Рішення

від 05.01.2023 по справі 924/581/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2023 р. Справа №924/581/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради, м. Кам`янець-Подільський

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Рихтівської сільської ради, с. Рихта, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька область

до Фермерського господарства "Рихтівське", с. Рихта, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Рихта, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька область

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність

Представники сторін:

від позивача: Кудла І.А. згідно довіреності та виписки

від відповідача: Ксьонзик Ю.Ю. згідно ордеру

від третьої особи: Ксьонзик Ю.Ю. згідно ордеру

від прокуратури: Веселовська О.П. згідно посвідчення

Рішення виноситься 05.01.2023р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради до Фермерського господарства "Рихтівське" у якому просить суд витребувати земельну ділянку з незаконного володіння у комунальну власність.

Ухвалою суду від 06.10.2022р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Рихтівську сільську раду.

В обґрунтування позову посилається на те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 вибула з державної власності всупереч порядку встановленому законом. Зокрема, рішення Рихтівської сільської ради №07 від 07.02.2002р. про передачу ОСОБА_1 безоплатно, у приватну, власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 21,67 га, що зазначене як підстава реєстрації права власності на нерухоме майно, не приймалось.

Прокурор зауважив, що на підставі Акту приймання-передачі майна до статутного (складеного) капіталу Фермерського, господарства "Рихтівське" від 03.06.2021р. ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям рішення №1 Засновника Фермерського господарства "Рихтівське" передав, а ФГ "Рихтівське" в особі Тимчук Людмили Петрівни прийняло у власність як внесення майна до статутного капіталу земельну ділянку, площею 21,67 га, кадастровий номер 6822487100:03:013:0008, що належить засновнику на праві приватної власності. 29.09.2021р. державним реєстратором Гвардійської сільської ради Хмельницької області Рилько Л.І. прийнято рішення індексний номер 60648964 про державну реєстрацію права приватної власності на: земельну ділянку кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 площею 21,67 га за Фермерським господарством "Рихтівське".

Враховуючи вказане, на думку прокурора, земельна ділянка кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 площею 21,67 га підлягає витребуванню у Фермерського господарства "Рихтівське" на користь Кам`янець-Подільської міської ради.

26.09.2022р. відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого зазначив, що позов подано Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою, яка не є юридичної особою, а є структурним підрозділом Хмельницької обласної прокуратури.

06.10.2022р. прокурор подав заперечення на клопотання, у яких зауважив, що ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" надає керівнику окружної прокуратури право подання позовної заяви, у т. ч. в порядку господарського судочинства. Отже, представником відповідача безпідставно ототожнено правовий статус юридичної особи у господарських правовідносинах зі статусом прокуратури, яка становить єдину систему, діяльність якої ґрунтується на єдиних засадах, функції якої здійснюють виключно прокурори, у тому числі представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом України "Про прокуратуру". У справі №924/691/20 Хмельницька обласна прокуратура є стороною (відповідачем), до якої пред`явлено позовну вимогу, водночас, у справі № 924/581/22 Кам`янець-Подільська окружна прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах Кам`янець-Подільської міської ради, як органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних правовідносинах, в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому клопотання про залишення позову прокурора без розгляду не підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві від 26.09.2022р. зазначив, що позов подано неналежним позивачем, а відповідач є добросовісним набувачем і у нього не може бути витребувана земельна ділянка, так як є власником вищевказаної земельної ділянки на підставі акта приймання-передачі від 03.06.2021р.

Відповідач зауважив, що конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати за дії чи бездіяльність інших осіб. Навіть факт відчуження та допущення продажу ділянки не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Також відповідач вважає, що Кам`янець-Подільська міська рада ніколи не була власником спірної земельної ділянки. Власником спірної земельної ділянки був ОСОБА_1 , який отримав у власність дану земельну ділянку на підставі рішення Рихтівської сільської ради від 07.02.2022р. Дане рішення є чинним та ніким не оспорювалось.

Відповідач наголосив, що доказів у справі, які б свідчили про набуття позивачем у власність спірної земельної ділянки не надано.

У відповіді на відзив від 13.10.2022р. позивач зазначив, що ОСОБА_1 отримав у приватну власність спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу, що прямо суперечить вимогам ч. 1 ст. 116 ЗК України. При цьому, ФГ "Рихтівське" отримало вказану земельну ділянку від ОСОБА_1 , як особи, яка з огляду на зазначені обставини, заволоділа нею без будь-яких правових підстав та поза волею її власника. Спірна земельна ділянка відчужена безвідплатно ОСОБА_1 , який не мав права її відчужувати, на користь відповідача ФГ "Рихтівське" (останній набувач). Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави в особі Кам`янець-Подільської міської ради на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Прокурор зауважив, що ОСОБА_1 є єдиним засновником та керівником Фермерського господарства "Рихтівське". Тому вказана особа мала б знати про відсутність рішення Рихтівської сільської ради № 07 від 07.02.2002р. про передачу йому безоплатно у приватну власність спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що зазначене як підстава реєстрації права власності на неї.

Прокурор звертає увагу суду, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч порядку встановленому законом. Зокрема, не приймалось рішення Рихтівської сільської ради № 07 від 07.02.2002 про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 21,67 га, що вказано як підстава реєстрації права власності на нерухоме майно. У відповідь на запит окружної прокуратури архівним відділом Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації надано архівні копії рішення Рихтівської сільської ради з такими ж реквізитами - №07 від 07.02.2002 "Про передачу безоплатно у приватну власність працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа земельних ділянок". Згідно вказаного рішення земельна ділянка з кадастровим номером 6822487100:03:013:0008 у приватну власність ОСОБА_1 не передавалась. У даному випадку, відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_1 рішення повноважного органу місцевого самоврядування - Рихтівської сільської ради означає, що орган місцевого самоврядування, як власник землі, волю, на відчуження цієї ділянки не виявив, тому вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487100:03:013:0008, за відсутності рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, не є підставою набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . Враховуючи вказане, на думку прокурора, доводи, наведені у відзиві представника відповідача, є необґрунтованими, помилковими та не спростовують обставини, наведені у позовній заяві Кам`янець-Подільської окружної прокуратури.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності.

Представник третьої особи ( ОСОБА_1 ) зазначив, що вважає позовні вимоги не обґрунтованими.

Представник третьої особи (Рихтівської сільської ради) в судове засідання не з`явився.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

У матеріалах справи наявне рішення сесії Рихтівської сільської ради ХХІІІ скликання від 07.02.2002р. №07 "Про передачу безплатно у приватну власність працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа земельних ділянок", яким вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення № 06 сесії сільської ради від 12.06.2001р. "Про виділення земельних ділянок і надання їх у постійне користування працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа для ведення особистого підсобного господарства. Передати безплатно у приватну власність пенсіонеру із соціальної сфери земельну ділянку ОСОБА_2 - 0,62га.

Також прокурором долучено до матеріалів справи копію витягу з рішення №07 Рихтівської сільської ради від 07.02.2002р. "Про передачу земельних Ділянок у приватну власність", у якому зазначено, що розглянувши заяву про передачу у приватну власність земельних ділянок та керуючись ст. 3, 6, 9, 17, 56, 57, 67 Земельного кодексу України, постановою Верховної Ради України від 03.03.1992 року "Про прискорення земельної реформи та приватизації землі", Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року "Про місцеві ради та місцеве та регіональне" самоврядування сільської ради, передати громадянину (громадянці) України ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку: для ведення фермерського господарства площею 21,67 га, що знаходиться за межами села Рихта. Рішення підписано сільським головою Тимчуком В.І .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №306948772 від 09.08.2022р. земельна ділянка площею 21,67 га, кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 зареєстрована 23.09.2015р. на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-680233222015, виданий 22.09.2015, видавник: відділ Держземагенства у Кам`янець-Подільському районі; витяг з рішення серія та номер: 07, виданий 07.02.2002, видавник: Рихтівська сільська рада. Дата державної реєстрації - 24.09.2021р., підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60648964 від 29.09.2021, ОСОБА_4 , Гвардійська сільська рада, Хмельницька обл.; Підстава для державної реєстрації - акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3882, виданий 03.06.2021, видавник: ФГ "Рихтівське", ОСОБА_5 , власник - Фермерське господарство "Рихтівське". Дата реєстрації - 23.09.2015р., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.10.2015р., ОСОБА_6 , Реєстраційна служба Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, Хмельницька обл.; підстава внесення запису: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 26.10.2015, видавник: Реєстраційна служба Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, власник - ОСОБА_1 , право власності припинено. На підставі ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області 676/6619/21 від 30.11.2021р. накладено на земельну ділянку арешт.

За актом приймання-передачі майна до статутного (складеного) капіталу фермерського господарства "Рихтівське" Тимчук Сергій Володимирович, передав, а фермерське господарство "Рихтівське" в особі Тимчук Людмили Петрівни прийняло у власність як внесення майна до статутного капіталу наступне майно: земельну ділянку площею 28,8344 га. кад. номер: 6822487100:03:013:0007, що належить засновнику на праві приватної власності: земельну ділянку площею 21,67 га. кад. номер: 6822487100:03:013:0008, що належить засновнику на праві приватної власності. Вищевказані земельні ділянки становлять майнову цінність згідно нормативних грошових оцінок у загальному розмірі 1126994,87 грн. та складає 100% статутного капіталу, що належить ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №11-ОТГ від 03.12.2020р. "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність територіальним громадам" Кам`янець-Подільській міській раді Кам`янець-Подільської об`єднаної територіальної громади передано землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 125,4095 га, які розташовані (за межами населених пунктів) на території Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області.

У додатку до Наказу до складу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які передаються у комунальну власність Кам`янець-Подільській міській раді Кам`янець-Подільської міської OTГ Хмельницької області, вказана земельна ділянка площею 21,6700 га кадастровий номер 6822487100:03:013:0008, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (п. 5).

Також у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області передає із державної власності, а Кам`янець-Подільська міська рада Кам`янець-Подільської міської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області приймає у комунальну власність Кам`янець-Подільської міської ради Кам`янець-Подільської міської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області земельні ділянки згідно з додатком. Цей Акт разом із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Кам`янець-Подільської міської ради Кам`янець-Подільської міської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області на вказані у додатку земельні ділянки.

У додатку до Акту вказана земельна ділянка площею 21,6700 га кадастровий номер 6822487100:03:013:0008, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 від 23.09.2015р. (п. 5).

Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 16.12.2020 № 16/2 "Про прийняття у комунальну власність Кам`янець-Подільської міської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення", керуючись статтями 12, 117 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада вирішила прийняти у комунальну власність Кам`янець-Подільської міської ради з державної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення згідно додатку.

У додатку до рішення Кам`янець-Подільської міської ради від 16.12.2020 № 16/2 вказано, в тому числі, земельну ділянку площею 21,6700 га, кадастровий номер: 6822487100:03:013:0008.

До рішення Кам`янець-Подільської міської ради від 16.12.2020 № 16/2 додано аркуш-погодження, список земельних ділянок.

У матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки: 6822487100:03:013:0008, НГО - 405063,78 грн., дата формування витягу - 29.11.2021р.

Також у матеріалах справи наявний витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 42021242230000013) від 19.07.2021р., заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

У матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6802335222015 від 22.09.2015р., наданий на запит ОСОБА_1 , відповідно до якого по земельній ділянці кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, дата державної реєстрації земельної ділянки - 22.09.2015р. Додаток - кадастровий план земельної ділянки.

Також у матеріалах справи наявний пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №46298294, №46298294 від 26.10.2015р. (підстава формування документа: заява з реєстраційним номером: 13437647 від 23.09.2015р., заявник: ОСОБА_1 ), на земельну ділянку кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 зареєстровано права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, безхазяйне нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 №25572622 від: 26.10.2015р. вирішено провести державну реєстрацію права власності (форма власності - приватна) на земельну ділянку кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 за суб`єктом ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на нерухоме майно №46299932 від 26.10.2015р., відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 6822487100:03:013:0008 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №46300142 від 26.10.2015р. земельна ділянка з кадастровим номером 6822487100:03:013:0008 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №46299932 від 26.10.2015р.

У матеріалах справи наявна картка прийому заяви №24673065, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №56142175 за січень 2021 року, за яким відмовлено Кам`янець-Подільській міській раді в державній реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822487100:03:013:0008, оскільки на вказану земельну ділянку зареєстроване право приватної власності у фізичної особи.

У листі від 27.08.2021р. архівного відділу Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації повідомлено Кам`янець-Подільську окружну прокуратуру про те, що на запит від 16.08.2021 №52-1029-21 надано належним чином завірені копії рішення сесії Рихтівської сільської ради від 07.02.2021 року № 7 "Про передачу безплатно у приватну власність працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа земельних ділянок" та рішення Кам`янець-Подільської районної ради від 24.12.1998 року № 5 "Про відведення земельної ділянки під селянське /фермерське/ господарство в селі Рихта".

У листі від 18.05.2022р. Кам`янець-Подільської міської ради, адресованого Керівнику Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, зазначається, що на лист від 11.05.2022 №52-3319 вих-22 стосовно витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,67 га з кадастровим номером 6822487100:03:013:0008 з незаконного володіння у комунальну власність повідомляє, що Кам`янець-Подільська міська рада заходи претензійно-позовного характеру не вживала і вживати не буде у зв`язку з недостатнім фінансуванням з бюджету Кам`янець-Подільської міської територіальної громади на сплату судового збору.

Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури направив Кам`янець-Подільській міській раді лист-повідомлення від 03.08.2022р. повідомив про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як вже зазначалось, у відповідь на лист прокуратури від 11.05.2022 №52-3319 вих-22 стосовно витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,67 га з кадастровим номером 6822487100:03:013:0008 з незаконного володіння у комунальну власність, позивач у листі від 18.05.2022р. зазначив, що Кам`янець-Подільська міська рада заходи претензійно-позовного характеру не вживала і вживати не буде у зв`язку з недостатнім фінансуванням з бюджету Кам`янець-Подільської міської територіальної громади на сплату судового збору.

Також керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури направив Кам`янець-Подільській міській раді лист-повідомлення від 03.08.2022р., у якому повідомив про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради.

При цьому, Кам`янець-Подільською міською радою протягом розумного строку не були вжиті жодні заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.

У питаннях дотримання прокурором приписів ст.23 Закону "Про прокуратуру" суд виходить з того, що критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. Обчислення розумного строку для реагування відповідного органу повинно враховувати не лише останні повідомлення прокурора про звернення до суду, а й попередні листування щодо виявленого порушення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Згідно з п.3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким чином, при визначенні повноважень заступника прокурора на підписання вказаної заяви, слід керуватися Законом України "Про прокуратуру".

Статтею першою Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про прокуратуру" систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників (ч.2 ст.10 Закону України "Про прокуратуру").

Статтею 15 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); керівник обласної прокуратури; перший заступник керівника обласної прокуратури; заступник керівника обласної прокуратури; керівник підрозділу обласної прокуратури; заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; прокурор обласної прокуратури; керівник окружної прокуратури; перший заступник керівника окружної прокуратури; заступник керівника окружної прокуратури; керівник підрозділу окружної прокуратури; заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; прокурор окружної прокуратури. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

У випадках, визначених законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру").

За приписами ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи зі змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Частиною 1 ст.24 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Враховуючи наведене, Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури був наділений правом підпису позовної заяви в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради.

Суд приймає до уваги, що необхідно розрізняти статус прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в суді від статусу представника органу прокуратури, як юридичної особи.

У даному випадку позовна заява була подана на виконання функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді, а не на захист прав, свобод та інтересів прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд залишає без задоволення.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Звідси застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19). Тобто у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Регулювання, наведене у Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такий спосіб захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 вказано, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради, було обрано спосіб захисту у вигляді вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння. Підставою для заявлення такої вимоги стали обставини реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 площею 21,67 га, яку прокурор та позивач вважають власністю територіальної громади міста Кам`янець-Подільський.

Враховуючи ту обставину, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про те, що Рихтівська сільська рада в стані припинення, однак не зазначено про припинення юридичної особи, суд ухвалою від 06.10.2022р. залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рихтівську сільську раду (код 04404007).

В свою чергу, рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 09.12.2020р. № 4/2 "Про реорганізацію Рихтівської сільської ради шляхом приєднання до Кам`янець-Подільської міської ради" (електронне посилання: https://kam-pod.gov.ua/documents/of-docs-miskradi/rishennia-miskradi/item/33390-2-cesiia-miskoi-rady-viii-sklykannia-9-11-hrudnia-2020-roku) вирішено реорганізувати Рихтівську сільську раду (ЄДРПОУ 04404007) шляхом приєднання до Кам`янець-Подільської міської ради (ЄДРПОУ 26571846); Кам`янець-Подільську міську раду вважати правонаступником активів та пасивів всіх майнових прав та обов`язків Рихтівської сільської ради.

З огляду на викладене, саме Кам`янець-Подільська міська рада є правонаступником активів та пасивів всіх майнових прав та обов`язків Рихтівської сільської ради, а тому прокурор вірно визначив позивача у даному спорі.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п`ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є, як вже зазначалось, Кам`янець-Подільська міська рада.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №11-ОТГ від 03.12.2020р. та за актом приймання-передачі із державної власності передано у комунальну власність Кам`янець-Подільській міській раді Кам`янець-Подільської об`єднаної територіальної громади земельну ділянку площею 21,6700 га кадастровий номер 6822487100:03:013:0008.

Згодом, рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 16.12.2020р. № 16/2 Кам`янець-Подільська міська рада вирішила прийняти у комунальну власність Кам`янець-Подільської міської ради з державної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення згідно додатку, у якому вказано земельну ділянку площею 21,6700 га, кадастровий номер: 6822487100:03:013:0008.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача щодо того, що доказів у справі, які б свідчили про набуття позивачем у власність спірної земельної ділянки не надано.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. Однак, у випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

За викладеного, суд приходить до висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах позивача, який є власником спірної земельної ділянки, право власності на яку наразі зареєстровано за відповідачем, у спірних правовідносинах обрав належний та ефективний спосіб захисту права Кам`янець-Подільської міської ради.

При цьому, земельна ділянка площею 21,6700 га кадастровий номер 6822487100:03:013:0008 перейшла із державної власності у комунальну власність Кам`янець-Подільської міської ради, однак, з огляду на реєстрацію вказаної земельної ділянки за відповідачем, позивач позбавлений можливості володіти нею.

З огляду на встановлену судом передачу спірної земельної ділянки з державної власності у комунальну власність Кам`янець-Подільської міської ради, саме територіальна громада міста Кам`янець-Подільський є власником земельної ділянки площею 21,6700 га кадастровий номер 6822487100:03:013:0008, має право володіння нею, яке не може реалізувати через реєстрацію права власності на нього за іншою особою - Фермерським господарством "Рихтівське", а відтак витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність поновить порушене право позивача та ефективно його захистить.

При цьому судом враховується, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зроблено висновок, що "задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18). Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього, в таких випадках, в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовляти. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

Представник відповідача усно зазначав, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване на праві власності за відповідачем.

Однак, судом береться до уваги, що Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

Так само, як і державна реєстрація, не породжує виникнення права власності і видача свідоцтва про право власності. Відповідне свідоцтво лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №925/797/17).

Відповідач вважає, що право власності на спірну земельну ділянку підтверджується копією витягу з рішення №07 Рихтівської сільської ради від 07.02.2002р. "Про передачу земельних Ділянок у приватну власність", підписано сільським головою Тимчуком В.І., за яким вирішено передати ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 21,67 га, що знаходиться за межами села Рихта.

Вищенаведена копія витягу з рішення судом оцінюється критично, оскільки з наданої у матеріали справи копії витягу неможливо встановити, що ОСОБА_1 передавалась у власність саме спірна земельна ділянка. В свою чергу, у матеріалах справи відсутнє саме рішення №07 Рихтівської сільської ради від 07.02.2002р. про передачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Більше того, прокурор подав копію рішення сесії Рихтівської сільської ради ХХІІІ скликання від 07.02.2002р. №07 "Про передачу безплатно у приватну власність працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа земельних ділянок", яким вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення № 06 сесії сільської ради від 12.06.2001р. "Про виділення земельних ділянок і надання їх у постійне користування працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа для ведення особистого підсобного господарства. Передати безплатно у приватну власність пенсіонеру із соціальної сфери земельну ділянку ОСОБА_2 - 0,62га.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції 11.07.2001р.) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Не зважаючи на положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на відміну від копії рішення сесії Рихтівської сільської ради ХХІІІ скликання від 07.02.2002р. №07 "Про передачу безплатно у приватну власність працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа земельних ділянок" (підписаного сільським головою Гасюком М.О. ст. 17 матеріалів справи), в копії витягу з рішення №07 Рихтівської сільської ради від 07.02.2002р. "Про передачу земельних Ділянок у приватну власність" (підписаного сільським головою Тимчуком В.І. ст. 38 матеріалів справи) не зазначено про те, яка сесія Рихтівської сільської ради приймала таке рішення.

Відповідно до п. 10 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України (в редакції 01.01.2002р.) рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Таким чином, були відсутні правові підстави для прийняття рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 (ст. 38 матеріалів справи) за межами населеного пункту, оскільки це виходило за межі повноважень сільської ради з огляду на вищенаведені положення п. 10 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України, а відтак, вказане рішення не могло бути правовою підставою для передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки та підставою для реєстрації такої земельної ділянки за ОСОБА_1 та, в подальшому, за Фермерським господарством "Рихтівське".

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно, суд при розгляді даної справи враховує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, положення ст. 79 ГПК України, стандарт доказування "баланс імовірностей" (balance of probabilities).

У контексті вищезазначеного, судом приймаються до уваги положення ст. 86 ГПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується відповідача, який мав довести наявність усіх тих обставин, з якими він пов`язує необґрунтованість та недоведеність позову.

Судом також при вирішенні спору взято до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

Інші доводи відповідача також не беруться судом до уваги з огляду на їх необґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене, прокурором та позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи, що спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_1 не передавалась, а тому він не мав права передавати таку земельну ділянку відповідачу. Також підтверджено факт того, що спірна земельна ділянка була прийнята з державної у комунальну власність за наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №11-ОТГ від 03.12.2020р, актом приймання-передачі та рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 16.12.2020р. № 16/2. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18).

Представник відповідача заявив усне клопотання про сплив позовної давності з посиланням на те, що строк позовної давності слід відраховувати від дати прийняття рішення від 07.02.2002р.

Разом із позовною заявою прокурор подав до суду заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Обґрунтовуючи вказану заяву, прокурор в судовому засіданні зазначив, що позивач дізнався про порушене його право з моменту відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень №56142175 за січень 2021 року, за яким відмовлено Кам`янець-Подільській міській раді в державній реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822487100:03:013:0008. В зв`язку з цим просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

З приводу зазначених доводів суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18)).

Суд, оцінюючи поважність зазначених причин пропущення позивачем строку звернення до суду, зазначає таке.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Оскільки, як вже зазначалось, оспорювану земельну ділянку позивач отримав згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №11-ОТГ від 03.12.2020р. та за актом приймання-передачі, а в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось, що позивачу чи прокурору було відомо про реєстрацію оспорюваної земельної ділянки до моменту відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень №56142175 за січень 2021 року, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску прокурором та позивачем строку звернення до суду. Крім того, судом не приймається до уваги усна заява відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на обставини, наведені вище, а також на те, що рішення Рихтівської сільської ради №07 від 07.02.2002р. не могло бути належною правовою підставою для передачі спірної земельної ділянки Тимчуку С.В.

З огляду на викладене, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Фермерського господарства "Рихтівське" (32346, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, село Рихта, код 44387987) у комунальну власність Кам`янець-Подільської міської ради (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, майдан Відродження, 1, код 26571846) земельну ділянку площею 21,67 га кадастровий номер 6822487100:03:013:0008.

Стягнути з Фермерського господарства "Рихтівське" (32346, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, село Рихта, код 44387987) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, Військоматський провулок, 3, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814) судовий збір в сумі 6075,96 грн. (шість тисяч сімдесят п`ять гривень 96 коп.).

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 16.01.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 7 прим.:

1 - в справу,

2 - прокуратурі (kampod_oprok@khmel.gp.gov.ua),

3 - позивачу (rada@kam-pod.gov.ua),

4 - представнику відповідача (yuriyksy@gmail.com),

5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - рек.,

6 - Рихтівській сільській раді (32346, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, село Рихта, вул. Макаренка, будинок 2А, код 04404007) - рек.,

7 - відповідачу (с. Рихта, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32346) - рек.