Постанова

від 08.12.2022 по справі 910/18567/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. Справа№ 910/18567/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 08.12.2022:

від позивача: не з`явились

від відповідача-1: Мороз В.В.

від відповідача-2: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 (повне рішення складено 18.01.2022)

у справі № 910/18567/20 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд"

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування реєстраційної дії

за заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" (надалі - "Товариство") та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни, в якому просив:

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення з шостого питання порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" щодо зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника ОСОБА_1 , затвердження статутного капіталу та перерозподілу часток, оформлене протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 30.10.2020 №1000721070029007462 "Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Мазарчук Н.В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 34352125).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що проведення 27.10.2020 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 34352125) та прийняття оскаржуваного рішення про зменшення статутного капіталу, затвердженого нового розміру статутного капіталу, зменшення частки позивача та перерозподіл часток учасників такого товариства, оформленого протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020, було здійснено з грубим порушенням приписів законодавства України, а тому існують правові підстави для визнання недійсним такого рішення та скасування внесених на підставі нього змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 34352125).

22.12.2020 через відділ діловодства суду від ОСОБА_2 надійшла позовна заява третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд", в якій заявником було заявлено вимоги про:

- визнання недійсним з моменту прийняття рішення з шостого питання порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" щодо зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника ОСОБА_1 , затвердження статутного капіталу та перерозподілу часток, оформлене протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020;

- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 30.10.2020 №1000721070029007462 "Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Мазарчук Н.В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 34352125).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 вказувала на те, що проведення 27.10.2020 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 34352125) та прийняття оскаржуваного рішення про зменшення статутного капіталу, затвердженого нового розміру статутного капіталу, зменшення частки позивача та перерозподіл часток учасників такого товариства, оформленого протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020, за її припущеннями могло було здійснено з грубим порушенням приписів законодавства України, а тому існують правові підстави для визнання недійсним такого рішення та скасування внесених на підставі нього змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" (код ЄДРПОУ 34352125).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 прийнято позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування реєстраційної дії до розгляду у справі №910/18567/20; вимоги за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору об`єднати в одне провадження з первісним позовом шляхом залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; вирішено почати розгляд справи №910/18567/20 спочатку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/18567/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування реєстраційної дії відмовлено повністю; судові витрати по оплаті судового збору за розгляд такого позову покладено на ОСОБА_1 ; в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відмовлено повністю; судові витрати по оплаті судового збору за розгляд такого позову покладено на ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним в даному випадку, адже у випадку задоволення заявлених ним позовних вимог призведе до досягнення мети звернення з таким позовом до суду та відновлення порушених прав, про які йдеться в позові.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що відсутність наміру учасника здійснити додатковий вклад у визначеному рішенням загальних зборів Товариства обсязі зумовить подальше існування задекларованого статутного капіталу у розмірі, який фізично не сформований, що становитиме як порушення приписів ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", так і створюватиме перешкоди в провадженні Товариством своєї діяльності, які випливатимуть із неможливості розпорядження коштами, які номінально існують.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/18567/21 в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з набранням чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", положення ч. 4 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" втратили силу, а внесення додаткових вкладів в серпні-жовтні 2020 року на виконання рішення від 21.09.2017 є протиправним і не має юридичних наслідків для його учасників; оскаржуване рішення могло бути прийнято не інакше як одностайно всіма учасниками товариства, чого дотримано не було.

Також скаржник зазначає, що позивач отримав повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства від 21.09.2020 за вих. №21-09/20-1 де міститься тільки п`ять питань, проте, у протоколі загальних зборів учасників з`явилося шосте питання порядку денного Загальних зборів, про яке позивачу не було відомо.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-1 у своєму відзиві, наданому до суду 07.06.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Зокрема, у своєму відзиві відповідач-1 зазначив, що виконавчим органом ТОВ "Петрус-Інвестбуд" було належним чином як попереджено позивача про обов`язковість внесення вкладу до статутного капіталу протягом 30-ти денного строку, так і про внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників на 27.10.2020, що не спростовано належними доказами позивачем; місцем проведення спірних зборів було визначено офіційну адресу місцезнаходження ТОВ "Петрус-Інвестбуд", яка відображена в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, чим було дотримано вимого щодо повідомлення місця проведення зборів, а доказів будь-якого відношення товариства до невідомих осіб, що нібито не допустили представника позивача до зборів останнім не надано; більш того, посилання на не допуск невідомими особами до зборів свідчить про обізнаність щодо безпосереднього місця їх проведення; під час проведення спірних загальних зборів кількість голосів учасників була пропорційною до розміру їх часток від вартості реально внесених (сплачених) вкладів у статутному капіталі товариства, що відповідає приписам ч. 4 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства"; є безпідставним застосування до спірних правовідносин положень приписів ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки рішення про збільшення статутного капіталу було прийнято в порядку, визначеному Законом України "Про господарські товариства".

Також, заперечуючи проти апеляційної скарги, третя особа у своєму відзиві, наданому до суду 05.07.2022 зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Також третя особа у своєму відзиві зазначає, що для цілей голосування з питання порядку денного №6 (що відповідало п. 6.9. Статуту) 100% голосів складались із голосів інших учасників Товариства - учасника ОСОБА_2 , за вирахуванням голосів які припадали на боржника ОСОБА_1 .. Отже, рішення з питання порядку денного №6 за Протоколом №27/10/2020 було прийнято100% голосів учасників Товариства які мали право голосу з відповідного питання з дотриманням вимог ст. 34 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті, а також клопотання та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/18567/20. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/18567/20. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 22.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання у справі № 910/18567/20 призначене на 22.03.2022 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києвавід 16.12.2021 у справі № 910/18567/20 на 07.06.2022

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" про поновлення строку на подачу відзиву та поновлено зазначений строк. Задоволено клопотання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відкладено на 05.07.2022.

04.07.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №910/18567/20 копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №910/20337/20.

05.07.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20337/20.

05.07.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №910/18567/20 докази направлення учасникам справи копії клопотання від 04.07.2022.

04.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.07.2022 від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відкладено на 10.08.2022.

09.08.2022 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи та врахувати при розгляді апеляційної скарги у даній справі Висновок науково-правової експертизи від 09.08.2021 №126/138-е. В обґрунтування неможливості подання даного висновку позивач зазначає, що оригінал цього документу знаходився у матеріалах справи кримінального провадження та з урахуванням вимог ст. 222 КПК України щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відкладено на 06.09.2022.

02.09.2022 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії поштових документів на підтвердження відправлення апелянтом сторонам у справі копії Висновку науково-правовї експертизи від 09.08.2021 №126/138-е.

05.09.2022 від відповідача-1 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо недопустимості як доказу Висновку науково-правової експертизи, виконаної на запит ОСОБА_1 від 09.08.2021, в обґрунтування яких останній зазначає, що висновок складено з порушенням вимог ч. 2 ст. 108 ГПК України шляхом надання законності/незаконності рішенням за Протоколами від 21.09.2017, від 05.06.2019 і від 27.10.2020 загальних зборів відповідача-1 - тому цей висновок має бути відхилено як недопустимий доказ згідно ч. 2 ст. 77 ГПК України.

05.09.2022 від відповідача-1 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення проти клопотання ОСОБА_1 від 08.08.2022 про приєднання нових доказів на стадії апеляційного провадження, відповідно до яких останній зазначає, що апелянтом не підтверджено доказами винятковість випадку неможливості подання до суду першої інстанції такого Висновку науково-правової експертизи, в порушення ч. 3 ст. 269 ГПК України.

05.09.2022 від відповідача-1 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про врахування судових рішень, які мають преюдиційне значення для вирішення спору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 зобов`язано ПАТ "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001), невідкладно, але не пізніше п`яти днів з дня вручення даної ухвали надати суду інформацію щодо обставин невручення поштового відправлення суду на адресу ОСОБА_2 (трек-номер НОМЕР_1 ) з підтверджуючими її висновки доказами. Зобов`язати ПАТ "Укрпошта" вручити дану ухвалу у відповідності до Правил надання послуг поштового зв`язку у встановлений строк та у п`ятиденний строк повідомити суд. Опублікувано на сайті Судової влади ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/18567/20 на 06.10.2022.

21.09.2022 від Акціонерного товариства «Укрпошта» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов лист, зі змісту якого вбачається, що рекомендований лист №0305809598662 від 11.08.202 на ім`я ОСОБА_2 доставлявся за зазначеною на оболонці листа адресою 15.08.2022, але не був вручений, оскільки під час його доставки двері квартири ніхто не відчинив.

Розгляду справи 06.10.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 03.10.2022 по 14.10.2022.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, справу № 910/18567/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Майданевич А.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, справу № 910/18567/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.

В період часу з 03.10.2022 по 14.10.2022 та з 18.10.2022 по 24.10.2022 головуючий суддя Ткаченко Б.О. перебував на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 прийнято до провадження справу № 910/18567/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О. Розгляд справи № 910/18567/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 призначено на 29.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/18567/20 задоволено клопотання позивача про залучення до матеріалів справи Висновку науково-правової експертизи від 09.08.2021 №126/138-е.

29.11.2022 в судовому засіданні оголошено перерву на 08.12.2022.

06.12.2022 від представника третьої особи - ОСОБА_3 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява зі змісту якої вбачається, що третя особа та її представник не заперечують проти розгляду без їх участі в апеляційному провадженні справи №910/18567/20 на підставі доказів наявних у справі, оскільки третя особа та її представник позбавлені можливості з`явитись в судове засідання у зв`язку із виїздом за межі міста Києва через періодичні ракетні обстріли РФ.

08.12.2022 від апелянта на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи ,в обґрунтування якого останній зазначає, що у представника апелянта наявні очевидні ознаки гострого респіраторного захворювання, у зв`язку із чим представник апелянта не має можливості взяти участь у судовому засіданні призначеному на 08.12.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 08.12.2022 з`явився представник відповідача-1, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач, відповідач-2 та третя особа в судове засідання 08.12.2022 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників, позивача, відповідача-2 та третьої особи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Окремо колегія суддів зазначає, що клопотання позивача про відкладення задоволенню не підлягає, з огляду на те, що останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у такому клопотанні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішеннями Загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленими протоколом №9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" від 21.09.2017, вирішено:

- збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "Петрус-Інвестбуд" та затвердити його в розмірі 37 400 000,00 грн. за рахунок внесення кожним з учасників Товариства до його статутного капіталу додаткових вкладів відповідно до розподілу їх часток у статутному капіталі Товариства, без порушення відсоткових співвідношень часток учасників у статутному капіталі Товариства. Затвердити додаткові вклади, які учасники повинні внести до статутного капіталу Товариства, в наступних розмірах: ОСОБА_2 - додатковий грошовий вклад в сумі 16 200 000,00 грн., ОСОБА_1 - додатковий грошовий вклад в сумі 16 200 000,00 грн.;

- затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Петрус-Інвестбуд" у зв`язку із збільшенням розміру його статутного капіталу: ОСОБА_2 - володіє часткою в розмірі 18 700 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_1 - володіє часткою в розмірі 18 700 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства;

- затвердити Статут ТОВ "Петрус-Інвестбуд" в новій редакції, що додається, та провести його державну реєстрацію у встановленому чинним законодавством порядку. Делегувати Голові загальних зборів учасників ОСОБА_4 і Секретарю загальних зборів учасників ОСОБА_5 повноваження на підписання нової редакції Статуту ТОВ "Петрус-Інвестбуд" та нотаріальне засвідчення справжності їх підписів. Доручити Генеральному директору Товариства Карпенку Р.І. у встановленому законом порядку забезпечити подання необхідних документів для проведення державної реєстрації Статуту Товариства в новій редакції, з правом передоручення ним зазначених повноважень на свій розсуд.

Листом №11-08/20-2 від 11.08.2020 ТОВ "Петрус-Інвестбуд" направило на адресу учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попередження про прострочення внесення додаткових вкладів до статутного капіталу ТОВ "Петрус-Інвестбуд", згідно якого попередило учасників про прострочення внесення додаткових вкладів на виконання рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленого протоколом №9 від 21.09.2017, та повідомило, що 11.08.2020 виконавчим органом Товариства прийнято рішення про встановлення додаткового 30-денного строку для погашення учасниками Товариства заборгованості із внесення додаткових вкладів, у зв`язку з чим просило учасників належним чином виконати відповідне зобов`язання.

Листом №21-09/20-1 від 21.09.2020 ТОВ "Петрус-Інвестбуд" направило на адресу учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства, згідно якого повідомляло про скликання на 27.10.2020 за місцезнаходженням Товариства за адресою: АДРЕСА_1 , о 15:00 год. загальних зборів учасників Товариства, на порядок денний яких винесено наступні питання: 1) про обрання Голови загальних зборів учасників Товариства; 2) звіт виконавчого органу Товариства за результатами господарської діяльності Товариства за 2018-2019 роки, затвердження результатів діяльності Товариства за 2018-2019 роки; 3) про розподіл чистого прибутку Товариства, про виплату дивідендів та їх розмір; 4) обрання аудитора для проведення аудиту фінансово-господарської діяльності Товариства; 5) визначення обсягу і порядку отримання учасниками інформації про господарську діяльність Товариства.

Листом №13-10/20-1 від 13.10.2020 ТОВ "Петрус-Інвестбуд" направило на адресу учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення про внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників Товариства, призначених на 27.10.2020, згідно якого повідомляло, що за пропозицією учасника ОСОБА_2 . виконавчим органом Товариства прийнято рішення доповнити порядок денний загальних зборів наступним пунктом: 6) Про заслуховування інформації виконавчого органу Товариства про внесення учасниками додаткових вкладів до статутного капіталу Товариства. У випадку наявності заборгованості учасників із внесення додаткових вкладів до статутного капіталу - прийняття одного з рішень, визначених ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а саме: про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; про ліквідацію товариства. Про внесення змін і доповнень до Статуту Товариства у зв`язку із прийнятим рішенням, шляхом викладення Статуту Товариства у новій редакції.

Рішенням з шостого питання порядку денного Загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленими протоколом №27/10/2020 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" від 27.10.2020, вирішено:

- зменшити статутний капітал Товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника ОСОБА_1 - на 13 999 580,00 грн.;

- затвердити статутний капітал Товариства в розмірі 23 400 420,00 грн.;

- визначити, що частка учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства складає 4 700 420,00 грн., що становить 20,09% статутного капіталу; частка учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства складає 18 700 000,00 грн., що становить 79,91% статутного капіталу.

Спір у справі стосується законності рішення з шостого питання порядку денного Загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленого протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020, щодо зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника ОСОБА_1 , затвердження статутного капіталу та перерозподілу часток.

Підставою звернення з даним позовом до суду про визнання недійсним вказаного рішення позивач зазначає те, що: в повідомленні про скликання загальних зборів учасників Товариства, призначених на 27.10.2020, не було зазначено номеру або назви кабінету (кімнати), в яких мали проводитися такі збори; позивач не був повідомлений про внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників Товариства, призначених на 27.10.2020; висновок про прострочення ОСОБА_1 строку на внесення додаткового вкладу згідно рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом №9 від 21.09.2017, є необґрунтованим, оскільки як чинне станом на момент прийняття такого рішення законодавство України (приписи Закону України "Про господарські товариства"), так і Статут Товариства чи безпосередньо таке рішення зборів не містили визначення строку на вчинення таких дій; загальні збори учасників Товариства при участі в них лише учасника ОСОБА_2 не були повноважними для прийняття рішення щодо зменшення розміру статутного капіталу Товариства та перерозподілу часток учасників. В частині вимоги про скасування реєстраційної дії підставою визначається незаконність оскаржуваного рішення.

Досліджуючи наведені доводи позивача суд враховує наступні факти спірних правовідносин, які не заперечуються учасниками спору та є визнаними судом:

- на момент прийняття рішення, оформленого протоколом №9 загальних зборів учасників Товариства від 21.09.2017, про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Петрус-Інвестбуд" до 37 400 000,00 грн. за рахунок додаткових вкладів учасників учасниками Товариства були ОСОБА_1 із часткою у розмірі 50% статутного капіталу та ОСОБА_2 із часткою у розмірі 50% статутного капіталу, якими одностайно і було прийнято таке рішення;

- на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №27/10/2020 від 27.10.2010, учасником Товариства ОСОБА_2 було повністю внесено свій додатковий вклад до статутного капіталу у розмірі 16 200 000,00 грн., а учасником ОСОБА_1 лише частково - у розмірі 2 200 420,00 грн.;

- в загальних зборах учасників Товариства, на яких було прийнято оскаржуване рішення, оформлене протоколом №27/10/2020 від 27.10.2010, був присутнім один учасник Товариства - ОСОБА_2 ;

- на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №27/10/2020 від 27.10.2010, було проведено державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариство щодо розміру статутного капіталу та часток учасників (засновників) Товариства.

Поряд з цим, заперечуючи проти позову, відповідачем-1, зокрема, наголошується на невірності обраного позивачем способу захисту своїх прав, оскільки, на його думку, такий позов направлено на перерозподіл часток в Товаристві, що не може бути здійснено шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів учасників.

Отже, вирішення спору у даній справі зводиться до дослідження питань: належності обраного способу захисту; належності повідомлення ОСОБА_1 про внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників Товариства, на яких було прийнято оскаржуване рішення; наявності прострочення ОСОБА_1 щодо внесення в повному обсязі свого додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства на виконання рішень, оформлених протоколом №9 від 21.09.2017; наявності повноважень (кворуму) загальних зборів учасників Товариства для прийняття оскаржуваного рішення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленими протоколом №9 від 21.09.2017, одностайно було вирішено збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "Петрус-Інвестбуд" та затвердити його в розмірі 37 400 000,00 грн. за рахунок внесення кожним з учасників Товариства додаткових вкладів у розмірі 16 200 000,00 грн. кожний, у зв`язку з чим відразу було затверджено новий розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Петрус-Інвестбуд": 50% на 50%, та затверджено Статут ТОВ "Петрус-Інвестбуд" в новій редакції.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, жодних строків внесення таких додаткових вкладів зазначеним рішенням встановлено не було, як і не містили унормування такого питання положення діючого на той час Статуту Товариства та Закону України "Про господарські товариства".

Поряд з цим, з 17.06.2018 набув чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв`язку з чим втратив чинність Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

Згідно із п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

В силу наведеної норми якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

При цьому, на відміну від попередніх норм законодавства, яке визначало порядок створення, діяльності та припинення товариства з обмеженою відповідальністю, що допускали реєстрацію збільшення розміру статутного капіталу до фактичного його формування у визначеній сумі, чинні положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" прямо забороняють таку можливість, визначаючи в приписах ст. 18 такого Закону, що затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства можливе виключно після спливу строку на внесення визначених сум додаткових вкладів, встановлюючи при цьому відповідні строки та наслідки їх спливу.

Тобто, головною відмінністю є те, що положення Закону України "Про господарські товариства" передбачали можливість проведення процедури збільшення статутного капіталу в один етап (одночасне визначення розміру додаткових вкладів, збільшеного розміру статного капіталу та його затвердження із проведенням подальшої реєстрації), однак, приписи ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачають можливість проведення збільшення статутного капіталу виключно в два етапи: 1) визначення розмірів додаткових вкладів учасників виходячи із бажаного розміру статутного капіталу з встановленням строку для їх внесення; 2) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу виходячи із суми внесених учасниками додаткових вкладів та проведення його реєстрації.

Тобто, в першому випадку оплата додаткового вкладу слідує державній реєстрації змінених часток у реєстрі, а у іншому випадку - спочатку передбачена оплата часток, а після їх фактичної оплати - проведення державної реєстрації змінених часток у відповідному реєстрі.

Однак, в Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відсутнє законодавче врегулювання випадку коли на момент набрання чинності таким Законом товариством з обмеженою відповідальністю вже було затверджено (зареєстровано) збільшений розмір статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів учасників без фактичного їх попереднього внесення та відсутності встановлених загальними зборами строків на їх внесення, а більше того - не визначено наслідків не внесення таких додаткових вкладів у визначеному випадку.

Зокрема, в положеннях Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" законодавцем було врегульовано два випадки, що стосуються внесення вкладів учасників до статутного капіталу: при створені товариства - врегульовано ст.ст. 14, 15 такого Закону; при збільшенні статутного капіталу - врегульовано ст.ст. 16, 18 такого Закону.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаних норм вбачається, що основна відмінність відповідних процедур полягає в часі внесення відповідних вкладів, а саме: при створені - після затвердження та реєстрації розміру статутного капіталу; при збільшенні - до затвердження та реєстрації збільшеного статутного капіталу.

В той же час, приписи Закону України "Про господарські товариства" передбачали можливість затвердження і реєстрації розміру статутного капіталу до моменту внесення вкладів учасниками як при створені товариства, так і при прийнятті рішення про збільшення статутного капіталу.

Наведена відмінність законодавчого врегулювання відповідної процедури і зумовила виникнення спору у даній справі, сторони якої не змогли дійти згоди у вирішенні питання щодо наслідків триваючого існування затвердженого та зареєстрованого розміру статутного капіталу, однак фізично не сформованого, в якому один учасник ( ОСОБА_1 ) вважає, що таке питання (в т.ч. в частині визначення наслідків невнесення додаткових вкладів) підлягає врегулювання в порядку, визначеному ст.ст. 18, 19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів), а інший ( ОСОБА_2 ) та безпосередньо саме Товариство наполягають на врегулюванні такого питання за нормами ст. 15 вказаного Закону (Прострочення внесення вкладу).

Так, у відповідності до приписів ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників; Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів; У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу; Додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка; Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів; Треті особи та учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом шести місяців після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право, якщо рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів не встановлено менший строк; Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право; З учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов`язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі; Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про: 1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами; 2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів; 3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства; Якщо додаткові вклади не внесені учасником товариства та/або третьою особою, з яким (якою) укладено договір про внесення додаткового вкладу, в повному обсязі та своєчасно, такий договір вважається розірваним, якщо рішенням загальних зборів учасників не затверджено розмір частки такого учасника та/або третьої особи виходячи з фактично внесеного ним додаткового вкладу.

За змістом таких норм визначено певний порядок дій, пов`язаних із збільшенням статутного капіталу товариства, а саме: першочергово загальними зборами учасників приймається рішення про таке збільшення, визначається орієнтовний розмір такого збільшення і встановлюється строк на внесення додаткових вкладів, за спливом якого і формується (затверджується) збільшений розмір статутного капіталу виходячи із фактичних розмірів здійснених учасниками додаткових вкладів.

В розумінні норм ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства є наслідком вчинення його учасниками дій щодо внесення своїх додаткових вкладів відповідно до погоджених ними умов, здійснення чого і дає змогу сформувати кінцевий розмір збільшеного статутного капіталу та затвердити його із подальшою реєстрацією.

Очевидно, що положення цієї норми не передбачають правових наслідків невнесення додаткового внеску, відомості про який вже зареєстровано у відповідному реєстрі.

Відтак, застосування норм даної статті до спірних відносин є неможливим, адже існування вже затвердженого учасниками у відповідності до норм Закону України "Про господарські товариства" та зареєстрованого розміру статутного капіталу (за рахунок раніше частково сформованого та частково збільшеного, проте не оплаченого в цій частині) із визначенням нових розмірів часток учасників унеможливлює прийняття одного із визначених в положеннях ч. 10 ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення в рамках завершальної стадії процедури збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів за спливом строків внесення відповідних вкладів.

В свою чергу, в положеннях ст. 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Нормами даної статті передбачено процедуру формування статутного капіталу товариства таким чином, що першочергово затверджується його розмір, визначаються частки кожного із учасників товариства та встановлюється строк на їх внесення.

Тобто, наведене в такій статті унормування процедури формування статутного капіталу повністю відповідає обставинам перебігу спірних правовідносин, в межах яких має місце першочергового затвердження розміру статутного капіталу із визначенням розмірів часток учасників, які підлягають внесенню ними.

Отже, враховуючи, що порядок формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю при збільшенні його розміру за рахунок додаткових вкладів учасників у випадку, коли рішення про таке збільшення із затвердженням нового розміру статутного капіталу без фактичного внесення додаткових вкладів учасників було прийнято у відповідності до приписів Закону України "Про господарські товариства", однак на момент набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" додаткові вклади ще не було внесено та правові наслідки не внесення учасником такого додаткового внеску, законом у чинній редакції не встановлено, а тривала відсутність фізично сформованого статутного капіталу у зареєстрованому розмірі впливає на можливість повноцінно здійснювати таким товариством свою господарську діяльність, то суд констатує наявність прогалини в законодавстві і вважає, що вона підлягає заповненню за аналогією закону (частина перша статті 8 Цивільного кодексу України), а саме за аналогією ст.ст. 14, 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якими унормовано строки, порядок внесення вкладів учасниками при існуванні зареєстрованого розміру статутного капіталу товариства та вирішення питання наслідків не внесення учасниками своїх вкладів у визначеному розмірі.

В аспекті наведеного колегією суддів враховано, що на виконання приписів п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №05/06/2019 від 05.06.2019, було приведено Статут Товариства у відповідність до норм такого Закону, у приписах п.п. 6.2, 6.3 якого визначено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал в розмірі 37 400 000,00 грн., частки в якому серед учасників розподіляються наступним чином: ОСОБА_2 - володіє часткою у розмірі 18 700 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_1 - володіє часткою у розмірі 18 700 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства.

Також, в положеннях Глави 6 такої редакції Статуту Товариства було відтворено приписи ст.ст. 14-18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо врегулювання процедур формування статутного капіталу, з єдиною відмінністю - встановлення річного строку на вчення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу при створенні товариства, право на що надано положеннями ст. 14 такого Закону.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, жодного врегулювання ситуації з приводу відсутності фізичного формування затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №9 від 21.09.2017, в положеннях такої редакції Статуту наведено не було.

Такі обставини на переконання колегії суддів свідчать про те, що з затвердженням рішенням від 05.06.2019 нової редакції Статуту Товариства (приведення його у відповідність до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") учасниками презюмувалося застосування до їх ситуації саме норм ст. 14 такого Закону, адже в іншому випадку, будучи обізнаними із приписами такого Закону в цілому, нелогічним було декларування розміру статутного капіталу у розмірі, що фізично не сформований, та збільшення при цьому передбаченого ст. 14 Закону строку на внесення учасниками своїх вкладів до одного року (п. 6.7 Статуту Товариства).

Отже, власна поведінка учасників Товариства, не в залежності від усвідомлення ними значення своїх дій, породжує ситуацію, за якої із викладенням Статуту в новій редакції фактично було затверджено статутний капітал товариства у розмірі, що ще не сформований, чим віднесено питання нормативного врегулювання його формування саме у відповідності до приписів ст. 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", адже будь-якого іншого вирішення такого питання учасниками не було унормовано в приписах Статуту.

Відтак, вирішуючи спір у даній справі та надаючи відповіді у зв`язку з цим на питання щодо: наявності прострочення Петренка М.М. щодо внесення в повному обсязі свого додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства на виконання рішень, оформлених протоколом №9 від 21.09.2017; наявності повноважень (кворуму) загальних зборів учасників Товариства для прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано застосовано приписи ст.ст. 14, 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" з урахуванням положень Статуту Товариства, в редакції затвердженій рішенням від 05.06.2019, оформленим протоколом №05/06/2019.

Застосування даної норми до спірних правовідносин за відсутності прямого законодавчого врегулювання відповідної ситуації відповідає як меті Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", так і забезпечує досягнення правової визначеності у відносинах Товариства із своїми учасниками та контрагентами, адже є неприпустимим триваюче існування (поза межами визначених чинним законодавством строків) задекларованого (зареєстрованого) статутного капіталу без фізичного його формування, на попередження чого і була направлена законодавча заборона в положеннях статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" затвердження при збільшенні статутного капіталу його нового розміру без фактичного внесення додаткових вкладів.

Так, з набранням чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та приведенням Статуту Товариства у відповідність до його положень в приписах п. 6.7 такої редакції було визначено, що кожен учасник Товариства повинен повністю внести свій вклад протягом одного року з дати державної реєстрації Товариства. Вартість вкладу кожного учасника Товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Статут Товариства в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства від 05.06.2019 (протокол №05/06/2019), було зареєстровано 13.06.2019.

Відтак, у відповідності до приписів ст. 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п. 6.7 Статуту Товариства в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства від 05.06.2019 (протокол №05/06/2019), строк на виконання учасниками Товариства свого обов`язку із внесення додаткових вкладів до статутного капіталу Товариства згідно із рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленими протоколом №9 від 21.09.2017, слід обчислювати одним роком з 13.06.2019, адже іншого строку загальними зборами учасників не було встановлено.

Наведене спростовує твердження скаржника про те, що строку на внесення згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленого протоколом №9 від 21.09.2017, додаткового вкладу так і не було визначено, адже такий строк було встановлено автоматично із затвердженням рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №05/06/2016 від 05.06.2019, Статуту Товариств в новій редакції та здійсненням його реєстрації 13.06.2019.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано скаржником, на момент прийняття оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020, учасником Товариства ОСОБА_2 було повністю внесено свій додатковий вклад до статутного капіталу у розмірі 16 200 000,00 грн., а учасником ОСОБА_1 лише частково - у розмірі 2 200 420,00 грн.

При цьому, в силу приписів п. 6.7 Статуту Товариства (протокол №05/06/2019 від 05.06.2019) та ст. 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в частині визначення строку на внесення додаткових вкладів), а також, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (щодо наслідків прострочення річного строку) таке зобов`язання учасників мало бути виконано в повному обсязі не пізніше 30-ти денного строку з моменту отримання відповідного попередження від Товариства (лист №11-08/20-2 від 11.08.2020).

Водночас, колегія суддів зазначає, що представником ОСОБА_1 в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції стверджувалося про те, що його довіритель не мав дійсного наміру вносити до статутного капіталу Товариства додатковий вклад у визначеному рішенням, оформленим протоколом №9 від 21.09.2017, розмірі (16 200 000,00 грн.) в повному обсязі, оскільки, у зв`язку зі змінами в законодавстві такий обов`язок у позивача вже був відсутній.

Отже, факт невнесення на момент проведення спірних зборів учасників Товариства ОСОБА_1 свого додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства належним чином підтверджується та не заперечується самим позивачем.

Відтак, колегія суддів констатує, що у загальних зборів учасників Товариства були правові підстави для прийняття одного із передбачених ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішень за наслідками такого прострочення ОСОБА_1 , що і було реалізовано оскаржуваним рішенням шляхом зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки такого учасника.

Визначаючи компетенцію (наявність кворуму) загальних зборів Товариства на прийняття оскаржуваного рішення колегія суддів відзначає, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства №27/10/2020 від 27.10.2020 участь у таких зборах взяв учасник Товариства ОСОБА_2 , яка на той час володіла часткою у розмірі 50% статутного капіталу Товариства, що була в повному обсязі оплачена останньою, а іншим учасником Товариства являвся ОСОБА_1 (на зборах не був присутнім).

За змістом ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Отже, за наявності факту прострочення ОСОБА_1 виконання свого обов`язку із внесення додаткового вкладу його голоси при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства не враховувалися, а відтак, прийняття оскаржуваного рішення було здійснено одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань, в особі учасника ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на відсутність правових підстав та повноважень на прийняття загальними зборами учасників Товариства оскаржуваного рішення (оформленого протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020) є необґрунтованими, адже не відповідають дійсному перебігу спірних правовідносин та приписам положень ст. 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Також, колегія суддів звертає увагу апелянта, що не підлягають застосування до спірної ситуації положення норм ст. 19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якою врегульовано порядок зменшення статутного капіталу товариства, адже, по-перше, в розумінні таких норм відповідне зменшення можливе виключно за наслідками попереднього фізичного формування статутного капіталу в зареєстрованому розмірі; по-друге, застосування такої процедури в силу приписів ст.ст. 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обумовлюється одностайним прийняттям рішень про це всіма учасниками, що може ніколи не настати, адже при наявності недобросовісної поведінки одного із учасників цілком ймовірно, що він не голосуватиме за зменшення розміру статутного капіталу Товариства на розмір невнесеної ним частини свого вкладу при наявності зареєстрованих прав учасника Товариства, які випливають із фактичного розміру такої зареєстрованої частки. В той же час, цілком логічним є положення законодавства, яке дозволяє у випадку не формування статутного капіталу одним із учасників товариства вирішити питання без такого учасника. По-третє, застосування процедури зменшення допустимо пропорційно щодо всіх часток учасників, а відтак наведене правове регулювання в будь-якому випадку не може бути застосовано до ситуації коли один учасник сформував частку, а інший - ні.

Щодо посилань апелянта відносно неналежного повідомлення його про внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників Товариства, на яких було прийнято оскаржуване рішення, а також щодо не направлення на його адресу попередження про прострочення внесення додаткового вкладу, колегія суддів зазначає таке.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі №910/20337/20 встановлено і констатовано обставини законності прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ» Петрус-Інвестбуд» з питання № 6 за Протоколом №27/10/2020 від 27.10.2020, в контексті належного повідомлення ОСОБА_1 про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Петрус-Інвестбуд» на 27.10.2020 та про внесення змін до порядку денного вказаних загальних зборів.

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20337/20 встановлено обставини належного скликання загальних зборів на 27.10.2020, а саме зроблено такі висновки: «Матеріали справи містять копії листів №21-09/20-1 від 21.09.2020 та 13-10/20-1 від 13.10.2020 а також фіскальні чеки з описами вкладень у цінні листи, якими підтверджується їх направлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких учасників Товариства було повідомлено про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Петрус-Інвестбуд» на 27.10.2020 та про внесення змін до порядку денного вказаних загальних зборів.

Отже, Загальні збори ТОВ «Петрус-Інвестбуд», оформленні протоколом 27/10/2020 від 27.10.2020 скликано та проведено з дотриманням вимог діючого законодавства щодо порядку скликання та на вказаних зборах був наявний кворум для прийняття рішень з питань, зазначених у порядку денному.»

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що не потребують повторному доказуванню преюдиціальні обставини належного повідомлення ОСОБА_1 про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Петрус-Інвестбуд» на 27.10.2020 та про внесення змін до порядку денного вказаних загальних зборів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що, відповідачем-1 було додано до матеріалів справи належні докази направлення за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 відповідних документів (листів №11-08/20-2 від 11.08.2020, №21-09/20-1 від 21.09.2020, №13-10/20-1 від 13.10.2020).

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено існування правових підстав для визнання недійсними оскаржуваного рішення ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленого протоколом №27/10/20 від 27.10.2020, що стосувалося зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника ОСОБА_1 , затвердження статутного капіталу та перерозподілу часток.

Водночас, колегією суддів відхиляється, наданий позивачем та залучений колегією суддів до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення висновок науково-правової експертизи від 09.08.2021 №126/138-е, як такий, що не відповідає вимогам частини 1 статті 108 ГПК України.

Відхиляючи доводи відповідача-1 щодо неналежного способу захисту з яким позивач звернувся не до суду, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

В даному випадку, позивачем заявляється вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, яким було зменшено його частку в статутному капіталі Товариства та проведено у зв`язку з цим зменшення статутного капіталу Товариства і перерозподіл процентного співвідношення розміру часток його учасників.

Також, із зібраних в матеріалах справи доказів вбачається, що на підставі оскаржуваного рішення було внесено відповідні зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариство, у зв`язку з чим позивачем також заявлено вимогу про скасування відповідних реєстраційних дій.

Тобто, в межах даної справи оскаржується правомірність зменшення статутного капіталу на розмір невнесеного учасником Товариства ОСОБА_1 свого додаткового вкладу та зміни у зв`язку з цим відсоткового розміру часток між двома учасниками товариства, за наслідками якого відсоткове значення в статутному капіталі Товариства частки ОСОБА_2 збільшилося на 29.91%, а частка ОСОБА_1 - зменшилася на 29.91%.

При цьому, будь-яких подальших змін в суб`єктному складі учасників чи розміру часток існуючих учасників Товариства після прийняття оскаржуваного рішення не відбувалось, в т.ч. з огляду на вжиття ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/18567/20 заходів забезпечення позову шляхом: заборони Товариству в особі загальних зборів приймати рішення з питань, які відповідно до ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" приймаються трьома четвертями голосів; заборони ОСОБА_2 здійснювати відчуження частки у розмірі 6 999 790,00 грн., що становить 29,91% в статутному капіталі Товариства; заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників/учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили; накладення арешту на корпоративні права Товариства, а саме - на частку ОСОБА_2 у розмірі 6 999 790,00 грн., що становить 29,91% в статутному капіталі Товариства.

Отже, у випадку задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 буде відновлено первісний стан в суб`єктному складі учасників чи розміру часток існуючих учасників Товариства, що існував до прийняття оскаржуваного рішення, а саме: відбудеться поновлення розміру часток ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у статутному капіталі Товариства у співвідношенні 50% на 50%, з метою досягнення чого і подано даний позов до суду.

В аспекті наведеного суд враховує сформовану станом на сьогоднішній день правову позицію Верховного Суду (в т.ч. Великої Палати Верховного Суду), якою відповідачем 1 обґрунтовуються свої заперечення на позов, відносно того, що вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств, згідно яких належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

Однак, колегія суддів відзначає, що застосування такого висновку на практиці зводиться до випадків, коли, наприклад, після прийняття первісного рішення загальних зборів учасників товариства, яким було зменшено чи позбавлено учасника права на частку в статутному капіталі такого товариства відбулось подальше її розгалуження чи відчуження шляхом залучення нових учасників, перепродажу частки і т.п.

В такому випадку існує ціла низка дій, спростування (оскарження) яких є необхідним для відновлення прав відповідного учасника, у зв`язку з чим і виникає доцільність у зверненні з позовом до суду із вимогою про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, адже саме по собі визнання недійсним первісного рішення (при наявності послідуючих дій, щодо розпорядження спірною часткою) не призведе до відновлення первісного стану - захисту порушених прав відповідного учасника, а також, врахування прав та інтересів нових набувачів відповідної частки у випадку їх добросовісності.

В той же час, в межах спірних правовідносин будь-яких подальших змін відносно частки позивача після прийняття оскаржуваного рішення не відбулось, у зв`язку з чим саме по собі його визнання недійсним і скасування вчиненої на підставі нього реєстраційної дії призведе до відновлення первісного стану і тим самим захистить права позивача.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту своїх прав є ефективним в даному випадку, адже у випадку задоволення заявлених ним позовних вимог призведе до досягнення мети звернення з таким позовом до суду та відновлення порушених прав, про які йдеться в позові.

Крім того, статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Досліджуючи наявність такого права позивача в рамках даного спору суд відзначає, що констатована представниками ОСОБА_1 в судових засіданнях як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, позиція відносно виконання взятих на себе згідно рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Петрус-Інвестбуд", оформленого протоколом №9 від 21.09.2017, зобов`язань із внесення додаткового вкладу, яка полягає у відсутності наміру здійснити таке внесення, фактично нівелює можливість існування суб`єктивного права на захист в межах ініційованого ним спору, адже при задоволенні позовних вимог (визнанні недійсним оскаржуваного рішення та скасування реєстраційної дії) відновиться відповідний обов`язок із фізичного формування статутного капіталу Товариства у затвердженому рішенням зборів від 21.09.2017 розмірі (37 400 000,00 грн.).

В той же час, відсутність наміру учасника здійснити додатковий вклад у визначеному рішенням загальних зборів Товариства обсязі зумовить подальше існування задекларованого статутного капіталу у розмірі, який фізично не сформований, що становитиме як порушення приписів ст. 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", так і створюватиме перешкоди в провадженні Товариством своєї діяльності, які випливатимуть із неможливості розпорядження коштами, які номінально існують.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 в повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи наявність підстав, з якими приписи ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України пов`язують обов`язок суду скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову, та надану приписами ч. 1 ст. 145 вказаного Кодексу суду можливість вчинення таких дій за власною ініціативою, вжитті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/18567/20 заходи забезпечення позову судом першої інстанції правомірно скасовано.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/18567/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/18567/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/18567/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .

Матеріали справи №910/18567/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 16.01.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець