Постанова

від 13.01.2023 по справі 420/7771/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/7771/22Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ РЕЙСЕР» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2022 року ТОВ «МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ РЕЙСЕР» (далі позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТА ГРУП ДИЗАЙН» (далі відповідач, Товариство) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/222254 від 02.12.2021 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з оскаржуваним рішенням не згоден, вважає його протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства, оскільки на витребування у декларанта додаткових документів на підтвердження митної вартості товару позивач надав необхідні документи; доводи митного органу щодо відсутності інформації про вартість упаковки товару не знаходять свого підтвердження, оскільки у документах про вартість товару визначено, що вказані витрати включені до вартості імпортованого товару, а тому окремого їх визначення для митного оформлення не передбачено; документація щодо проведення оплати за товар не впливає на визначення вартості. Позивач вважає, що митним органом не проаналізовано надану документацію та не співставлено із вартістю фактично переміщеного товару.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року позовні вимоги задоволено повністю.

Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та компанією Tijanjin Perfect Furniture Co. Ltd було укладено Контракт №PF105 від 19.05.2021 року, відповідно до якого продавець поставляє крісла в коробці з логотипом покупця. Умови поставки - FOB.

Відповідно до п.4.2 вказаного Контракту, платіж за цим контрактом здійснюється на умовах авансування 30% відповідно до Інвойсу.

27.07.2021 року Позивачу було виставлено проформу інвойс №РІ212111, згідно з яким вартість товару складає 30800,10 доларів США, з яких 9240,00 доларів США - авансовий платіж.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті, 25.08.2021 року, вказаний інвойс був оплачений на суму 9240,00 доларів США.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті, 24.11.2021 року, вказаний інвойс був оплачений на суму 8000,00 доларів США.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті, 26.11.2021 року, вказаний інвойс був оплачений на суму 13560,00 доларів США.

Таким чином, на момент митного оформлення вантажу, товар був повністю оплачений.

З метою здійснення митного оформлення товарів представником позивача було подано митну декларацію №UA500020/2021/222882 в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури (інвойсу).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс); коносамент; декларацію про походження товар; банківські документи (платіжне доручення в іноземній валюті); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів; інші документи, які підтверджують походження товару та митну вартість.

Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів.

Декларантом був отриманий електронний документ щодо коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/222254 від 02.12.2021 року, яким була скоригована митна вартість товару, а саме, на підставі аналізу баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС митного органу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч.3 ст.53 МК України).

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч.1 ст.57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч.2-3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч.4 ст.57 МК України).

Отже, орган доходів і зборів здійснює контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч.5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 9 ст.58 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст.57 цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме у разі коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності;

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- або наявні ознаки підробки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

«у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: Згідно з зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 19.05.2021 №РF105 предметом контракту є крісла, а здійснюється постачання стільців. Згідно з зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 19.05.2021 №РF105 на кожну поставку товару передбачений рахунок-проформа, який до митного оформлення надано не було. Пункт 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.05.2021 №РF105 російською мовою не відповідає пункту 1 англійською мовою. У наданому документі за кодом 3004 №411062 взагалі неможливо визначити його відношення до поданої ЕМД.».

Так, з матеріалів справи вбачається, а саме з розділу 1 умов контракту №РF105 укладеного між ТОВ «МК РЕЙСЕР» та «Tianjin Perfect Furniture Co. Ltd» від 19.05.2021 року що, предметом контракту було «Кресло в брендированной коробке и с логотипом Покупателя»

Разом з тим, в комерційному інвойсі від 16.09.2021 року до контракту №РF105, пакувальному листі від 16.09.2021 року, специфікації від 16.09.2021 року, коносаменту від 22.09.2021 року та платіжних доручень (№58 від 26.11.2021 року, №54 від 24.11.2021 року, №35 від 25.08.2021 року) зазначено товаром «Dining Chair» (обідній стілець).

В той же час, в електронній декларації позивачем в описі товарів зазначено: «Меблі для сидіння, які не обертаються, та не регулюються по висоті, у розібраному стані для зручності транспортування: Обідній стілець пластиковий з дерев`яними ніжками, арт. X-D10…».

Отже, на думку відповідача розбіжності у поданих документах, внаслідок яких неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, полягають у тому, що предметом поставки за контрактом є «крісла», а за оформлених відповідно до контракту документах «стільці».

Суд першої інстанції за тлумаченням слова «крісло» звернувся до Словника Української мови Академічного тлумачного словника (1970-1980), згідно якого: крісло - різновид широкого, переважно м`якого стільця, з бильцями та зручною спинкою; фотель. Рідко: крісло - те саме, що стілець.

Сторони по справі своїх заперечень стосовно такого тлумачення не надавали.

А тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що посилання митного органу на розбіжності між зазначеним у контракті товаром та товаром зазначеним у документах до вказаного контракту, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо витребуваних митним органом додаткових документів, колегія суддів зазначає, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Крім цього, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

Разом з цим, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару, чи відомостей щодо ціни такого товару, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Враховуючи наведене, та те, що документи які були подані позивачем для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 року відстрочено Одеській митниці сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі, а тому враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про не задоволення апеляційної скарги, судовий збір у розмірі 3721,50 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005631) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.