Рішення

від 13.01.2023 по справі 910/7999/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023Справа № 910/7999/22

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірське-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенер Груп"

про стягнення 361 688,42 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірське-Агро" (далі - ТОВ "Гірське-Агро", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенер Груп" (далі - ТОВ "Сенер Груп", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 361 688,42 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним була здійснена попередня оплата вартості товару за договором поставки № 420/06 від 06.06.2022. Однак, ТОВ "Сенер Груп" порушило свої зобов`язання за цією угодою та поставку обумовленого договором товару не здійснило, тому сплачені кошти попередньої оплати мають бути повернуті позивачу.

У позові ТОВ "Гірське-Агро" просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 285 000,00 грн., пеню в сумі 24 595,89 грн., штраф у сумі 28 500,00 грн., інфляційні втрати в сумі 8 835,00 грн. та 30 % річних у сумі 14 757,53 грн, що разом становить 361 688,42 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 06.06.2022 між ТОВ "Гірське-Агро" (покупець) та ТОВ "Сенер Груп" (постачальник) був укладений договір поставки № 420/06 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури (п. 1.1).

Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією (п. 1.2 договору). Вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору (п. 2.1 договору).

Товар має бути поставлений постачальником протягом двох календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад покупця розташований за адресою: Львіська обл., с. Липеці (п. 3.1 договору). Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною, підписаною представником покупця (п. 3.3 договору).

Умова оплати передбачена у розмірі 100 % від загальної вартості товару, протягом 3 банківських днів з дати підписання специфікації до договору (п. 4.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору (п. 9.1).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили: найменування товару (дизельне паливо), об`єм та вартість на загальну суму 285 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та виставленого відповідачем рахунку № 1021 від 06.06.2022 на суму 285 000,00 грн., позивач сплатив ТОВ "Сенер Груп" 100 % вартості обумовленого сторонами товару (на вказану суму), що підтверджується платіжним дорученням № 1063 від 06.06.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач свого зобов`язання за договором поставки не виконав та товар покупцю не передав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з частиною 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач, зі свого боку, не надав суду доказів, які б свідчили про поставку товару у повному обсязі або про повернення грошових коштів за оплачений і непоставлений товар позивачу, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Гірське-Агро" про стягнення попередньої оплати у сумі 285 000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 24 595,89 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, враховуючи зміст ст. 549, 611 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" у разі порушення боржником зобов`язання пеня нараховується за порушення грошового зобов`язання, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Поряд з цим, у пункті 6.1 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

За таких обставин визначений у договорі порядок та розмір нарахування неустойки суперечить вимогам закону, що передбачає нарахування та стягнення пені за порушення грошового зобов`язання від суми простроченого платежу (а не від вартості непоставленого товару).

Таким чином, суд вважає, що сторонами не узгоджено розміру пені з урахуванням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10 % штрафу в сумі 28 500,00 грн., на підставі п. 6.1 договору, який передбачає нарахування такого штрафу у випадку порушення строку поставки більш, ніж на 2 календарні дні, суд зазначає, що прострочення зобов`язання з повернення попередньої оплати не має наслідком застосування штрафу за прострочення поставки, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився вже виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару, а також відмовився від подальшого виконання договору постачальником, що виключає обов`язок останнього своєчасно постачати товар та нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 28 500,00 грн. також задоволенню не підлягають.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8 835,00 грн., суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Нарахування на суму боргу інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми інфляційних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 8 835,00 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 30 % річних відповідно до ст. 536 ЦК України на суму 14 757,53 грн., то суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору на суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30 % річних відповідно до ст. 536 ЦК України від дня одержання суми попередньої оплати від позивача до дня фактичного передання товару позивачеві або повернення попередньої оплати.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених матеріальних втрат, з урахуванням встановлених судом обставин, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 30 % річних у сумі 14 757,53 грн., як просив позивач.

Отже, позов ТОВ "Гірське-Агро" підлягає частковому задоволенню, враховуючи відмову у стягненні штрафних санкцій.

У разі часткового задоволення позову судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірське-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенер Груп" про стягнення заборгованості у сумі 361 688,42 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенер Груп" (02100, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 7-А, ідентифікаційний код 44360719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірське-Агро" (81625, Львівська обл., с. Гірьке, ідентифікаційний код 41209574) попередню плату в сумі 285 000 (двісті вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 8 835 (вісім тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 00 коп., 30 % річних у сумі 14 757 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 53 коп. та судовий збір в сумі 4 628 (чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 89 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 13 січня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.