Постанова

від 16.01.2023 по справі 420/1440/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1440/22

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

29.08.2022 року;

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 14.11.2018 року №8905 «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 12.01.2022 року №40-п «Про поновлення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА»;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків, прийнятого Головним управлінням ДПС в Одеській області 19.01.2022 року об 11 год. 00 хв. стосовно майна платника податків ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА».

В обґрунтування позову зазначено, що з 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» зареєстровано юридичною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області. В січні 2022 року відповідачем прийнято наказ за №40-п, яким призначено документальну планову виїзну перевірку позивача. На заплановану перевірку контролюючий орган не був допущений платником, про що складено акт від 12.01.2022 року №38/15-32-07-01-18/35067514.

Доводячи обґрунтованість дій платника та неправомірність наказу органу податкової служби, позивач посилається на ігнорування відповідачем положень п. 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких на території України установлений мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяць, в якому завершується дія карантину.

Оскільки під час видання наказу відповідачем не дотримано як норми ст. 19 Конституції України так і чинні приписи податкового законодавства, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 14.11.2018 року №8905 «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Укртехбезпека» з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДПС в Одеській області №40-п від 12.01.2022 року «Про поновлення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртехбезпека»;

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС в Одеській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків, прийнятого Головним управлінням ДПС в Одеській області від 19.01.2022 року об 11 год. 00 хв. стосовно майна платника податків ТОВ «Укртехбезпека».

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехбезпека» судовий збір у розмірі 2481 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення спірного наказу пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України передбачений мораторій на проведення податкових перевірок на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Посилаючись на чинність у спірний період обмежень на проведення планових перевірок, суд першої інстанції визначив, що під час організації податкового контролю по відношенню позивача відповідач мав керуватись саме нормами Податкового кодексу України. Прийняття спірного наказу про проведення перевірки суперечить положенням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, що є достатньою підставою для його скасування.

Одночасно суд першої інстанції вирішив, що не виконання відповідачем обов`язку, передбаченого п. 77.4 ст. 77 Податкового Кодексу України щодо повідомлення платника податків про проведення документальної планової перевірки, порушило право підприємства бути обізнаним про дату початку та місце проведення перевірки, а також право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього.

При цьому, невиконання вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки призводить до обов`язкового визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування усіх оскаржуваних рішень, прийнятих за результатами перевірки.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, актам Кабінету Міністрів України щодо встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів і продовження таких заходів, пункту 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від17.09.2020 року №909-ІХ і помилково не враховано, що Верховною Радою України уповноважено Кабінет Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Наведене правове регулювання спірних правовідносин давало контролюючому органу повну можливість у реалізації своїх функцій, передбачених у ст. 77 Податкового кодексу України, та підтверджує правомірність і обґрунтованість оспорюваного наказу.

Окремо апелянт додає, що оспорюваний наказ відповідає вимогам, передбаченим п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а саме містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється; мету, вид, підстави перевірки; дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятись; наказ підписаний керівником контролюючого органу та скріплений печаткою контролюючого органу.

Наполягаючи на тому, що наказ за своєю правовою природою є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом виконання, а після проведення перевірки на права платника впливають лише наслідки такої, апелянт вказує, що задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків.

Під час розгляду справи апеляційний суд встановив, що 14.11.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ №8905, яким на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України визначено провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Укртехбезпека» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року з 30 листопада 2018 року тривалістю 10 робочих днів.

14.11.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області оформлено повідомлення про проведення перевірки ТОВ «Укртехбезпека» на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та наказу від 14.11.2018 року №8905 згідно з планом-графіком з 30 листопада 2018 року з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

30.11.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт від за №2646/15-32-14-01 про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Укртехбезпека» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Згідно вказаного акту, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення перевірки ТОВ «Укртехбезпека».

Під час здійснення заходів щодо виходу на перевірку 30.11.2018 року було вручено направлення на проведення перевірки від 20.11.2018 року №9993/14-01, №9994/14-01, №9995/14-01, №9996/14-01, №9997/14-01, №9998/14-01, №9999/14-01 представнику за довіреністю від 14.11.2018 року №83/1 ОСОБА_1 , яка в подальшому повідомила, також офіційним листом від підприємства, про вилучення оригіналів документів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року для проведення експертизи в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160490002586 від 01.06.2017 року, направлення документів на адресу Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП Одеської області старшому слідчому відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області старшому лейтенанту поліції Мойсевій Н.В.

10.12.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ за №9737, яким відповідно до вимог п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України та з урахуванням доповідної записки начальника аудиту ГУ ДФС в Одеській області від 30.11.2018 року №1579/11/15-32-14-01 визначено перенести термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртехбезпека» до надання копій вилучених документів або до забезпечення доступу до перевірки вилучених документів.

Вказаний наказ вручений під розпис представнику за довіреністю від 14.11.2018 року №83/1 ОСОБА_1 .

У період 2018-2021 років органом податкової служби вживались заходи щодо забезпечення доступу до матеріалів підприємства за відповідний період, що на момент організації податкового контролю були вилучені в межах кримінального провадження та перебували на експертному дослідженні.

Листом від 20.12.2021 року за №60.3/12156 ГУНП в Одеській області повідомило ГУ ДПС в Одеській області актуальну інформацію щодо місцезнаходження бухгалтерських документів ТОВ «Укртехбезпека», вилучених в рамках кримінального провадження та зазначено про повернення документації підприємству у повному обсязі 24.09.2021 року.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до доповідної записки начальника управління податкового аудиту від 05.01.2022 року №7/15-32-07-01-06 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ від 12.01.2022 року №40-п, яким поновлено планову виїзну перевірку ТОВ «Укртехбезпека» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року з 18 січня 2022 року тривалістю 10 робочих днів.

Зазначений наказ вручений під розпис представнику підприємства 18.01.2022 року.

Як з`ясовано судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками, ТОВ «Укртехбезпека» не допустило посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області до проведення перевірки, про що складено акт від 18.01.2022 року №38/15-32-07-01-18/35067514.

Згідно вказаного акту, підставою для недопуску перевіряючих до здійснення податкового контролю підприємство зазначило ігнорування посадовими положень податкового законодавства щодо мораторію на проведення документальної перевірки до завершення дії карантину на території України.

Також, апеляційний суд встановив, що у зв`язку із відмовою у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі наказу від 12.01.2022 року №40-п та направлень від 13.01.2022 року №124/15-32-07-01-15, №125/15-32-07-01-15 Головним управлінням ДПС в Одеській області об 11 год. 00 хв. прийнято рішення від 19.01.2022 року, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Укртехбезпека», що перебуває за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, вул. Середньофонтанська, буд. 32.

Не погоджуючись із обґрунтованістю та правомірністю наказу щодо проведення документальної перевірки та рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

За правилами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок

Згідно із п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до п. 77.4 вказаної статті Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 77.6, 77.7, 77.8 ст. 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

У п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

За правилами п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Також, відповідно до п.п. 94.1, 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, у тому числі:

платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п. 94.2.3).

Згідно із п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктом 94.11 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Одночасно слід враховувати, що пунктом 52-2, доповненим підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України згідно із Законом України №533-IX від 17.03.2020 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №239 строк карантину продовжено до 24 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року №291 строк карантину продовжено до 11 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №332 строк карантину продовжено до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 строк карантину продовжено до 22 червня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року №500 строк карантину продовжено до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 строк карантину продовжено до 31 серпня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 (у редакції постанови КМУ від 26.08.2020 року №760) строк карантину продовжено до 31 жовтня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 (у редакції постанови КМУ від 13.10.2020 року №956) строк карантину продовжено до 31 грудня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 строк карантину продовжено до 28 лютого 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (у редакції постанови КМУ від 17.02.2021 року №104) строк карантину продовжено до 30 квітня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (у редакції постанови КМУ від 21.04.2021 року №405) строк карантину продовжено до 30 червня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (у редакції постанови КМУ від 16.06.2021 року №611) строк карантину продовжено до 31 серпня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (у редакції постанови КМУ від 11.08.2021 року №855) строк карантину продовжено до 01 жовтня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (у редакції постанови КМУ від 22.09.2021 року №981) строк карантину продовжено до 31 грудня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (у редакції постанови КМУ від 22.09.2021 року №981) строк карантину продовжено до 31 грудня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (у редакції постанови КМУ від 15.12.2021 року №1336) строк карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» від 17.09.2020 року №909-ІХ на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Одночасно, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Наведена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 лютого 2022 року по справі № 420/12859/21, від 06 липня 2022 року по справі №360/1182/21, та, з огляду на подібність спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню у цій справі.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у податкового органу, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89, не виникло право на реалізацію повноважень щодо поновлення (проведення) документальної планової перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили за постанову Кабінету Міністрів України №89 від 3 лютого 2021 року, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що за загальним правилом вирішення колізій, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Тому, у даному випадку підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Також, підтвердження в судовому порядку відсутності правових обставин для продовження контролюючих заходів по відношенню платника та правомірність дій останнього у недопуску до податкового контролю відповідача, виключає правомірність та обґрунтованість рішення Головного управління ДПС в Одеській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків, прийнятого 19.01.2022 року об 11 год. 00 хв. стосовно майна платника податків ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА».

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 12.01.2022 року №40-п та рішення від 19.01.2022 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків не відповідають критерію правомірності, є правильними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову в цій частині та наявність підстав для скасування вказаних рішень суб`єкта владних повноважень.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 14.11.2018 року №8905 апеляційний суд вважає за необхідне звернути на наступні положення адміністративного процесуального законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1, 3 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені і п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Таким чином, за загальними правилами КАС України, звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

При цьому поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, звернення із цим адміністративним позовом позивачем реалізовано 20.01.2022 року.

Під час звернення із адміністративним позовом в частині оскарження наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 14.11.2018 року №8905 та у поданому клопотанні про поновлення строку звернення із цими вимогами позивач зазначав, що на адресу платника не надходили ні повідомлення про проведення документальної планової перевірки, ні вказаний оспорюваний наказ.

Про намір податкового органу провести контролюючі заходи платник дізнався виключно у зв`язку із поновленням податкового контролю та прибуттям посадових осіб відповідача за юридичною адресою Товариства 18.01.2022 року.

Не надходження у визначений строк наказу від 14.11.2018 року №8905 на адресу платника та його одержання 07.02.2022 року виключно на адвокатський запит, позбавило позивача об`єктивної можливості реалізувати процесуальні права щодо звернення за судовим захистом.

При прийнятті до розгляду адміністративного позову в цій частині суд першої інстанції враховував повідомлені позивачем обставини та обізнаність останнього про порушення своїх права та інтересів лише з 18.01.2022 року, з дати прибуття посадових осіб відповідача на перевірку.

Також, як свідчать додані відповідачем до відзиву на адміністративний позов докази, зміст оспорюваного наказу від 14.11.2018 року №8905 та направлення на податкову перевірки не містять даних про їх вручення Товариству чи його представнику.

Водночас, як свідчать обставини справи, запланована перевірка у період з 30 листопада 2018 року тривалістю 10 робочих днів проведена не була, з огляду на повідомлення представником Товариства за довіреністю від 14.11.2018 року №83/1 ОСОБА_1 про вилучення оригіналів документів за перевіряємий період для проведення експертизи в рамках кримінального провадження та їх направлення на адресу слідчого.

Як наслідок, Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт від 30.11.2018 року №2646/15-32-14-01 про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Укртехбезпека» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та прийнято наказ від 10.12.2018 року №9737 про перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства до надання копій вилучених документів або до забезпечення доступу до перевірки вилучених документів.

Вказаний наказ вручений під розпис представнику за довіреністю від 14.11.2018 року №83/1 ОСОБА_1 .

Будь-яких застережень чи заперечень з питання дотримання податковим органом вище приведених норм податкового законодавства в частині повідомлення про контролюючі заходи, у тому числі щодо вручення наказу на перевірку та направлень, ці матеріали не містять.

На переконання апеляційного суду, вказані у сукупності докази підтверджують обізнаність платника із запланованими заходами податкового контролю.

Відсутність у представлених доказах (наказі та направленні) підпису про вручення представнику Товариства матеріалів перевірки не спростовує обізнаність платника із організацією податкової перевірки, а також неможливість незнання та не можливість дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із виданням наказу від 14.11.2018 року №8905.

Позивачем не доведено та апеляційним судом не встановлено перешкод у платника отримати оспорюваний наказ з метою оскарження цього рішення відповідача у визначений законом строк.

Обізнаність платника із заходами податкового контролю підтверджується щонайменше з дня доведенням його представнику рішення контролюючого органу про перенесення термінів цієї перевірки. Проте, вважаючи неправомірним наказ відповідача та порушеними у зв`язку із його прийняттям своїх прав та інтересів, позивач у визначений строк не вчинив дії щодо реалізації свого права на судовий захист.

У зв`язку із чим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, в частині оскарження наказу від 14.11.2018 року №8905, оскільки такі висновки не знаходять свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, апеляційний суд вбачається всі правові підстави для залишення позовної заяви у відповідній частині без розгляду.

За правилами ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Апеляційний суд враховує, що за результатом апеляційного провадження колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 14.11.2018 року №8905 «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

В цій частині підлягає ухваленню нове судове рішення про залишення вказаних вимог без розгляду.

Тобто, в цій частині позовні вимоги по суті не вирішені, а застосований при ухвалені рішення судом першої інстанції спосіб розподілу витрат не свідчить про зайве відшкодування на користь позивача за рахунок відповідача понесених судових витрат.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, понесені позивачем в суді першої інстанції судові витрати у зв`язку із розглядом вищенаведених позовних вимог підлягають поверненню за окремим клопотанням та розподілу в порядку ст. 139 КАС України не підлягають.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 3 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 14.11.2018 року №8905 «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Укртехбезпека» з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року» скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 14.11.2018 року №8905 «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року» залишити без розгляду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв