Ухвала

від 16.01.2023 по справі 640/5241/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/5241/19

адміністративне провадження № К/990/314/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року в справі №640/5241/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2023 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року в справі №640/5241/19.

Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає:

- пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України - необхідність відступлення від висновку щодо застосування абзацу 3 статі 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушенням норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі №1340/3510/18, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Перевіривши доводи скаржника, суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Верховний Суд зазначає, що скаржник довільно ототожнює поняття необхідності відступлення від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їх застосування судом до спірних правовідносин.

Скаржником не зазначено від якого саме висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 травня 2020 року в справі №1340/3510/18, слід відступити.

За таких обставин доводи касаційної скарги не містять належного правового обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Водночас такі обґрунтування в касаційній скарзі відсутні. Скаржник також не обґрунтовує який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.

Звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник не виправив недоліків, які були підставою для повернення попередніх касаційних скарг.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу дотримання решти вимог, які визначені статтею 330 КАС України.

Отже, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року в справі №640/5241/19 повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А. Чумаченко