Рішення

від 20.12.2022 по справі 910/20842/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2022Справа № 910/20842/21За первісним позовом Адвокатського об`єднання "ДЕГА Партнерс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD", м. Київ

про стягнення 82 324,56 грн,

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD", м.Київ

до Адвокатського об`єднання "ДЕГА Партнерз", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Київ

про визнання додатку до договору недійсними,

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Бродська К.О. (адвлкат за довіреності від 03.02.2022 року);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явились.

від третьої особи: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

АО "ДЕГА Партнерз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "TVD" 82 324,56 грн заборгованості, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2021 №16-04/2021 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач звернувся в інтересах відповідача до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВД-КОМПЛЕКТ" (далі - ТОВ "ТВД-КОМПЛЕКТ") 490 670,65 грн, з яких: 411 622,80 грн основного боргу, 53 538,51 грн інфляційних втрат та 25 509,34 грн 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 відкрито провадження у справі №910/15319/21 за вказаною позовною заявою. Як зазначає позивач, 05.10.2021 ним було отримано повідомлення відповідача про відмову від правничої допомоги від 30.09.2021. Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі №910/15319/21 затверджено мирову угоду від 19.10.2021 між ТОВ "TVD" та ТОВ "ТВД-КОМПЛЕКТ", а тому, з огляду на пункти 4-5 Додатку №3 від 13.09.2021 до Договору АО "ДЕГА Партнерз" вважає, що набуло право на додаткову винагороду у розмірі 82 324,56 грн, яку відповідачем сплачено позивачу не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 (суддя Капцова Т.П.) позовну заяву АО "ДЕГА Партнерз" залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 (суддя Капцова Т.П.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2022, а також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

01.02.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в чкому зазначено про наявність умисного зговору між представниками потерпілої сторони правочинів ТОВ "TVD" і другої сторони АО «Дега партнерз», оскільки договір вчинений представником відповідача Оніщенком К.А. всупереч волевиявленню довірителя.

01.02.2022 ТОВ "TVD" подало до суду зустрічну позовну заяву до АО "ДЕГА Партнерз" про визнання Договору та Додатку №3 від 13.09.2021 до вказаного Договору недійсними.

Зустрічний позов мотивований тим, що оспорювані правочини вчинені представником ТОВ "TVD" ОСОБА_1. всупереч волевиявленню довірителя, внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ "TVD" та уповноважених осіб АО "ДЕГА Партнерз", за наявності в діях ОСОБА_1 умислу на отримання від АО "ДЕГА Партнерз" надмірної вигоди, всупереч інтересам його довірителя та враховуючи, що такі дії представника призвели до негативних наслідків для ТОВ "TVD", у зв`язку з чим вказаний Договір і Додаток №3 до нього підлягають визнанню недійсними на підставі статті 232 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 07.02.2022 року (суддя Капцова Т.П.): у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD" до Адвокатського об`єднання "ДЕГА Партнерз" в частині визнання договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2021 №16-04/2021 недійсним було відмовлено; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD" до Адвокатського об`єднання "ДЕГА Партнерз" в частині визнання додатку №3 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2021 №16-04/2021 недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Адвокатського об`єднання "ДЕГА Партнерз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD" про стягнення 82 324,56 грн; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом; підготовче засідання призначено на 28.02.2022 року.

21.02.2022 року від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що укладаючи договір з позивачем за первісним позовом він мав на меті покращити фінансовий стан товариства, шляхом залучення до захисту прав та інтересів товариства професійних адвокатів, а тому твердження відповідача за первісним позовом є надуманими.

22.02.2022 року від відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що заздалегідь передбачити, яке рішення ухвалить суд у справі неможливо, а тому, це не може свідчити про наявність зговору. Окрім того, вартість послуг відповідає вимогам законодавства, ринковим умовам та не може вважатись завищеною.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 06.05.2022 року матеріали справи №910/20842/21 передано на повторний автоматичний розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Капцової Т.П. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №910/20842/21 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 підготовче засідання у справі призначено на 12.07.2022.

12.07.2022 до суду від відповідача за первісним (позивач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та клопотання про зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні 12.07.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.08.2022.

В підготовчому засіданні 16.08.2022 судом було оголошено перерву до 11.10.2022.

Підготовче засідання 11.10.2022 не відбулося у зв`язку з отриманням повідомлення "Повітряна тривога" у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК учасників справи викликано в підготовче засідання на 01.11.2022.

Ухвалою від 01.11.2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2022 року.

В судовому засіданні 20.12.2022 року в справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 26.12.2022 року по 13.01.2023 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 16.01.2023 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2021 між Адвокатським об`єднанням "ДЕГА Партнерз" (адвокатське об`єднання/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "TVD" (замовник) було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 16-04/2021 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого адвокатське об`єднання надає в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовнику професійну правничу допомогу (правову допомогу), а замовник має оплатити надані послуги професійної правничої допомоги на умовах, визначених цим Договором.

Вартість та порядок оплати послуг за Договором визначаються у відповідних Додатках, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 4.1 Договору).

За умовами пунктів 5.2, 5.3 Договору здача-приймання наданих послуг оформлюється сторонами актом приймання наданих послуг (виконаних робіт), що підписуються обома сторонами по закінченню надання послуг. В разі надання акту приймання послуг (виконаних робіт) адвокатським об`єднанням, замовник повинен його підписати впродовж 3-х робочих днів з моменту його отримання.

У пункті 9.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 16.04.2023.

Згідно з п. 9.2 Договору він може бути розірваний достроково замовником в односторонньому порядку за умови попереднього письмового погодження за 60 календарних днів до дати розірвання та оплати замовником фактично наданих послуг.

У Додатку №3 від 13.09.2021 до Договору сторони домовились, що адвокатське об`єднання надає послуги з професійної правничої допомоги у справі/справах в суді першої інстанції про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВД-Комплект" з оплати за поставлені товари за накладною № РН-0000506 від 22.08.2019 на суму 411 622,80 грн (п. 1).

Відповідно до п. 3 Додатку №3 до Договору загальна вартість послуг з правової допомоги, зазначених в п. 1 цього Додатку, складає фіксовану суму грошових коштів (гонорар) в розмірі 28 000,00 грн, яку замовник сплачує на рахунок адвокатського об`єднання протягом 30-ти днів після підписання цього Додатку на підставі виставленого виконавцем рахунку.

У пунктах 4, 5 Додатку №3 до Договору сторони погодили, що у разі отримання позитивного рішення суду першої інстанції на користь замовника, виконавець, окрім гонорару, передбаченого п. 3 цього Додатку, отримує додаткову винагороду у розмірі 82 324,56 грн (411 622,80 грн * 20%). Оплата винагороди здійснюється на підставі рахунку виконавця протягом 5-ти банківських днів.

Сторони домовились, що замовник зобов`язується оплатити додаткову винагороду у розмірі, передбаченому в п. 4 цього Додатку, також у наступних випадках: відмови позивача від позову, укладення позивачем з відповідачем мирової угоди у справі, подання заяви позивачем про зменшення розміру позовних вимог, залишення позову без розгляду за заявою позивача чи з інших підстав.

Вказаний Договір з боку замовника було підписано ОСОБА_1 , який на той час обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 затверджено мирову угоду у справі №910/15319/21.

30.09.2021 Т.в.о директора Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD" Топалова О.І. мкладено та направлено на адресу Адвокатського об`єднання "ДЕГА Партнерз" повідомлення про відмову від правничої допомоги.

17.11.2021 АО "ДЕГА Партнерз" виставлено рахунок №42 на оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "TVD" послуг з професійної правничої допомоги на суму 82 324,56 грн, який 22.11.2021 разом із повідомленням №22/1-11/2021 від 22.11.2021 було направлено ТОВ "TVD" листом з описом вкладення. Вказаний лист не було вручено адресату та за закінченням терміну зберігання він повернувся відправнику.

22.11.2021 вказаний рахунок разом із Повідомленням про сплату заборгованості №22/1-11/2021 від 22.11.2021 було направлено на електронну адресу ТОВ "TVD" office@tvd.com.ua.

Звертаючись до суду з первісним позовом, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначає про те, що ним було надано послуги з професійної правничої допомоги, які відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) отримав, проте не оплатив, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 82 324,56 грн.

Заперечуючи проти вимог первісного позову та звертаючись до суду із зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) доводить, що Додаток №3 до Договору вчинений представником ТОВ "TVD" ОСОБА_1. всупереч волевиявленню довірителя, внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ "TVD" та уповноважених осіб АО "ДЕГА Партнерз", за наявності в діях ОСОБА_1 умислу на отримання від АО "ДЕГА Партнерз" надмірної вигоди, всупереч інтересам його довірителя та враховуючи, що такі дії представника призвели до негативних наслідків для ТОВ "TVD", вказаний договір і додаток до нього, на підставі статті 232 Цивільного кодексу України, підлягають визнанню недійсними.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 4.1 Договору міститься умова, що вартість та порядок оплати послуг за цим Договором визначаються у відповідних Додатках, які є його невід`ємними частинами.

Так, згідно Додатку №3 до Договору адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання з надання послуг професійної правничої допомоги у справі/справах в суді першої інстанції про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВД-Комплект" з оплати за поставлені товари за накладною №РН-0000506 від 22.08.2019 на суму 411 655,80 грн (п. 1).

У пунктах 3, 4 Додатку №3 до Договору узгоджено гонорар адвокатського об`єднання, а саме 28 000,00 грн - вартість послуг з правової допомоги, 82 324,56 грн - додаткова винагорода у разі отримання позитивного рішення суду першої інстанції на користь замовника.

Частина перша статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі №910/15319/21 затверджено мирову угоду, за умовами якої ТОВ «TVD» та ТОВ «ТВД-Комплект», за спільною взаємною згодою, встановили наступний порядок виконання ТОВ «ТВД-Комплект» на користь ТОВ «TVD» грошового зобов`язання в розмірі 411 622,80 грн, шляхом встановлення розстрочення платежу, а саме: до 31 січня 2022 року (включно) - 34301,90 гривень з ПДВ; до 28 лютого 2022 року (включно) - 34301,90 гривень з ПДВ; до 31 березня 2022 року (включно) - 34301, 90 гривень з ПДВ; до 30 квітня 2022 року (включно) - 34301, 90 гривень з ПДВ; до 31 травня 2022 року (включно) - 34301,90 гривень з ПДВ; до 30 червня 2022 року (включно) - 34301, 90 гривень з ПДВ; до 31 липня 2022 року (включно) -34301, 90 гривень з ПДВ; до 31 серпня 2022 року (включно) -34 301,90 гривень з ПДВ; до 30 вересня 2022 року (включно) - 34301, 90 гривень з ПДВ; до 31 жовтня 2022 року (включно) - 34301, 90 гривень з ПДВ; до 30 листопада 2022 року (включно) - 34 301, 90 гривень з ПДВ; до 31 грудня 2022 року (включно) - 34301, 90 гривень з ПДВ.

З наведеного слідує, що внаслідок прийняття судового рішення (ухвали) на користь ТОВ "TVD", у останнього виник обов`язок сплатити АО "ДЕГА Партнерз" гонорар успіху в сумі 82 324,56 грн, сплата якого передбачена пунктами 4, 5 Додатку №3 до Договору.

Питання гонорару успіху за своєю суттю є питанням домовленості сторін. Законодавство не обмежує адвоката та клієнта у праві включення такого платежу до умов договору. Такий підхід є достатньо обґрунтованим, адже відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що розподіл судових витрат є одним з невід`ємних елементів відновлення порушеного права особи, за захистом якого вона звернулась до суду.

Частина друга статті 126 ГПК України визначає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В межах даної справи суд не розглядає обґрунтованість розміру судових витрат, у тому числі гонорару успіху, оскільки вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду, який розглядає справу по суті.

Як вбачається зі змісту пунктів 7, 8 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі №910/15319/21, сторони погодили, що ТОВ "ТВД-Комплект" сплачує на користь ТОВ "TVD" грошову суму в розмірі 3 680,04 грн в якості відшкодування 50% від суми фактично сплаченого судового збору. Інші судові витрати ТОВ "TVD" відшкодуванню (компенсації) з боку ТОВ "ТВД-Комплект" не підлягають.

Дослідивши умови зазначеної вище мирової угоди, суд встановив, що ТОВ "TVD" фактично відмовилось від покладення на ТОВ "ТВД-Комплект" принаймні частини витрат на професійну правничу допомогу в справі №910/15319/21 та взяло обов`язок з їх сплати в повному обсязі на себе.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання ТОВ "TVD" обов`язку з оплати наданих послуг за Договором, вимоги АО "ДЕГА Партнерз" про стягнення з ТОВ "TVD" додаткової винагороди у розмірі 82 324,56 грн є обґрунтованими.

Щодо вимог зустрічного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Частина 3 статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення.

Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.

У відповідності до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Договір може бути визнаний недійсним у тому разі, якщо буде встановлено, що орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про настання негативних наслідків для юридичної особи, яку вона представляє та свідомо бажала їх настання.

При цьому, Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій органу або особи, яка виступає від імені юридичної особи, тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст. 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки органу або особи, яка виступає від імені юридичної особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.

У контексті зазначеного, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) вказує, що укладаючи оспорюваний договір, директор ТОВ "TVD" ОСОБА_1. діяв всупереч інтересів підприємства, що призвело до прийняття надмірних та необґрунтованих зобов`язань у відносинах з АО "ДЕГА Партнерз".

Статтею 89 ГК України визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини 1 та 3 ст. 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч. 4 ст. 92 ЦК України).

У відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин 1, 3 та 4 ст. 92 ЦК України, частин 1 та 2 ст. 89 ГК України, п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у ст. 237 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою відповідно до статті 232 ЦК України є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09 та Верховним Судом в постанові від 07 серпня 2019 року в справі № 753/7290/17 (провадження № 61-11158св19).

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони, а суд має перевірити відповідність доводів позивача вимогам статті 232 ЦК України і лише за наявності всіх ознак має підстави для визнання договору недійсним.

Таким чином, для задоволення позовних вимог позивач має довести усі ознаки, які б вказували, що оспорюваний правочин вчинений в результаті зловмисної домовленості представника.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18).

За твердженнями позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) наявність умисного зговору ОСОБА_1 з АО "ДЕГА Партнерз" полягає в укладенні Договору про надання правничої допомоги на вочевидь невигідних для ТОВ "TVD" умовах.

Суд відхиляє доводи ТОВ "TVD" про не співмірність вартості юридичних послуг зі складністю справи, оскільки питання розподілу судових витрат здійснюється за наслідком розгляду справи по суті. В межах даного судового провадження суд не встановлює складність справи №910/15319/21, обсяг та зміст наданих послуг (виконаної роботи) адвокатом, їх необхідність тощо.

Так само не входять в предмет доказування зобов`язання ТОВ "TVD" перед АО "ДЕГА Партнерз", які виникли з інших правовідносин.

Твердження позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) про те, що за перші 9 місяців загальний дохід підприємства становив всього 1 167 666,78 грн, в той час як загальна сума прийнятих ТОВ "TVD" в особі колишнього директора ОСОБА_1 зобов`язань перед АО "ДЕГА Партнерз" становить 391 728,68 грн, є необґрунтованими та недоведеними.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає активи як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. А зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно з п. 1 розд. ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) не надано жодного доказу на підтвердження дійсного фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD" як на момент вчинення оспорюваного правочину, так і загалом за 2021 рік. Долучена до зустрічного позову виписка по рахунку не є таким доказом у розумінні вищенаведених положень.

Попри те, що обставини перебування учасника АО "ДЕГА Партнерз" ОСОБА_2 у шлюбі із падчеркою ОСОБА_1 ОСОБА_3 , визнані ОСОБА_1 у своїх поясненнях щодо зустрічного позову, суд не вбачає зловмисної домовленості, з існуванням якої пов`язується можливість застосування положень статті 232 ЦК України, тому такі доводи суд оцінює у сукупності з іншими доказами.

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Оспорюваний правочин укладено, на той час, повноважним директором і та обставина, що, на думку наступного керівника, взяті за таким правочином зобов`язання не були необхідними або були надмірними, не є підставою стверджувати про недійсність правочину.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, в той же час вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення первісного позову та стягнення з ТОВ "TVD" на користь АО "ДЕГА Партнерз" 82 324,56 грн заборгованості.

Судові витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "TVD" (ідентифікаційний код 23525886, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 23, кв. 21) на користь Адвокатського об`єднання "ДЕГА Партнерз" (ідентифікаційний код 42932345, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, поверх 8, офіс 23) суму коштів в розмірі 82 324,56 грн (вісімдесят дві тисячі триста двадцять чотири гривни 56 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "TVD" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 16.01.2023 року.

Суддя С. МОРОЗОВ