Ухвала

від 13.01.2023 по справі 645/5479/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/5479/19 Номер провадження 11-кп/814/1394/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 25 листопада 2022 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2019 року за №12019220460000552, 18 квітня 2019 року за №12019220460000941, 22 липня 2019 року за №12019220460001794, 06 листопада 2019 року за №12019220530002772, 20 грудня 2019 року за №12019220460003060, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 23 січня 2023 року, обвинуваченому

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харків, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимому, останній раз -

01 лютого 2018 року Жовтневим районним судом м. Харків за ч.ч.1, 3 ст.296, ч.1 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Приймаючи таке рішення місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, характер і тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 25 листопада 2022 року та застосувати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, мотивуючи тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він, діючи повторно, таємно викрав чуже майно:

27 лютого 2019 року приблизно о 19 годині 20 хвилин по АДРЕСА_1 - належну ОСОБА_9 мультиварку, вартістю 871 гривня 76 копійок;

17 квітня 2019 року приблизно о 21 годині по АДРЕСА_4 - належну ОСОБА_10 циркулярну плиту, вартістю 2 250 гривень.

Окрім того, 21 липня 2019 року приблизно о 12 годині ОСОБА_8 , діючи повторно, проник на охоронювану територію ТОВ «Мета» по вул. Лодзинській, 7 у м. Харків, звідки намагався таємно викрасти належні названому товариству 5 відрізків кабелю ВВГ, загальною вартістю 1 044 гривні 43 копійки, однак не закінчив кримінальне правопорушення, так як був зупинений охороною.

05 листопада 2019 року приблизно о 13 годині ОСОБА_8 , діючи повторно, проник у кімнату АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належний ОСОБА_11 телевізор, вартістю 7 049 гривень 06 копійок.

19 грудня 2019 року приблизно о 13 годині 05 хвилин ОСОБА_8 по АДРЕСА_3 , діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном учинив напад на ОСОБА_12 , у ході якого наніс їй удар ногою в живіт і кулаком у потилицю, за допомогою ножа погрожував ОСОБА_12 застосуванням насильства, небезпечного для життя, здоров`я потерпілої, після чого заволодів з вітрини кіоску належною останній парою легінсів, вартістю 123 гривні.

Такі дії ОСОБА_13 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України.

Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.

Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_8 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши характер і тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, три з яких відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим - до 7 років позбавлення волі, особу обвинуваченого, який не має роботи та законних джерел доходу, міцних соціальних зв`язків. При цьому, ОСОБА_8 неодноразово судимий за вчинення ряду злочинів, за що відбував тривалі строки покарання в місцях позбавлення волі.

Відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі сплином часу не змінились і не зменшились, обставини інкримінованих обвинуваченому ряду злочинів проти власності, в тому числі тяжких злочинів та із застосуванням насильства та погрозою його застосування щодо потерпілої, що має високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що виключає можливість обрання останньому більш м`якого запобіжного заходу, зокрема й домашнього арешту в нічний період доби, як просить апелянт.

Суд апеляційної інстанції враховує тривалий термін тримання під вартою ОСОБА_8 , проте судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливо завершити, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим вище ризикам.

Між тим, колегія суддів, з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання наведених вище вимог міжнародного та національного законодавства.

З огляду на викладене вище, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 25 листопада 2022 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4