Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/6869/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/6869/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/6869/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.Р.Т.А.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького»

про стягнення 124 722,50 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю С.П.А.Р.Т.А. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького» про стягнення 124722,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором № 20 від 01.08.2017 року не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 89 888,14 грн., за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати у розмірі 29 974,77 грн та 3% річних 4 859,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

13.09.2022 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, та просить здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.10.2022 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення та додані до них докази.

Справу розглянуто в розумні строки, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану та постійні сигнали повітряної тривоги в місті Києві, що впливає на особливості роботи Господарського суду міста Києва.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.П.А.Р.Т.А.» (за договором - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького» (за договором - Замовник) укладено Договір № 20 (далі - Договір), за яким Замовник доручає, а Виконавець за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить Замовнику (далі по тексту «Об`єкт»). Замовник зобов`язується виконувати передбачені Договором правила майнової безпеки і сплатити Виконавцю встановлену плату (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1, 2.2 Договору, сторони передбачили, що Охорона Об`єкту, переданого під охорону здійснюється за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, с. Миколаївка, вул. Коцюби, 1.

Охорона Об`єкту здійснюється в години і дні, зазначені в дислокації постів (Додаток №1 до цього договору).

Ціна послуг з охорони Об`єкту Виконавцем, обумовленого в цьому Договорі визначається в Актах виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємними додатками до цього договору (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 3.2 Договору, Акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт Замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим Замовником без зауважень.

Положеннями п. 3.3 Договору передбачає, що Зміна ціни послуг оформляється додатковою угодою до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємним додатком до цього договору.

Оплата за надані Виконавцем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2 цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця, на підставі виставленого Виконавцем рахунки - фактури на оплату (п. 3.4 Договору).

У відповідності до п. 7.1 Договору, Договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення або переукладання, то він продовжується на колишніх умовах на той же термін без обмеження кількості пролонгацій.

Розірвання договору раніше терміну може статися за ініціативою однієї зі Сторін з письмовим повідомленням іншої Сторони не менше, ніж за один місяць або за згодою Сторін. При невиконанні цієї умови Сторона - ініціатор розірвання договору виплачує іншій стороні в день фактичного розірвання договору штраф в розмірі суми, обчисленою до закінчення цього договору. У разі невиплати зазначеної суми в день фактичного розірвання договору. Сторона - ініціатор розірвання договору сплачує зазначений штраф у подвійному розмірі (п. 7.2. Договору).

Також сторонами було підписано Додаток № 1 «Дислокація постів» до Договору № 67 від 01.11.2018.

Додатковою угодою від 27.12.2019 до договору № 20 від 01.08.2017 сторонами внесено зміни до п. 3.1. договору та викладено його в наступній редакції: «Ціна послуг з охорони об`єкту виконавцем, визначених цим договором, становить 269 664 грн 41 коп. в місяць, у тому числі ПДВ». Дана додаткова набирає чинності з 01.01.2020 р.

Додатковою угодою від 10.09.2020 до договору № 20 від 01.08.2017, сторони прийшли до згоди розірвати Договір з 10.09.2020 р., при цьому, останнім днем дії Договору вважається 10.09.2020 р. Жодних претензій щодо виконання умов Договору Сторони не мають. Дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її уповноваженими представниками Сторін та скріплення її печатками Сторін, а саме з 10.09.2020 р.

У підтвердження надання послуг з охорони за спірний період, а саме за вересень 2020 року, позивачем долучено: Акт №ОУ-0000174 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на суму 89 888,14 грн з ПДВ; рахунок-фактуру №СФ-0000172 від 10.09.2020 на суму 89 888,14 грн з ПДВ та податкову накладну № 5 від 10.09.2020 на вказану суму боргу, зареєстровану у ДПС України.

Окрім того, позивачем до позовної заяви на підтвердження існування господарських правовідносин сторін за Договором № 20 від 01.08.2017 у 2020 році було долучено акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за період з січня 2020 по серпень 2020, а також рахунки-фактури до вищевказаних актів.

13.07.2022 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №13/07-4 про перерахування заборгованості за послуги охорони за вересень 2020, що становить 89 888,14 грн. У підтвердження надіслання останньої, позивачем долучено опис вкладення, список цінних листів згрупованих відправлень та фіскальний чек.

Вищевказана претензія була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість не сплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача 124 722,50 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 89 888,14 грн, інфляційні втрати - 29 974,77 грн та 3% річних 4 859,59 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу охоронні послуги за вересень 2020, а саме з 1 по 10 число (включно), що підтверджується Актом № ОУ-0000174 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2020 р на суму 89 888,14 грн з ПДВ.

Заперечуючи стосовно належного підписання вищевказаного акту відповідач вказує, що всі документи з його сторони у тому числі акти здачі - прийняття повинні підписувати дирекція у складі генерального директора та фінансового директора, оскільки останній не був схвалений виконавчим органом відповідача - Дирекцією, а відтак не підтверджує надання послуг.

Згідно із положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час оформлення відповідної накладної) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами абзацу першого пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Так, судом встановлено, що спірний Акт № ОУ-0000174 здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2020 р на суму 89 888,14 затверджений з боку директора Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.Р.Т.А.» Житник І.М. та Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького» Бочкар М.В., останній скріплений їх підписами, містить печатки сторін та дату підписання - 10.09.2020, а відтак останні погодили його зміст та форму.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, також зазначає, що Акт №ОУ-0000174 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2020 не містить підпису виконавчого органу відповідача - Дирекції, а відтак не підтверджує надання послуг у вересні 2020 року.

Однак, як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за попередні місяці, а саме за січень по серпень 2020 року, останні містять лише підписи Генерального директора/директора, другий підпис особи з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького» в актах відсутній.

Окрім того, на підставі вищевказаних актів позивачем виставлялися рахунки, які були оплачені в повному обсязі, що підтверджується зокрема Довідкою № DNI-07.8/750 від 12.07.2022 та додатком до неї, виданої АТ «Перший Український міжнародний банк» на замовлення ТОВ «С.П.А.Р.Т.А.».

При цьому, з умов спірного договору не вбачається, що з боку відповідача акти виконаних робіт повинні бути підписані двома особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького».

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача зі Статутом ТОВ «Агрофірма ім. Горького».

Пунктом 1 Додаткової угоди від 10.09.2020 до договору № 20 від 01.08.2017, Сторони прийшли до згоди розірвати Договір з 10.09.2020 р., при цьому, останнім днем дії Договору вважається 10.09.2020 р. Пунктом 2 останньої сторони вказали, що жодних претензій щодо виконання умов Договору Сторони не мають.

Отже, зі змісту вказаної додаткової угоди сторони погодили, що послуги з охорони надавались належним чином та зобов`язання сторін за договором є припиненими, починаючи з 11.09.2020.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3.2 Договору, Акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт Замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим Замовником без зауважень.

Оплата за надані Виконавцем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2 цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця, на підставі виставленого Виконавцем рахунки - фактури на оплату (п. 3.4 Договору).

Як вбачається зі змісту п. 3.4 Договору, останнім не встановлено обов`язку позивача направляти на адресу відповідача рахунки, а оплата за надані Виконавцем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2 цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів Замовником.

Враховуючи, що відповідачем були прийняті послуги, шляхом підписання акту №ОУ - 0000175 здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2020 у останнього виник обов`язок здійснити їх оплату.

Позивачем при здійсненні розрахунку основної заборгованості було взято період з 01.09.2020 по 10.09.2020 (включно) та визначено вартість наданих послуг за 10 днів у сумі 89 888,14 грн, а саме: 269 664,41 грн (вартість послуг за місяць): 30 (кількість днів у вересні 2020 року) х 10 (кількість днів, за які надавалася послуга з охорони) = 89 888,14 грн.

Відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 89 888,14 грн.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідачем належними засобами доказування не спростовано надання послуг позивачем у період з 01.09.2020 по 10.09.2020 (включно).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором про охорону об`єкту за вересень 2020 року (з 01.09.2020 по 10.09.2020 включно) у розмірі 89 888,14 грн, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки факт прострочення ТОВ «Агрофірма ім. Горького» перед ТОВ «С.П.А.Р.Т.А.» виконання грошового зобов`язання встановлено, суд, перевіривши розрахунки позивача, додані до позовної заяви, дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають також задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240-241Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького» (01054, місто Київ, пров. Георгіївський, будинок 2, кімната 12, код ЄДРПОУ 30094098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 40900348) заборгованість у розмірі 89 888 грн 14 коп., інфляційні втрати - 29 974 грн 77 коп., 3% річних - 4859 грн 59 коп. та судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.01.2023.

Суддя А.І. Привалов