Рішення

від 12.01.2023 по справі 547/292/22

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/292/22

Провадження №2/547/21/23

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року смт Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення коштів. В обґрунтовання позову вказав, що протягом 2016-2019 до нього як до керівника СФГ "Дослідне" звернулася відповідачка ОСОБА_3 з метою отримання грошових коштів (орендної плати наперед), обіцяючи передачу останньому у оренду свою земельну ділянку (пай), кадастровий номер №5324581200:00:001:0828. Позивач попередив її та її доньку ОСОБА_2 відповідачку по справі що в разі отримання коштів і не укладення договору оренди землі із СФГ «Дослідне», де він являється засновником, відповідачка має повернути кошти, на що вони погодилися. Всього ОСОБА_3 було отримано: 20.09.2016 6000 грн, 04.03.2018 -3989 грн, 20.02.2019 4000 грн, а всього 13989 грн.

У липні 2019 році ОСОБА_3 порушила своє зобов`язання, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2019 у реєстрі речових прав було зареєстровано додаткову угоду про поновлення (продовження) терміну дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324581200:00:001:0828 з ТОВ «Агрофірма`Пузиківська» (номер запису про інше речове право 41912360), після чого померла.

Відповідачка ОСОБА_2 при отриманні спадкових справ на майно матері визнала вказаний борг матері та власноручно склала розписку із зобов`язанням повернути безпідставно отримані матір`ю кошти в сумі 13989 грн, оскільки взяті на себе зобов`язання не були виконані. У вказаній розписці відповідачка прийняла на себе зобов`язання повернути 13989,00 грн до 01.01.2022, однак цього не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 13989,00 грн., судовий збір в розмірі 992,40 грн, і витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 18.08.2022 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

14.09.2022 від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про зміну підстав позову.

В обгрунтування вказаної заяви зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так, протягом 2016-2019 року до ОСОБА_1 , як до засновника СФГ «Дослідне» зверталась ОСОБА_3 з метою отримання грошових коштів (орендної плати наперед), обіцяючи передати в оренду свою земельну ділянку (пай), і отримавши від нього кошти, відповідно розписки у відповідача виникли зобов`язання укласти договір оренди або повернути кошти в подвійному розмірі. Всього було отримано 13989,00 грн. ОСОБА_3 порушила своє зобов`язання та 05.07.2019 продовжила договір оренди землі з ТОВ «Агрофірма «Пузиківська». З цього моменту фактично підстава для набуття коштів у неї відпала. Стате . 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. ОСОБА_3 померла, а її дочка ОСОБА_2 склала розписку де, визнала грошові кошти 13989,00 грн як безпідставно набуті кошти її матір`ю та зобов`язалася їх повернути до 01.01.2022, однак потім стала уникати зустрічі.

За вказаних обставин позивач вважав за необхідне змінити підставу позову та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь 13989,00 грн., судові витрати у вигляді судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 17.11.2022 було прийнято заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 08.12.2022 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, телефонограмою від 12.01.2023 просив розглянути справу без його участі та участі позивача, позов задовольнити. В разі неявки відповідачки в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.5ст.223ЦПКУкраїни суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на те, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власницею Ѕ земельної ділянки, площею 2,45 га, кадастровий номер 5324581200:00:001:0828 відповідно до свідоцтва про право на спадщину, серія та номер:579, видане 13.05.2021 (а.с. 5).

Згідно розписки від 27.10.2021 відповідачка ОСОБА_2 повідомила про те, що її мати ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі: 20.09.2016 6000 грн, 04.04.2018 3989 грн, 20.02.2019 4000 грн, а всього 13989 грн., які вона не повернула ОСОБА_1 та не уклала договір оренди її земельної ділянки (державний акт на право приватної власності на землю ІІ ПЛ 010622) з СФГ «Дослідне» в обумовлений строк згідно умов наданих нею розписок. Зазначила, що розуміє, що вступаючи у спадщину по померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , остання приймає як права, так і зобов`язання померлої, тому зобов`язується повернути грошові кошти в сумі 13989 грн ОСОБА_1 до 01.01.2022 (а.с. 7).

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави-це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Розмір отриманих відповідачкою коштів її матір`ю ОСОБА_3 підтверджується вищевказаною розпискою від 27.10.2021 року.

Отже, вимоги, викладені в розписці, відповідачкою не виконані, строк виконання сплив, що призвело до порушення прав позивача.

За таких підстав позовні вимоги щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів є суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачки витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підтвердженнявитрат направову допомогу позивачем, а також його представником представником позивача адвокатомБондаренком С.Г. не було надано жодних доказів, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 13989,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 992,40 грн судових витрат.

В частині стягнення витрат на правову допомогу, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Л.М.Самойленко