 3.7., 3.11. вказаного правочину сторони визначили порядок здійснення розрахунків за поставлений товар: відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача завдаток у розмірі 10 % від загальної вартості товару, вказаної в специфікації. Якщо інше не буде погоджено сторонами, Підприємець зобов`язався перерахувати завдаток на розрахунковий рахунок Товариства протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунка для сплати завдатку. Відповідач має право сплачувати завдаток частинами за умови, що протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунка завдаток буде перераховано останнім на розрахунковий рахунок позивача в повному розмірі. За умови повного та належного виконання зобов`язань покупця за цим правочином, сума завдатку зараховується в рахунок оплати останньої партії товару. Підприємець сплачує на користь Товариства вартість готової партії товару протягом 10 днів з дати виставлення рахунка відповідно до строків готовності продукції.

Цей договір набрав чинності з дати його укладення сторонами з строком дії до 30 січня 2021 року. У разі, якщо договір не розірвано однією із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку його дії, то він вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, які були ним передбачені (пункт 11.9. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство поставило, а Підприємець прийняв товар на загальну суму 682 772,43 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 18 березня 2021 року № 176 на суму 137 876,50 грн (рахунок від 10 березня 2021 року № 0296590), від 28 квітня 2021 року № 105 на суму 33 775,36 грн (рахунок від 25 березня 2021 року № 0299430), від 16 вересня 2021 року № 30232 на суму 30 446,89 грн (рахунок від 6 вересня 2021 року № 0312441), від 20 жовтня 2021 року № 30187 на суму 30 012,96 грн (рахунок від 1 вересня 2021 року № 0312404), від 11 серпня 2020 року № 232 на суму 65 632,56 грн (рахунок від 11 серпня 2020 року № 0266088), від 11 серпня 2020 року № 287 на суму 48 792,24 грн (рахунок від 11 серпня 2020 року № 0269470), від 11 серпня 2020 року № 366 на суму 53 660,88 грн (рахунок від 11 серпня 2020 року № 0272740), від 27 серпня 2020 року № 436 на суму 138 544,56 грн (рахунок від 27 серпня 2020 року № 0275964), від 21 вересня 2020 року № 517 на суму 94 644,48 грн (рахунок від 21 вересня 2020 року № 0278759), від 2 грудня 2020 року № 715 на суму 49 386,00 грн (рахунок від 2 грудня 2020 року № 0281568).

Вищенаведені видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, підписані сторонами та скріплені печаткою позивача. Жодних заперечень щодо кількості, асортименту, якості переданого товару не містять. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача відносно поставленої продукції.

Разом із цим, як вказало Товариство у позовній заяві, Підприємець частково сплатив вартість отриманої продукції, у зв`язку з чим розмір непогашеної заборгованості становить 211 733,06 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 16 серпня 2022 року № 2022/1, у якій просив останнього погасити заборгованість у розмірі 241 903,67 грн, з яких: 211 733,06 грн - основна заборгованість, 12 788,14 грн - пеня, 14 195,56 грн - інфляційні втрати, 3 186,91 грн - три проценти річних. Проте наведена претензія була залишена Підприємцем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємець сплатив за поставлений товар по видатковій накладній від 11 серпня 2020 року № 232 грошові кошти в загальному розмірі 55 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 22 листопада 2021 року № 604 на суму 10 000,00 грн, від 29 листопада 2021 року № 607 на суму 10 000,00 грн, від 3 грудня 2021 року № 609 на суму 5 000,00 грн, від 10 січня 2022 року № 651 на суму 5 000,00 грн, від 14 січня 2022 року № 656 на суму 5 000,00 грн, від 26 січня 2022 року № 666 на суму 5 000,00 грн, від 28 січня 2022 року № 671 на суму 5 000,00 грн, від 31 січня 2022 року № 675 на суму 5 000,00 грн, від 6 грудня 2022 року № 816 на суму 5 000,00 грн.

Дана обставина не була спростована позивачем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Оскільки Підприємець після звернення Товариства до суду з цим позовом частково погасив суму спірного основного боргу в розмірі 5 000,00 грн згідно з платіжним дорученням від 6 грудня 2022 року № 816, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині зазначеної суми основного боргу, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у ній щодо вказаної суми закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Разом із цим, як було вже зазначено судом раніше, відповідач на виконання умов договору сплатив на користь позивача 50 000,00 грн.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки Підприємець до звернення до суду Товариства з цим позовом сплатив на користь останнього 50 000,00 грн, тому позовні вимоги Товариства в цій частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 156 733,06 грн (211 733,06 грн - 50 000,00 грн - 5 000,00 грн), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем та визнав факт наявної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Підприємця про стягнення вказаної суми боргу. У зв`язку з цим вимога позивача про стягнення суми основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 156 733,06 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати поставленої продукції, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 186,91 грн трьох процентів річних та 14 195,56 грн інфляційних втрат, з яких: 992,58 грн трьох процентів річних та 4 036,40 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 65 632,56 грн у період з 23 серпня 2020 року по 23 лютого 2021 року (видаткова накладна від 11 серпня 2020 року № 232); 811,53 грн трьох процентів річних та 3 300,14 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 53 660,88 грн у період з 23 серпня 2020 року по 23 лютого 2021 року (видаткова накладна від 11 серпня 2020 року № 366); 1 382,80 грн трьох процентів річних та 6 859,02 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 92 439,62 грн у період з 2 жовтня 2020 року по 2 квітня 2021 року (видаткова накладна від 21 вересня 2020 року № 517).

Враховуючи те, що заявлений Товариством до стягнення розмір вищезазначених компенсаційних втрат за вказаними накладними не перевищує розрахованої судом суми, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також те, що Підприємець не заперечував проти наданого позивачем розрахунку та не надав власного контррозрахунку, позов у частині стягнення з відповідача вказаних сум також підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 12 788,14 грн пені, з яких: 3 970,32 грн - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 65 632,56 грн у період з 23 серпня 2020 року по 23 лютого 2021 року (видаткова накладна від 11 серпня 2020 року № 232); 3 246,12 грн - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 53 660,88 грн у період з 23 серпня 2020 року по 23 лютого 2021 року (видаткова накладна від 11 серпня 2020 року № 366); 5 571,70 грн - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 92 439,62 грн у період з 2 жовтня 2020 року по 2 квітня 2021 року (видаткова накладна від 21 вересня 2020 року № 517).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.9. договору у випадку прострочення Підприємцем оплати готової партії товару, згідно з виставленим рахунком, Товариство має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір вищезазначеної штрафної санкції за вказаними накладними не перевищує розрахованої судом суми, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також те, що Підприємець не заперечував проти наданого позивачем розрахунку та не надав власного контррозрахунку, позов у частині стягнення з відповідача пені є обгрунтованим.

Заперечуючи проти позову в цій частині, відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо нарахованої неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був також введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 до 30 квітня 2023 року.

Оскільки вказаним законом продовжено строк позовної давності по вимогам щодо стягнення штрафних санкцій на строк дії карантину, який не закінчився, суд дійшов висновку про те, що Товариство, подавши позов у листопаді 2022 року, не пропустило строк позовної давності щодо стягнення нарахованої пені.

Таким чином, заява відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в 1 рік є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовна вимога Товариства про стягнення з Підприємства 12 788,14 грн пені також підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Однак, зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому сплаченої останнім суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 803,55 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2022 року між Товариством та адвокатом Басараб Наталією Володимирівною (далі - Адвокат) було укладено договір про надання правових (юридичних, адвокатських) послуг, зокрема, з питань ведення справ за позовом Товариства до Підприємця про стягнення заборгованості (розділ 1 вказаного правочину).

Ця угода підписана та скріплена печатками позивача та Адвоката.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. даного правочину розмір гонорару складає 48 000,00 грн за юридичний супровід 6 справ, одна справа - 8 000,00 грн.

Вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 13 жовтня 2025 року (пункт 6.1. цього договору).

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2022 року між сторонами підписано звіт (акт) про надання послуг (виконаних робіт) з детальним описом проведених робіт на загальну суму 8 000,00 грн.

На підтвердження того, що Басараб Н.В. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 червня 2009 року № 3765, а також ордер від 7 листопада 2022 року серії АА № 1248905, що підтверджують повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів Товариства в суді.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог та закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 000,00 грн, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Підприємця 6 346,45 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гердова Дениса Олеговича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капріс Україна" (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44; ідентифікаційний код 42712435) 156 733 (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот тридцять три) грн 06 коп. основної заборгованості, 12 788 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 14 коп. пені, 14 195 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 56 коп. інфляційних втрат, 3 186 (три тисячі сто вісімдесят шість) грн 91 коп. трьох процентів річних, 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн 55 коп. судового збору, а також 6 346 (шість тисяч триста сорок шість) грн 45 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капріс Україна" до Фізичної особи - підприємця Гердова Дениса Олеговича про 5 000,00 грн основної заборгованості закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12 січня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко