Постанова

від 25.04.2023 по справі 910/6869/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 910/6869/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Андрієнка В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023

у справі № 910/6869/22 (суддя: Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького"

про стягнення 124 722,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" про стягнення 124 722,50 грн, у тому числі: 89 888,14 грн - основного боргу, 29 974,77 грн - інфляційних втрат та 4 859,59 грн - трьох процентів річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором № 20 від 01.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за спірним договором у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в частині оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22 позовні вимоги ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Агрофірма ім. Горького" на користь ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." заборгованість у розмірі 89 888,14 грн, 29 974,77 грн інфляційних втрат, 4 859,59 грн трьох процентів річних та судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу охоронні послуги за вересень 2020 року, а саме з 1 по 10 число (включно), що підтверджується актом № ОУ-0000174 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2020 року на суму 89 888,14 грн з ПДВ. Наголосив, що спірний акт № ОУ-0000174 здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2020 року на суму 89 888,14 грн затверджений з боку директора ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." Житник І.М. та Генерального директора ТОВ "Агрофірма ім. Горького" Бочкар М.В., скріплений їх підписами, містить печатки сторін та дату підписання - 10.09.2020, а відтак останні погодили його зміст та форму. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Агрофірма ім. Горького" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню в частині задоволених позовних вимог, з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а саме - порушення норм матеріального та процесуального права. Так скаржник зазначає, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000174 від 10.09.2020 не схвалений виконавчим органом відповідача, з огляду на його непідписання дирекцією відповідача як єдиним колегіальним виконавчим органом відповідача, що здійснює поточне керівництво та представництво товариства у правовідносинах. Зауважує, що відсутність належного схвалення виконавчим органом відповідача - дирекцією акта № ОУ-0000174 здачі-приймання робіт (надання послуг), останній не підтверджує надання позивачем послуг з охорони майна відповідачу за календарний місяць вересень 2020 року. Наголошує, що в порушення умов договору позивач не встановив та не направив на адресу відповідача наявний в матеріалах справи рахунок-фактуру від 10.09.2020 № СФ-0000172 на суму 89 888,14 грн з ПДВ на оплату. Звертає увагу на те, що підписуючи додаткову угоду від 10.09.2020 позивач підтвердив, що не мав жодних претензій до відповідача за умовами спірного договору на час підписання додаткової угоди - 10.09.2020.

Також в апеляційній скарзі апелянт просить відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22 до ухвалення судового рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 апеляційна скарга у справі № 910/6869/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 ТОВ "Агрофірма ім. Горького" відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі; апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма ім. Горького" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в сумі 3 721,50 грн.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023, представником ТОВ "Агрофірма ім. Горького" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 910/6869/22, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору № 226 від 02.03.2023 на суму 3 721,50 грн.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 справу № 910/6869/22 за апеляційною скаргою ТОВ "Агрофірма ім. Горького" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Андрієнко В.В.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрофірма ім. Горького" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6869/22; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 06.03.2023, надійшли матеріали справи № 910/6869/22.

20.03.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що розірвання договору не звільняє замовника від обов`язку оплатити кошти за надані виконавцем послуги протягом строку дії договору. Звертає увагу на те, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бочкар М.В. є генеральним директором та уповноважений на підписання договорів від імені товариства. Зауважує, що в матеріалах справи наявна копія податкової накладної та копія квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наголошує, що рахунок від 10.09.2020 № СФ-0000172 на суму 89 888,14 грн позивач надав відповідачу одночасно з актом здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-0000174.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2017 між ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." (виконавець) та ТОВ "Агрофірма ім. Горького" (замовник) укладено договір № 20, за умовами якого замовник доручає, а виконавець за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить замовнику.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору охорона об`єкта, переданого під охорону здійснюється за адресою: 51254, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Миколаївка, вул. Коцюби, 1. Охорона об`єкта здійснюється в години і дні, зазначені в дислокації постів (додаток № 1 до цього договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді від 27.12.2019, ціна послуг з охорони об`єкта виконавцем, визначених цим договором, становить 269 644,41 грн в місяць, у тому числі ПДВ.

У пункті 3.2 договору зазначено, що акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акта виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що зміна ціни послуг оформляється додатковою угодою до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємним додатком до цього договору.

Оплата за надані виконавцем послуги в розмірі, обумовленому в пунктах 3.1, 3.2 цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на оплату (пункт 3.4 договору).

Договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення або переукладання, то він продовжується на колишніх умовах на той же термін без обмеження кількості пролонгацій (пункт 7.1 договору).

За умовами пункту 7.2 договору розірвання договору раніше терміну може статися за ініціативою однієї зі сторін з письмовим повідомленням іншої сторони не менше, ніж за один місяць або за згодою сторін. При невиконанні цієї умови сторона - ініціатор розірвання договору виплачує іншій стороні в день фактичного розірвання договору штраф в розмірі суми, обчисленої до закінчення цього договору. У разі невиплати зазначеної суми в день фактичного розірвання договору, сторона - ініціатор розірвання договору, сплачує зазначений штраф у подвійному розмірі.

Також сторонами було підписано додаток № 1 "Дислокація постів" до договору № 20 від 01.08.2017.

10.09.2020 між сторонами підписано додаткову угоду до договору, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору вважається 10.09.2020.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2020 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги охорони на суму 89 888,14 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000174, який підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Позивач стверджує, що на підставі підписаного акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000174, ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." виставило відповідачу на оплату рахунок-фактуру № СФ-0000172 від 10.09.2020 на суму 89 888,14 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем зареєстровано податкову накладну № 5 від 10.09.2020 на суму 89 888,14 грн з описом виду послуг: послуги охорони за вересень 2020 року, яка затверджена ТОВ "Агрофірма ім. Горького".

Відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у ТОВ "Агрофірма ім. Горького" виникла заборгованість у розмірі 89 888,14 грн.

14.07.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію на суму 89 888,14 грн, проте ТОВ "Агрофірма ім. Горького" її не задовольнило, вмотивованої відповіді не надало.

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з охорони майна за вересень 2020 року в сумі 89 888,14 грн, трьох процентів річних у розмірі 4 859,59 грн та інфляційних втрат в сумі 29 974,77 грн.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що 01.08.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір № 20, відповідно до якого позивачем надавались відповідачу послуги з охорони майна, які відповідачем приймались та оплачувались згідно з умовами цього договору та додаткових угод до нього.

Так, згідно пунктом 3.1 договору в редакції, викладеній додатковою угодою від 27.12.2019, ціна послуг з охорони об`єкта виконавцем, визначених цим договором, становить 269 664,41 грн в місяць, у тому числі ПДВ.

Судом також встановлено, що додатковою угодою від 10.09.2020 сторони розірвали договір № 20 з 10.09.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.09.2020 по 10.09.2020 були надані відповідачу послуги з охорони на суму 89 888,14 грн, які прийняті ТОВ "Агрофірма ім. Горького", що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000174 на суму 89 888,14 грн та зареєстрованою податковою накладною № 5 на цю ж суму.

Колегія суддів зауважує, що закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов`язання замовника щодо сплати коштів за надані виконавцем послуги.

Крім того, на підставі наданих позивачем актів виставлялися рахунки, що були оплачені в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, довідкою № DNI-07.8/750 від 12.07.2022 та додатком до неї, виданої АТ "Перший Український міжнародний банк" на замовлення ТОВ "С.П.А.Р.Т.А.".

Доводи відповідача що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000174 на суму 89 888,14 грн не схвалений виконавчим органом відповідача з огляду на його не підписання дирекцією відповідача, як єдиним колегіальним виконавчим органом відповідача, що здійснює поточне керівництво та представництво товариства у правовідносинах, колегією суддів оцінюються критично з огляду на наступне.

Дослідивши надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000015 за січень 2020 року, № ОУ-0000033 за лютий 2020 року, № ОУ-0000051 за березень 2020 року, № ОУ-0000072 за квітень 2020 року, № ОУ-000096 за травень 2020 року, № ОУ-000116 за червень 2020 року, № ОУ-0000136 за липень 2020 року, № ОУ-0000157 за серпень 2020 року суд першої інстанції вірно встановив, що ці акти підписані тією самою особою, що і акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000174 за вересень 2020 року, а саме - Генеральним директором/директором, другий підпис особи з боку ТОВ "Агрофірма ім. Горького" в актах відсутній.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 16.4 статуту ТОВ "Агрофірма ім. Горького" Генеральний директор та Директор фінансовий діють від імені Товариства без довіреності в межах, встановлених цим статутом та рішеннями загальних зборів учасників. Будь-які документи стосовно розпорядження основними засобами є чинними за наявності на них підпису виключно обох членів дирекції: Генерального директора та Директора фінансового.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що акт приймання-передачі наданих позивачем послуг в даному випадку не є документом стосовно розпорядження основними засобами товариства, а виключно підтверджує факт виконання позивачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором.

Крім того, цей акт містить відбиток печатки ТОВ "Агрофірма ім. Горького" в графі "від замовника", а також вбачається на місці підпису "від замовника" дата його підписання - 10.09.2020.

При цьому, з умов спірного договору не вбачається, що з боку відповідача акти виконаних робіт повинні бути підписані двома особами ТОВ "Агрофірма ім. Горького".

Також, відповідачем затверджено податкову накладну № 5 на суму 89 888,14 грн, що також свідчить про прийняття наданих послуг у вересні 2020 року на цю суму.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Тому при розгляді справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 06.04.2021 у справі № 910/11720/19).

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Також відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) відповідно до пункту 201.7 ПК України складається податкова накладна.

Тобто, реєстрація податкової накладної також є відображенням здійснення господарської операції, реального руху активів та зміни фінансового стану сторін господарської операції.

У даному випадку виконання позивачем господарських операцій з охорони майна відповідача підтверджується також наявними в матеріалах справи податковою накладною та квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що містяться в податковому обліку позивача.

Яке вже неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, чи була печатка загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відбитком печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відбиток печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Згідно з пунктами 1, 2, 4-7, 9-11 глави 3 розділу IІ "Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях" (затверджені наказом Мінюсту України від 18.06.2015 № 1000/544; зареєстровані в Мінюсті України 22.06.2015 за № 736/27181), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами, - право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

В інструкції з діловодства установи визначаються види і кількість печаток, штампів, що застосовуються, перелік документів, підписи на яких відповідно до законодавства необхідно скріплювати печаткою установи, та порядок застосування печаток.

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності.

У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі.

Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.

Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

За таких обставин відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірного акта прийому-передачі наданих послуг.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні статей 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що печатка ТОВ "Агрофірма ім. Горького" була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача.

Що стосується посилань відповідача на те, що договором погоджувалось підписання актів виконаних робіт, а не актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що не передбачені договором, суд зазначає, що форма актів сторонами в договорах не погоджувалась, акти складені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства щодо первинних документів, окрім того, саме акти здачі-приймання робіт (надання послуг) в такій самій формі підписувались сторонами в 2020 році протягом строку дії договору.

Поряд з викладеним колегія суддів зауважує, що частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вже зазначалось, оплата за надані виконавцем послуги в розмірі, обумовленому пунктами 3.1, 3.2 цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на оплату (пункт 3.4 договору).

14.07.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію на суму 89 888,14 грн, проте ТОВ "Агрофірма ім. Горького" її не задовольнило, вмотивованої відповіді не надало.

Як зазначено судом вище, відповідач за надані послуги з охорони за період з 01.09.2020 по 10.09.2020 з позивачем не розрахувався, внаслідок чого у ТОВ "Агрофірма ім. Горького" утворилась заборгованість в сумі 89 888,14 грн, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 89 888,14 грн підлягають задоволенню, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором в редакції, викладеній додатковою угодою від 27.12.2019, про охорону об`єкта за вересень 2020 року (з 01.09.2020 по 10.09.2020 включно).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 4 859,59 грн та інфляційні втрати в сумі 29 842,92 грн за період з 06.10.2020 по 30.06.2022.

Так, згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів зауважує, що розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат є арифметично правильним, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що апелянтом не оскаржується здійснений судом першої інстанції розрахунок, а також не надано контррозрахунок.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011, пункт 58).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з підстав передбачених пунктом 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а саме - порушення норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6869/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Горького".

4. Справу № 910/6869/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Андрієнко

О.М. Гаврилюк